ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.06.2016Справа №910/9888/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт»
до Державного підприємства «Енергоринок»
про стягнення 31 429,37 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача Манзюк О.В. - по дов. № 01/44-852Д від 18.12.2015
Стилик О.Ю. - по дов. № 01/44-844Д від 18.12.2015
Суть спору :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» про стягнення з Державного підприємства «Енергоринок» 31 429,37 грн. пені внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 9385/02 від 29.01.2013.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.01.2013 між сторонами був укладений договір № 9385/02, за умовами якого позивач зобов'язався плавати, а відповідач купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату. 12.02.2016 між сторонами були підписані акти корегування до актів купівлі-продажу електроенергії між ДП «Енергоринок» і ТОВ «Біоенергопродукт» за період квітень-жовтень 2015 року. Згідно з актом звірки розрахунків № 07/1-4-2940 від 15.03.2016 станом на 01.03.2016 за ДП «Енергоринок» рахувалась заборгованість за електроенергію, відпущену ТОВ «Біоенергопродукт» в мережу в період з квітня 2015 року по жовтень 2015 року включно в сумі 1 862 292,48 грн. Вказана заборгованість була оплачена ДП «Енергоринок» 30.03.2016. Разом з тим, згідно з п. 4.2 договору № 9385/02 від 29.01.2013 граничний термін сплати обумовленої заборгованості збіг 15.03.2016. тому позивачем на підставі п. п. 5.6.1 вказаного договору нараховано пеню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9888/16 та призначено її до розгляду на 09.06.2016.
Відповідач у поданому 07.06.2016 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач в обґрунтування позовних вимог не надав доказів допущення порушення з боку відповідача порядку здійснення розрахунків з урахуванням розподілу коштів в обсягах, які визначаються відповідно до алгоритму ОРЕ України, встановленого НКРЕКП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9888/16 від 09.06.2016, у зв'язку з не з'явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 31.05.2016, розгляд справи було відкладено до 23.06.2016.
Від позивача 09.06.2016 кур'єрською доставкою до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції, в якому позивач просив обов'язок забезпечення проведення відеоконференції покласти на господарський суд Тернопільської області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9888/16 від 10.06.2016 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
Відповідачем 23.06.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач в судове засідання 23.06.2016 не з'явився.
Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 09.06.2016 було надіслано позивачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Підгородне, вул. Пасічна, 8, кв. 1.
Позивач ухвалу суду від 09.06.2016 отримав 15.06.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 01030 3883222 4.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалось фіксування судового процесу у даній справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 23.06.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
29.01.2013 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» (ВАД, позивач) було укладено договір № 9385/02 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався продавати, а відповідач зобов'язався купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.
Спір виник внаслідок того, що на думку позивача при сплаті заборгованості за електроенергію відповідачем мало місце прострочення оплати, а тому відповідач має сплатити пеню.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем.
Законом України «Про електроенергетику» визначено визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. У договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. Цей договір погоджується з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Антимонопольним комітетом України (ст. 15 Закону України Закону України «Про електроенергетику»).
Такий Договір між членами ОРЕ України укладено 15.11.1996 (далі - ДЧОРЕ).
Позивач як виробник електричної енергії і відповідач як оптовий її постачальник є сторонами ДЧОРЕ і, відповідно, учасниками ОРЕ України.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом господарської діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.
Між позивачем та відповідачем 29.01.2013 укладений відповідний договір за № 9385/02.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак, взаємовідносини сторін за цим договором регулюються спеціальними нормами законодавства, що регулюють правовідносини в електроенергетиці, і лише в частині, що не врегульована цими спеціальними нормами, - загальними нормами цивільного законодавства.
Згідно з п. 2.1. договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з договором між членами Оптового ринку електричної енергії (ДЧОРЕ) України, чинними додатками до нього та керуються його положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок за куплену відповідачем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок позивача, з урахуванням ПДВ та за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
Згідно з 4.2. договору платежі за отриману відповідачем у позивача електроенергію здійснюється кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання відповідачем відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕ. Остаточний розрахунок за куплену відповідачем у позивача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється до 15-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі змін чинного законодавства України або ДЧОРЕ сторони вносять відповідні зміни до договору, які необхідні для усунення протиріч.
Тобто, умовами договору сторони узгодили перевагу норм законодавства та умов ДЧОРЕ над умовами договору і передбачили внесення змін до умов договору для приведення їх у відповідність до чинного законодавства у разі його зміни, у зв'язку з чим, з моменту підписання договору вимоги ДЧОРЕ та додатків до нього перетворилися для сторін на узгоджені умови договору і стали обов'язковими для виконання.
