29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"30" червня 2016 р.Справа № 924/497/16
Господарський суд Хмельницької області у складі:
Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали
За позовом Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах:
1. Міністерства оборони України, м. Київ;
2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, м. Хмельницький
за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Кабінету міністрів України, м. Київ
до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький
за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Троян-С”, м. Хмельницький
про визнання незаконним та скасування рішення 24-ї сесії Хмельницької міської ради від 24.04.2013р. №33 в частині, що стосується земельної ділянки по вул. Народної Волі, 10/1 А площею 0,09 га;
визнання незаконним та скасування рішення 16-ї сесії Хмельницької міської ради від 11.04.2012р. №53 в частині, що стосується земельної ділянки по вул. Народної Волі, 10/1 А площею 0,09 га
За участю представників сторін:
від позивача-1: Літвін С.М. - за довіреністю №220/797/д від 30.12.2015р.;
від позивача-2: Довгацький А.І. - за довіреністю №3563 від 03.11.2015р.;
від третьої особи (КМУ): Луков А.В. - за довіреністю №10.2-06/29/96 від 11.01.2016р.;
від відповідача: не прибув;
від третьої особи (ТОВ „Трон-С”): не прибув;
за участю Кучерук А.М. - прокурора військової прокуратури Хмельницького гарнізону (службове посвідчення №034655 від 05.08.2015р.)
Суть спору: Заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах: 1. Міністерства оборони України, м. Київ; 2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, м. Хмельницький за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Кабінету міністрів України, м. Київ до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький про визнання незаконним та скасування рішення 24-ї сесії Хмельницької міської ради від 24.04.2013р. №33 в частині, що стосується земельної ділянки по вул. Народної Волі, 10/1 А площею 0,09 га; визнання незаконним та скасування рішення 16-ї сесії Хмельницької міської ради від 11.04.2012р. №53 в частині, що стосується земельної ділянки по вул. Народної Волі, 10/1 А площею 0,09 га.
В засідання суду 30.06.2016р. прибув військовий прокурор, позовні вимоги підтримав в повному обсязі із підстав, викладених у позові.
Представник позивача-1 в засідання суду 30.06.2016р. прибув, надав суду письмові пояснення відповідно до яких зазначив, що Міністерство оборони України підтримує позовні вимоги в повному обсязі з огляду на наступне.
Згідно ст.14 Закону України „Про Збройні Сили України” земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.
Частиною 2 ст.2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” Міністерству оборони України як центральному органу управління Збройних Сил України надано повноваження відповідно до закону управляти військовим майном, у тому числі закріплювати військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймати рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Статтею 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” встановлено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 цієї статті).
Із моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.
Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. З Закону України „Про Збройні Сили України”, Положення про Міністерство оборони України, Міністерство оборони України, зокрема:
- надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів;
- здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України;
- здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.
Землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню.
Відповідно до п.„б” ч.3 ст.84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
Частиною 5 ст.20 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України „Про використання земель оборони”.
Ч.3 ст.142 ЗК України, передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Ч.4 ст.142 ЗК України встановила, що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Згідно п.45 Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.97р., передача земель Міністерства оборони місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Таким чином, позивач-1 вказує, що в структурі Міністерства оборони України та Збройних Сил України правом прийняття рішення про відчуження земельних ділянок чи припинення права користування володіє лише Міністр оборони України, а у окремих випадках (якщо це потребує передислокація військової частини) за рішенням Кабінету Міністрів України та Президента України. Інші посадові особи - командири військових частин, з'єднань тощо, позбавлені права прийняття рішень стосовно земель та стосовно майна Збройних Сил України.
Відповідно до п.9 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006р. №1080, рішення Міністра оборони можуть прийматись у вигляді наказів або директив (аналогічна позиція висловлена і в постанові Вищого Господарського суду України від 18.06.2009р. по справі №2/187).
У відповідності до п.48 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997 року, перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження міністру оборони України.
Пункт 50 вищевказаного Положення, регламентує, що оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Також, позивач-1 просить суд врахувати, що в січні 2007 року Кабінет Міністрів України надіслав до Міністерства оборони, Держкомзему, Фонду державного майна, Міністерства економіки, Міністерства фінансів лист, яким зупинив операції з реалізації та передачі земель оборони (у тому числі під об'єктами нерухомості). На цьому зокрема наголошено у постановах Вищого господарського суду України від 18.06.2009р. у справі № 2/187, від 22 грудня 2010 р. у справі № 2-7/3131-2009. Згоди на припинення права користування на земельну ділянку загальною площею 0,09 га, що знаходиться поблизу будівлі за адресою: м.Хмельницький, вулиця Народної Волі, 10/1 та входить до складу земель оборони, згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б №042361 від 1992 року, Міністерство оборони України не надавало.
Із огляду на вище викладене позивач-1 вважає, що оспорюваними рішеннями, Хмельницька міська рада розпорядилася землями оборони без належної правової підстави з перевищенням компетенції, що являється підставою для визнання їх незаконними та скасування.
