"21" червня 2016 р.Справа № 916/1114/16
За позовом: державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія"
про стягнення 294 054,46 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: позивач, державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" 487 625,86 грн., де 438 580,58 грн. - основний борг, 45 930,43 грн. - пеня, 3 114,85 грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2016р. позовну заяву (вх.№1194/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1114/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№12964/16 від 24.05.2016р.) судом було задоволено.
12.05.2016р. відповідачем було сплачено 134 571,40 грн., у зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2016р. провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 134 571,40 грн. було припинено.
13.06.2016р. відповідачем було сплачено 50 000,00 грн., у зв'язку з чим, ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2016р. провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 50 000,00 грн. було припинено.
Представник позивача заявлені в позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 21.06.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, повернуте на адресу суду із відміткою про вручення, подав до суду відзив на позов (вх.№13686/16 від 01.06.2016р.) та доповнення до відзиву (вх.№15387/16 від 17.06.2016р.) відповідно до яких позовні вимоги визнав та просив суд:
- зменшити суму штрафних санкцій у вигляді пені в десять разів;
- відстрочити виконання рішення до 31.08.2016р.
Клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, викладене у відзиві на позов (вх.№13686/16 від 01.06.2016р.) та доповнення до відзиву (вх.№15387/16 від 17.06.2016р.) судом задоволено частково.
Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 31.08.2016р., викладене у відзиві на позов (вх.№13686/16 від 01.06.2016р.) та доповнення до відзиву (вх.№15387/16 від 17.06.2016р.) судом залишено без задоволення.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
01 жовтня 2003р. між державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (Підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (Замовник) було укладено договір №КД-4468, згідно умов п.1 якого, Підрядник, силами частки тепло водопостачання та вентиляції (ТВС і Б) забезпечує роботу вентиляції, обслуговування сатураторів, приймання господарсько-побутових стоків, подачу опалення, питної холодної та гарячої води підприємству Замовнику, а Замовник зобов'язується, за надані послуги провести оплату.
Відповідно до п.3.5. Договору оплата за послуги проводиться в наступному порядку:
Замовник з 1 по 3 число місяця, наступного за розрахунковим надає в УТВС порту звіт про споживання енергоносіїв за розрахунковий місяць, згідно показань зареєстрованих приладів обліку, за умови відсутності приладів обліку Замовник сплачує розрахункову норму тепла, водопостачання.
Оплата проводиться за надані послуги на підставі рахунків з боку Підрядника протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунків.
За приписами п.3.6. Договору за прострочку платежів Замовник платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Цей Договір вступає в силу з дати підписання та буде діяти протягом року, вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви від однієї із сторін про відмову від цього Договору або його перегляду.
Додатковою угодою №КД-4468/1 від 01.01.2007р. сторони погодили внесення змін до вищенаведеного договору в частині розміру тарифів та порядку нарахування пені, у разі несвоєчасної оплати.
Додатковою угодою №КД-4468/2 від 01.11.2007р. сторони погодили внесення змін до вищенаведеного договору в частині в частині зміни розміру тарифів та порядку нарахування пені, у разі несвоєчасної оплати.
У зв'язку з реорганізацією ДП "Одеський морський торговельний порт" згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №133-Р від 04.03.2013р. та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. №163 та переходом прав та зобов'язань за вищенаведеним договором від ДП "Одеський морський торговельний порт" до ДП "Адміністрація морських портів України", додатковою угодою №КД-4468/3 сторони погодили внесення змін до преамбули договору.
Додатковою угодою №КД-4468/4 від 17.12.2014р. сторони погодили внесення змін до вищенаведеного договору в частині проведення оплати отриманих послуг.
Так, на виконання умов вищенаведеного договору із змінами та доповненнями, позивачем в період з грудня 2015р. по лютий 2016р. було надано відповідачу послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, відшкодування експлуатаційних витрат на утримання мереж водопостачання та видачу питної води від водопровідної мережі, відшкодування витрат на утримання мереж водовідведення та скидання господарсько-побутових та зливових стоків на загальну суму 666 137,71 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1562 від 31.12.2015р. на суму 180 958,55 грн., №1763 від 31.01.2016р. на суму 21 619,94 грн., №1764 від 31.01.2016р. на суму 234 571,40 грн., №1918 від 29.02.2016р. на суму 204 009,18 грн., №1919 від 29.02.2016р. на суму 24 978,64 грн.
