79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.06.2016р. Справа№ 914/1416/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 УКРАЇНА”, м.Пустомити Львівської області
до відповідача Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод”, м.Львів
про стягнення 14 302,06 грн.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 13.05.2016р.);
від відповідача не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 УКРАЇНА” до Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” про стягнення 14 302,06 грн. заборгованості, з яких 12 446,58 грн. сума основного боргу, 564,451 грн. інфляційні втрати, 75,70 грн. три проценти річних та 1215,33 грн. пені.
Ухвалою суду від 30.05.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.06.2016р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, подав клопотання (вх.№24452/16 від 13.06.2016р.), яким просить долучити до матеріалів справи наступні документи: копію письмового повідомлення від 10.06.2016р.; акту звірки взаєморозрахунків станом на 10.06.2016р.; копію поштової квитанції, що підтверджує відправлення акту звірки взаєморозрахунків.
Також представником позивача в судовому засіданні подано письмове пояснення (вх.№24454/16 від 13.06.2016р.) в якому повідомив суд про те, що відповідачем 29.12.2015р. здійснено передоплату за поставку товару у розмірі 10853,32 грн. Дані кошти, частково, а саме у розмірі 10712,68 грн. зараховані позивачем для оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №117 від 05.01.2016р. Різниця коштів у сумі 140,69 грн. (10853,32- 10712,68) зарахована для часткового погашення заборгованості згідно видаткової накладної №383 від 13.01.2016р. Станом на 13.06.2016р. сума боргу відповідачем перед позивачем складає 12446,58 грн. (12587,27-140,69).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві та у письмовому поясненні.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від 30.05.2016р. не виконав, причин невиконання вимог ухвали суду та неявки представника в судове засідання не повідомив. Про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 13.06.2016р. був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор №7903103280171 від 01.06.2016р., вручено - 03.06.2016р. (вх.№23919/16 від 07.06.2016р.).
Станом на 13.06.2016р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
встановив:
03.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 УКРАЇНА” (надалі - постачальник) та Державним підприємством “Львівський бронетанковий завод” (надалі - покупець) було укладено договір поставки №66 (надалі - договір) за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.1.2. договору предметом договору є поставка олив моторних, охолоджуючих рідин (надалі - товар), за погодженою кількістю та ціною, згідно видаткових накладних постачальника.
Відповідно до п.4.1. та п.4.3. договору строк поставки товару - протягом 5 днів з дати отримання замовлення. Передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.
Згідно п.5.2. договору ціна товару та загальна вартість кількість переданої покупцю партії товару вказується у видатковій накладній, що видається постачальником на кожну таку партію.
Згідно п.6.1. та п.6.2. договору покупець зобов'язаний оплатити постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної. За окремою домовленістю сторін оплати товару можуть бути змінені, що має бути оформлено письмово додатком до даного договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів покупця на банківський рахунок постачальника.
Згідно п.7.2. договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.
Позивач свої зобов'язання по виконанню умов договору поставки №66 від 03.03.2014р. виконав повністю, поставив товар (STATOIL POWERWAY 15W-40 208L, масло моторне для важкого транспорту) відповідачу на суму 12 587,27 грн., згідно видаткової накладної №383 від 13.01.2016р.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар повністю не провів.
Як стверджує позивач у письмовому поясненні (вх.№24454/16 від 13.06.2016р.) відповідачем 29.12.2015р. здійснено передоплату за поставку товару у розмірі 10 853,32 грн. Дані кошти, частково, а саме у розмірі 10 712,68 грн. зараховані позивачем для оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №117 від 05.01.2016р. Різниця коштів у сумі 140,69 грн. (10 853,32-10 712,68) зарахована для часткового погашення заборгованості згідно видаткової накладної №383 від 13.01.2016р.
Відтак, за розрахунками позивача станом на 13.06.2016р. у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за поставлений товар у розмірі 12 446,58 грн.
Позивач керуючись умовами п.7.2. договору, у зв'язку із простроченням оплати товару, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 1 215,33 грн.
