Дата документу Справа № 317/1795/14-к
ЄУ № 317/1795/14-к Головуючий у 1-й інстанції
Провадження № 11- кп/778/840/16 ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст. 286 Доповідач в апел. інстанції
КК України ОСОБА_2
29 червня 2016 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілих ОСОБА_10 ,
представників цивільного відповідача ОСОБА_11 , ОСОБА_12
обвинуваченого ОСОБА_13
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі апеляційну скаргу ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_13 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 04 березня 2016 року, яким
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Гудермес, Чечня, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Запобіжний захід не обирався.
Частково задоволено цивільні позови ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Постановлено стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень, на користь ОСОБА_9 - 5 000 гривень.
Постановлено стягнути з Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Авто» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 145 000 гривень, на користь ОСОБА_9 - 25 000 гривень.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відмовити.
ОСОБА_13 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій не погоджується з оскаржуваним вироком, посилається на його необгрунтованість, нененалежне дослідження доказів, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин справи, залишення поза увагою суду доказів, які могли суттєво вплинути на висновки суду, наявність суперечностей в показах свідка ОСОБА_14 , яка була присутньою в якості понятої при підписанні схеми ДТП від 10.12.2014 р., покладення в основу обвинувачення та підтвердження його вини доказів, про виключення яких з обвинувачення, як неналежних, заявлялось клопотання, не вирішене судом в установленому законом порядку, а саме первинної схеми ДТП від 10.12.2016 р. та протоколу огляду місця події від 10.12.2016 р., висновків експертиз№ 687/688-13 від 22.05.2013 р., №893/894/13 від 25.12. 2013 р., №774/12 від 10.01.2012 р., порушення норм кримінального процесуального закону, допущені судом під час судового розгляду, порушення вимог ст. 349 КПК України, залишення без розгляду його клопотань про допит осіб, заявлених під час підготовчого судового засідання, не дослідження судом речових доказів по справі. Просить вирок скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Потерпілий ОСОБА_8 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність визначеного судом розміру моральної шкоди за загибель його доньки засадам розумності та справедливості, грубе порушення норм п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, наявність законних підстав для відшкодування йому ПАТ «Страховою компанією «Українська страхова група»» в якій застраховано цивільно-правову відповідальність ВКФ ТОВ «Віта-Авто», з якою ОСОБА_13 перебував у страхових відносинах, моральної шкоди в розмірі 12 мінімальних заробітних плат в сумі 13 608 грн. Зазначає, що різницю в розмірі заявленої ним до відшкодування моральної шкоди в сумі 55 000 000, яка становить 54 986 392,00 грн. має відшкодувати відповідач - ВКФ ТОВ «Віта-Авто». Просить вирок змінити, стягнути з ВКФ ТОВ «Віта-Авто» на його користь моральну шкоду в розмірі 54 986 392 грн., з ПАТ«Страхова компанія «Українська страхова група»» 13 608 грн.
Потерпіла ОСОБА_9 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність висновків суд фактичним обставинам справи в частині відмови в задоволенні її вимог про стягнення матеріальних збитків та часткову відмову в стягненні моральної шкоди; вважає, що має право на відшкодування матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля «BMW X5», оскільки керувала ним на момент ДТП на підставі довіреності; наполягає на наявності підстав для відшкодування грошових витрат на відправлення телеграм відповідачам щодо проведення оцінки автомобіля, витрат на лікування, витрат на страхування медико-санітарної допомоги; посилається на необхідність відшкодування їй моральної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля. Просить вирок змінити, стягнути з ВКФ «Віта-Авто» на її користь 582 927,17 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 575 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» матеріальну шкоду в розмірі 50 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн..
Згідно з вироком суду, 10 грудня 2012 року, приблизно об 11 год., водій ОСОБА_13 , керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача «Volvo FM», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHWARZMULLER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався на автодорозі Харків-Сімферополь, з боку м. Харкова в напрямку м. Сімферополя на території Запорізького району Запорізької області.
В цей же час у зустрічному йому напрямку рухався автомобіль «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_15 ( на теперішній час прізвище ОСОБА_15 змінено на ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про зміну імені від 21.02.2013 p., серія НОМЕР_4 ). В якості пасажира в салоні автомобіля знаходилась ОСОБА_16 .
Наблизившись до 303 км вищевказаної автодороги, в районі АЗС «WOG», водій ОСОБА_13 перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виконуючи поворот наліво не дав дорогу зустрічному транспортному засобу та виїхавши на зустрічну смугу, скоїв зіткнення з автомобілем «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 )
Своїми діями водій ОСОБА_13 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України' № 1306 від 10.10.2001 року , відповідно до яких:
-п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною: напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить^ перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
-п.10.4 Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повине дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним: засобам.
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_13 керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача «Volvo FM». реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHWARZMULLER» реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення з автомобілем «BMW X5x реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ).
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВМ Х5», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а пасажир її автомобілю ОСОБА_16 загинула на місці пригоди.
В суді апеляційної інстанції:
- обвинувачений ОСОБА_13 і його захисник - адвокат ОСОБА_7 повністю підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_13 , заперечували проти апеляційних скарг потерпілих, обвинувачений наполягає на своїй невинуватості, захисник наполягає на неповноті судового розгляду, в усних доповненнях вважає, що вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції на підставі п.п.1,2 ст.412 КПК України, вважає, що суд безпідставно не закрив провадження через відсутність в діях обвинуваченого складу злочину, та посилається на необґрунтоване відхилення заяви про відвід головуючого, який було заявлено через відмову у призначенні повторної судової автотехнічної експертизи, вважаючи, що таким чином провадження було розглянуто незаконним складом суду ;
- потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і її представник - адвокат ОСОБА_10 підтримали свої апеляційні скарги, вважають неправильним висновок суду щодо відшкодування матеріальної шкоди і безпідставно низький розмір суми, стягнутої на рахунок моральної шкоди, заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважають вирок в частині засудження ОСОБА_13 і призначеного йому покарання законним і обґрунтованим;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого і потерпілих, вважає, що вина ОСОБА_13 доведена, порушень вимог КПК України, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, не допущено, цивільні позови вирішено відповідно до вимог закону, вважає, що підстави для скасування вироку відсутні;
- представники цивільного відповідача - адвокати ОСОБА_11 і ОСОБА_12 підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, заперечували проти апеляційних скарг потерпілих, вважали, що цивільний позов не підлягає задоволенню через відсутність вини ОСОБА_13 у даній ДТП.
