79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.06.2016р. Справа№ 914/1238/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП - 14628”, м.Червоноград Львівської області
до відповідача Державного підприємства “Львіввугілля”, м.Червоноград Львівської області
про стягнення 320 414,05 грн.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність вих.№б/н від 19.11.2015р.);
від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність №8/88-1 від 17.12.2015р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП - 14628” до Державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення 320 414,05 грн., з яких 22 467,98 грн. три проценти річних та 297 946,07 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 13.05.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.05.2016р.
Ухвалою суду від 30.05.2016р. розгляд справи відкладено на 13.06.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві. Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв»язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2013р., позивач нарахував 3% річних та втрати від інфляції за період невиконання рішення суду.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вих.№14/637 від 13.06.2016р. (вх.№24480/16 від 13.06.2016р.), в якому повідомив суд про те, що дійсно станом на 01.04.2016р. сума основного боргу ДП “Львіввугілля” перед ТзДВ “Червоноградське АТП - 14628” складає 581 925,92 грн. Крім того, у вищенаведеному відзиві зазначив, що при розрахунку індексу інфляції за період з 11.02014р. по 03.2016р. позивачем зроблена помилка в розрахунку середнього індексу інфляції, а саме вона складає 1,511, а не 1,512, внаслідок цього інфляційні витрати повинні становити 297 364,15 грн. (на 581,92 грн. менше ніж зазначено у позовній заяві). Також, у вищенаведеному відзиві зазначив, що розрахунок 3% річних був перевірений відповідачем та відповідає обставинам справи.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення наведені у відзиві на позовну заяву за вих.№14/637 від 13.06.2016р. (вх.№24480/16 від 13.06.2016р.).
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача суд,-
встановив:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2013р. у справі №5015/5293/12 позов Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП 14628”, згідно заяви про зменшення позовних вимог, задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства “Львіввугілля” на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП 14628” 631 925, 92 грн. основного боргу, 26 980,44 грн. 3% річних (за період з 25.05.2011р. по 10.12.2012р.) та 13 178,13 грн. судового збору, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 961,67 грн. інфляційних нарахувань - відмовлено.
22.02.2013р. Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення від 06.02.2013р. у справі №5015/5293/12.
На підставі заяви стягувача, 20.03.2013р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №5015/5293/12 від 22.02.2013р.
Як вбачається з платіжного доручення №1459 від 29.04.2013р., відповідачем на виконання рішення суду від 06.02.2013р. у справі №5015/5293/12 частково сплачено кошти в розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області 02.02.2015р. у справі №914/4169/14 позов Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП 14628”, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства “Львіввугілля” на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП 14628” - 33 072,92 грн. 3% річних (за період з 01.02.2013р. по 17.12.2014р.), 126 277,92 грн. інфляційних втрат (за період з травня 2013р. по листопад 2014р. включно) та 3 187,02 грн. судового збору.
17.02.2015р. Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення від 02.02.2015р. у справі №914/4169/14.
У зв'язку з тим, що відповідач заборгованість, стягнуту рішенням суду у справі №5015/5293/12, не сплатив відтак, позивач керуючись умовами ст.ст.610-612, 625 ЦК України, нарахував відповідачу три проценти річних (за період з 18.12.2014р. по 01.04.2016р.) в сумі 22 467,98 грн. та інфляційні втрати (за період з 01.11.2014р. по 01.03.2016р.) в сумі 297 946,07 грн.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.02.2013р. у справі №5015/5293/12 встановлено, що 30.12.2005р. між ВАТ “Червоноградське АТП 14628” (надалі - ВАТ; реорганізовано у ТзДВ “Червоноградське АТП 14628”) та Державним підприємством “Львіввугілля” (замовник) був укладений договір №42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників, за умовами якого перевізник брав на себе зобов'язання перевозити працівників замовника на спеціальних маршрутах, згідно погодженого розкладу руху замовника або його відокремлених підрозділів.
Також, вищенаведеним рішенням встановлено, що у Державного підприємства “Львіввугілля” (відповідача) існує борг на загальну суму 631 925,92 грн., а саме: по ВП шахта “Межирічанська” - 132 291,66 грн. (борг в цій сумі відображений в акті звірки підписаному станом на 25.09.2012р.), по ВП шахта “Лісова” - 499 634,26 грн. (борг в цій сумі відображений в акті звірки підписаному станом на 25.09.2012р.).
Судом встановлено, що з липня 2011р. позивач (ТзДВ “Червоноградське АТП - 14628”) припинив надання послуг по перевезенню працівників.
22.02.2013р. Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення від 06.02.2013р. у справі №5015/5293/12.
На підставі заяви стягувача, 20.03.2013р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №5015/5293/12 від 22.02.2013р.
Рішенням господарського суду Львівської області 02.02.2015р. у справі №914/4169/14 позов Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП 14628”, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволено повністю та стягнено з Державного підприємства “Львіввугілля” на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП 14628” - 33 072,92 грн. 3% річних (за період з 01.02.2013р. по 17.12.2014р.), 126 277,92 грн. інфляційних втрат (за період з травня 2013р. по листопад 2014р. включно) та 3 187,02 грн. судового збору.
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.02.2015р. у справі №914/4169/14 встановлено, що з платіжного доручення №1459 від 29.04.2013р. вбачається, що відповідачем на виконання рішення суду від 06.02.2013р. у справі №5015/5293/12 частково сплачено кошти в розмірі 50 000,00 грн.
У відповідності до приписів ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
17.02.2015р. Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення від 02.02.2015р. у справі №914/4169/14.
Наявність заборгованості та факт невиконання рішень Господарського суду Львівської області відповідачем не заперечується, що відображено у відзиві на позовну заяву за вих.№14/637 від 13.06.2016р. (вх.№24480/16 від 13.06.2016р.).
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 5 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Грошовим, за змістом статей 524, 533- 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (п.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Відповідно до п.5.4. вказаної Постанови, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, отже після повного виконання рішення суду.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (п.9 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)”.
Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог, позивачем нараховано відповідачу три проценти річних на загальну суму 22 467,98 грн. за період з 18.12.2014р. по 01.04.2016р.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано три проценти річних на загальну суму 22 467,98 грн. за період з 18.12.2014р. по 01.04.2016р., які підлягають до стягнення з відповідача.
Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 297 946,07 грн. за період з 01.11.2014р. по 01.03.2016р.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем невірно визначено сукупний індекс інфляції за вказаний період.
Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з 01.11.2014р. по 01.03.2016р., враховуючи, що сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,511% відтак до стягнення з відповідача підлягає 297 364,14 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 319 832,12 грн. заборгованості, з яких 22 467,98 грн. три проценти річних та 297 364,14 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 599, 611, 612, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 87 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Львіввугілля” (8000, Львівська область, Сокальський район, м.Сокаль, вул. Б.Хмельницького, буд.26; код ЄДРПОУ 32323256) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Червоноградське АТП-14628” (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Святого Володимира, буд.113; код ЄДРПОУ 03114773) 22 467,98 грн. три проценти річних, 297 364,14 грн. інфляційних втрат та 4 797,48 грн. судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 581,93 грн. інфляційних нарахувань відмовити.
4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 21.06.2016р.
Суддя Сухович Ю.О.