"15" червня 2016 р. Справа № 5/213/б
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Михалюк О.В.
при секретарі судового засідання Швець О.В.
з участю арбітражного керуючого Рабанюка В.С.
у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14 квітня 2016 року по справі №5/213/б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Хлівищанка»
Провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Хлівищанка" (ідентифікаційний код 30485722; с. Хлівище Кіцманського району Чернівецької області) порушене ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27 серпня 2007 року за заявою відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції "Райффайзен банк Аваль" згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Постановою господарського суду Чернівецької області від 04 вересня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю „Хлівищанка" визнано банкрутом, як відсутнього боржника, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Комерзана З.Д.
Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 11 грудня 2007 року припинив процедуру ліквідації передбаченої ст. 52 закону України про банкрутство та постановив подальшу ліквідаційну процедуру товариства з обмеженою відповідальністю „Хлівищанка" здійснювати відповідно до вимог ст.ст. 22-23 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; ліквідатору опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Ухвалою від 04 лютого 2013 року місцевий господарський суд ліквідатором банкрута товариства з обмеженою відповідальністю «Хлівищанка» призначив арбітражного керуючого Рабанюка В.С.
Ухвалою від 22 липня 2013 року суд затвердив реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Хлівищанка» на загальну суму 274574,35 грн., з яких вимоги ПАТ «Райфайзен банк «Аваль» - 172070,93 грн. (4 черга); вимоги ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» - 6329,00 грн. (4 черга); вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіцманському районі Чернівецької області - 249,44 грн. (169,57 грн. - 2 черга і 79,87 грн. - 6 черга); вимоги ЧД АТ «Укртелеком» - 954,55 грн. (4 черга); вимоги ОСОБА_2 - 55008,81 грн. (4 черга); вимоги ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області - 16601,21 грн. (3 черга); вимоги Державної казначейської служби у Кіцманському районі - 5674,41 грн.(4299,53 грн. - 3 черга і 1374,88 грн. - 6 черга); вимоги по заробітній платі - 17436,00 грн. (1 черга); судові витрати - 250,00 грн. (1 черга) (т.10, а.с.89).
Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 15 грудня 2014 року у справі №5/213/б затвердив звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю «Хлівищанка»; визнав товариство з обмеженою відповідальністю «Хлівищанка» (код ЄДРПОУ 30485722) таким, що вільне від боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність; припинив провадження у справі.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 18 травня 2015 року названу ухвалу суду скасував, справу передав на розгляд господарського суду Чернівецької області на стадії судової процедури ліквідації.
Вищий господарський суд України постановою від 22 грудня 2015 року залишив без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2015 року у справі №5/213/б.
Після повернення справи №5/213/б 21 січня 2016 року автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернівецької області справа №5/213/б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Хлівищанка» передана судді Миронюку Сергію Олександровичу.
У лютому 2016 року ОСОБА_2 подав Господарському суду Чернівецької області скаргу на незаконні дії ліквідатора ТзОВ «Хлівищанка» Рабанюка В.С., у якій просив суд усунути Рабанюка віктора Степановича від виконання функцій арбітражного керуючого - ліквідатора ТзОВ «Хлівищанка» з направленням окремої ухвали до органів прокуратури та державного департаменту з питань банкрутства, призначити іншого ліквідатора.
Скарга обґрунтована тим, що ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Рабанюк В.С. в період з 25 січня 2016 року до 15 лютого 2016 року не повідомляв ОСОБА_2, як члена комітету кредиторів ТзОВ «Хлівищанка», обраного рішенням зборів кредиторів ТзОВ «Хлівищанка», оформленого протоколом №1 від 09 квітня 2008 року, про проведення засідання комітету кредиторів і не надавав для ознайомлення ні актуалізованого звіту, ні ліквідаційного балансу. Натомість вимагав відкликати подану ОСОБА_2 позовну заяву про визнання недійсним змін до статуту ТзОВ «Хлівищанка», залякував його і дружину стягненням коштів на користь ОСОБА_7.
Господарський суд Чернівецької області (суддя Миронюк С.О.) ухвалою від 14 квітня 2016 року у задоволенні скарги відмовив.
З урахуванням положень ст.ст. 3-1, 16, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року), вищевикладених фактичних обставин справи суд не встановив у діях ліквідатора Рабанюка В.С. порушення норм Закону в контексті викладених у скарзі підстав у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Вважає, що суд навмисно не назвав ухвали, якою арбітражного керуючого Рабанюка В.С. призначено ліквідатором банкрута, неправильно відобразив зміст скарги та пояснень щодо незаконних дій ліквідатора. Суд не взяв до уваги, що ліквідатор банкрута не відновив дані в Єдиному державному реєстрі підприємств, подав позов про стягнення коштів із ОСОБА_2, вносив в офіційні документи неправдиві відомості. Які подавав суду 26 листопада 2015 року, 04 і 12 грудня 2014 року, систематично не виконує ухвали суду, не з'являється у судові засідання, ухиляється від виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2015 року, залишеній без змін Вищим господарським судом України, де вказано про необхідність розгляду питання про виключення з ліквідаційної маси банкрута майна пайовиків, яке перебувало в оренді товариства.
Арбітражний керуючий Рабанюк В.С. надав відзив, апеляційну скаргу заперечує, а оскаржену ухвалу вважає законною і обґрунтованою.
Про розгляд справи учасникам у справі про банкрутство повідомлено належним чином.
