"22" червня 2016 р.Справа № 916/1194/16
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство»
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ПРИДУНАВ'Є»
про стягнення
Суддя Оборотова О.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1- на підставі довіреності від 11.01.2016р.; ОСОБА_2- на підставі довіреності від 07.04.2016р.
Від відповідача: ОСОБА_3 - на підставі довіреності від 12.08.2015р.; ОСОБА_4- на підставі довіреності від 12.08.2015р.
СУТЬ СПОРУ: 05.05.2016р. Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське Пароплавство» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ПРИДУНАВ'Є» про стягнення 94317,66грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2016р. порушено провадження по справі №916/1194/16, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні 23.05.2016р. о 14:00.
У судовому засіданні 23.05.2016р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ПРИДУНАВ'Є» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
У судовому засіданні 01.06.2016р. від Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство» надійшли додаткові пояснення до позовної заяви про стягнення збитків.
У судовому засіданні 15.06.2016р. від Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство» надійшло клопотання про долучення ОСОБА_5 в якості свідка по справі № 916/1194/16.
22.06.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство» про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, відповідно до якого позивач просить визнати диск з відеозаписом, на якому зображений факт крадіжки невстановленими особами, доданий до пояснень до позовної заяви за №ЮС-1058 від 14.06.2016р. доказом по справі та долучити до матеріалів справи №916/1194/16.
У судовому засіданні 22.06.2016р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:
01.12.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське Пароплавство» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ПРИДУНАВ'Є» (Виконавець) було укладено договір № 320/ОБО на охорону майна.
Предметом договору № 320/ОБО є правовідносини при яких Замовник доручає, а Виконавець здійснює охорону майна Замовника та підтримує громадську безпеку на об'єктах, перерахованих в Дислокації (Додаток №1 до договору) та позначених на плані (схемі) об'єктів (Додаток №6 до договору). Під майном Замовника розуміється майно, що є власністю Замовника або передане йому у володіння та користування на підставі цивільно-правових договорів. Виконавець несе майнову відповідальність за збитки, що завдані майну замовника третіми особами внаслідок невиконання Виконавцем своїх договірних зобов'язань належним чином, в межах суми прямої дійсної шкоди, але не більше 50000,00грн.
Як зазначає Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське Пароплавство» у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем, а саме не здійсненням охорони майна позивача, на території охороняємого об'єкту сталася крадіжка майна позивача, третіми особами у ніч з 06.01.2015 року на 07.01.2015 рік, факт якої було виявлено 08.01.2015р. працівниками позивача, що привело до завдання Приватному акціонерному товариству «Українське Дунайське Пароплавство» матеріальних збитків на суму 76 655,00 грн.
Позивачем, на підставі події яка склалася, було видано Наказ за №14А від 08.01.2015р. «Про створення комісії для проведення огляду у суднокорпусному цеху ГВСП «КСБСРЗ» ПрАТ «УДП» за фактом крадіжки в ніч з 06.01.2015 р. на 07.01.2015 р.», з метою своєчасного огляду і проведення інвентаризації майна суднокорпусного цеху за наслідками крадіжки.
Згідно пп. 2 п.2 цього Наказу, запрошено до складу комісії по проведенню огляду та інвентаризації майна у суднокорпусному цеху ГВСП «КСБСРЗ» ПрАТ «УДП» фахівця з майнової та особистої безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ПРИДУНАВ'Є»,у зв'язку з чим, 16.01.2015р. складом комісії від Замовника у присутності фахівця по майновій та особистій безпеці ТОВ «Охорона-Комплекс-Придунав'є» ОСОБА_6 було проведено огляд та складено Акт інвентаризації майна у суднокорпусному цеху ГВСП «КСБСРЗ» по факту крадіжки 07.01.2015 р. від 16.01.2015 р., у якому зазначено відсутність майна та вказана сума збитків, а саме: 76 655,00 грн.
Даний Акт було підписано з боку інвентаризаційної комісії, а також зазначено, що фахівець по майновій та особистій безпеці ТОВ «Охорона-Комплекс-Придунав'є» ОСОБА_6 від підпису відмовився.
Відповідно до Додатку №1 до Договору №320/ОБО від 01.12.2014 року, Сторонами затверджена Дислокація об'єктів, що охороняється ТОВ «Охорона- Комплекс-Придунав'є», є госпрозрахунковий відокремлений структурний підрозділ «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» ПрАТ «УДП» (далі по тексту - ГВСП «КСБСРЗ» ПрАТ «УДП»), який розташований за адресою: 68303, Одеська область, м.Кілія, вул. Леніна, 3; час охорони встановлений у робочі дні, перед-вихідні, вихідні дні, перед-святкові дні, святкові дні - з 08.00 до 08.00 години.
