Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" червня 2016 р.Справа № 922/1238/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА "Страхування", м. Київ
до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 29 007,35 грн.
за участю :
Представник позивача - не з"явився;
Представник відповідача - ОСОБА_1 довіреність №715 від 19.04.2016 року;
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА "Страхування" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" про стягнення матеріальних збитків в розмірі 29 007,35 грн. в порядку регресу за Договором добровільного страхування наземного транспорту №7591а5хм від 03.02.2015 року. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.04.2016 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1238/16 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 17.05.2016 року о 10:15.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 17.05.016 року розгляд справи відкладено на 24.05.2016 року об 11:30год.; від 24.05.2016 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено (вх. № 17055) задоволено та розгляд справи відкладено на 21.06.2016 року о 14:30год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
Позивач в призначене судове засідання 21.06.2016 року не з'явився, про дату, час та місце проведення даного судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (31.05.2016 р.) та відміткою про вручення уповноваженій особі позивача ухвали господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року.
Відповідач в призначене судове засідання 21.06.2016 року з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у наданому раніше відзиві на позовну заяву, в якому останній наголошує на відсутність вини робітників відповідача у пошкодженні автомобіля страхувальника, що підтверджується листом Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 25.08.2015 року, в якому зазначено про відсутність складу злочину передбаченого ст. 194 КК України. Крім того, в обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається, зокрема, на приписи ст. 323 ЦК України, згідно з вимогами якої ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарський суд вважає, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Зважаючи на викладене, за висновками суду в матеріалах господарської справи № 922/1238/16 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.
Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.06.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, заслухавши пояснення відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, господарським судом встановлено наступне.
03.02.2015 року між позивачем - AT "СК "АХА Страхування" (страховиком) та страхувальником - ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 7591а5хм (т.с. І а.с. 12-17), відповідно до умов якого, страховик (позивач) прийняв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки “Toyota”, державний номер: АХ4451ЕН, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (Далі - ДТП).
Вимогами статті 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що 06.07.2015 року на пр. Московському, 119-Б в м. Харкові було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, в результаті потрапляння фарби на транспортний засіб.
Так, позивачем наголошено про те, що за результаті вказаної події було пошкоджено застрахований у AT "СК"АХА Страхування", транспортний засіб “Toyota”, д/н НОМЕР_2, який належить страхувальнику на праві приватної власності.
Одночасно, позивачем зазначено про те, що відповідно до умов вищевказаного Договору, на підставі страхового акту № 1.003.15.09784/VESKO18912 від 04.09.2015 року, № 1.003.15.09784/VESKO15472 від 13.07.2015 року та зібраних документів було розраховано та виплачено позивачем страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 29007,35 грн., у підтвердження чого, позивачем подано до матеріалів справи копії примірників платіжних доручень № 194 452 від 07.09.2015 року на суму 23719,98 грн. та № 185 139 від 14.07.2015 р. на суму 5287,37 грн. ( т.с. І а.с. 46-47).
Враховуючи вищевикладене, позивачем наголошено, що відповідно до умов договору страхування AT "Страхова компанія "АХА Страхування" відшкодувало ОСОБА_2 витрати на ремонт автомобіля в сумі 29007,35 грн., яке позивачем було сплачено на рахунок ТОВ "Автоарт".
Таким чином, позивачем наголошено про те, що пошкодження автомобіля сталося в результаті необережності працівників Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" (відповідача), які проводили будівельні роботи по пр. Московському, 199-Б, а саме фарбували металеве огородження мосту., в результаті сильного вітру на частину автомобілів потрапила фарба та пошкодила лакофарбове покриття транспортних засобів припаркованих поблизу.
Отже, позивачем зазначено, що до останнього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд", як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків на суму 29007,35 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем було направлено відповідачу регресу вимогу за вих. № ЛВ0019291 від 09.12.2015 р. з проханням виплатити страхове відшкодування на користь позивача (т.с. І а.с. 48-50), проте на даний час страхове відшкодування на користь позивача відповідачем не сплачено, що й змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду.