Для сплати вартості зазначених послуг, позивачем відповідачу виставлялись відповідні рахунки.
Однак, відповідачем вартість отриманих послуг було сплачено лише частково в сумі 227 557,13 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 438 580,58 грн., на яку відповідачем було нараховано 3% річних та пеню.
З підстав неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині проведення оплати отриманих послуг, позивач, 10.03.2016р., звернувся до відповідача з претензією №20А3/6/185, відповідно до якої просив сплатити заборгованість, проте зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді.
З підстав неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині проведення оплати отриманих послуг, позивач вдруге, 30.03.2016р., звернувся до відповідача з претензією №20А3/6-249, відповідно до якої просив сплатити заборгованість, проте зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді.
Під час розгляду справи, 12.05.2016р. відповідач сплатив позивачу 134 571,40 грн. заборгованості та 13.06.2016р. відповідач сплатив позивачу 50 000,00 грн., внаслідок чого несплаченою заборгованість залишилась в розмірі 254 009,18 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищенаведеним договором в частині здійснення оплати отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання в частині проведення оплати вартості отриманих послуг не виконані в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 254 009,18 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу, встановлена судом в розмірі 254 009,18 грн.
Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 114,85 грн. - 3% річних та 45 930,43 грн. - пені.
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за отриманий природний газ.
Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 3% річних наступним чином:
Сумма долга (грн.)Период просрочкиКоличество дней просрочкиРазмер процентов годовыхОбщая сумма процентов
180958.5521.01.2016 - 20.04.2016913 %1353.47
21619.9421.02.2016 - 14.03.2016233 %40.87
234571.4021.02.2016 - 21.04.2016613 %1176.07
24978.6421.03.2016 - 01.04.2016123 %24.64
204009.1821.03.2016 - 21.04.2016323 %536.57
Отже загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 3 131,64 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем суму 3% річних заявлено в меншому розмірі в сумі 3 114,85 грн., судом підлягають стягненню 3% річних з відповідача в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 3 114,85 грн.
Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Наданий позивачем розрахунок пені на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню, наступним чином:
Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки
180958.5521.01.2016 - 28.01.2016822.0000 %0.120 %*1740.37
180958.5529.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*7614.10
180958.5504.03.2016 - 20.04.20164822.0000 %0.120 %*10442.20
21619.9421.02.2016 - 03.03.20161222.0000 %0.120 %*311.89
21619.9404.03.2016 - 14.03.20161122.0000 %0.120 %*285.90
234571.4021.02.2016 - 03.03.20161222.0000 %0.120 %*3383.98
234571.4004.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*13817.92
24978.6421.03.2016 - 01.04.20161222.0000 %0.120 %*360.35
204009.1821.03.2016 - 21.04.20163222.0000 %0.120 %*7848.22
Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 45 804,93 грн.
За наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. “Про судове рішення”, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.
Разом з тим, судом приймається до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ймовірність збитків позивача у зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо невчасної оплати саме за даним Договором.
Так, у зв'язку з тим, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов даного Договору, суд вважає зменшити розмір пені та встановити її в розмірі 20 000,00 грн., оскільки стягнення вказаної суми пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повній мірі, зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" підлягає основний борг в сумі 254 009,18 грн., 3% річних в сумі 3 114,85 грн. та пеня в сумі 20 000,00 грн.
Крім того, суд зазначає, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 31.08.2016р., викладене у відзиві на позов (вх.№13686/16 від 01.06.2016р.) та доповнення до відзиву (вх.№15387/16 від 17.06.2016р.) задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:
Згідно положень ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Дослідивши обставини справи суд, з урахуванням інтересів всіх сторін у даній справи та з врахуванням зменшення штрафних санкцій, дійшов висновку, що підстави для задоволення клопотань відповідача про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області у справі №916/1114/16 в порядку ст.83 ГПК України відсутні.
Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 311,47 грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (65026, м. Одеса, пл. Митна, буд. 1, код ЄДРЮОФОПГФ 31846804) на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРЮОФОПГФ 38727770) в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, пл. Митна, буд. 1, код ЄДРЮОФОПГФ 38728457) основний боргу в сумі 254 009 (двісті п'ятдесят чотири тисячі дев'ять) грн. 18 коп., 3% річних в сумі 3 114 (три тисячі сто чотирнадцять) грн. 85 коп., пеню в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 7 311 (сім тисяч триста одинадцять) грн. 47 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 29 червня 2016 р.
Суддя О.В. Цісельський