Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" червня 2016 р.Справа № 922/1438/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини -ЕМЗ", м. Харків
про стягнення 126 665,40 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини - ЕМЗ" про стягнення заборгованості за надані послуги згідно із договором на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів на території України № 14/07 від 15.07.2014 року, що складає в загальному розмірі 126665,40 грн., в тому числі: сума основного боргу - 59825,00 грн., інфляція - 33705,12 грн., 3% річних - 2763,42 грн., пеня - 30371,86 грн. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 травня 2016 року вказана позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07 червня 2016 року об 12:30 год.
Ухвалою суду від 07.06.2016 року розгляд справи був відкладений до 23.06.2016 року до 10:00 год.
23.06.2016 року представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому визнає факт наявності боргу, просить суд позов задовольнити частково в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 59825,00 грн. В іншій частині позову просить суд відмовити. Наданий відзив та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Крім того, у судовому засіданні 23.06.2016 року представник відповідача надав суду клопотання, в якому просить суд, відповідно до ст. 83 ГПК України, зменшити на 90% розмір неустойки та стягнути таким чином пеню у розмірі 3037,19 грн. Надане клопотання досліджене судом та долучене до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.06.2016 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача визнав факт наявності боргу та просив суд вирішити спір з урахуванням поданого відзиву та клопотання про зменшення пені.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
15.07.2014 року між ТОВ “Саян-Груп” (виконавець, позивач) та ТОВ “СЕМ-ЕМЗ” (замовник, відповідач) був укладений договір на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів на території України № 14/07 (далі - договір).
Згідно до п. 1.1 договору, транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Предметом договору є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, що пред'являються виконавцю замовником для транспортування в межах України. Кількість і рід вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, суми фрахту обмовляються разовими заявками (додатками) додатково перед кожним конкретним перевезенням або групою перевезень.
Згідно до п. 2.2 договору, конкретні умови виконання послуги обумовлюються в заявці на перевезення, яку замовник направляє виконавцю в письмовій формі факсом або електронною поштою. Заявка є додатком і невід'ємною частиною даного договору.
Згідно до п. 3.1 договору, виконавець зобов'язується письмово підтвердити прийом заявки до виконання і погодити з замовником загальну вартість послуг, вартість послуг узгоджується сторонами у заявках шляхом прийняття заявки до виконання. Експедитор зобов'язується в порядку й на умовах, певних даним договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодувати попередньо-погоджені документально підтверджені витрати перевізника, пов'язаних з виконанням перевезення за заявками згідно даного договору.
Відповідно до п. 3.2 договору, замовник зобов'язується своєчасно передавати виконавцю заявки на організацію перевезень вантажів або на надання інших послуг, зазначених у п. п. 2.1, 2.2 цього договору. Згідно до п. 3.2.2 договору погоджувати з виконавцем ставки на кожну з послуг, що надаються або на сукупність послуг, що надаються в цілому. Згідно до п. 3.2.3 договору своєчасно, у строки обумовлені в кожному випадку, проводити розрахунки з виконавцем.
Згідно до п. 4.5 договору порядок і терміни оплати обумовлюються в разовій заявці, що спрямовується та погоджується з виконавцем та Замовником перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Термін оплати не може перевищувати три банківських дні з моменту отримання оригіналів рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.6 оплата послуг виконавця проводиться замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.
Згідно до п. 8.2 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим договором відповідно до чинного законодавства.
Згідно п. 8.3 сторона яка отримала претензію, зобов'язана розглянути її і відповісти по суті не пізніше одного місяця з часу отримання претензії. Відсутність відповіді на претензію не є підставою для заборони звернення до господарського суду відповідно до законодавства України.
Згідно до п. 9.1 цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, Якщо сторони письмово не попередили за 30 днів до закінчення строку дії цього договору про його розірвання, то цей договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих же умовах.
Експедитор зобов'язується в порядку й на умовах, певних даним договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та зобов'язується своєчасно проводити розрахунки з виконавцем вказані в заявці на перевезення, яку замовник направляє виконавцю в письмовій формі факсом або електронною поштою.
Позивач виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі та надав відповідачу послуги з перевезення, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами про надання послуг, рахунками на оплату, договорами-заявками, дослідженими судом та копії яких долучені до матеріалів справи.
Втім, оплата замовником за надані виконавцем послуги за договором № 14/07 від 15.07.2014 року не здійснювалась з 05.10.2014 року, в зв'язку з чим, за договором № 14/07 від 15.07.2014 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість яка складає 59825,00 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
В статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 929 ЦК України встановлено що за договором експедирування одна сторона (експедитор зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг у розмірі 59825,00 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 33705,12 грн. та три проценти річних у розмірі 2763,42 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 33705,12 грн. інфляційних та 2763,42 грн. 3% річних є такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 30371,86 грн. пені.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 6.1.5 договору у разі прострочення платежу замовник (відповідач) відшкодовує виконавцю (позивач) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, відповідачем до суду заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90% відсотків. Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши доводи відповідача, дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача, виходячи з наступного.
За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.17.4 постанови від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.
Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 90 %, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 3037,19 грн.
Як роз'яснено у п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні Машини - ЕМЗ" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199, код ЄДРПОУ 36224858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп" (61115, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37367244) - 59825,00 грн. основного боргу, 33705,12 грн. інфляційних, 2763,42 грн. 3 % річних, 3037,19 грн. пені та 1899,99 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.06.2016 р.
Суддя ОСОБА_4