79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.06.2016р. Справа№ 914/953/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З. при секретарі судового засідання Прокопів І.І. розглянув справу
за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Будівельна компанія «Комфортбуд», м. Київ
до відповідача: ОСОБА_1 агрофірми «Дністер», с. Верин Миколаївського району Львівської області
про зобов'язання повернути майно
В судове засідання з'явились:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 03.02.2014р.;
від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 04.01.2016 р.
Учасникам судового засідання роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Суть спору:
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 акціонерним товариством «Будівельна компанія «Комфортбуд» до відповідача ОСОБА_1 агрофірми «Дністер» про зобов'язання повернути майно.
Ухвалою суду від 08.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.04.2016р. Ухвалою суду від 26.04.2016 року відкладено розгляд справи на 19.05.2016 р. з підстав, викладених в ухвалі.
Ухвалою суду від 19.05.2016 року, на задоволення клопотання представника відповідача, продовжено строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.06.2016 року та до 22.06.2016 року.
Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2016 р. підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених в позовній заяві, додаткових поясненнях (вх.№26163/16 від 22.06.2016 р.) та пояснень, наданих в судовому засіданні.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що відповідач вчинив всі дії для повернення ОСОБА_4 Т-170В (двигун № НОМЕР_1), який був прийнятий ПАФ «Дністер» на відповідальне зберігання за Договором відповідального зберігання № 2 від 01.10.2012 р. На обґрунтування зазначеного надав суду ряд документів (вх.№24023/16) та від 22.06.2016 р. (вх.№26162/16). Проте вимог ухвал суду не виконав, письмового обґрунтованого відзиву на позов не подав.
За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України може бути розглянута за наявними в справі матеріалами.
В судовому засіданні 22.06.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Будівельна компанія «Комфортбуд» (ОСОБА_5) та ОСОБА_1 агрофірмою «Дністер» (ОСОБА_6) 01.10.2012 року укладено Договір відповідального зберігання № 2 (далі - Договір), відповідно до умов якого ОСОБА_5 передає, а ОСОБА_6 приймає на відповідальне зберігання ОСОБА_6, а саме: ОСОБА_4 Т-170 (двигун №350584). Право власності на ОСОБА_6 до ОСОБА_6 не переходить (п.1.2. Договору). Передача майна на відповідальне зберігання відбувається із обов'язковим складанням та підписанням уповноваженими ОСОБА_7 приймання-передачі ОСОБА_6 на зберігання, який є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.3. Договору).
В п. 2.1. Договору сторони погодили, що ОСОБА_6 за цим Договором зобов'язується забезпечити повне збереження ОСОБА_6 та повернути ОСОБА_5 те саме ОСОБА_5, в тому самому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням нормального зносу (п.2.1.1.); зобов'язується повернути ОСОБА_5 за першою вимогою останнього не пізніше 2 робочих днів з дня одержання такої вимоги згідно ОСОБА_7 повернення ОСОБА_5 зі зберігання (п.2.1.5.).
ОСОБА_8 до п.2.2. Договору ОСОБА_5 за цим Договором зобов'язується передати ОСОБА_6 згідно акту приймання-передачі (п.2.2.1.); зобов'язується отримати ОСОБА_6 протягом 2 робочих днів з моменту пред'явлення вимоги про повернення в місці його здавання, якщо інше не встановлено ОСОБА_7 додатково.
На виконання умов договору відповідального зберігання № 2 від 01.10.2012 року позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання ОСОБА_6: ОСОБА_4 Т-170 В (двигун № НОМЕР_1), що підтверджується ОСОБА_7 приймання-передачі до Договору відповідального зберігання № 2 від 01.10.2012 року (належно завірена копія міститься в матеріалах справи).
Позивач 04.03.2016 року на адресу відповідача надіслав Вимогу про повернення ОСОБА_4 Т-170В (двигун № НОМЕР_1) відповідно до умов Договору (докази надіслання та отримання вимоги (належно завірені копії) містяться в матеріалах справи). Проте зазначена вимога залишена відповідачем без виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 07.06.2016 р. надіслав позивачу ОСОБА_8 на вимогу від 04.03.2016 р., в якій повідомив про готовність здійснити повернення ОСОБА_4 Т-170В (двигун №350584), а також просив погодити дату та час передачі майна, а також забезпечити автотранспортний засіб, який за своїми характеристиками здатний здійснювати перевезення великогабаритних спеціальних транспортних механізмів.