Від ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» надійшли письмові заперечення проти апеляційних скарг потерпілих в частині вирішення цивільного позову з клопотанням розглянути справу за відсутності їх представника.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_13 не підлягає задоволенню, апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційних скарг.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_13 у вчиненні вищевказаного злочину засновані на досліджених в судовому засіданні доказах і, на думку колегії суддів, є правильними, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого спростовуються наступними доказами.
Так, із показань потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що 10.12.2012 року, на автомобілі «BMW X5» вона рухалась по автодорозі Харків-Сімферополь в напрямку м. Харкова. В салоні її автомобіля в якості пасажира знаходилась її сестра - ОСОБА_16 .. Швидкість руху її автомобіля була не більше 90 км/год..
В зустрічному їй напрямку рухався бензовоз, який, не зупиняючись та не вмикаючи знаків повороту, перетнув суцільну лінію, виїхавши на зустрічну смугу руху та повернув на автозаправку. Вживаючи заходи екстреного гальмування, вона повернула кермо ліворуч, щоб уникнути зіткнення, однак незважаючи на вжиті нею заходи, відбулось зіткнення з автомобілем бензовозу. Потерпіла зазначила, що зіткнення її автомобіля з автомобілем «Вольво» сталося саме на смузі руху її автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди її сестра ОСОБА_16 від отриманих ушкоджень померла, а вона отримала ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 428 від 04.03.2013 року закритий перелом обох кісток лівого передпліччя на рівні нижньої третини зі зміщенням кісткових фрагментів, закритий перелом латеральної і медіальної кісточок лівої гомілки зі зміщенням, гематома в проекції зовнішньої кісточки лівої гомілки, рана по зовнішній поверхні лівої гомілки, рана по долонній поверхні в області лівого променевого суглобу у ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що не небезпечні для життя, але які спричинили за собою тривалий розлад здоров'я, більше ніж 21 день (т.2, а.с.52-55).
Пошкодження утворились від дії тупих предметів і могли бути отримані при ударі об предмети всередині салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 4834 від 10.01.2013 року, смерть ОСОБА_16 настала від поєднаної тупої травми голови, тулуба і кінцівок з переломами кісток скелету і ушкодженнями внутрішніх органів, що призвело до розвитку шоку. Останнє підтверджується виявленням нерівномірного кровонаповнення внутрішніх органів, набряку головного мозку, строми серця, островчатого характеру трупних плям.
Всі пошкодження, виявлені при експертизі трупа утворились незадовго до настання смерті, в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Характер і локалізація ушкоджень дають підстави вважати, що весь комплекс пошкоджень у ОСОБА_16 виник від дії виступаючих частин і деформованих деталей салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди (т.2, а.с. 45-55).
Під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10 грудня 2012 року в протоколі відображено місце дорожньо-транспортної пригоди, елементи дороги, стан та вид дорожнього покриття, видимість дороги, положення транспортних засобів на місці пригоди, сліди гальмування, наявність відокремлених від транспортного засобу металевих та пластикових частин автомобілів, осип скла, відомості про труп та інш. До протоколу долучена схема ДТП, складена слідчим та підписана водіями та понятими. Ніяких зауважень до складеного протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього учасниками не заявлено.
Із зазначеного протоколу вбачається, що місце зіткнення транспортних засобів відбулось на смузі руху автомобіля «BMW X5» під керування водія ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) в напрямку м. Запоріжжя. Це підтверджено слідовою інформацією, залишеною на автошляху після ДТП, слідами гальмування, розташуванням осипу уламків від автомобілів та кінцевого розташуванням транспортних засобів після ДТП (т.2, а.с. 1-8).
Не визнаючи себе винним у вчиненні злочину і вважаючи, що в ДТП винна водій ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ), яка перевищила швидкість руху, та з наслідками у вигляді смерті пасажира «BMW X5» пов'язує те, що потерпіла ОСОБА_16 не була пристебнута ременем безпеки, що дозволило б уникнути тяжких наслідків, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_13 пояснив, що 10.12.2012 року, працюючи водієм бензовозу ТОВ «Віта-Авто», рухаючись по автодорозі Харків-Сімферополь в напрямку м. Сімферополя, перед поворотом на автозаправку «WOG» впевнившись, що в зустрічному напрямку немає автомобілів, почав здійснювати поворот ліворуч, увімкнувши понижену передачу. Коли бензовоз переїхав зустрічну смугу руху і знаходився на смузі розгону, стався удар з автомобілем «BMW X5» в частину, де знаходиться бензобак, приблизно в 2 м від кабіни. В результаті удару бензобак відірвало, бензовоз просунувся в бік, а автомобіль «BMW X5» відкинуло на смугу зустрічного напрямку. На його думку, швидкість автомобіля «BMW X5» була дуже великою, оскільки в результаті удару його автомобіль згорнуло навпіл, тому вважає, що в дорожньо-транспортній пригоді винен водій автомобілю «BMW X5».
