04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" червня 2016 р. Справа№ 910/2753/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар Каніковський А.О.
за участю представників:
від позивача: Шегера І.П. (представник за довіреністю)
від відповідача: Гудима А.О. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення господарського суду міста Києва
від 21.03.2016 року
у справі №910/2753/16 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 2733070,92 грн.
Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 2733070,92 грн. боргу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2733070 (два мільйони сімсот тридцять три тисячі сімдесят) грн. 92 коп. боргу та 40996 (сорок тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 06 коп. судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року у справі №910/2753/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому скаржник зазначає, що в рішенні суду зазначається про неявку в судове засідання представника відповідача без повідомлення суду її причин, проте дане твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідачем подано клопотання з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з переговорами, ініційованими позивачем, з метою врегулювання спору; дане клопотання отримано судом 21.03.2016 р., проте не взято судом до уваги та не згадується в оскаржуваному рішенні. В оскаржуваному рішенні суд визнав договір №150100228 від 12.01.2015 р. нікчемним в силу норм ч.1 ст.41 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України. Суд вирішив задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2733070,92 грн., що не відповідає нормам п.1 ст.216 ЦК України, оскільки у зв'язку з нікчемністю правочину, у відповідача немає грошової заборгованості перед позивачем, а є лише зобов'язання повернути майно, передане йому на виконання договору. Також скаржник зазначає, що суд робить висновок про відсутність можливості у відповідача повернути продукцію (стиснений природний газ метан) в натурі, проте на думку скаржника дане твердження базується на припущенні, не підтверджене жодним доказом. В ході розгляду справи місцевим господарським судом не досліджувалось питання цін на стиснений газ, проте частиною 1 ст.216 ЦК України встановлено, що в разі неможливості повернення отриманого за недійсним правочином майна в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторона повинна відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 25.04.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнято до провадження, призначено розгляд справи.
31.05.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Також у відзиві позивач звертає увагу суду на те, що жодного ініціювання переговорів з метою врегулювання спору (про що зазначав відповідач в апеляційній скарзі) з боку позивача не проводилося. На думку позивача судом прийнято правомірне рішення про повернення відповідачем саме залишку надмірно отриманої продукції у грошовому еквіваленті, з урахування неможливості повернення продукції в натурі, посилаючись на те, що продукція є специфічною і потребує відповідного обладнання для її виготовлення, яке у відповідача відсутнє. Також позивач зазначив, що на момент звернення до суду вартість продукції не змінилась, на підтвердження чого надано копії наказів про ціну про стиснений природний газ, що реалізується через мережу автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 31.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 21.06.2016 р.; зобов'язано сторін надати Київському апеляційному господарському суду письмові пояснення щодо можливості (чи неможливості) повернення одержаного за договором №1501000228 від 12.01.2015 р. майна у натурі (стисненого природного газу), письмові пояснення щодо вартості вказаного майна станом на час прийняття рішення суду, з посиланням та наданням відповідних доказів.
14.06.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло письмове пояснення на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 р.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду №09-52/2435/16 від 21.06.2016 р. у справі №910/2753/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/2753/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.) від 21.06.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнято до провадження, призначено розгляд справи.
Представники сторін з'явились у судове засідання та надали пояснення по суті спору.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
12.01.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі УМГ "Львівтрансгаз" (надалі - покупець) та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - продавець) було підписано договір купівлі-продажу стисненого природного газу №1501000228, за умовами якого продавець здійснює реалізацію газу-метану (надалі - продукція) пред'явнику пластикової картки, а покупець зобов'язується сплачувати вартість продукції на умовах, визначених цим договором.
За умовами п. 5.3 договору, сторони на підтвердження обсягів відпущеної продукції щомісячно у порядку, передбаченому п. 6.1.1., підписують акт приймання-передачі продукції.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з січня по листопад 2015 реалізував відповідачеві стиснений природний газ на суму 10162311,53 грн., що підтверджується наступними документами: актом приймання-передачі продукції від 31.01.2015 р. на суму 1099623,60 грн.; актом приймання-передачі продукції від 28.02.2015 р. на суму 1564282,80 грн.; актом приймання-передачі продукції від 31.03.2015 р. на суму 1844039,81 грн.; актом приймання-передачі продукції від 30.04.2015 р. на суму 1453360,80 грн.; актом приймання-передачі продукції від 31.05.2015 р. на суму 1467933,60 грн.; актом приймання-передачі продукції від 30.06.2015 р. на суму 955116,12 грн.; актом приймання-передачі продукції від 31.07.2015 р. на суму 127156,32 грн.; актом приймання-передачі продукції від 30.09.2015 р. на суму 396614,40 грн.; актом приймання-передачі продукції від 31.10.2015 р. на суму 606267,06 грн.; актом приймання-передачі продукції від 30.11.2015 р. на суму 647917,02 грн.
Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково на суму 7429240,61 грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього становить 2733070,92 грн.