Статтею 101 ГПК України унормовано межі перегляду справи в апеляційній інстанції. Установлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Львівський апеляційний господарський суд заслухав пояснення арбітражного керуючого Рабанюка В.С., розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що ухвалу господарського суду Чернівецької області від 14 квітня 2016 року у справі №5/213/б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Хлівищанка» слід залишити без змін з наступних підстав.
Згідно зі статтею 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З 19 січня 2013 року діє нова редакція закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За змістом п. 1-1 Прикінцевих та Перехідних положень, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Виняток становлять положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, які застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
З огляду на дату порушення провадження у справі №5/213/б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Хлівищанка», визнання банкрутом і уведення ліквідаційної процедури, суд при розгляді скарги на дії ліквідатора банкрута правильно керувався положеннями закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19 січня 2013 року (далі - Закон про банкрутство).
Повноваження ліквідатора банкрута визначені ст.ст.3-1, 25 Закону про банкрутство. Зокрема, ліквідатор з дня свого призначення: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Дії ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
Відповідно до вимог статті 3-1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий має право зокрема, скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу. Арбітражний керуючий зобов'язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність конфлікту інтересів. При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Недотримання арбітражним керуючим вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", а також виникнення конфлікту інтересів під час здійснення його повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство, про що господарський суд виносить ухвалу. Про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства. Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.
За змістом статті 16 Закону про банкрутство збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб. Рішення про створення та склад комітету кредиторів направляється до господарського суду. У роботі комітету має право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю та при необхідності представник органу уповноваженого управляти майном боржника, представник органу місцевого самоврядування. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори.
Відмовляючи у задоволенні скарги господарський суд Чернівецької області констатував, що ОСОБА_2 є кредитором ТзОВ «Хлівищанка», вимоги якого включені до реєстру вимог кредиторів, відтак є учасником провадження у справі про банкрутство і має право подавати скарги на дії ліквідатора банкрута. Разом з тим, оскарженню підлягають дії/бездіяльність ліквідатора, які порушують вимоги закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвалою від 15 березня 2016 року суд продовжив ліквідаційну процедуру на шість місяців і ліквідаційна процедура ТзОВ «Хлівищанка» триває. Закон не передбачає обов»язку ліквідатора скликати і проводити збори кредиторів після скасування ухвали про припинення провадження у справі. А внесення змін до складу кредиторів взагалі не відноситься до повноважень ліквідатора. Скаржник не навів фактів, що він чи інші кредитори звертались до ліквідатора з вимогою скликати збори кредиторів чи засідання комітету кредиторів для розгляду зазначених питань, а ліквідатор відмовився їх виконати.
Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги. Поряд з цим суд констатує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_2 наводить інші доводи, ніж у скарзі доводи незаконності дій ліквідатора банкрута. Однак в силу ст.101 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає законність і обґрунтованість оскарженого судового рішення саме на момент його прийняття і з урахуванням предмету спору, доказів і обґрунтувань, наданих суду першої інстанції.
Отже, скарга ОСОБА_2 на незаконні дії ліквідатора ТзОВ «Хлівищанка» Рабанюка В.С., у якій просив суд усунути Рабанюка Віктора Степановича обґрунтована тим, що ліквідатор банкрута в період з 25 січня 2016 року до 15 лютого 2016 року не повідомляв ОСОБА_2, як члена комітету кредиторів ТзОВ «Хлівищанка», обраного рішенням зборів кредиторів ТзОВ «Хлівищанка», оформленого протоколом №1 від 09 квітня 2008 року, про проведення засідання комітету кредиторів і не надавав для ознайомлення ні актуалізованого звіту, ні ліквідаційного балансу. Натомість вимагав відкликати подану ОСОБА_2 позовну заяву про визнання недійсним змін до статуту ТзОВ «Хлівищанка», залякував його і дружину стягненням коштів на користь ОСОБА_7.
Відповідно до вимог статті 3-1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий має право зокрема, скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу. Арбітражний керуючий зобов'язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність конфлікту інтересів. При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Недотримання арбітражним керуючим вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", а також виникнення конфлікту інтересів під час здійснення його повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство, про що господарський суд виносить ухвалу. Про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства. Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.
За змістом статті 16 Закону про банкрутство збори кредиторів скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб. Рішення про створення та склад комітету кредиторів направляється до господарського суду. У роботі комітету має право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю та при необхідності представник органу уповноваженого управляти майном боржника, представник органу місцевого самоврядування. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори.
Таким чином, Закон про банкрутство не зобов»язує арбітражного керуючого скликати збори кредиторів, комітет кредиторів. Закон дає право арбітражному керуючому скликати збори кредиторів за його (арбітражного керуючого) ініціативою або ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше однієї третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.
Крім того, суд першої інстанції продовжив судову процедуру ліквідації банкрута у межах якої ліквідатор банкрута зобов'язаний здійснювати свої повноваження з дотриманням приписів закону про банкрутство, а також виконувати судові рішення щодо банкрута, які набрали законної сили.
Інших доказів на підтвердження поданої скарги ОСОБА_2 не надав.
Згідно з ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Львівський апеляційний господарський суд вважає, що виходячи із змісту скарги на незаконні дії ліквідатора ТзОВ «Хлівищанка» Рабанюка В.С., фактичних обставин справи і правового регулювання правовідносин щодо яких подана скарга, господарський суд Чернівецької області обґрунтовано і законно відмовив у задоволенні скарги. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14 квітня 2016 року у справі №5/213/б залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Гриців В.М.
суддя Давид Л.Л.
суддя Михалюк О.В.