З якою саме швидкість рухався автомобіль «BMW X5» обвинувачений пояснити не зміг, оскільки, з його пояснень, він його не бачив.
Також обвинувачений пояснив, що після ДТП видав слідчому тахошайбу, про що свідчить його заява щодо добровільної видачі тахошайби, але у тахографі тахошайби не було, вона знаходилась в кабіні автомобіля.
Судом були досліджені протоколи слідчих експериментів, проведених органом досудового розслідування за участю обвинуваченого і потерпілої ОСОБА_9 ..
Так, відповідно до складеного 24 січня 2013 року слідчим ОСОБА_17 протоколу слідчого експерименту за участю потерпілої, та експериментального автомобілю «Вольво» з напівпричепом, за показаннями потерпілої ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) була встановлена відстань з місця зміни напрямку руху автомобіля «Volvo FM» до місця зіткнення, яка складає 12,7 м та зафіксовано час, протягом якого автомобіль під керуванням водія ОСОБА_13 подолав цю відстань (2.62 сек., 2,51 сек., 2,69 сек.), визначено місце зіткнення транспортних засобів, яке розташоване на відстані 3,2 м. від осьової лінії дорожньої розмітки та 120 м до стовба «303 км» у напрямку м. Сімферополь та видимість зустрічного транспорту з місця обох водіїв більше ніж 300 м.. За отриманими результатами складена схема, яка підписана всіма учасниками слідчого експерименту (т.2, а.с. 70-73).
18.11.2013 року за участю потерпілої ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) проведено ще один слідчий експеримент, під час якого за показаннями потерпілої ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) були відтворені подія, обстановка та обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10 грудня 2012 року, встановлено місце зіткнення транспортних засобів експериментальним шляхом, а також встановлена величина середнього вповільнення транспортного засобу. За результатами слідчого експерименту встановлено, що потерпіла рухалась на своєму автомобілі в напрямку м. Запоріжжя зі швидкістю близько 90 км/год., у зустрічному їй напрямку рухався автомобіль - бензовоз зі швидкістю не менше 25 км/год. Коли вона наблизилась до даного автомобіля, він, не зупиняючись та не вмикаючи сигналу повороту, почав різко здійснювати поворот ліворуч на її смугу руху в бік автозаправки. В ході слідчого експерименту встановлено значення середнього сповільнення автомобіля «BMW X5», яке складає 8,91 м/с (т.2, а.с. 119-126).
28.02.2013 року був проведений слідчий експеримент за участю обвинуваченого ОСОБА_13 , В ході слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_13 останній не погодився із зазначеним на схемі ДТП місцем зіткнення транспортних засобів та пояснив, що зіткнення сталося на відстані 7,1 м від лінії дорожньої розмітки та 2,6 м в напрямку м. Харкова, однак точну траєкторію руху свого автомобілю пояснити не зміг. Під час слідчого експерименту встановлено час, який становить 7,0 сек., 8,0 сек., 7,2 сек. з моменту перетинання осьової лінії дорожньої розмітки до моменту, коли середня частина бензобаку знаходилась на місці зіткнення, зазначеного ОСОБА_13 та 3.2 сек. до моменту перетинання лівою передньою частиною автомобілю осьової лінії дорожньої розмітки (т.2, а.с. 74-78).
03.12.2013 року проведений ще один слідчий експеримент за участю водія ОСОБА_13 на аналогічному експериментальному автомобілі, за участю його захисника, в ході якого ним зазначено місце зіткнення транспортних засобів, яке знаходиться на відстані 3,2 м від осевої лінії дорожньої розмітки та 121,6 м до стовба «303 км». По механізму ДТП ОСОБА_13 пояснив, що за 11,0 м до місця зіткнення в повздовжньому напрямку він зупинив свій автомобіль на відстані 0,8 м від осевої лінії дорожньої розмітки, впевнився, що в зустрічному напрямку автомобілів немає, почав здійснювати маневр лівого повороту, після чого сталося зіткнення. Траєкторія його руху склала 13,7 м починаючи від передньої правої частини до місця зіткнення. Час до перетинання лівою передньою частиною автомобілю осевої лінії дорожньої розмітки складає - 4,0 сек., 4,1 сек., 4,9 сек., після перетинання дорожньої розмітки до моменту, коли середня частина бензобаку знаходилась у місці зіткнення - 6,4 сек., 5,4 сек., 5,3 сек. (т.2, а.с. 122-126).
Дані, отримані під час проведення слідчих експериментів за участю потерпілої і обвинуваченого зафіксовані в протоколах, підписані учасниками слідчої дії, понятими, слідчим і адвокатами.
Зазначаючи про суперечності в показаннях допитаних у якості свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , на перехресному допиті яких в суді наполягав ОСОБА_13 , обвинувачений не зазначає, в чому саме полягають суперечності в їх показаннях і яким чином вони впливають на висновок суду про доведеність його вини.
Що стосується доводів обвинуваченого і його захисника стосовно показань свідка ОСОБА_18 про те, що під час проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_9 не було нікого, крім потерпілої, слідчого ОСОБА_17 , крім ОСОБА_18 , протокол ніхто не підписував, колегія суддів вважає їх не обґрунтованими, оскільки вони спростовуються даними протоколів слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_9 , в які внесені всі отримані дані, відомості про осіб, які брали участь у проведенні вказаних слідчих дій, підписані ними та понятими.
Зазначені обставини в суді першої інстанції підтвердили допитані у якості свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , пояснивши, що вони були понятими під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_9 , всі отримані дані були внесені до протоколу, який ними був прочитаний і підписаний.
