36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.06.2016 Справа №917/572/16
м. Полтава
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз», вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500
до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго», вул. Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500
про стягнення заборгованості
Суддя Пушко І.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2016 року №1;
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 25.01.2016 року № 1-17/121.
Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 22.06.2016 року.
Резолютивна частина рішення оголошена згідно ст. 85 ГПК України 23.06.2016 року.
Повне рішення складено та підписано 29.06.2016 року.
Розгляд спору продовжувався на 15 днів за спільним клопотанням сторін в порядку положень ч. 3 ст. 69 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в розмірі 1 076 220,96 грн. за публічним договором розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №1-Т-Е, з них: 676 652,96 грн. основного боргу; 373 771,87 грн. пені за період з 22.01.2016 року по 30.05.2016 року; 25 796,13 грн. - три відсотки річних за період з 22.01.2016 року по 30.05.2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з розподілу природного газу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості та підстави нарахування і стягнення пені, 3% річних за прострочення грошового зобов'язання.
Заявою від 22.06.2016 року (вих. № 819, а.с. 106) позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача за період з 22.01.2016 року по 17.06.2016 року суму основного боргу 707 340,95 грн.; 395257,33 грн. пені; 27521,16 грн. - 3% річних.
Заявою від 22.06.2016 року (вих. № 890, а.с. 152) позивач в зв'язку з частковою сплатою відповідачем послуг, отриманих в квітні 2016 року, зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та збільшив вимоги в частині стягнення пені та 3% річних. За новим розрахунком основна заборгованість з 22.01.2016 року по 21.06.2016 року складає 556 268,96 грн.; пеня становить 393 242,47 грн.; 27 353,26 грн. - 3% річних. Загальна сума позову - 976 864,69 грн.
Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити та збільшити розмір позовних вимог.
Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заяви від 22.06.2016 року (вих. 819 та 890) приймаються господарським судом до розгляду.
Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Згідно абзацу четвертого підпункту 4.6 пункту 4 вказаної постанови зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.
Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 976 864,69 грн.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що у справі відсутні докази про надсилання відповідачу рахунків на оплату наданих послуг за спірний період; що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014р. розрахунки за спожитий природний газ здійснюються згідно з порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із постачальником природного газу, а тому відповідач не має можливості здійснювати оплату вартості послуги розподілу природного газу на умовах попередньої оплати за п.6.4. постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015р. №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу». Відсутність своєчасної реальної (грошової) компенсації наданих пільг та субсидій за теплову енергію, призводить до затримки покриття збитків відповідача з постачання теплової енергії для потреб населення, що впливає на своєчасне виконання зобов'язань по оплаті за спожитий газ та послуги з його розподілу.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» (позивачем) та Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (відповідачем) був укладений Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір; а.с.78-83).
Даний договір був укладений шляхом публічної оферти позивача про приєднання до Типового договору розподілу природного газу та підписання відповідачем заяви-приєднання №1-Т-Е від 14.01.2016 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим); (а.с.7).
Згідно умов Договору сторони домовилися, зокрема, про таке:
- позивач (оператор ГРМ) зобов'язується надати споживачу (відповідачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач (відповідач) зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та у порядку, визначені цим договором (п. 2.1 Договору);
- санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором (п. 3.1 Договору);
- за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу (п. 3.2 Договору);
- оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 Договору);
- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.3 Договору);
- оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ (п. 6.4 Договору);
- у разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 6.5 Договору);
- надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим. Має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільчих систем (п. 6.6 Договору).
В додатку № 3 сторони визначили договірні (планові) обсяги розподілу природного газу ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» на 2016 рік (а.с.8-зворот).
На виконання умов Договору позивач надав послугу розподілу природного газу, а відповідач прийняв зазначену послугу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Факт виконання позивачем договірних зобов'язань по розподілу природного газу відповідачу та факт отримання останнім послуги підтверджується актами надання послуг природного газу
№ 174 від 31.01.2016 року, за яким відповідачем спожито в січні 2016 року 2751,032 тис. куб. м. природного газу на суму 2002201,09 грн. (а.с.9);
№ 378 від 29.02.2016 року, за яким відповідачем спожито в лютому 1817,917 тис. куб. м. природного газу на суму 1323079,99 грн. (а.с.10);
№ 142 від 31.03.2016 року, за яким відповідачем спожито в березні 1577,961 тис. куб. м. природного газу на суму 1148440,02 грн. (а.с.11);
№297 від 30.04.2016 року за яким відповідачем спожито в квітні 352,872 тис. куб. м. природного газу на суму 309581,66 грн. (а.с.77);
№ 153 від 31.05.2016 року, за яким відповідачем спожито в травні 177,958 тис. куб. м. природного газу на суму 156126,11 грн. (а.с.113);
На оплату вартості послуг з розподілу природного газу за січень-травень 2016 року позивач направив відповідачу рахунки на оплату №4 від 21.01.2016 року, №19 від 25.01.2016 року, №50 від 24.02.2016 року, №172 від 25.03.2016 року, №349 від 25.04.2016 року, №366 від 24.05.2016 року (а.с.17-20, 114, 115). Факт направлення рахунків підтверджується копіями реєстрів відправленої кореспонденції ПАТ «Лубнигаз» від 21.01.2016 року, 25.01.2016 року, 24.02.2016 року, поштових квитанцій від 25.03.2016р., від 28.01.2016р., від 12.02.2016р., від 26.04.2016 р., від 25.05.2016 р. (а.с.96-99, 116-117).
Заборгованість станом на 21.06.2016р. становить 556 268,96 грн., що підтверджується відповідачем в доповненні до відзиву та його представником в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Згідно з вимогами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 40 Закону України від 9 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.
В ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» зазначено, що споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу врегульовано також Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824); (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Згідно з п.3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ забезпечує споживача належними йому (його постачальнику) обсягами природного газу через газорозподільну систему.
Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з підп.1, підп. 3, підп.4 п. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем Розрахунки споживача за договором розподілу природного газу здійснюються за тарифом, встановленим Регулятором для відповідного Оператора ГРМ, виходячи з величини приєднаної потужності об'єкта споживача. Розрахунковим періодом за договором розподілу природного газу є календарний місяць.
Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.
Оплата здійснюється виключно грошовими коштами.
Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.
За підп.6 п. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
З огляду на вказані положення законодавства та умови Договору відповідач зобов'язаний оплатити позивачу вартість послуг розподілу отриманого природного газу.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та доповненнях судом відхиляються, оскільки такі докази надсилання відповідачу рахунків на оплату наданих послуг за спірний період (реєстри відправки та поштові квитанції) надані позивачем та долучені до матеріалів справи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014р., на яку посилається відповідач у своїх запереченнях, регулюється механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу. Проте ця постанова не відміняє обов'язку відповідача оплатити отримані послуги та не є підставою для ухилення від оплати вартості послуг розподілу отриманого природного газу.
За п. 8 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого вказаною постановою, усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.
В п. 11 вказаного Порядку передбачено, що заборгованість за використаний теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями з 1 вересня 2015 р. природний газ для виробництва теплової енергії враховується для розрахунку нормативів перерахування коштів.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого газу.
За таких обставин, позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за послуги розподілу отриманого природного газу суму 556268,96 грн., тому вони підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної норми позивачем заявлено до стягнення 27 353,26 грн. 3% річних від суми боргу за період з 02.02.2016 року по 21.06.2016 року (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 153-158).
При перевірці заявленої суми річних (перевірка проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга. Закон»), судом виявлено, що розрахунок та розмір відповідає нормам чинного законодавства України.
Таким чином, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних від суми боргу визнаються правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивачем заявлено до стягнення 393242,47 грн. пені, яку він нарахував з 02.02.2016 року по 21.06.2016 року (розрахунок в мат. справи, а.с. 153-158).
Згідно наданого позивачем розрахунку, заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»
Відповідачем в порядку ст. 233 Господарського кодексу України подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % (а.с. 120-122).
Вирішуючи позов в частині стягнення пені суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про наступне:
Джерелом розрахунків з позивачем за послуги з розподілу природного газу є отримання відповідачем коштів від споживачів теплової енергії та субвенції з Державного бюджету України на погашення вартості наданих відповідачем пільг і субсидій, на які мають право споживачі.
Заборгованість, стягнення якої є предметом спору по даній справі, виникла в результаті несплати в повному обсязі населенням за отримані послуги з постачання тепла та гарячої води постачальнику цих послуг - відповідачу.
Згідно пункту 6.4. Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється відповідачем на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка позивача.
Тоді як, відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, плата населенням за спожиті послуги з теплопостачання вноситься по факту споживання, у наступному за розрахунковим місяці (до 20-го числа).
Таким чином, відповідач отримує плату від населення за спожиту, наприклад, у квітні 2016 року теплову енергію в кращому випадку лише у третій декаді травня 2016 року (за умови 100% розрахунків), тоді як відповідачу необхідно розрахуватися з позивачем за послуги з розподілу природного газу, які будуть надані в квітні 2016 року, до 01 квітня 2016 року.
Станом на 01.06.2016 року загальна заборгованість держави перед ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» за надані пільги та нараховані субсидії за послуги з теплопостачання населенню складає 5 511,9 тис. грн. , із них по м. Лубни - 4299,2 тис. грн., про що свідчить відповідний акт звірки (а.с. 164). Питома вага наданих пільг і субсидій, від загальної вартості наданих послуг за 5 місяців 2016 року становить 63,2 %.
З наявних у справі доказів вбачається, що відповідачем ведеться значна претензійно-позовна робота зі споживачами щодо стягнення дебіторської заборгованості. Так, на примусовому виконанні у ВДВС Лубенського МРУЮ станом на 15.06.2016 перебуває 2400 виконавчих документів (виконавчі листи та судові накази) на суму 7 627 299 грн. про стягнення з фізичних осіб (населення) на користь відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, про що свідчить лист Лубенської ДВС (а.с. 148).
Суд приймає, також, до уваги, ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, а саме той факт, що незважаючи на збиткову діяльність, відповідачем станом на 17.06.2016 року включно сплачено, в рахунок виконання зобов'язань за Договором, - 4 375 003,35 грн., що являється 91,5% вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу в січні - квітні 2016 року.
З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, статус відповідача, який забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в місті Лубни, використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, враховуючи вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, у відповідності до ст.233 ГК України та на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що слід задовольнити заяву відповідача про зменшення розміру пені частково та зменшити пеню на 60 %.
Таким чином, суд задовольняє позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 157 296,99 в частині стягнення 235945,48 грн. пені у позові слід відмовити.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за публічним договором розподілу природного газу, тому до стягнення підлягає: основна заборгованість з 22.01.2016 року по 21.06.2016 року складає 556 268,96 грн.; пеня становить 157 296,99 грн.; 27 353,26 грн. - 3% річних.
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки. Таким чином, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 2), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго», вул. Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 05541083 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз», вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 05524713: 556 268 грн. 96 коп. - основний борг; 157 296 грн. 99 коп. пені; 27 353,26 грн. - 3% річних; 14 652 грн. 97 коп. судового збору.
3. В частині стягнення 235945,48 грн. пені у позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.06.2016 року
Суддя Пушко І.І.
Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.