Ухвала від 08.06.2016 по справі 5016/1284/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08 червня 2016 року Справа № 5016/1284/2012(5/45)

м.Миколаїв

Кредитор: Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54052, м.Миколаїв, вул. Артема, 1-А).

Банкрут: Публічне акціонерне товариство «Миколаївський суднобудівний завод «ОКЕАН» (54050, м.Миколаїв, Заводська, площа, 1; ідентифікаційний код 14307653).

Ліквідатор: ОСОБА_1 (вул. Панаса Мирного, 7, офіс 5, м. Київ, 01011).

Суддя Давченко Т.М.

за участю представників:

від кредитора: ОСОБА_2 за довіреністю;

від боржника: ліквідатор ОСОБА_1

Суть справи: про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «ОКЕАН»

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015р., залишеною в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2016р. Публічне акціонерне товариство «Миколаївський суднобудівний завод «ОКЕАН» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.

З метою виявлення усіх кредиторів, 26.11.2015р. здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «ОКЕАН» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 25500 із зазначенням граничного строку та порядку для заявлення кредиторських вимог (протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України).

У встановлений законом строк, на адресу суду із заявою про визнання кредиторських вимог звернулася Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (заява вих..№ 162/9/14-05-10-009 від 25.01.2016р.) про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 14 202 917,1 грн.

Ухвалою суду від 28.01.2016р. зазначену заяву судом прийнято до розгляду, відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та зобов'язано кредитора надати суду докази сплати судового збору у порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Станом на 08.06.2016р. (дату розгляду кредиторських вимог) вимог суду податковим органом не виконано, жодних пояснень з цього приводу суду не наведено.

08.06.2016р судом розглянуто поточні кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та винесено ухвалу.

При цьому суд має вирішити питання щодо стягнення судового збору відповідно до до п. 10 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Відповідно до положень п.36.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI), заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором. Розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі ст.23 Закону.

Ч. 1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

У ч.3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» серед іншого зазначено про те, що до заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору та докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна.

Відповідно до п. 10 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із внесеними змінами та доповненнями відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015р. № 484-VIII, який набрав чинності з 01.09.2015р., ставка судового збору за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство складає 2 розміри мінімальної заробітної плати.

ОСОБА_1 суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ні податкові органі ні пенсійні фонди на зазначені.

Згідно ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Звільнення від сплати судового збору може бути здійснено судом у виключному порядку, який свідчить про неможливість сплати судового збору заявником та з врахуванням його майнового стану.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст.9 даного Закону визначено, що суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.

Таким чином, обов'язок сплати судового збору органами фіскальної служби та органами пенсійного фонду, які звертаються до суду із заявами, визначений законодавством України. Виключність обставин для застосування положень ст.8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо звільнення від сплати судового збору має бути доведена відповідними доказами, які свідчать про майновий стан сторони, однак Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області таких доказів суду не надала. А посилання на те, що державним бюджетом не закладені кошти на справляння судового збору не є підтвердженням майнового стану сторони, не може бути доказом наявних обставин, з якими Закон пов'язує можливість звільнення від сплати судового збору та не приймається судом.

Обов'язок сплати судового збору за подання заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника, не є перешкодою доступу до правосуддя, а безпідставне надання пільг з реалізації даного обов'язку одному з учасників судового процесу має наслідком порушення прав інших учасників та суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі.

Статтею 4-5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Керуючись ст.ст.1, 23, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 10 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із внесеними змінами та доповненнями відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015р. № 484-VIII, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Стягнути з Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54052, м.Миколаїв, вул. Артема, 1-А; код ЄДРПОУ 39551947) в дохід Державного бюджету України (р/р 31218206783002, одержувач УДКСУ у м.Миколаєві, банк одержувача ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781, код платежу 22030001) 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість грн. 00 коп.) судового збору.

2. Видати відповідний наказ.

3. Ухвала набирає законної сили з дня її винесення.

Суддя Т.М.Давченко