ОСОБА_18 також в суді показав, що під час проведення слідчого експерименту були присутніми багато людей, але чи вони були учасниками слідчого експерименту, йому не відомо. Свідок також пояснив, що він брав участь при проведенні слідчого експерименту за участю водія ОСОБА_13 підтвердив правильність визначення часу, встановленого під час проведення слідчого експерименту. Також свідок зазначив, що протокол слідчого експерименту та складена до нього схема ним підписані та повністю відображають слідчий експеримент.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_13 підтвердив, що у вироку показання вказаних свідків викладено саме так, як вони давали їх в суді.
Протоколом огляду транспортного засобу «Volvo FM» від 10.12.2012 року з фототаблицею до нього, проведеного за участю експерта-автотехніка та понятих зафіксовані зовнішні пошкодження автомобіля, а також відсутність правого паливного баку. В цьому ж протоколі зазначено про вилучення шайби картографу (т.2, а.с. 9-12).
Із протоколу огляду тахошайби з автомобілю «Volvo FM» від 26.12.2012 року вбачається, що автомобіль «Volvo FM» здійснював рух з 8-40 год. до 09-05 год., при цьому максимальна швидкість його руху складала біля 85 км/год.. Приблизно в 09-05 год. автомобіль знизив швидкість до 30 км/гол. та продовжив рух із зазначеною швидкістю менше ніж 1 хвилини, після чого зупинився і більше руху не відновлював.
Обвинуваченим ОСОБА_13 власноручно була написана заява про долучення до матеріалів кримінального провадження добровільно виданої ним тахошайби з його автомобіля (т.2, а.с. 13).
При цьому будь-яких зауважень чи заяв з приводу того, що шайба в момент ДТП в картографі не знаходилась, ОСОБА_13 не робив, чим спростовується його версія про те, що тахошайба знаходилась в кабіні автомобіля і інформації про рух транспортного засобу на момент ДТП не містить.
Судом першої інстанції був допитаний спеціаліст електронних аналогових тахографів ОСОБА_22 , який пояснив, що він проводив огляд тахошайби з автомобілю «Volvo FM», добровільно виданої 10.12.2012 року ОСОБА_13 .. В процесі огляду тахошайби встановлено, що автомобіль «Volvo FM» під керуванням водія ОСОБА_13 рухався зі швидкістю 80-85 км/год, потім знизив швидкість руху до 30 км/год і, не зупиняючись, здійснив поворот. Після цього запис обірвався, вірогідно це сталося під час удару, від якого збилась голка топографа. Пояснив, що вказана тахошайба після удару ще знаходилась в тахографі декілька годин, після чого її витягнули. Крім того, зазначив, що час на тахошайбі виставляє самостійно водій, на дослідженій ним тахошайбі виставлена дата 10.12.2012 р. та підпис водія ОСОБА_13 , чим і пояснюються розбіжності в часі.
Відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи № 744/12 від 10 січня 2012 року найбільш вірогідно автомобіль «Volvo FM», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHWARZMULLER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , контактував своєю правою, бічною частиною на відстані не менше ніж 2,0 м від передньої частини автомобіля «Volvo FM», реєстраційний номер НОМЕР_1 з правою, передньою частиною автомобіля «BMW X5» реєстраційний номер НОМЕР_3 . Місце зіткнення найбільш вірогідно розташоване на відстані переднього звісу далі від місця закінчення слідів гальмування автомобіля «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на проїзній частині, тобто на смузі руху автомобіля «BMW X5» (т.2, а.с. 58-69).
Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 92/13 від 15.02.2013 року у розглянутій дорожній ситуації водій автомобілю «BMW X5» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) для забезпечення безпеки дорожнього руху повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України, водій автомобілю «Volvo FM», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1, 10.4, 34 ПДР України. В діях водія ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли б знаходитись в причинному зв'язку з даною подією, не вбачається. Дії водія ОСОБА_13 не відповідають вимогам п. 34 ПДР України. Невиконання водієм ОСОБА_13 вимог п.п.10.1, 10.4 ПДР України знаходиться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. У даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля «Volvo FM», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_13 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «BMW X5» реєстраційний номер НОМЕР_3 при виконанні вимог п.п.10.1, 10.4 ПДР України. В даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля «BMW X5» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) не мала технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «Volvo FM», реєстраційний номер НОМЕР_1 екстреним гальмуванням з зупинкою автомобіля до місця зіткнення (т.2, а.с.87-85).
Відповідно до висновку комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 687/688-13 від 22.05.2013 року показання водія автомобіля «Volvo FM», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_13 технічно неспроможні в частині всього механізму ДТП, а саме: місця зіткнення транспортних засобів, часу руху його автомобіля з моменту відновлення свого руху до моменту зіткнення, та в частині того, що його автомобіль зупинявся перед здійсненням маневру. Дії водія ОСОБА_13 не відповідають вимогам пунктів 10.1, 10.4, ч.1,2 та 34.1.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. З технічної точки зору покази водія автомобіля «BMW X5» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) в частині розташування місця зіткнення не протирічать технічному смислу та можуть бути прийняті для подальшого дослідження. В діях водія ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ,) не вбачається невідповідностей, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням технічного характеру дорожньо-транспортної пригоди.
Аналогічні висновки містяться у висновку комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи № 893/894/13 від 25.12.2013 року. При проведенні зазначеної експертизи визначене місце зіткнення автомобілів, яке розташоване на смузі руху в напрямку м.Харків, тобто на смузі руху автомобіля «BMW X5» реєстраційний номер НОМЕР_5 , на відстані переднього звису автомобіля «BMW X5» відносно місця закінчення слідів гальмування даного автомобіля, що відповідає схемі ДТП.
Окрім того, зазначена експертиза містить висновки про те, що покази водія «Volvo FM», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_13 з технічної точки зору неспроможні в частині того, що його автомобіль зупинявся, а під час проведення слідчих експериментів час руху визначався з урахуванням того, що автомобіль зупинявся, то покази водія ОСОБА_13 неспроможні в частині руху автомобіля з моменту відновлення руху до моменту зіткнення, то вони неспроможні і в часині всього механізму ДТП та не можуть бути прийняті для подальшого дослідження.