08.06.2016 р. ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» направило на адресу ПАФ «Дністер» заяву, в якій повідомило, що 17.06.2016 року представники позивача з'являться на територію піщаного кар'єру у с. Верин Миколаївського району Львівської області з метою одержання техніки.
Проте, як стверджує позивач, 17.06.2016 року представники ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд», з'явившись для одержання належної підприємству техніки вчергове отримали відмову у її поверненні, про що склали ОСОБА_7 про неповернення майна переданого на зберігання на підставі Договору відповідального зберігання № 2 від 01.10.2012 року. Даний ОСОБА_7 підписаний в односторонньому порядку позивачем.
Відповідач стверджує, що представники ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» відмовилися від підписання запропонованого акту приймання-передачі (повернення) майна з відповідального зберігання, про що відповідачем складено ОСОБА_7 від 17.06.2016 року про відмову від прийняття майна з відповідального зберігання на підставі Договору відповідального зберігання № 2 від 01.10.2012 року. Даний ОСОБА_7 підписаний в односторонньому порядку відповідачем.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
ОСОБА_8 до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
ОСОБА_8 до ч. 1 сі. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2012 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Будівельна компанія «Комфортбуд» (ОСОБА_5) та ОСОБА_1 агрофірмою «Дністер» (ОСОБА_6) укладено Договір відповідального зберігання № 2 (далі - Договір), відповідно до умов якого ОСОБА_5 передає, а ОСОБА_6 приймає на відповідальне зберігання ОСОБА_6, а саме: ОСОБА_4 Т-170 (двигун №350584). Право власності на ОСОБА_6 до ОСОБА_6 не переходить (п.1.2. Договору). Передача майна на відповідальне зберігання відбувається із обов'язковим складанням та підписанням уповноваженими ОСОБА_7 приймання-передачі ОСОБА_6 на зберігання, який є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.3. Договору).
ОСОБА_8 до п.2.2.1. Договору ОСОБА_5 за цим Договором зобов'язується передати ОСОБА_6 згідно акту приймання-передачі.
На виконання умов договору відповідального зберігання № 2 від 01.10.2012 року позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання ОСОБА_6: ОСОБА_4 Т-170 В (двигун № НОМЕР_1), що підтверджується ОСОБА_7 приймання-передачі до Договору відповідального зберігання № 2 від 01.10.2012 року (належно завірена копія міститься в матеріалах справи).
Статтею 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрані цю річ в розумний строк.
Згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
В п. 2.1. Договору сторони погодили, що ОСОБА_6 за цим Договором зобов'язується забезпечити повне збереження ОСОБА_6 та повернути ОСОБА_5 те саме ОСОБА_5, в тому самому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням нормального зносу (п.2.1.1.); зобов'язується повернути ОСОБА_5 за першою вимогою останнього не пізніше 2 робочих днів з дня одержання такої вимоги згідно ОСОБА_7 повернення ОСОБА_5 зі зберігання (п.2.1.5.).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2016 року позивач відповідно до п.2.1.5. Договору на адресу відповідача надіслав Вимогу про повернення ОСОБА_4 Т-170В (двигун № НОМЕР_1) відповідно до умов Договору (докази надіслання та отримання вимоги (належно завірені копії) містяться в матеріалах справи). Проте зазначена вимога залишена відповідачем без виконання (суду не надано доказів протилежного).
Як свідчать матеріали справи, відповідач надіслав позивачу лише 07.06.2016 р. відповідь на вимогу від 04.03.2016 р., в якій повідомив про готовність здійснити повернення ОСОБА_4 Т-170В (двигун №350584), а також просив погодити дату та час передачі майна, а також забезпечити автотранспортний засіб, який за своїми характеристиками здатний здійснювати перевезення великогабаритних спеціальних транспортних механізмів.
ОСОБА_8 до п.2.2.2. Договору ОСОБА_5 за цим Договором зобов'язується отримати ОСОБА_5 протягом 2 робочих днів з моменту пред'явлення вимоги про повернення в місці його здавання, якщо інше не встановлено ОСОБА_7 додатково.
08.06.2016 р. ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» (позивач) направило на адресу ПАФ «Дністер» (відповідача) заяву, в якій повідомило, що 17.06.2016 року представники позивача з'являться на територію піщаного кар'єру у с. Верин Миколаївського району Львівської області з метою одержання техніки.
