ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.06.2016Справа №910/6451/16
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Трейд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
- регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області
про стягнення 119 043,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Дзюбайло О.О. - представник за довіреністю № 01-22/7-8 від 04.01.2016 р.;
від відповідача: Шахрай М.О. - представник за довіреністю б/н від 12.04.2016 р.;
від третьої особи: не з'явився.
встановив:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Трейд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про стягнення 119 043,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.10.2012 року набрав чинності договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1333, укладений між Регіональним відділеннями фонду Державного майна по Київській області та відповідачем.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину приміщення на третьому поверсі терміналу «D», загальною площею 35,0 кв.м.
П. 1.2. договору передбачено, що майно заходиться на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач) та розміщене за адресою: 08307, Київська обл. м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Термін дії договору продовжувався додатковими угодами до договору № 1 від 04.12.2013 року та № 2 від 16.06.2014 року, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 22.02.2014 року та 22.02.2015 року відповідно.
Сторонами підписано Акт № 1 від 23.12.2012 року передачі-приймання державного майна.
На виконання п. 5.2. договору відповідачеві виставлені рахунки-фактури на загальну суму 263 093,82 грн., з яких до сплати позивачеві належить 109 622,43 грн. за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року, однак, відповідач не оплатив вказану заборгованість.
Також, у зв'язку з несплатою заборгованості позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 8 691,30 грн., індекс інфляції у сумі 135,33 грн та 3 % річних у сумі 593,94 грн.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.05.2016 року та залучено в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області.
29.04.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, 06.05.2016 р. - заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої сума основного боргу становить 137 075,75 грн., пені у сумі 12 136,47 грн., індекс інфляції у сумі 847,46 грн. та 3 % річних у сумі 841,78 грн.
Представники відповідача, третьої особи в судове засідання 17.05.2016 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 11.04.2016 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, але 16.05.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав документи по справі, відзив на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про витребування пояснень, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство інфраструктури України.
Представник позивача у судове засідання з'явився та заперечував проти клопотання відповідача про витребування пояснення та про залучення третьої особи.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування пояснення та про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство інфраструктури України.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2016 року розгляд справи відкладено на 06.06.2016 року.
У судове засідання 06.06.2016 року з'явились представники позивача та відповідача.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.04.2016 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36590304.
Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів по справі та подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.
Суд задовольнив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2016 року розгляд справи відкладено на 13.06.2016 року.
08.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав додаткові пояснення по справі.
У судове засідання 13.06.2016 року з'явились представники позивача та відповідача
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.04.2016 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
23.10.2012 року набрав чинності договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1333, укладений між Регіональним відділеннями фонду Державного майна по Київській області та відповідачем.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину приміщення на третьому поверсі терміналу «D», загальною площею 35,0 кв.м.
П. 1.4. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення магазину з роздрібної торгівлі.
Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
П. 1.2. договору передбачено, що майно заходиться на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач) та розміщене за адресою: 08307, Київська обл. м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Сторонами підписано Акт № 1 від 23.12.2012 року передачі-приймання державного майна. Відповідно до Акту № ІІ приймання-передачі відповідач передав 14.04.2016 року орендоване приміщення балансоутримувачеві - ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатом конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація по індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 30 500,00 грн.
П. 3.2. договору передбачено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
П. 5.2. договору передбачено, що до 15 числа місяця, наступного за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача акт приймання-передачі виконаних послуг та рахунок. Підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом п'яти днів з дати його утримання або надати в цей строк мотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом п'яти днів акт приймання-передачі виконаних послуг не було повернено балансоутримувачу та не надано в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаний сторонами.
Незважаючи на те, що державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», яке є балансоутримувачем приміщення, не є стороною, за договором, даний правочин передбачає виникнення прав за ним у останнього. Зокрема, п. 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
З метою перевірки стану орендованого майна та використання його за цільовим призначенням позивач отримав право доступу до предмету оренди (п. 5.9 Договору), бути вигодонабувачем за договором страхування (пункти 5.8, 5.12 Договором), вимагати повернення майна у разі припинення або розірвання договору (п. 5.14, п. 10.9 Договору), тощо.