За правилами пункту 7 ДЧОРЕ, відповідач як Розпорядник системи розрахунків відповідає, в тому числі, за дотриманням Правил ринку та ІВКОР, і його відповідальність обмежується тільки дотриманням Правил ринку.
Згідно з п. 8 ДЧОРЕ до обов'язків Розпорядника коштів Оптового ринку електричної енергії віднесено дотримання Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку згідно з Правилами ринку.
Згідно з п. 19.3 «в» ДЧОРЕ зобов'язання ДПЕ (відповідач) стосовно платежу за електричну енергію, що була закуплена відповідно до положень цього Договору, чітко обмежуються коштами, наявними в нього згідно з Інструкцією про порядок використання коштів Оптового ринку.
Відповідно до п. 8.6. ДЧОРЕ Розпорядник коштів Оптового ринку електричної енергії не зобов'язаний платити за куплену електричну енергію інакше, ніж передбачено в Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку.
Пунктом 6.24 Інструкцією про порядок використання коштів Оптового ринку передбачено, що Постачальники та Оптовий постачальник, які не виконують свої зобов'язання по оплаті за куповану електричну енергію, несуть відповідальність згідно з законодавством та умовами двохсторонніх договорів щодо купівлі-продажу електричної енергії, проте, це не зазначає, що відповідач як сторона ДЧОРЕ і учасник ОРЕ України має нести відповідальність за умовами двостороннього договору з енергопостачальником, якщо він не порушує умови ДЧОРЕ та його додатків.
Відповідно до ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії.
Згідно з тлумаченням понять, які наведені у статті 1 Закону України «Про електроенергетику» алгоритм оптового ринку електричної енергії - це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - це рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.
Отже, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії Державного підприємства «Енергоринок» є не договірною умовою, а законодавчим приписом.
Таким чином, поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідача, який є в одній особі покупцем і продавцем електричної енергії, використовуються для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та для розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, порядок здійснення яких визначений шляхом застосування встановленого алгоритму.
Отже, розрахунки за закуплену та спожиту на ОРЕ України електроенергію можливі лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання в межах грошей ОРЕ України, оплата зазначеної енергії проводиться відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів) встановленого НКРЕ.
За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 5.5. договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату позивачу за фактично відпущену відповідачу електроенергію грошовими коштами. При цьому, відповідач здійснює оплату купленої електроенергії грошовими коштами відповідно до алгоритму розподілу коштів ОРЕ в межах наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання відповідачем грошових коштів, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню позивачу. Зазначене, водночас, не обмежує зобов'язання відповідача щодо остаточних розрахунків за куплену у позивача електроенергію відповідно до п. 4.2 цього договору.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 169 від 12.02.2016 погоджено рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 26.01.2016 (підпункт 8.2 протоколу № 35).
Протоколом № 35 від 26.01.2016 зборів Оптового ринку електричної енергії України затверджено перерахунки фактичних обсягів та вартостей купівлі-продажу електричної енергії в ОРЕ за квітень - жовтень 2015 року.
На виконання постанови НКРЕКП № 169 від 12.02.2016 між позивачем та відповідачем було підписано акти коригування до актів купівлі-продажу електроенергії за квітень - жовтень 2015 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 498 від 29.03.2016 доручено розпоряднику коштів Оптового ринку електричної енергії України 30.03.2016 здійснити перерахування коштів генеруючій компанії ТОВ «Біоенергопродукт» у сумі 1 862 292,48 грн. як погашення заборгованості за електроенергію, продану в Оптовий ринок електричної енергії України ТОВ «Біоенергопродукт» за період квітень - жовтень 2015 року.
Як зазначає позивач в позовній заяві та як вбачається з поданої розшифровки банківської виписки відповідача кошти в сумі 1 862 292,48 грн. були перераховані відповідачем позивачу 30.03.2016, тобто у строк визначений постановою НКРЕКП № 498 від 29.03.2016.
Пунктом 5.6. договору визначено, що при порушеннях відповідачем розподілу коштів для позивача відповідно до алгоритму розподілу коштів ОРЕ, який затверджується НКРЕ, може нараховуватись пеня в розмірі 0,2% від неоплаченої згідно з цим алгоритмом суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день ненадходження таких коштів на рахунок позивача.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Документальне підтвердження того, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманої від позивача електричної енергії сталося внаслідок порушення відповідачем встановленого НКРЕ алгоритму використання коштів ОРЕ України, відсутнє.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено допущення порушення з боку відповідача порядку здійснення розрахунків з урахуванням розподілу коштів в обсягах, які визначаються відповідно до алгоритму ОРЕ України, встановленого НКРЕКП.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 30.06.2016.
СуддяВ.В.Сівакова