Проте, як стверджує позивач, 17.06.2016 року представники ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд», з'явившись для одержання належної підприємству техніки вчергове отримали відмову у її поверненні, про що склали ОСОБА_7 про неповернення майна переданого на зберігання на підставі Договору відповідального зберігання № 2 від 01.10.2012 року. Даний ОСОБА_7 підписаний в односторонньому порядку позивачем.
Відповідач стверджує, що представники ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» відмовилися від підписання запропонованого акту приймання-передачі (повернення) майна з відповідального зберігання, про що відповідачем складено ОСОБА_7 від 17.06.2016 року про відмову від прийняття майна з відповідального зберігання на підставі Договору відповідального зберігання № 2 від 01.10.2012 року. Даний ОСОБА_7 підписаний в односторонньому порядку відповідачем.
З огляду на викладене, ОСОБА_7 повернення майна зі зберігання підписаний належним чином обома сторонами не був, майно, а саме ОСОБА_4 Т-170В (двигун №350584), не було повернене з відповідального зберігання позивачу згідно умов договору, що є порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Що стосується тверджень відповідача про свою готовність повернути позивачу ОСОБА_4 Т-170В (двигун № НОМЕР_1) та про небажання позивача його отримати, дані твердження не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, акт приймання-передачі щодо повернення з відповідального зберігання зазначеного майна сторонами не підписаний (в матеріалах справи відсутні докази протилежного). Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 32 ГПК України обставини, що мають значення для вирішення спору встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Визнання обставин може здійснюватися лише учасниками судового процесу шляхом надання відповідних письмових пояснень. Водночас, господарському суду надано право викликати для дачі пояснень тільки посадових осіб та інших працівників підприємств або зобов'язати зазначених осіб подати відповідні пояснення в письмовій формі (стаття 30 ГПК України). В даній нормі господарського процесуального законодавства йдеться про осіб, зв'язаних з відповідними підприємствами (установами, організаціями, органами), які не беруть участі в судовому процесі, трудовими правовідносинами на основі трудового договору (контракту). Тобто, якщо певна фізична особа (громадянин) не є посадовою особою чи іншим працівником підприємства (установи, організації, органу), то вона не підпадає під ознаки зазначеної норми ГПК України.
Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що особи, пояснення яких долучені відповідачем до матеріалів справи, є посадовими особами чи іншими працівниками ОСОБА_1 агрофірми «Дністер».
Також у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Достовірність - це властивість доказу, яка характеризує його точність, правильність відображення обставин, що входять до предмета доказування. Оцінити достовірність доказів - означає виявити відповідність дійсності відомостей про факти. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Господарський суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться. Достовірність доказу: а) залежить від доброякісності джерела, з якого отримано цей доказ; б) перевіряється у зіставленні кількох доказів; в) перевіряється при оцінці всіх доказів у їх сукупності.
ГПК України передбачено перелік засобів доказування, до числа якого відносяться: письмові, речові докази, висновок судового експерта, пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі (Частина 2 статті 32).
Отже, пояснення і відеозапис, які долучені до матеріалів справи відповідачем можуть свідчити про перемовини представників ПрАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд» та представників ОСОБА_1 агрофірми «Дністер» на території піщаного кар'єру і не підтверджуються належними доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ОСОБА_8 до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов'язку щодо повернення ОСОБА_4 Т-170В (двигун №350584), який був переданий йому на зберігання відповідно до Договору відповідального зберігання № 2 від 01.10.2012 р. (в матеріалах справи відсутні докази протилежного).
ОСОБА_8 до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, враховуючи викладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 3, 4, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Зобов'язати ОСОБА_1 агрофірму «Дністер» (с. Верин, Миколаївський район, Львівська область,81635, код ЄДРПОУ 03762064) повернути ОСОБА_1 акціонерному товариству «Будівельна компанія «Комфортбуд» (вул. Сім'ї Хохлових,15, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 32253895) ОСОБА_4 Т-170В (двигун № НОМЕР_1).
3. Стягнути з ОСОБА_1 агрофірми «Дністер» (с. Верин, Миколаївський район, Львівська область,81635, код ЄДРПОУ 03762064), на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Будівельна компанія «Комфортбуд» (вул. Сім'ї Хохлових,15, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 32253895) 3 600 (три тисячі шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.06.2016 р.
Суддя Галамай О. З.