Зазначений розмір заборгованість підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаємних розрахунків.
11.12.2015 ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" було надіслало на адресу Філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" претензію №2673-01/08.2 про сплату боргу за договором в сумі 2 733 070,92 грн.
15.01.2016 ДП Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" отримало відповідь на претензію, в якій було зазначено, що борг за договором з боку Філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" в сумі 2733070,92 грн. не визнається, у зв'язку з нікчемністю договору купівлі-продажу стисненого природного газу №1501000228 від 12.01.2015.
Зокрема, в абзаці 12 довідки головного державного аудитора відділу операційного аудиту ДФІ у Львівській області Гупала М.В. №22 від 17.07.2015 зазначено про те, що договір від 12.01.2015 № 1501000228 з ДП "Укравтогаз" було укладено у строк раніше ніж через 10 днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування переговорної процедури закупівлі. З огляду на наведене, договір від 12.01.2015 № 1501000228 з ДП "УКРАВТОГАЗ" підписаний з порушенням строків, передбачених абзацом другим ч. 3 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель", є нікчемним відповідно до ч. 1 ст.41 зазначеного Закону та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.
За умовами ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, платній послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За умовами статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Стиснений природний газ-метан, що відповідає вимогам ГОСТ 5542-87, ДСТУ ГОСТ 27577-2005: "Газ природний паливний компримований для двигунів внутрішнього згоряння. Технічні умови", який був отриманий відповідачем від позивача є специфічною продукцією і потребує відповідного обладнання для її виготовлення (яке у відповідача відсутнє), то у відповідача відсутня можливість повернути дану продукцію в натурі.
З огляду на наведене, позивачем відповідачу було надіслано вимогу про повернення 2733070,92 грн., яка останнім була отримана 25.01.2016.
Проте, відповідачем зазначена сума коштів повернута не була, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 2733070,92 грн. боргу.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені ст. 11 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України). Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть також виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено вище, позивач згідно договору купівлі-продажу стисненого природного газу №1501000228 від 12.01.2015 у період з січня по листопад 2015 реалізував відповідачеві стиснений природний газ на суму 10162311,53 грн. В свою чергу, відповідач за отриману продукцію розрахувався частково на суму 7429240,61 грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього становить 2733070,92 грн.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель", договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом другим частини третьої статті 39 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
За умовами частини 3 статті 39 зазначеного Закону, загальний строк для визначення переможця переговорної процедури закупівлі не повинен перевищувати п'яти днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу інформації про застосування переговорної процедури закупівлі. Замовник акцептує пропозицію за результатами застосування переговорної процедури закупівлі в день визначення переможця. Повідомлення про акцепт пропозиції обов'язково безоплатно оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу.
Замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі у строк не раніше ніж через 10 днів (п'ять днів - у разі застосування переговорної процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої цієї статті, а також у разі закупівлі нафти, нафтопродуктів сирих, електричної енергії, послуг з її передання та розподілу, централізованого постачання теплової енергії, послуг поштового зв'язку, поштових марок та маркованих конвертів, телекомунікаційних послуг, у тому числі з трансляції радіо- та телесигналів, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування) з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір від 12.01.2015 № 1501000228 в силу норм ч. 1 ст.41 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та ч.2 ст. 215 Цивільного Кодексу України" є нікчемним, оскільки був укладений з порушенням строків, передбачених абзацом другим ч. 3 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель".
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, платній послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За умовами статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
В письмових поясненнях позивач зазначає, що стиснений природний газ метан, що відповідає вимогам ГОСТ 5542-87, ДСТУ ГОСТ 27577-2005: "Газ природний паливний компримований для двигунів внутрішнього згоряння. Технічні умови", який був отриманий відповідачем від позивача, є специфічною продукцією і потребує відповідного обладнання для його виготовлення (яке у відповідача відсутнє), у зв'язку з чим у відповідача відсутня можливість повернути дану продукцію в натурі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача зазначив про те, що у відповідача відсутня можливість повернення отриманої від позивача продукції в натурі.
Як встановлено вище, позивачем відповідачу було надіслано вимогу про повернення коштів у розмірі 2733070,92 грн., яка останнім була отримана 25.01.2016.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Колегією суддів встановлено, що на момент звернення до суду вартість продукції не змінилась, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказів Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про ціну про стиснений природний газ, що реалізується через мережу автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 2733070,32 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.
Також колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими твердження скаржника про те, що місцевим господарським судом не взято до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вих. №1328/6 від 17.03.2016 р.) та не згадується про нього в оскаржуваному рішенні, оскільки як вбачається з матеріалів справи вказане клопотання надійшло до суду після прийняття судом оскаржуваного рішення - 22.03.2016 р., що виключає його розгляд судом.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року у справі №910/2753/16 залишити без змін.
Матеріали справи №910/2753/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров