ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
21 червня 2016 року Справа № 913/603/16
Провадження №26пд/913/603/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганська обл.,
про визнання недійсною додаткової угоди
Суддя Масловський С.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 507 від 03.03.2016;
від відповідача: не прибув.
В судовому засіданні 21.06.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
04.05.2016 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання недійсною додаткової угоди.
Ухвалою господарського суду від 04.05.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 17.05.2016, ухвалою від 17.05.2016 відкладено на 31.05.2016, ухвалою від 31.05.2016 відкладено на 21.06.2016.
23.05.2016 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області №1227/3807/2012 від 03.08.2012 скасовано Рішення №431, на зазначену постанову Сєвєродонецькою міською радою була подана апеляційна скарга, яка Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 була задоволена, постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області №1227/3807/2012 від 03.08.2012 була скасована, ухвалою Вищого адміністративного суду України №К/800/65360/12 від 01.04.2014 касаційну скаргу було задоволено, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду №1227/3807/2012 від 11.10.2012 скасована; постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 серпня 2012 залишено в силі. Так, відповідач наголошує, що Рішення №431 було чинним з 01.07.2011 по 01.04.2014, а саме з моменту набрання рішенням законної сили по дату ухвали Вищого адміністративного суду України. Також, відповідач зазначає, що як вбачається з п.2.9. постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд повинен відмовити у визнанні правочину недійсним , коли ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству.
В судовому засіданні 21.06.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що додаткова угоду б/н від 04.08.2011, державна реєстрація від 27 жовтня 2011 за №4412900040000326, до договору оренди землі №041041900234 від 16 червня 2010 року була укладена на виконання рішення сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради №431, якою було затверджено нову нормативно грошову оцінку та яке скасовано рішенням Сєверодонецького міського суду від 03.08.2012 у справі № 2а/1227/3807/2012, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014. Також, позивач надає додаткові заперечення на відзив.
Представник відповідача в судові засідання 21.06.2016 не прибув.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-
16.06.2010 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, як орендарем та Сєвєродонецькою міською радою, як орендодавцем, було укладено договір оренди землі №041041900234 від 16.06.2010 (далі договір), відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №4057 від 13.05.2010, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під прибудову з окремим входом до нежилого приміщення - магазину промислових товарів), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п.1). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.0234 га, в тому числі: капітальна одноповерхова будівля - 0,0112 га; проходи, проїзди площадки - 0,0092 га (п.2.). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: кадастровий НОМЕР_2 - 77636,52 гривень (п.5.). Договір укладено на 25 років строком по " 18" лютого 2035 включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8.). Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі 7763,65 гривень на рік, що складає 10,00 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.9.). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10.). Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 646,97 гривень протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п.11). Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п.12 договору). Відповідно до п.13 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня на суму боргу у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою несплаченої суми за кожний календарний день прострочення у його сплаті. За цим договором строк нарахування пені та позовної давності щодо неї встановлюються та складають три роки. У разі припинення або розірвання договору оренди, або визнання його недійсним одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається. Сторони визнають, що: - орендар користувався землею з 19.02.2010. З 19.02.2010 по 12.05.2010 орендар користується земельною ділянкою, на якій розташоване вбудоване нежиле приміщення, площею 0,0038 га, за адресою: АДРЕСА_2. Орендна плата за землю донараховується за фактичний строк користування земельною ділянкою по ставкам цього договору. Орендар зобов'язаний сплатити донараховану орендну плату по строку оплати у місяці, у якому одержав цей договір. З 13.05.2010 орендар користується земельною ділянкою, на якій розташовано вбудоване нежиле приміщення, площею 0,0035га, за адресою: АДРЕСА_2, (згідно розрахунку доданого до технічної документації землеустрою щодо відведення земельних ділянок). Орендна плата за землю донараховується за фактичний строк користування земельною ділянкою по ставкам цього договору. Орендар зобов'язаний сплатити донараховану орендну плату по строку оплати у місяці, у якому одержав цій договір. За земельну ділянку під вбудоване нежиле приміщення з 19.02.2010 по 12.05.2010 щомісячно 105,06 гривень текстом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За земельну ділянку під вбудоване нежиле приміщення з 13.05.2010 щомісячно 96,77 гривень протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Згідно п.14 договору земельна ділянка передається в оренду: під прибудову з окремим входом до нежилого приміщення - магазину промислових товарів.
01.04.2010 між сторонами складено акт передачі-прийняття земельної ділянки в натурі, відповідно до якого Сєвєродонецька міська рада передає земельну ділянку в натурі ОСОБА_1, в розмірі 0,0234 га, яка знаходиться: АДРЕСА_2
04.08.2011 між сторонами була укладена додаткова угода б/н від 04.08.2016 до договору №041041900234 від 16 червня 2010 року, на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" та керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради" від 28.04.2011 за №516, відповідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 07.07.2011.
Згідно з п.1 вказаної додаткової годи п.5 розділу "Об'єкт оренди" змінено на "Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: кадастровий НОМЕР_2 - 253536,66 грн.
Згідно з п.2 пункти 9, 11 та 13 абз.5 розділу "орендна плата" змінити на: "Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі: з 01.07.2011 по 31.12.2011- 15212,20 грн на рік, що складає 6% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 17747,57 грн на рік, що складає 7% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 20282,93 грн, що складає 8% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 22818,30 грн на рік, що складає 9% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2015 - 25353,67 грн на рік, що складає 10% від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п.3 додаткової угоди вона є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У пункті 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).
Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Також за підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з пунктами 288.1., 288.4. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно з пунктом 288.4., підпунктами 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів-чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.
За частиною 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Відповідно до п.10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Згідно з пунктом 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11 визначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.
Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що між позивачем, як орендарем та відповідачем, як орендодавцем, було укладено договір оренди земельної ділянки №041041900234 від 16 червня 2010 року.
04.08.2011 між сторонами, на виконання рішення №431 від 29.03.2011 Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" якою було встановлено новий розмір нормативної грошової оцінки, укладено додаткову угоду б/н до договору оренди землі №041041900234 від 16.06.2011, в якій змінено розмір орендної плати.
Рішенням Сєверодонецького міського суду від 03.08.2012 у справі № 2а/1227/3807/2012, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014, було визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради №431.
Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що оскільки рішення Сєвєродонецької міської ради №431 було визнано протиправним та скасовано постановою адміністративного суду, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати. Така саме позиція зазначена у постанові Вищого господарського суду Україні у справі № 913/180/15 від 19.11.2015.
Твердження відповідача про те, що рішення Сєвєродонецької міської ради №431 було чинним в період з 01.07.2011 по 01.04.2014 судом до уваги не приймаються, адже така позиція суперечить постанові пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення" №7 від 20.05.2013 та висновкам зазначеним у постанові Вищого господарського суду Україні по справі № 913/180/15 від 19.11.2015.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що оскільки рішення №431 від 29.03.2011 визнано протиправним та скасовано, воно не може породжувати жодних правових наслідків від моменту його прийняття, а саме у вигляді внесення змін до договору оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.
За таких обставин вимога позивача про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 04.08.2011, державна реєстрація від 27 жовтня 2011 за № 4412900040000326, до договору оренди землі №041041900234 від 16 червня 2010 року, є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню.
Так додаткова угода б/н від 04.08.2016, державна реєстрація від 27 жовтня 2011 за №4412900040000326, до договору оренди землі №041041900234 від 16 червня 2010 року є недійсною з моменту укладення.
У відповідності до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в сумі - 1378,00 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду б/н від 04.08.2011, державна реєстрація від 27 жовтня 2011 за №4412900040000326, до договору оренди землі №041041900234 від 16 червня 2010 року, яка укладена між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сєвєродонецькою міською радою Луганської області.
3. Стягнути з Сєвєродонецької міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 26204220, місцезнаходження: 93404, м. Сєвєродонецьк Луганська область, Бульвар Дружби Народів, буд.32) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: 93400, АДРЕСА_1) 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп., витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 29.06.2016.
Суддя С.В. Масловський