Відповідач під час розгляду даної господарського справи проти заявлених позовних вимог заперечив повністю, в обґрунтування своїх заперечень наголошував про те, що вини робітників відповідача у пошкодженні автомобіля страхувальника немає, що підтверджується листом Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 25.08.2015 року, в якому зазначено про відсутність складу злочину передбаченого ст. 194 КК України (т.с. І а.с. 25). Також, відповідачем зазначено про те, що відповідно до вимог ст. 323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст.1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з приписами ст. ст. 3-5 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
В даному випадку страховим випадком для виплати страхового відшкодування позивачем стало пошкодження автомобілю НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 та за результатом чого на підставі заяви страхувальника, позивачем було виплачено ОСОБА_2 страхову виплату в розмірі 29007,35 грн., в якості відшкодування витрат на ремонт автомобіля.
За твердженням позивача вказана подія сталася з необережності робітників відповідача при проведенні ремонтних робіт, які проводились на мосту.
Проте, господарський суд не може погодитись з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.
Як було встановлено судом, 06.07.2015 року робітниками Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" здійснювалися планові ремонтні роботи з фарбування металевого огородження Комунального мосту по пр. 50-річча СРСР.
Відповідачем при цьому зазначено про те, що роботи виконувались с дотриманням ОСОБА_4 правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 14.02.2012 № 54, Правил благоустрою території міста Харкова, місце, де проводились роботи було облаштовано відповідними попереджувальними дорожніми знаками та конусами.
Докази, які б свідчили про порушення робітниками Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" дотримання правил проведення ремонтних робіт, у матеріалах справи відсутні.
Більш того, в матеріалах справи відсутній протокол про адміністративне правопорушення, який мав бути складений на місці події 06.07.2015 року при пошкодженні автомобіля страхувальника.
Одночасно, в матеріалах справи наявний лист Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про те, що громадянин ОСОБА_3 звернувся з заявою до Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про пошкодження автомобіля НОМЕР_4. За викладеними у заяві фактами було проведено перевірку та за відсутністю складу злочину передбаченого ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження майна, до Єдиного реєстру досудових розслідувань занесено не було (т.с. І а.с. 25).
Крім того, господарський суд зауважує, що відповідно до ст. 24 Закону України “Про дорожній рух” власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Згідно з положеннями ст.9 згаданого закону компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.
Отже, необхідною умовою для відшкодування шкоди є рішення судових органів, що підтверджувало б вину працівників Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів "Шляхрембуд" у виникненні події, що спричинила пошкодження транспортного засобу.
Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи відсутнє рішення суду, яке б підтверджувало порушення відповідачем ОСОБА_4 правил ремонту і утримань вулиць при здійсненні планових ремонтних робіт та вину відповідача у пошкодженні автомобіля НОМЕР_4.
В силу частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1188 цього ж Кодексу передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Положеннями статті 1191 цього ж Кодексу встановлено право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, щодо зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо Інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У роз'ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.94 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ст.22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Норми статті 27 Закону України “Про страхування” та статті 993 ЦК України визначають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З аналізу наведеної норми виходить, що право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто така особа (фізична або юридична) повинна бути саме суб'єктом відповідальності. Це означає по-перше, що така особа за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки (не бути малолітньою, недієздатною тощо). А по-друге, мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок, вина (крім випадків, коли відповідальність настає незалежно від вини).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В даному випадку, позивачем не доведено жодної з необхідних умов для притягнення відповідача до відповідальності та виплати останнім позивачу грошових коштів в сумі 29007,35 грн. в порядку регресу, а саме відсутня протиправна поведінка відповідача, оскільки позивачем не доведено порушень при проведенні планових ремонтних робіт, відсутня вина відповідача, оскільки, відсутній протокол про вчинення адміністративного правопорушення та рішення суду, яке підтверджувало б вину відповідача у пошкодженні автомобіля НОМЕР_4.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено жодного з елементів правопорушення для покладення на відповідача майнової відповідальності за пошкодження автомобіля страхувальника при проведенні КП Спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" планового ремонту.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 993, 1011 - 1014, 1021, 1025, 1188 ЦК України, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 29.06.2016 р.
Суддя ОСОБА_5
Справа №922/1238/16.