Відповідно до Додатку №6 до Договору №320/ОБО від 01.12.2014 року. Сторонами затверджений План (схема) розташування об'єктів, згідно якого вказана територія охороняємого об'єкту (території), а саме: пост №3 «Плав-майстерня» - КПП №1 - КПП №2 пост №1,2 - КІТ №3 - «Парокотельня» пост №4 - Пустир - вздовж річки Дунай.
Як передбачено умовами Договору №320/ОБО від 01.12.2014 року, згідно пп. 6.1.1. п.6.1. розділу 6 «Обов'язки Сторін»: «Виконавець зобов'язаний здійснювати охорону майна замовника, що знаходиться на об'єкті (згідно Додатку № 1, 2, 6)»
Відповідно до пп.3.7. розділу 3 Договору №320/ОБО «Загальні положення»: «співробітники Виконавця виконують службові обов'язки відповідно до інструкцій, узгоджених Сторонами».
Таким чином, згідно п. 5 Особливих обов'язків «Функціональних обов'язків працівника охорони ТОВ «Охорона-Комплекс-Придунав'є», затверджених сторонами за Договором №320/ОБО: «В процесі несення служби повинен постійно здійснювати обхід території. На віддалених постах (плавмайстерня, парокотельня) вести Журнал з відміткою часу проведення обходу. Відмітка повинна проводитися не рідше 1 разу на 2 години».
Як зазначає позивач у відповідності до Звіту незалежної оцінки збитків, завданих у результаті крадіжки майна судокорпусного цеху ГВСП “КСБСРЗ” ПрАТ “УДП” виконаного виконавцем ТОВ “Експерт-Текнор” станом на 27.04.2015р. всановлено ринкову вартість матеріального збитку, який складає: 94 317,66 грн., у т.ч.: вартість матеріалів та комплетуючих виробів, з врахуванням ПДВ складає 5196,22 грн.; вартість ремонтних робіт складає 19 121,44 грн.
Приватне акціонерне товариство “Українське Дунайське Пароплавство” направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ПРИДУНАВ'Є” Лист-претензію за № ЮС-241 від 13.02.2015 року, на якому є відмітка про отримання від 13.02.2015 р.
Позивач вказує на невиконання умов Договору №320/ОБО та прохання про добровільне погашення матеріального збитку до 28.02.2015 р. у сумі 76 655,00 грн., але враховуючи те, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ПРИДУНАВ'Є” не було жодних проплат Приватне акціонерне товариство “Українське Дунайське Пароплавство” звернулось до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Виходячи з приведеного, господарський суд вважає, що при укладанні вказаного договору сторони правильно визначили предмет договору та за межі чинного законодавства не вийшли.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про охоронну діяльність» від 22.03.2012 № 4616-VI, встановлено, що у договорах про надання послуг з охорони майна відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.
Отже, вказаною нормою Закону окремо врегульовано та віднесено саме до компетенції сторін договору визначення умов відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань. А відтак, оскільки цією нормою встановлено інше правове регулювання відшкодування шкоди у відносинах з надання послуг охорони, відповідно до статті 955 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін не можуть бути застосовані положення § 1 «Загальні положення про зберігання» глави 66 «Зберігання» Цивільного кодексу України, зокрема, пункту 1 частини першої статті 951, щодо розміру збитків, які підлягають відшкодуванню поклажодавцеві.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин другої, третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Можливість врегулювання сторонами на власний розсуд умови (розмір) збитків, що підлягають відшкодуванню, встановлена частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України, згідно із якою, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Також, згідно із частиною першою статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарський суд Одеської області зазначає, що відповідно до Договору №320/ОБО сторони дійшли згоди, стосовно відповідальності сторін (Розділ №8) відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-КОМПЛЕКС-ПРИДУНАВ'Є» здійснює відшкодування Замовнику заподіяних майнових збитків в межах, визначених п. 2.1. договору, здійснюється у встановленому законодавством України порядку. До збитків, що підлягають відшкодуванню, включається вартість викраденого, пошкодженого або знищеного, майна, розмір зниження у ціні пошкодженого майна, а також суми викрадених грошових коштів у межах розміру ліміту каси затвердженого установою банку.
Розмір збитку повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей та викрадених грошових сум.
Факти скоєння протиправних дій щодо майна Замовника сторонніми особами, які проникли на об'єкт, встановлюється органами дізнання, слідства чи суду.
Суд звертає увагу, що відповідно до чинних нормативно-правових актів України лише до компетенції органів дізнання, слідства чи судів загальної юрисдикції віднесена компетенція щодо встановлення факту скоєння протиправних дій.
Факт крадіжки, на який посилається Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське Пароплавство» ніяким чином не може бути встановлений в рамках господарського провадження, адже господарський суд не може делегувати собі компетенцію судів загальної юрисдикції, так як факт вчинення криміналного правопорушення встановлюється виключно в кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів справи, по факту вчинення події в ніч з 06.01.2015р. на 07.01.2015р. 24.03.2015р. винесено постанову про закриття кримінального провадження, Кілійським районним судом було скасовано дану постанову, однак у зв'язку з тим, що заявником не було надано жодного підтвердження існування, які б свідчили про те, що матеріальні цінності були викрадені, та документів на право власності. 01.06.2016р. винесено постанову про закриття кримінального провадження. Яку також було оскаржено, та відповідно до ухвали Кілійського районного суду Одеської області скасовано.
На момент винесення рішення, Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське Пароплавство" не надано жодних доказів встановлення органами, до компетенції яких належить встановлення факту скоєння протиправних дій, а саме, викрадення майна на об'єкті позивача.
В рамках провадження по справі №916/1194/16 Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське Пароплавство» не надало суду жодного належного та допустимого доказу існування данного силового кабелю та його балансової вартості. Докази постановки даних цінностей на баланс підприємства також відсутні. Звіт про незалежну оцінку майнової шкоди, спричиненого в результаті крадіжки майна судокорпусного цеху ГВСП «КСБСРЗ» ПрАТ «УДП» не є належним доказом вартості вказаного майна, адже як встановлено судом, Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське Пароплавство» не доведено ані факт існування данного силового кабелю, ані факту вчинення крадіжки.
Крім цього, суд звертає увагу, що вартість викраденого майна Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське Пароплавство» визначає в односторонньому порядку без будь-яких підтверджуючих документів в рамках кримінального провадження, відповідно до витягу з кримінального провадження від 13.01.2015р. на суму 1000грн., відповідно до акту інвентаризації майна від 16.01.2015р. на суму 76655грн. та відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 01.06.2016 на суму 150грн. а тому у суду відсутні будь-які правові підстави для визначення вартостості викраденого майна.
Враховуючи, що встановлення факту кримінального правопорушення не відноситься до компетенції господарського суду Одеської області, суд відмовляє у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство» про визнання диску з відеозаписом, на якому зображений факт крадіжки невстановленими особами, доданий до пояснень до позовної заяви за №ЮС-1058 від 14.06.2016р. доказом по справі №916/1194/16.
Що стосується клопотання Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство" про долучення свідка, суд зазначає, що чинний ГПК Укаїни не передбачає такого джерела доказування, як показання свідків. Однак це не означає неможливості використання як засобів установлення фактичних даних (обставин) у справі письмових та усних пояснень фізичних осіб, яким відомі відповідні дані (обставини).
Так, згідно з частиною другою статті 32 ГПК відповідні дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Якщо пояснення представника сторони чи третьої особи, який з'явився у судове засідання, не є достатніми й вичерпними, господарський суд не позбавлений права зобов'язати - шляхом винесення відповідної ухвали - таку сторону (третю особу) забезпечити участь у судовому засіданні також й іншого працівника (працівників) даного підприємства чи організації, в тому числі і з зазначенням в такій ухвалі посади та/або прізвища, ім'я, по-батькові працівника, явка якого в судове засідання є обов'язковою, або ж витребувати у підприємства (організації) письмове пояснення відповідного працівника (працівників).
Крім того, стаття 30 ГПК надає господарському суду право викликати посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (в тому числі, на вимогу суду, - в письмовій формі).
Відповідна норма застосовується в тому разі, коли згадані підприємства (установи, організації, органи) не є сторонами або третіми особами у справі, що розглядається господарським судом.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до чинного законодавства обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а саме у звязку з відсутністю документів які підтверджують право власності Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство» на матеріальні цінності, які на думку позивача були викрадені, їх вартості, та самого факту крадіжки, клопотання про залучення громадянина ОСОБА_5 є безпідставним.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Інші документи, наявні у матеріалах справи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство" грунтується на вільному тлумаченні чинних нормативно-правових актів та умов договору, не підтверджені належними та допустимими засобами доказування а тому є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
1. У задоволенні позову - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.06.2016р.
Суддя О.Ю.Оборотова