Справа № 428/6123/16-а
Провадження №2-а/428/78/2016
29 червня 2016 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Скочій Г.Д.,
при секретарі Волковій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сєвєродонецька адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинення певних дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що він, працюючи суддею Апеляційного суду Луганської області і маючи стаж роботи суддею більше 25 років, згідно ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у листопаді 2015 року звернувся із заявою про відставку до Вищої ради юстиції, яка 10 грудня 2015 року задовольнила його прохання і прийняла рішення про внесення подання ОСОБА_2 України про звільнення його з посади за загальними обставинами у зв'язку із поданням заяви про відставку і направила подання до Верховної ОСОБА_2 України про звільнення його з посади судді у відставку. 26 грудня 2015 року йому виповнилось 65 років, що є граничним віком для продовження займати посаду судді. Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 19 квітня 2015 року його звільнено з посади судді Апеляційного суду Луганської області у зв'язку із виходом у відставку та відраховано зі штату суду наказом голови апеляційного суду від 26 квітня 2016 року. 5 травня 2016 року він звернувся із заявою до Управління Пенсійного Фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Управління Пенсійного Фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 13 травня 2016 року йому було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, оскільки ним передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 р. Верховною ОСОБА_2 України закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України. Він вважає, що вказане рішення відповідача є незаконним та суперечить Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд від 12.02.2015 р.», яким була прийнята нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення » від 02.03.2015 р. № 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015 р., до нової редакції ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», п. 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень вказаного Закону. ОСОБА_3 України, якою закріплено неможливість зменшення гарантій незалежності судді шляхом зменшення матеріального забезпечення судді, має вищу юридичну силу, аніж Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Отже, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення повинен був керуватися нормами ОСОБА_3 України, чого зроблено не було.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог, вказала, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі положень пункту 5 Прикінцевих положень Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 року, тобто із дотриманням вимог діючого законодавства. Також вказала, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно норм Закону складає 60%.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що з розрахунку стажу роботи судді Апеляційного суду Луганської області Борзаниці В.І. від 04.05.2016 року № 1/485/2016, вбачається, що ОСОБА_1 з 14.03.1977 року працював на посаді народного судді Артемівського районного народного судум. Ворошиловграда, з 21.06.1982 року працював народним суддею Жовтневого районного народного суду м. Ворошиловграда, з 22.10.1996 року працював на посаді судді апеляційного суду Луганської області. (а.с. 17).
Постановою Верховної ОСОБА_2 України № 1118-VIII від 19.04.2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Апеляційного суду Луганської області у зв'язку із поданням заяви про відставку. (а.с.15).
05.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 2427/2016 від 13.05.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді за його заявою від 05.05.2016 року. В якості обґрунтування такої відмови Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області послалося на положення Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 року згідно із якими «у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України». Також, у тексті рішення вказано, що стаж роботи на посаді судді Борзаниці В.І. складає 25 років, у зв'язку із чим надбавка за вислугу років ОСОБА_1, повинна складати 60 % посадового окладу.
Позивач оскаржує вищенаведене рішення виключно з підстав невірного застосування відповідачем норм Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 року у взаємозв'язку із нормами ОСОБА_3 України.
Суд не може погодитися із обґрунтованістю мотивування оскаржуваного рішення в частині посилання на положення Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 року, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.
Згідно із ст. 8 ОСОБА_3 України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.»
Відповідно до ст. 22 ОСОБА_3 України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_3, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положеннями ст. 126 ОСОБА_3 України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.
Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року №19-рп/2004 було надано офіційне тлумачення положення ст. 126 ОСОБА_3 України, зокрема зазначено, що додаткові гарантії незалежності і недоторканості суддів, крім уже передбачених ОСОБА_3 України, можуть встановлюватися також законами. Такі, гарантії визначені, зокрема, ст. 13 Закону України «Про статус суддів» від 10.07.1998 року. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.
Конституційний Суд України зазначив, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N19-рп/2004).
В пункті 7 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді. Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.
Суд зауважує, що щомісячне довічне грошове утримання судді, який вийшов у відставку, та пенсія є різними поняттями та права на них виникають з різних підстав, що також підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013, в якому зокрема вказано, що визначені ОСОБА_3 та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Із змісту розділу IX Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка в свою чергу складається із посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Частинами 1-3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року) встановлено, що:
1. Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку:
60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;
61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
2. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № Справа №4-рп/2016 визнано такими, що не відповідають ОСОБА_3 України (є неконституційними), положення:
- частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII;
- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;
- пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIll, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII та положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
При цьому в частині 4 Рішення Конституційного Суду України зазначено порядок виконання цього рішення, а саме
частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів У країни щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить ОСОБА_3 України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання";
- не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені положення, суд доходить висновку про те, що в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має визначатись виходячи з розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.
Рішення уповноваженого органу (Верховної ОСОБА_2 України) про звільнення ОСОБА_1 з посади судді було прийнято 19.04.2016 року, а 26.04.2016 року його було відраховано зі штату суду у зв'язку з поданням заяви про звільнення у відставку. При цьому про своє бажання бути звільненим у зв'язку із виходом у відставку ОСОБА_1 повідомив компетентний орган (Вищу раду юстиції) ще у листопаді 2015 року, тобто до того, як Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 року було скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, з огляду на положення статті 19 ОСОБА_3 України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню статті 8, 19, 22, 126 ОСОБА_3 України, а також частина 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року), а отже рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні щомісячного довічного грошового утримання є таким, що порушує права та інтереси позивача і суперечить ОСОБА_3 України та Закону України, який прийнятий на основі ОСОБА_3 України.
Крім того, вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з положень ст. 22 ОСОБА_3 України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а також виходячи з того, що позивач повідомив компетентний орган (Вищу раду юстиції) про своє бажання бути звільненим у зв'язку із виходом у відставку ще у листопаді 2015 року, тобто до того, як Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 року було скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що вона має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання саме у розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року). Зволікання державних органів у реалізації права судді бути звільненим у відставку, а також припинення окремими законами дії інституту щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не можуть тягнути за собою порушення встановлених ОСОБА_3 України та спеціальними законами, які регулюють спірні правовідносини, гарантій незалежності судді, а саме права на відповідне матеріальне забезпечення.
За таких обставин суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не досяг пенсійного віку та щодо зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі, передбаченому ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12.02.2015 року.
Разом з тим, з метою повного захисту права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та з метою додержання загальновизнаного принципу зрозумілості судового рішення, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України та пункту 1.2 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визначити, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці повинно бути призначено та виплачено позивачу із урахуванням вже виплачених сум пенсії за віком з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної ОСОБА_2 України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Також, на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання постанову в частині здійснення призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць.
Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України (в редакції, яка є чинною на час винесення цієї постанови) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору у встановленому Законом розмірі 551 грн. 20 коп. підтверджується квитанцією № 241 від 26.05.2016 року. Враховуючи те, що позов задоволено і відповідачем є Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, суд вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 551грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 17, 86, 94, 158-163, 183-2, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оформлену листом від 13 травня 2016 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_1, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі, передбаченому ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року із урахуванням вже виплачених сум пенсії за віком з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної ОСОБА_2 України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Стягнути на користь ОСОБА_1, за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.
Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, за один місяць.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі буде складено протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Г. Д. Скочій