Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"29" червня 2016 р. Справа № 911/1248/16
за позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської обласної філії публічного акціонерного товариства Укртелеком, 03141, місто Київ, вулиця Солом'янська, 34-А
до Бородянської районної державної адміністрації, 07801, Київська обл., Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вулиця Центральна, 331
про стягнення 23743,68 грн.
Суддя Шевчук Н.Г.
за участю представників сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача ОСОБА_1 (дов. №7-26-393 від 26.04.2016);
суть спору:
Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Київської обласної філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” звернулось з позовом до Бородянської районної державної адміністрації про стягнення 23743,68 грн. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг №46 від 26.04.2010, яка складається з: 21514,59 грн. основного боргу, 382,84 грн. інфляційних втрат, 264,46 грн. 3% річних та 1581,79 грн. пені, нарахованих кожному акту окремо за сукупний період з 21.04.2015 по 29.02.2016.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання телекомунікаційних послуг №46 від 26.04.2010 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.
Позивач 06.06.2016 в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковою оплатою боргу відповідачем подав заяву, якою зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача 10243,68грн, з яких 8014,59 грн. заборгованість за договором про надання телекомунікаційних послуг №46 від 26.04.2010, 382,84 грн. інфляційні втрати, 264,46 грн. 3% річних та 1581,79 грн. пеня.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість за телекомунікаційні послуги утворилась внаслідок відсутності бюджетного фінансування та заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд
встановив:
26.04.2010 між ПАТ «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» (Укртелеком, позивач у справі) та Бородянською районною державною адміністрацією (абонент, відповідач у справі) укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №46 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, позивач зобов'язується надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених абонентом, а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору перелік замовлених відповідачем послуг зазначено у додатку № 1 до цього договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору надання послуг за договором є платним.
Як передбачено пунктом 3.4.2. Договору, абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.
У відповідності до пункту 4.3 договору система розрахунків, що застосовується позивачем - з надсиланням рахунків.
Згідно з пунктом 4.11 договору розрахунковий період становить один календарний місяць.
Відповідно до пункту 4.15 договору оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.
Пунктами 7.1 та 7.2 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з дня його підписання позивачем та абонентом і діє протягом одного року. Якщо за місяць до закінчення дії договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення, договір вважається продовженний на тих самих умовах на кожний наступний рік.
Як стверджує позивач в період з 20.04.2015 по 20.02.2016 на виконання умов Договору він надавав абоненту телекомунікаційні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками- актами за вказаний період (а.с. 17-34).
Разом з рахунками-актами позивач виставляв абоненту попередження про існування сум боргу за неоплачені місяці, відповідно до яких вимагав від нього погасити наявну заборгованість
Проте, абонент належним чином свої зобов'язання щодо оплати наданих за Договором послуг не виконав, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у сумі 21514,59 грн.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 33 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 №1280-ІУ споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Згідно з пунктів 1, 6 статті 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295, споживач зобов'язаний дотримуватись вимог цих правил, виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.
Відповідно до пункту 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою-Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295, розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Викладені у відзиві твердження відповідача про неможливість сплати заборгованості за договором №46 від 26.04.2010 з тих підстав, що відповідач є бюджетною організацією і заборгованість виникла через відсутність бюджетних асигнувань не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.
Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду № 11/446 від 27.10.2011.
Про помилковість позиції про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 Судової палати в адміністративних справах.
Таким чином, заборгованість Бородянської районної державної адміністрації перед ПАТ «Укртелеком» в особі Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог становить 8014,59 грн.
Зазначені обставини відповідачем не спростовані і не заперечуються.
У період розгляду справи відповідач здійснив часткову оплату заявленої до стягнення суми заборгованості по договору в розмірі 3500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №114 від 21.06.2016 та не заперечується позивачем.
У зв'язку з оплатою відповідачем заявленої до стягнення заборгованості у сумі 3500 грн. спір між сторонами в цій частині на час винесення рішення у справі відсутній, що відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України є підставою для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 1581,79 грн. пені, нарахованої по кожному акту окремо за сукупний період з 21.04.2015 по 29.02.2016.
Пунктом 5.2 Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.
У частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також позивач просить стягнути з відповідача 382,84 грн. інфляційних втрат, 264,46 грн. та 3% річних нарахованих по кожному акту окремо за сукупний період з 21.04.2015 по 29.02.2016.
За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 382,84 грн. інфляційних втрат, 264,46 грн. 3% річних та 1581,79 грн. пені, нарахованих по кожному акту окремо за сукупний період з 21.04.2015 по 29.02.2016, підлягають задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 4514,59 грн. основного боргу, 382,84 грн. інфляційних втрат, 264,46 грн. 3% річних та 1581,79 грн. пені нарахованих по кожному акту окремо за сукупний період з 21.04.2015 по 29.02.2016.
Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Передбачені нею наслідки можуть наставати в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”.
Зважаючи на викладене, судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.
Беручи до уваги викладене, керуючись статтями 49, 82-85 пунктом 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2.Припинити провадження у справі в частині стягнення 3500 грн. основного боргу.
3. Стягнути з Бородянської районної державної адміністрації (07801, Київська обл., Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вулиця Центральна, 331, код СДРПОУ 23569406) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської обласної філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (03141, місто Київ, вулиця Солом'янська, 34-А , код ЄДРПОУ 01184901) - 4514 (чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 59 коп. основного боргу, 382 (триста вісімдесят дві) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 46 коп. 3% річних, 1581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 79 коп. пені та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.Г. Шевчук
Дата підписання повного рішення: 30.06.2016