"29" червня 2016 р. справа № 926/1384/15
За заявою стягувача публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі виконуючого обов'язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Кічука Олега Івановича
про видачу дублікату наказу
У справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни, м.Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 33341,09 доларів США
Суддя С.О.Миронюк
Представники сторін:
від стягувача - не з'явився;
від боржника - не з'явився
ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.09.2015р. (суддя Дутка В.В.) задоволено позов публічного акціонерного товариства "Банк Форум", стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства "Банк Форум", бул. Верховної Ради, 7, м.Київ, код 21574573) заборгованість в сумі 33341,09 доларів США, що еквівалентно 713374,20 грн. та судовий збір в доход Державного бюджету в сумі 14267,48 грн.
09.10.2015р. на виконання вказаного рішення господарським судом Чернівецької області видано відповідні накази.
22.06.2016р. позивач звернувся із заявою (вих..№5063/12 від 13.06.2016р.) про видачу дублікату наказу від 09.10.2015р. про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість в сумі 33341,09 доларів США, що еквівалентно 713374,20 грн., у зв'язку із його втратою.
Згідно розпорядження від 22.06.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №926/1384/15 у зв'язку з перебуванням судді Дутки В.В. в черговій відпустці та передано справу на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою суду від 22.06.2016р. призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 29.06.2016р.
У судовому засіданні 29.06.2016 р. представники сторін не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, заяву та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість даної заяви виходячи з наступного.
За приписами частини 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред'явлення до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.
З матеріалів справи видно, що заборгованість боржника перед стягувачем складає 33341,09 доларів США, що еквівалентно 713374,20 грн., Як вже було зазначено вище, рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.09.2015 р. позов був задоволений, а на виконання рішення 09.10.2015р. стягувачеві був виданий відповідний наказ.
Відповідно до частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Згідно статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду закріплена також й в статті 129 Конституції України.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права визначено в Законі України "Про судоустрій та статус суддів", в частині другій статті 13 якого встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства.
Згідно із статтею 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини (далі - Європейський суд).
Стаття 6 Конвенції закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на гарантоване статтею 6 Конвенції "право на суд", яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обов'язковість боржника до виконання судового рішення. Викладене означає, що виконання судового рішення є невід'ємною частиною судового процес з метою забезпечення положень названої статті Конвенції (права на суд).
Окрім того, у пунктах 18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 року у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №5- рп/2013 також зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
В контексті викладеного суд зазначає, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення Європейського суду у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.
Незадоволення заяви призвело би до незаконного збагачення боржника на суму позову за рахунок стягувача, що є також недопустимим.
Враховуючи вищевикладене, заява про видачу дублікату наказу підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»: - Дублікат наказу (стаття 120 ГПК) має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката).
На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Заяву публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі виконуючого обов'язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Кічука Олега Івановича від 22.06.2016р. задовольнити.
2. Видати дублікат наказу господарського суду Чернівецької області від 09.10.2015р. № 926/1384/15.
Суддя С.О. Миронюк