Експертами зазначено, що показання водія ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) з технічної точки зору не виключаються, тому подальше дослідження відносно механізму ДТП було проведено за її показами (т.2, а.с.87-110).
Відповідно до висновків комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 893/894/13 від 25.12.2013 року місце зіткнення автомобілів розташоване на смузі руху в напрямку м. Харків, тобто на смузі руху автомобіля «BMW X5» реєстраційний номер НОМЕР_5 , на відстані переднього звису автомобіля «BMW X5» відносно місця закінчення слідів гальмування даного автомобіля. По ширині проїзної частини місце зіткнення цих транспортних засобів розташовувалось в межах 4.2-6,2м від правого краю проїзної частини в напрямку руху автомобіля «BMW X5», тобто в межах габаритної ширини даного автомобілю. З урахуванням механізму ДТП в діях водія ОСОБА_13 є невідповідності до вимог п.п.10.1, 10.4 розділу 43 Правил дорожнього руху України, а в діях водія ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) невідповідності до вимог Правил дорожнього руху України не вбачається. Невідповідності дій водія ОСОБА_13 п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з ДТП. Водій ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) не мала технічної можливості запобігти зіткненню.
Місце зіткнення автомобілів встановлено по слідах переміщення транспортних засобів та по розташуванню об'єктів, що відділилися від транспортних засобів (т.2,а.с. 127-151).
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_23 , який проводив транспортно-трасологічну експертизу № 744/12 пояснив, що для проведення транспортно-трасологічної експертизи були надані обидва автомобілі, огляд яких проводився при природному освітленні у присутності слідчого ОСОБА_17 .. При огляді зафіксовано, що основні пошкодження автомобіля «BMW X5» реєстраційний номер НОМЕР_3 розташовані в передній частині автомобіля, основні пошкодження автомобіля «Volvo FM», реєстраційний номер НОМЕР_1 розташовані в правій боковій частині. Також експерт пояснив, що місце зіткнення автомобілів ним визначалось на підставі слідової інформації, знаходження уламків автомобілів, осипу скла, металевих та пластикових частин, та розташування самих автомобілів, що відповідає схемі ДТП. Інформації, наданої слідчим у вихідних даних при призначенні експертизи разом з матеріалами справи було достатньо для проведення вищезазначених досліджень.
Експерт ОСОБА_24 , який брав участь у проведенні комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи № 893/894/13 від 25.12.2013 року, в суді першої інстанції пояснив, що експертиза проводилась на підставі вихідних даних, зазначених постанові слідчим у постанові, які не суперечать матеріалам кримінального провадження, протоколів слідчих експериментів та інших матеріалів кримінального провадження, на експертизу були поставлені питання як слідчим, так і захисником ОСОБА_13 .. Оскільки показання водія ОСОБА_13 є технічно неспроможними, дослідження проводилось відповідно до пояснень ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ). Також ОСОБА_24 пояснив, що встановити швидкість автомобіля «BMW X5» по його пошкодженням неможливо, методика, розроблена Київським інститутом судових експертиз не дозволяє це зробити оскільки маса автомобіля «Volvo FM» з тягачем складає понад 3500 кг..
Таким чином, у кримінальному провадженні Запорізьким НДКЦ та Дніпропетровським НДІ проведено три судові авто-технічні експертизи, в тому числі дві комплексні. При дослідженні дорожньо-транспортної пригоди експертами у повному обсязі були враховані та досліджені вихідні дані, встановлені в ході досудового розслідування, перевірені показання водіїв - учасників події. Експертами надана оцінка діям кожного із водіїв в дорожній ситуації. При дослідженні механізму дорожньо-транспортної пригоди перевірялись показання водіїв на їх технічну спроможність, надавались повні відповіді як на питання слідчого так і на питання захисників.
Вищезазначеними висновками експертів встановлено порушення водієм ОСОБА_13 п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з ДТП, в діях водія ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору могли б знаходитись в причинному зв'язку з даною подією, не вбачається.
Висновки експертів повністю узгоджуються між собою та з матеріалами кримінального провадження, під час проведення експертиз враховані всі дані, отримані слідчим під час огляду місця події, проведення слідчих експериментів за участю як потерпілої, так і обвинуваченого, тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого про суперечливість висновків вказаних експертиз колегія суддів вважає безпідставними.
Судом першої інстанції перевірялись доводи сторони захисту щодо суперечностей у висновках експертиз стосовно швидкості руху автомобіля «BMW X5», оскільки згідно показань потерпілої ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) швидкість руху її автомобіля становила близько 90 км/год, а експертизи проводились із розрахунку швидкості 64,8 км/год, що не відповідає дійсним подіям під час даної ДТП.
Зазначеним обставинам була надана оцінка під час проведення комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 893/894/13 від 25.12.2013 року, де зазначено, що покази водія ОСОБА_15 ( ОСОБА_9 ) відносно швидкості руху автомобіля «BMW X5» 90 км/год, технічно не виключаються та можуть бути прийняті для подальшого дослідження.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо неповноти судового розгляду через не визначеність точної швидкості автомобіля «BMW X5», та відмову суду в проведенні експертизи для встановлення швидкості автомобіля спростовуються висновками експертиз, проведених у даному кримінальному провадженні.
Лист Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз на запит адвоката ОСОБА_7 , на який посилається захисник, свідчить лише про те, що експертами вказаного закладу розроблена та застосовується «Методика визначення швидкості руху транспортних засобів під час зіткнення з урахуванням їх деформування та руйнування», у Київському НДІСЕ можуть бути проведені експертизи із зазначеного питання.
