17 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд судових рішень в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк Ігор Ярославович, ОСОБА_8, публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання недійсними договору купівлі-продажу, довіреності та витягу про реєстрацію права приватної власності, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу,
встановила:
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 червня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсною та скасовано довіреність від 27 лютого 2006 року, посвідчену від імені ОСОБА_9 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г.І. Визнано недійсним та скасовано договір від 13 червня 2006 року купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я. Скасовано витяг № 10962361 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_6
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними і скасування довіреності, договору купівлі-продажу квартири та скасування витягу про державну реєстрацію права власності на квартиру, стягнення витрат на правову допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 червня 2015 року, рішення апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2016 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Обґрунтовуючи підставу подання заяви про перегляд зазначених судових рішень, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник долучає ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року, 4 грудня 2013 року, 9 грудня 2015 року, 18 травня 2016 року, 17 лютого 2016 року.
Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанцій, виходив з того, що ОСОБА_9 свідомо і добровільно уповноважив ОСОБА_11 на вчинення цивільно-правових угод від свого імені, яка в подальшому відчужила спірну квартиру. Також суди встановили, що ОСОБА_4 зазначені правочини не оспорював.
У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:
- від 24 липня 2013 року суд касаційної інстанції, скасувавши рішення апеляційного суду та направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, указав на те, що висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній стан особи в момент його вчинення. Хоча висновок експертизи є лише одним із доказів у справі та йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, проте будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
- від 9 грудня 2015 року суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалені у справі судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, керувався тим, що суди належним чином не перевірили доводи позивача щодо його психічного стану в момент вчинення спірного правочину; під час перевірки й оцінки висновку експертизи не зазначили яким фактичним даним та матеріалам справи він суперечить та які порушення впливають на проведення і результат експертизи, при тому, що експертів було попереджено про кримінальну відповідальність. Також, не було вирішено питання про виклик експертів, якими проведено експертизу, для роз'яснення наданих висновків або усунення суперечностей. Крім того, пославшись на недоведеність позову з підстав нез'явлення позивача для проведення повторної експертизи, поза увагою судів залишилося те, що висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами (показання свідків про поведінку особи тощо).
- від 18 травня 2016 року суд касаційної інстанції залишаючи без рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, виходив із того, що на час укладення заповіту значення своїх дій заповідач не усвідомлювала та не могла керувати ними, що підтверджується актом посмертної судово-психіатричної експертизи, актом додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи та актом комісійної судово-психіатричної експертизи.
- від 17 лютого 2016 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначав, що відхиляючи в якості доказу висновок амбулаторної судової-психіатричної експертизи КУ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР» суд в порушення частини сьомої статті 147 ЦПК України свою незгоду з ним належним чином не мотивував та не зазначив якими доказами спростовуються викладені у ньому висновки, які, зокрема були підтверджені в судовому засіданні експертом. Фактично судом допущено однобічність у дослідженні доказів та не перевірено всіх обставин, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень.
Порівняння вищенаведеного судового рішення із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Надана ОСОБА_4 на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 грудня 2013 року не береться судом до уваги, оскільки ухвалою Верховного Суду України від 25 травня 2016 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України справи за заявою ОСОБА_4 про перегляд судових рішень. Зі змісту зазначеної ухвали Верховного Суду України вбачається, що ОСОБА_4 на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилався на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 грудня 2013 року. Таким чином уповноваженим судом вже вирішувалось питання про допуск справи до провадження за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення касаційної інстанції з аналогічних підстав.
Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк Ігор Ярославович, ОСОБА_8, публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання недійсними договору купівлі-продажу, довіреності та витягу про реєстрацію права приватної власності, відшкодування моральної шкоди, витрат на правову допомогу, за заявою ОСОБА_4 про перегляд судових рішень відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.М. Романюк
Л.І. Охрімчук
А.Г. Ярема