Представник позивача-2 в засідання суду 30.06.2016р. прибув, надав суду письмові пояснення за вих.№2329 від 30.06.2016р., відповідно до яких зазначив таке.
Згідно із даних Публічної кадастрової карти України, - поблизу будівлі яка знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вулиця Народної Волі, 10/1, земельній ділянці загальною площею 0,09 га присвоєно кадастровий номер: 6810100000:24:003:0030 - тип власності не визначено, цільове призначення 03.14, що підтверджується додатком 4 „викопіювання з Публічної кадастрової карти України”.
Земельна ділянка площею 0,09 га примикає до земельної ділянки площею 0,21 га, яка вилучена в запас Хмельницької міської ради у 1998 році і на даний час використовується ТзОВ „Троян-С”.
Позивач-2 вказує, що як вбачається із листа в.о. директора департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради - Рішенням 24-ї сесії Хмельницької міської ради від 24.04.2013 року № 33 були внесені зміни в рішення 16-ї сесії Хмельницької міської ради від 11.04.2012 року №53 та затверджено перелік земельних ділянок, які виставлено на земельні торги, де вказано земельну ділянку по вул. Народної Волі, 10/1 А площею 0,09 га.
Однак, земельна ділянка по вул. Народної Волі, 10/1 А площею 0,09 га, яку виставлено на земельні торги, входить в межі державного акту на право постійного користування землею серії Б №042361 від 1992 року, та відноситься до категорії земель оборони.
При цьому, позивач-2 звертає увагу суду на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України” відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до „Положення про Міністерство оборони України”, яке діяло на час винесення Рішення 24-ї сесії міської ради від 24.04.2013 року № 33 та Положення, яке діє на даний час, пункт у якому вказано, що Міністр оборони України в межах повноважень Міністерства відповідно до законодавства видає накази і директиви залишився незмінний. Це свідчить про те, що приймаючи будь-яке рішення у межах своїх повноважень Міністр оборони України видає, або наказ, або директиву.
Позивач-2 зазначає, що Хмельницькою міською радою при прийнятті Рішення 24-ї сесії Хмельницької міської ради від 24.04.2013р. №33 повністю проігноровано норми Земельного кодексу України про припинення права власності чи права користування земельною ділянкою. На момент прийняття даного рішення, а також на даний час відсутнє будь-яке рішення про припинення права власності чи користування спірною земельною ділянкою, також відсутнє розпорядження Кабінету Міністрів України про відчуження спірної земельної ділянки, окрім цього, немає жодних відомостей про наказ чи директиву Міністра оборони України в якій би зазначалось про відмову від зазначеної земельної ділянки.
З огляду на вище зазначене, КЕВ м. Хмельницького вважає, що Рішення 24-ї сесії Хмельницької міської ради від 24.04.2013 року № 33 яким Хмельницька міська рада внесла зміни в рішення 16-ї сесії Хмельницької міської ради від 11.04.2012 року №53 та затвердила перелік земельних ділянок, які виставлено на земельні торги, де вказано земельну ділянку по вул. Народної Волі, 10/1 А площею 0,09 га повністю суперечить законодавству України, яке діяло на час прийняття даного рішення, та підлягає скасуванню з наступних підстав:
Крім того, позивач-2 зазначає, що з урахуванням положень ч.1 ст.78, п.в ст.80, ч.1. ст.84, п. г. ч.5 ст.84, ст.90, ч.1 ст.92, п.а ч.2 ст.92, ч.1 ст.95 Земельного кодексу України, Міністерство оборони може приймати рішення стосовно земель оборони лише в межах прав, наданих користувачу земельної ділянки.
Згідно ст. 1. „Положення про Міністерство оборони України” Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.а ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності.
Виходячи із того, що землі оборони знаходяться у Міністерстві оборони лише у користуванні, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, то відповідно до статті 142 Земельного кодексу України виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони, і інформувати про це місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Дане твердження знаходить своє закріплення у ч.3 ст.141 припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Згідно ст.140 ЗК України передбачені підстави припинення права власності на земельну ділянку. Позивач-2 вказує, що на підставі жодного з перелічених пунктів ст.140 ЗК України, КМУ не припиняв своє право власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч.1 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених ЗК України та іншими законами України.
Згідно ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Частиною першою ст.21 ЦК України передбачено, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно ч.5 ст.158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно із п.2 Роз'яснення президії Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до абзацу 2, 3 п.7 Постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших передбачених законом способів.
Відповідно до п.8 Постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” зазначено, що при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції, суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.
Відповідно до положень ст.1 „Положення про Міністерство оборони України”, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, у сфері оборони і військового будівництва. Міноборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
У свою чергу, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядковується Головному квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України (яке є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України) і являється бюджетною організацією, яку включено до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Командування КЕВ м. Хмельницького несе повну відповідальність за збереження та ефективне використання закріпленого за ним майна, Отже, шкода, завдана КЕВ м. Хмельницького, є прямою шкодою інтересам держави.
Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України від 8 квітня 1999 року, справа №1-1/99, було роз'яснено поняття „інтереси держави”. Зокрема, Конституційний Суд України роз'яснив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності на господарювання тощо.
Відповідно до вимог ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
А тому, враховуючи все вище викладене позивач-2, позов військового прокурора задоволити.
Представник відповідача у засідання суду 30.06.2016р. не прибув, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи (ТОВ „Троян-С”) в засідання суду 30.06.2016р. не прибув, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи (КМУ) в засідання суду 30.06.2016р. прибув, надав суду письмові пояснення відповідно до яких зазначив, що позовна заява підлягає задоволенню із огляду на таке.
Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно рішення Хмельницького райвиконкому від 05.08.1987 року №153 в/ч 26325 надано у постійне користування земельну ділянку для потреб оборони загальною площею 20 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії Б № 042361.
Таким чином, третя особа, зазначає, що дана земельна ділянка перебуває у державній власності. Оскільки цільове призначення даної земельної ділянки є землі оборони то дана земельна ділянка перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони України, як центральний орган виконавчої влади на який покладено функції оборони держави, який має право розпоряджатися даною земельною ділянку у спосіб та в межах визначених чинним законодавством України.
Відповідно до вимог ст.13 Земельного Кодексу України повноваження розпорядження землями державної власності належить Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України від 29.08.2002р. №1282, із змінами та доповненнями, затверджено Порядок вилучення та передачі військового майна Збройних сил.
Пунктом 2-1 Порядку визначено перелік об'єктів які можуть передаватись у комунальну власність, зокрема:
1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням;
2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно);
3) інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно;
4) житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.
Також п.4 Порядку передбачено, що передача військового органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, щодо об'єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку.
Отже третя особа вказує, що згідно норм чинного законодавства України, компетенція щодо прийняття будь-яких рішень щодо розпорядження даною земельною ділянкою належить виключно Кабінету Міністрів України.
Таким чином, для того щоб Хмельницькій міській раді приймати будь-які рішення відносно даної земельної ділянки перед цим має бути прийнято рішення Кабінету Міністрів України про вилучення даної земельної ділянки з оперативного управління військової частини, закладу, установи та організації Збройних сил України та його безоплатної передачі до сфери управління територіальної громади міста Хмельницького.
Відповідно до вимог ст.117 Конституції України та Закону України „Про Кабінет Міністрів України”, Кабінет Міністрів України видає постанови та розпорядження.
При цьому, третя особа зазначає, що відповідні постанови чи розпорядження Кабінету Міністрів України з приводу передачі даної земельної ділянки Збройних сил України до земель комунальної власності Хмельницької міської ради не приймались, а отже відповідач по справі не мав та не має права розпоряджатися чи приймати будь-які рішення відносно даної земельної ділянки.
Отже, враховуючи вищевикладене та у разі встановлення судом фактів того, що земельна ділянка площею 0,09 га, яка знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Народної Волі, 10/1 перебувала у постійному користуванні в Збройних силах України згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б № 042361, третя особа вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із п.п.1,2,3 ч.1 ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема у зв'язку із нез'явленням в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги неявку в засідання суду представників відповідача та третьої особи, неподання витребуваних судом доказів та необхідність витребування нових доказів, а також залучення до участі у справі третьої особи, спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому суд вважає за необхідне з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин відкласти розгляд справи на іншу дату.
Керуючись п.п.1,2,3 ч.1 ст.77, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Розгляд справи №924/497/16 відкласти на 12:30 "14" липня 2016 р.
Позивачу-2 (КЕВ м. Хмельницький) надати суду докази правонаступництва щодо до в/ч 26325, зокрема щодо правонаступництва прав на спірну земельну ділянку, докази переходу прав на спірну земельну ділянку від в/ч 33874 до в/ч 26325, а також у разі наявності інші докази, що стосуються предмету спору.
Відповідачу подати в судове засідання:
- письмовий відзив на позов із документальним обґрунтуванням своїх доводів;
- документи, що подавались Товариством з обмеженою відповідальністю „Троян-С” та слугували підставою для прийняття рішення щодо передачі йому в постійне користування земельної ділянки по вул. Народної Волі, 10/1.
Третій особі (ТОВ „Троян-С”) подати в судове засідання письмові пояснення по суті спору із документальним обґрунтуванням своїх доводів.
Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, к.316.
Суддя В.В. Магера
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2,3 - ТОВ „Троян-С” (вул. Народної Волі, 10/1, м. Хмельницький, 29006) - рекоменд. із повідомл.;
(вул. Гарнізонна, 6/2, кв. 15, м. Хмельницький, 29006) - рекоменд. із повідомл.;
4 - відповідачу (вул. Гагаріна, 3, м. Хмельницький, 29000) - рекоменд. з повідомл.