При цьому зазначено, що можливість чи не можливість проведення експертизи остаточно визначається експертами лише після отримання документу про призначення експертизи. (т.3, а.с. 136).
Відповідно до дослідницької частини комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 893/894/13 від 25.12.2013 року визначення швидкості руху транспортних засобів під час зіткнення з урахуванням витрат кінетичної енергії на утворення деформацій деталей і роботу сил опори руху транспортних засобів після зіткнення проводиться відповідно до методики, яка розроблена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, використання даного способу визначається для випадків перехресних зіткнень та наїздів на нерухомі перешкоди, а наявні енергетичні константи можуть бути використані для легкових автомобілів масою до 3000 кг. Оскільки автомобіль «Volvo FM» є вантажним і його маса значно перевищує 3000 кг, тому використання вказаної вище методики є некоректним та може призвести до помилкових числових параметрів. Тому швидкість руху автомобіля «BMW X5», встановлена з урахування слідів його гальмування як мінімальна (т.2, а.с. 127-151).
Таким чином, колегія суддів не вбачає неповноти судового розгляду даного провадження і не вбачає підстав для проведення авто технічної експертизи, на якій наполягала сторона захисту.
Відповідно до п.10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та п.10.4 ПДР водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам.
Таким чином, при виконанні маневру водій автомобіля «Volvo FM», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_13 , на відміну від водіїв інших транспортних засобів, що перебувають у стаціонарному режимі руху, вніс певні зміни в усталений транспортний потік. Тому його діям має передувати необхідне попереднє інформування інших учасників руху, а саме маневрування повинно виконуватись з урахуванням того, що водій ОСОБА_13 не мав пріоритету перед іншими учасниками руху, тобто не повинен являти собою перешкоду для їхнього руху. На водієві, що змінює напрямок руху, лежить відповідальність за забезпечення безпеки руху в процесі всього перестроювання і всякого зміни напрямку руху, він не повинен розраховувати на дії інших учасників руху щодо забезпечення можливих наслідків в результаті виникаючої небезпечної ситуації.
За вказаних обставин посилання ОСОБА_13 на те, що в причинному зв'язку з наслідками ДТП є те, що пасажир автомобіля «BMW X5» ОСОБА_16 не була пристебнута ременем безпеки колегія суддів вважає без підставним.
Обвинуваченим в апеляційній скарзі і стороною захисту в судовому засіданні не наведено суперечностей, які б могли вплинути на остаточний висновок експертів про місце зіткнення автомобілів на смузі руху автомобіля «BMW X5».
Посилання ОСОБА_13 і його захисника на те, що під час проведення автотехнічних експертиз на брались до уваги його показання, суперечать висновкам експертів, відповідно до яких показання обвинуваченого брались до уваги, але визнані технічно неспроможними в частині всього механізму ДТП, тобто місця зіткнення транспортних засобів, часу руху його автомобіля з моменту відновлення руху до моменту зіткнення, та в частині того, що його автомобіль зупинявся перед здійсненням маневру, що свідчить про неправдивість показань ОСОБА_13 , які він давав при проведенні слідчих експериментів.
В обґрунтування невинуватості водія ОСОБА_13 стороною захисту в суді першої інстанції було надано висновок судової автотехнічної експертизи № 8681 від 24.01.2014року, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, на який обвинувачений і його захисник посилались в суді апеляційної інстанції, зазначаючи, що вказаною експертизою встановлено прямий причинний зв'язок з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди невідповідність вимогам ПДР не лише в діях водія ОСОБА_13 , але і водія ОСОБА_9 ..
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дане дослідження проводилось на підставі вихідних даних, наданих стороною захисту без урахування механізму ДТП, встановленого при проведенні слідчого експерименту за участю потерпілої, експертиза проводилась лише з урахуванням показань водія ОСОБА_13 на слідчому експерименті, які визнані технічно не спроможними в частині як місця зіткнення транспортних засобів, так і в частині самого механізму ДТП.
Колегія суддів вважає, що вказаний висновок експерта не відповідає вимогам ст.ст. 84, 85, 102 КПК України і не може бути взятий до уваги.
Доводи сторони захисту стосовно виправлень в протоколі огляду місця ДТП і в схемі до нього перевірялись судом першої інстанції, який обгрунтовано дійшов висновку про їх безпідставність.
Так, допитані в судовому засіданні слідчі ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , експерт-автотехнік ОСОБА_26 підтвердили правильність складання10.12.2012 року протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього та зазначили, що в протоколі фіксувалась і заносилась вся інформація, яка необхідна для призначення судової експертизи. З урахуванням слідової інформації, положення автомобілів після ДТП, відокремлених деталей, згідно з методикою та спеціальними знаннями експерта визначено місце зіткнення транспортних засобів. Протокол та схема ДТП складались за участю понятих, якими вказані документи підписані, зауважень з приводу достовірності внесених даних від учасників не надходило.
Суд першої інстанції дав належну оцінку показанням свідка ОСОБА_14 , яка брала участь в якості понятої при складанні протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього в частині того, що первинно на схемі ДТП було зазначені сліди гальмування на відстані 5,5 м замість 15,5 м., обгрунтовано зазначивши про те, що свідок інших вимірів, зазначених в протоколі або схемі не пам'ятає, зазначає, що запам'ятала тільки одну цифру, при цьому пояснила, що підпис під протоколом та схемою належить їй особисто.
Колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції правильним, а аналогічні доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого, безпідставні і такі, що суперечать матеріалам кримінального провадження, зокрема, протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього.
Так, в протоколі огляду місця ДТП від 10.12.2012 року зафіксовані сліди гальмування автомобіля «BMW X5», довжиною 15,5 м правого і 18,8 м лівого колеса з відображенням їх розміщення від лівого краю проїзної частини - на відстані 4,2 м.