Крім того, Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 564,45 грн. інфляційних та 75,70 грн. 3% річних.
Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 14 302,06 грн., з яких 12 446,58 грн. сума основного боргу, 564,451 грн. інфляційні втрати, 75,70 грн. три проценти річних та 1 215,33 грн. пені.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Факт поставки позивачем товару (STATOIL POWERWAY 15W-40 208L, масло моторне для важкого транспорту) підтверджується видатковою накладною №383 від 13.02.2016р. на суму 12 587,27 грн.
Представник відповідача отримав товар (масло моторне для важкого транспорту) на підставі довіреності №41 від 13.01.2016р., виданої на економіста з матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_4 (паспорт серії КВ №315351 від 25.11.1999р., виданий Франківським РВ УМВС у Львівській області).
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони в п.6.1. договору визначили, що покупець зобов'язаний оплатити постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної. За окремою домовленістю сторін оплати товару можуть бути змінені, що має бути оформлено письмово додатком до даного договору.
Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар повністю не провів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 29.12.2015р. здійснено передоплату за поставку товару у розмірі 10853,32 грн. Дані кошти, частково, а саме у розмірі 10712,68 грн. зараховані позивачем для оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №117 від 05.01.2016р., а решту 140,69 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної №383 від 13.01.2016р.
Відтак, станом на дату прийняття рішення у справі (13.06.2016р.) основний борг складає 12 446,58 грн.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 12 446,58 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 564,45 грн. інфляційних нарахуваннь та 75,70 грн. три проценти річних.
Перевіривши поданий розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що позивач при їх нарахуванні не взяв до уваги те, що у 2016 році 366 днів.
Відтак, згідно проведеного судом перерахунку, до стягнення з відповідача три проценти на загальну суму 75,49 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд встановив, що позивачем правильно розрахована вказана ним сума, відтак до стягнення з відповідача підлягає 564,45 грн. інфляційних втрат.
Щодо заявлених вимог позивача вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.7.2. договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.
Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 1 215,33 грн. пені.
Перевіривши поданий розрахунок пені суд дійшов висновку, що позивач при її нарахуванні не взяв до уваги те, що у 2016 році 366 днів.
Відтак, згідно проведеного судом перерахунку, до стягнення з відповідача підлягає 1062,36 грн. пені за період з 01.03.2016р. по 13.05.2016р. (за період з 01.03.2016р. по 03.03.2016р. сума основного боргу 12 446,58 грн., кількість днів прострочки 3, кількість днів у році 366, отже пеня становить 44,88 грн.; за період з 04.03.2016р. по 21.04.2016р. сума основного боргу 12 446,58 грн., кількість днів прострочки 49, кількість днів у році 366,отже пеня становить 733,19 грн.; за період з 22.04.2016р. по 13.05.2016р. сума основного боргу 12 446,58 грн., кількість днів прострочки 22, кількість днів у році 366, отже пеня становить 284,29 грн.).
Беручи до уваги той факт, що відповідач не реалізував, надані йому законом права на судовий захист, не надав суду належні докази на спростування позовних вимог, не подав належних доказів поважності причин, які завадили йому з'явитись у судове засідання та подати відзив, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку що вимоги позивача підлягають до задоволення частково.
З відповідача підлягає до стягнення 14 148,88 грн., з яких 12 446,58 грн. сума основного боргу, 564,45 грн. інфляційні втрати, 75,49 грн. три проценти річних та 1 062,36 грн. пені. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №458 від 13.05.2016р. на суму 1378,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 231-232 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” (79031, м.Львів, вул.Стрийська, буд.73, код ЄДРПОУ 07985602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 УКРАЇНА” (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Богдана Хмельницького, буд.10А; код ЄДРПОУ 35775727) 12 446,58 грн. сума основного боргу, 564,45 грн. інфляційних втрат, 75,49 грн. три проценти річних, 1 062,36 грн. пені та 1 363,24 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 21.06.2016р.
Суддя Сухович Ю.О.