донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.06.2016 справа №905/480/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; ОСОБА_5, за довіреністю; ОСОБА_6., за довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область
на рішення господарського судуДонецької області
від24.02.2016 р. (підписано 24.02.2016 р.)
у справі№ 905/480/16 (суддя Бойко І.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Прибор", м. Маріуполь, Донецька область
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область
простягнення заборгованості в розмірі 90 405,41 грн.
У лютому 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Прибор", м. Маріуполь, Донецька область (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область (Відповідач) про заборгованості у розмірі 90 405,41 грн., а саме: 31 778,40 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 2 035,77 грн., інфляційних витрат у розмірі 28 135,60 грн. та пені у розмірі 28 455,64 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.02.2016 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на відсутність предмета спору, оскільки за накладною № РН-175 від 20.12.2014р. продукція оплачена в повному обсязі.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір № ЦО-2014/227-КП від 08.07.2014р. (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, що узгоджені сторонами у цьому Договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору (п.п. 1.1, 1.2 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.
Пунктом 4.3 Договору передбачений перелік товаросупровідних документів, у випадку відсутності яких відповідач має право відмовитись від приймання поставленої продукції (п. 4.4 Договору).
Згідно п. 5.2 Договору, ціни на продукцію, що поставляється встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Загальна вартість кожної партії поставляємої позивачем встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях.
На виконання умов Договору сторонами були підписані Специфікації на загальну суму разом з ПДВ 98 797,20 грн., якими узгоджено найменування продукції, номер та індекс стандартів, ТУ, кількість та вартість продукції, що має бути поставлена, а також строки її поставки:
- специфікація від 08.07.2014р. - загальна вартість товару становить 31 778,40 грн. Умови оплати - розрахунки здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції;
- специфікація від 26.09.2014р. - загальна вартість товару становить 64 018,80 грн. Умови оплати - розрахунки здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту прийняття відповідної партії продукції.
Факт поставки продукції за Договором відповідачу підтверджується видатковими накладними на загальну суму 98 797,20 грн.: №РН-162 від 21.11.2014р. на суму 31 778,40грн. та №РН-175 від 20.12.2014р. на суму 67 018,80 грн.
Вказані видаткові накладні підписані представником позивача та уповноваженим представником відповідача за довіреністю, без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є належним підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.
Як передбачено п. 5.3 Договору, розрахунки за поставлену позивачем продукцію за Договором здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший термін відстрочки оплати не обумовлений у відповідній специфікації. У разі якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.
В порушення умов п. 2 Специфікацій, п. 5.3 Договору і положень ст. 530 ЦК України відповідач умови договору виконав частково, кошти за продукцію перерахував не в повному обсязі, через що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем на момент пред'явлення позову склала 31 778,40 грн.
Через невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків у останнього перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 31 778,40 грн., доказів оплати якої суду не надано.
У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судова колегія вважає безпідставним твердження відповідача щодо відсутності предмету спору через сплату 08.09.2015р. грошових коштів в сумі 67 018,80 грн. саме за товар, поставлений 20.12.2014р. за накладною № РН-175 від 20.12.2014р., оскільки по-перше, відповідно до п. 5.4 Договору, при надходженні грошових коштів на поточний рахунок позивача від відповідача, сторони обумовили надходження цих коштів в рахунок оплати поставляємої позивачем продукції, у призначенні платежу відповідачем чітко не конкретизована накладна, за якою проводилась оплата, а по-друге - жодних посилань на стягнення заборгованості за якоюсь конкретно однією специфікацією або накладною в позовній заяві не зазначено, позов заявлено на стягнення заборгованості саме за спірним Договором. Будь-якого іншого порядку розподілу коштів, що надійшли у якості оплати за отриману продукцію за Договором, в Договорі не передбачено.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на матеріалах справи та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.
За таких підстав висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 31 778,40 грн. є вірним.
За порушення строків оплати товару позивач вимагає стягнути 2 035,77 грн. - 3% річних та інфляційні у розмірі 28 135,60 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 035,77 грн. та інфляційних в розмірі 28 135,60 грн., судова колегія вважає його вірним.
Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами п. 6.7 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості, не оплаченої продукції.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 28 455,64 грн., судова колегія також вважає його вірним.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2016 року у справі № 905/480/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2016 року у справі № 905/480/16 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.В. Стойка
Судді Н.В. Ломовцева
ОСОБА_3
Надр. 5 прим
1 позивачу
2 відповідачу
3 до справи
4 ДАГС
5 ГС