Така ж саме довжина слідів гальмування відображена і в схемі до протоколу, в якій зазначено сліди гальмування правого колеса - 15, 5 м і лівого - 15,5 та 3,3 м, що дорівнює 18, 8 м, відображені в протоколі. Будь-яких виправлень або дописок не міститься ні в схемі, ні в протоколі, які складені на місці події і в рукописному тексті з підписами осіб, які брали участь в огляді місця події і понятих, долучені до матеріалів провадження (т.2, а.с. 1-8).
Доводи сторони захисту про те, що зазначені документі мають сліди виправлень ґрунтуються лише на показаннях свідка ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні показала, що брала участь у якості понятої при огляді місця події і ніби запам'ятала, що зазначалась довжина 5, а не 15 метрів.
При цьому, як встановив суд першої інстанції і не спростовує сторона захисту, свідок ОСОБА_14 чітко пам'ятає вказані позначення, і не пам'ятає інших деталей огляду місця події.
Доводи обвинуваченого щодо виправлень даних, отриманих під час огляду місця події, також суперечать висновку автотехнічної експертизи № 744/12, призначеної слідчим постановою від 17.12.2012 року, в якій були вказані дані, отримані під час огляду місця події, а саме довжина слідів гальмування відповідала 15,5 м правого і 18,8 м лівого колеса (т.2, а.с. 58-69).
Судом першої інстанції у вироку наведені висновки щодо допустимості доказів з урахуванням заяв сторони захисту з даного приводу.
Колегія суддів вважає, що передбачених ст.ст. 87, 88 КПК України підстав для визнання доказів недопустимими не встановлено, і ні в суді першої, н апеляційної інстанції на обвинуваченим, ні його захисником не наведено.
Суб'єктивне ставлення обвинуваченого та його захисника до доказів, з якими вони не погоджуються, жодним чином не свідчить про недопустимість такого доказу.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду в суді першої інстанції було заявлено відвід головуючому.
Заява про відвід була розглянута іншим суддею відповідно до вимог ст. 81 КПК України і ухвалою від 05.08.2015 року відхилена через відсутність обставин, передбачених ст. 75 КПК України (т.3, а.с. 129).
Таким чином, доводи захисника в засіданні суду апеляційної інстанції про розгляд провадження щодо ОСОБА_13 незаконним складом суду, оскільки не було задоволено заявлений відвід судді, не обґрунтовані і суперечать положенням ст.ст. 75, 76 КПК України.
Вимоги захисника в суді апеляційної інстанції про скасування вироку і призначення нового розгляду провадження на підставі п. 1 ч.2 ст. 412 КПК України у зв'язку з тим, що суд не закрив провадження за відсутністю в діях ОСОБА_13 складу злочину, суперечить положенням ч. 7 ст. 284 КПК України, якою передбачені випадки закриття кримінального провадження та передбачено ухвалення виправдального вироку у випадку встановлення під час судового розгляду відсутності події кримінального правопорушення або відсутності в діянні складу злочину.
Інших підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі не зазначається, підстав для скасування вироку на підставі п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України також не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, оскільки не з'ясованих обставин, що могли би вплинути на винесення законного, обґрунтованого та справедливого вироку не встановлено, істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вищевказаного вироку суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду також не встановлено.
Відповідно до ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За змістом ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_13 розглянуте законним складом суду з дотриманням правил підсудності, підстав для закриття кримінального провадження не існувало, участь обвинуваченого і його захисників, а також потерпілих і їх представників в судовому засіданні була забезпечена судом відповідно до вимог процесуального закону, судове провадження зафіксовано на технічному носії інформації.
Відповідно до ч.2 ст. 411 КПК України вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні через невідповідність рішення суду фактичним обставинам кримінального провадження лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Колегія суддів вважає, що висновки суду підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд взяв до уваги всі докази, які могли істотно вплинути на його висновки, перевірив всі доводи сторони захисту, суперечностей висновки суду, викладені у судовому рішенні, не містять.
Як вбачається із журналу судового засідання, судом досліджені всі докази, надані сторонами у кримінальному провадженні, допитані свідки, про допит яких заявлено стороною обвинувачення і стороною захисту, в тому числі свідок ОСОБА_18 , про допит якого заявляла клопотання захисник ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні, тому посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на порушення судом вимог КПК України безпідставні.
Суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, тому суд вважає безпідставним твердження ОСОБА_13 в апеляційній скарзі про порушення судом вимог КПК України, залишивши без реагування ту обставину, що автомобіль «BMW X5» має підроблений або змінений ідентифікаційний номер, номер двигуна та кузова, оскільки вирішення питань про внесення до ЄРДР відомостей про злочин не входить до компетенції суду, дана обставина не була предметом розгляду у даному кримінальному провадженні і на доведеність вини ОСОБА_13 у вчиненні злочину, в якому його визнано винним, не впливає.
Які саме вимоги КПК України порушено судом в результаті відмови у задоволенні клопотань сторони захисту про призначення експертиз, ОСОБА_13 в апеляційній скарзі не зазначає, вважаючи відмову в задоволенні таких клопотань порушенням вимог КПК України.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження і журналу судового засідання, судом досліджені всі обставини, які мають значення для справи. Порушень в ході досудового розслідування або в судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які тягнуть скасування вироку, перевіркою матеріалів провадження не виявлено. Докази, зібрані у кримінальному провадженні і досліджені судом, є допустимими, достатніми і достовірними, належним чином проаналізовані у вироку, всім доказам дана належна оцінка, в тому числі і усім доводам обвинуваченого та його захисника.
