Справа № 428/8229/15-ц
Провадження №2/428/307/2016
23 червня 2016 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого Скочій Г.Д.,
при секретарі Андрусишин Н.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон разом з матір'ю, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до суду посилаючись на те, що вони з відповідачем ОСОБА_2 з липня 2008 р. перебували у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу. Від сумісного проживання у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає з нею та перебуває у неї на утриманні. Відповідач записаний батьком дитини відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України на підставі їхньої заяви. З січня 2011 р. вони стали проживати окремо та розірвали свої відносини. Неповнолітня дитина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку із тим, що ОСОБА_2 ухиляється від утримання дитини, матеріальну допомогу не надає, за її позовом 16.01.2014 р. Сєвєродонецьким міським судом було винесено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, але ОСОБА_2 від сплати аліментів ухиляється та на цей час має заборгованість у сумі 14887,55 грн. Вона матеріально на цей час утримує та належним чином піклується про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Місце знаходження ОСОБА_2 їй невідомо. 28.02.2014 р. вона вийшла заміж за ОСОБА_5 та у них народилася сумісна донька ОСОБА_6 З боку чоловіка ОСОБА_5, є рідні, які проживають в Краснодарському краї, та є можливість провести оздоровлення дітей. Відповідач ОСОБА_2 відмовляється надати дозвіл на виїзд малолітньої ОСОБА_4 за кордон для відпочинку та оздоровлення останньої. Водночас її донька ОСОБА_4 часто хворіє застудними захворюваннями, для лікування та профілактики яких, за рекомендаціями лікарів, необхідне періодичне перебування дитини на морі. Крім того, виїзд дитини за кордон сприятиме розширенню світогляду дитини, та добре позначиться на її духовному та інтелектуальному розвитку її особистості. Не зважаючи на це, ОСОБА_2, безпідставно не надає згоди на виїзд дитини за межі України, при цьому жодних вагомих аргументів, які б пояснювали його відмову не наводить. Вважає, що така позиція її колишнього цивільного чоловіка і батька неповнолітньої ОСОБА_4 шкодить її інтересам та не сприяє її всебічному та гармонійному розвитку, порушує право дитини на повний та гармонійний розвиток. Просить надати їй дозвіл на виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон без згоди батька ОСОБА_2, до повноліття дитини. Дозволити ОСОБА_1 або її офіційному представникові, без згоди батька ОСОБА_2, оформлювати документи для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітньої ОСОБА_4 за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя до досягнення нею повноліття.
До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду даної справи повідомлявся належним чином, причини неявки невідомі. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило.
Представник органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв не надходило, причини неявки суду не відомі.
Позивач надав заяву, в якій не заперечувала проти ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів, у зв'язку із чим судом на підставі ст.ст. 224, 225 ЦПК України було винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії паспорту серії номер НОМЕР_1, виданого Сєвєродонецьким МВ УДМС України в Луганській області 25.04.2014 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого 08.06.2010 р., відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої записаний ОСОБА_2, матір'ю - ОСОБА_1 (а.с. 7). Відповідно до копії свідоцтва про шлюб (а.с.6) ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, про що зроблено відповідний актовий запис № 90. Прізвище дружини після одруження - ОСОБА_1 (а.с. 6).
З копії рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.01.2014 р. вбачається, що з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-10).
Відповідно до довідки № 8493/03-51 від 30.07.2015 р., виданої відділом державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, за ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 існує заборгованість по аліментам за період з 22.11.2013 р. по 01.06.2015 р. у сумі 14887,55 грн. (а.с.8).
З копії довідки, виданої Борівською селищною радою, вбачається, що батько ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 не проживає, його місце знаходження не відоме (а.с. 14).
Згідно інформації з інтернет видання «Миротворець», ОСОБА_2 знаходиться у розшуку (а.с. 12,13).
Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом зі своєю донькою з метою відпочинку та оздоровлення дитини має намір виїхати за межі України, а саме до Краснодарського краю та до країн ближнього та дальнього зарубіжжя.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд виходить з наступного: надання дозволу на виїзд за кордон ОСОБА_4 без згоди та супроводу її батька -ОСОБА_2, до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку порушує права батька на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Так, відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 3 статті 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску, а також без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, за умови пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 31 березня 1995 року № 231, передбачено, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям - громадянам України згідно з цими Правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.
Пунктом 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
Згідно з положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, проїзним документом дитини є документ, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України особи, на яку вони оформлені, і дають право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну в супроводі батьків або одного з батьків та інших осіб, за нотаріально посвідченою згодою другого з них.
Враховуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитині має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за кордон без згоди батька суперечить нормам ст.ст. 141, 157 СК України, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дітей.
Враховуючи вимоги чинного законодавства, згідно якого, надання згоди на вивезення дитини за межі території України терміном понад один рік не передбачено, суд вважає за необхідне вказати максимальний термін перебування дитини за кордоном України в один рік з дня набрання рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст.1, 7, 150-151, 155 Сімейного кодексу України , 10, 11, 60, 208,209, 212-215,223 ЦПК України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Дозволити тимчасовий виїзд за кордон України неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу її батька ОСОБА_2, у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 з обов'язковим поверненням до постійного місця проживання, терміном на один рік з дня набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Суддя Г. Д. Скочій