Доводи Доліни і його захисника в суді апеляційної інстанції про порушення вимог КПК України також не містять вказівки на порушення, які, відповідно до ст.ст. 409, 411, 412 КПК України тягнуть скасування вироку.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 409 КПК України, які тягнуть скасування чи зміну вироку, не встановлено.
Дії ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно, що в апеляціях також не оспорюється.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд дотримався наведених вимог закону України про кримінальну відповідальність, призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення ним нових злочинів і є відповідним скоєному.
Судом при призначенні покарання повною мірою враховано тяжкість вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, вчиненим з необережності.
Враховано судом й дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, не перебуває на обліках у наркологічному та психіатричному диспансерах та у інших лікарів, має постійне місце роботи на посаді водія у ВКФ «Віта-Авто», де характеризується позитивно.
Суд також врахував відсутність обставин, що пом'якшують покарання, думку потерпілих, які наполягали на суворому покаранні з позбавленням права керувати транспортними засобами, дані, що свідчать про неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст.121, 122, 130 КУпАП, і прийшов до висновку про те, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі, застосувавши додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
З огляду на викладене суд, врахувавши у сукупності тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, відсутність обставин, які обтяжують і пом'якшують покарання, призначив покарання в межах санкції статті, за якою його засудив.
В апеляційній скарзі обвинувачений не посилається на суворість призначеного покарання, колегія суддів підстав для його пом'якшення не вбачає.
Перевіряючи апеляційні скарги потерпілих в частині вирішення цивільного позову, колегія суддів вважає необґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про стягнення завданої їм матеріальної шкоди, розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди вважає таким, що не відповідає ступеню моральних страждань потерпілих.
Відповідно до ст.56 КПК України потерпілі мають право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Встановивши, що під час заподіяння шкоди внаслідок експлуатації транспортного засобу обвинувачений ОСОБА_13 перебував у трудових відносинах з Виробничо-комерційною фірмою «Віта-Авто», шкоду заподіяно під час виконання трудових обов'язків, а володіння транспортним засобом обвинуваченим було правомірним, суд обгрунтовано прийшов до висновку про те, що відповідальність за шкоду, спричинену потерпілому належить покладати на юридичну особу, з якою заподіювач перебував у трудових відносинах та на страхову компанію ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» в рамках ліміту їх відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ 9753288, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ВКФ «Віта-Авто».
Відмовляючи в задоволенні позову потерпілої ОСОБА_9 в частині стягнення вартості витрат, пов'язаних з пошкодженням автомобіля, суд вважає, що із позовом повинна була звертатись ОСОБА_27 , зазначивши про те, що позивач володів автомобілем на підставі довіреності, виданої ОСОБА_27 02.06.2011 року, в якій зазначено, що ОСОБА_9 має право не особисто, а від імені довірителя ОСОБА_27 подавати заяви та документи, а також у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди чи заподіяння шкоди повіреною особою іншим транспортним засобам, укласти якщо в тому буде необхідність, від імені ОСОБА_27 угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за такими угодами грошові суми у розмірах, згідно з калькуляціями, актами, експертними висновками.
Таке рішення суду суперечить роз'ясненням, викладеним в п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно з якими відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).
При розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін.
Відмовляючи у стягненні витрат на лікування, суд послався на вимоги ст. 60 ЦПК України і дійшов до висновку про те, що потерпілою не доведено обставини, на які вона посилається.
При цьому суд лише послався на долучені фіскальні чеки, не дослідив належним чином докази, надані потерпілою на підтвердження суми, яку вона просить стягнути на її користь у відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням.
Таким чином, враховуючи викладене, зважаючи на те, що докази в частині обґрунтування цивільного позову ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди судом першої інстанції належним чином не досліджені, в цій частині вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в порядку цивільного судочинства.
Статтею 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_9 кримінальним правопорушенням, суд першої інстанції обгрунтовано послався на те, що їй дійсно спричинена моральна шкода, яка полягала в перенесенні фізичних страждань від спричинення тілесних ушкоджень, їх характеру та тяжкості, в отриманні психологічного струсу у зв'язку з тривалим лікуванням та реабілітаційними заходами, порушенні нормальних життєвих устоїв.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що зазначені обставини, характер тілесних ушкоджень, тривалість лікування, та наслідки, які настали в результаті спричинених ушкоджень здоров'я потерпілої, дають підстави для збільшення загального розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_9 до 50 000 гривень. З урахуванням суми в розмірі 5 000 гривень, яку суд обгрунтовано стягнув з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», підлягає стягненню на користь ОСОБА_9 з Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Авто» 45 000 гривень.
Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що моральні страждання потерпілого ОСОБА_8 зумовлені глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати доньки, взяв до уваги вік доньки, що передчасно пішла із життя, наявність у неї малолітньої дитини, для якої втрата є непоправною, дитина має неповну сім'ю та змушена рости без матері, що також спричиняє ОСОБА_8 біль за скалічене дитинство онука. У зв'язку із втратою рідної людини у позивача порушені нормальні життєві зв'язки та стосунки. Сам ОСОБА_8 , дізнавшись про ДТП, потрапив до лікарні у відділення кардіології з інфарктом, а наступного дня, перебуваючи у важкому стані, був вимушений покинути лікарню через необхідність організації поховання доньки.
За таких обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості колегія вважає необхідним збільшити суму, яка підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_8 як відшкодування моральної шкоди до 600 000 гривень.
З урахуванням суми в розмірі 5 000 гривень, яку суд обгрунтовано стягнув з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», підлягає стягненню на користь ОСОБА_9 з Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Авто» 595 000 грн..
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_13 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 04 березня 2016 року щодо ОСОБА_13 в частині стягнення моральної шкоди з Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Авто» змінити, збільшити суму стягнення на користь потерпілого ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Авто» в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_8 595 000 грн., на користь ОСОБА_9 45 000 гривень.
Цей же вирок в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4