Частиною 2 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженною на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Отже, державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є уповноваженою особою приймати виконання відповідачем і, відповідно, вимагати його виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 23.10.2012 року до 22.10.2013 року включно. Термін дії договору продовжувався додатковими угодами до договору № 1 від 04.12.2013 року та № 2 від 16.06.2014 року. відповідно до яких термін дії договору продовжено до 22.02.2014 року та 22.02.2015 року відповідно.
Відповідно до додаткового договору від 07.07.2015 року за відсутності згоди на продовження строку оренди майна (який надає Міністерство інфраструктури України) - договір припиняється, а орендар зобов'язаний звільнити орендоване майно з 07.10.2015 року.
Сторони визнають факт відсутності відповідного дозволу Міністерства інфраструктури України, що свідчить про закінчення строку оренди та припинення Договору. Отже відповідач зобов'язаний повернути орендоване майно.
Пунктом 10.8 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Відповідно до п. 10.9 договору майно вважається переданим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок складення акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
Відповідач вручив 08.10.2015 року акти повернення майна до договору оренди від 07.10.2015 року за вих. № 2291, з проханням повідомити дату та час їх підписання. Дані акти не були повернуті позивачем. Листом від 19.04.2016 року за вих. № 812 відповідач направив акт приймання-передачі для підписання.
Відповідно до Акту № ІІ приймання-передачі відповідач передав 14.04.2016 року орендоване приміщення балансоутримувачеві - ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Визначений обов'язок наймача повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана (ч. 1 ст. 785 ЦК України), полягає у тому числі і у вчинені певних підготовчих дій щодо вивезення (звільнення) орендованого приміщення від речей наймача.
Отже, підписання акту приймання-передачі, який, відповідно до п. 10.9 Договору, визначає момент повернення майна, може бути здійснено після звільнення відповідачем приміщення від власних речей.
Відповідно до п. 5.7 договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Водночас, даний обов'язок (звільнення приміщення) відповідачем не виконано, що, в свою чергу, унеможливлює підписання позивачем акту приймання-передачі. При цьому, та обставини, що відповідач не міг проводити господарську діяльність в орендованому приміщенні, оскільки був зупинений дозвіл на відкриття магазину безмитної торгівлі , не є тією обставиною, яка, в силу ст. 617 ЦК України, може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Позивач є суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність безмитної торгівлі, що контролюється Державною фіскальною службою України, а дії останньої щодо опломбування приміщення є елементом контролю. З огляду на це, вжиття даних заходів є санкцією, застосованою до відповідача з боку контролюючого органу, що виключає можливість оцінки цієї обставини як такої, яка свідчить про неможливість використання відповідачем майна через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України). З цих підстав відхилено клопотання відповідача про витребування письмових пояснень у Київської митниці ДФС щодо обставин, часу та підстав закриття (опломбування) приміщення, оскільки з'ясування підстав опломбування приміщення не впливатиме на зміст правовідносин та стан їх виконання між сторонами. Щодо письмових пояснень щодо обставин, часу та підстав відключення подачі електричного струму - позивач не вимагає оплати за будь-які послуги, окрім орендної плати і вказані обставини не впливатимуть на зміст правовідносин та стан їх виконання між сторонами.
Наведене свідчить про наявність вини відповідача у неповерненні майна протягом трьох днів після закінчення строку оренди.
За п. 3.11 Договору, у разі припинення (розірвання) Договору, відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та позивачу.
Правовим наслідком припинення договору найму, яким за своєю правовою природою є Договір, є обов'язок наймача повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, або у стані, який було обумовлено у договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За розрахунком позивача, перевіреним судом, станом на 30.03.2016 року за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року відповідач повинен сплатити позивачеві 137 075,00 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача за оренду за період з листопада 2015 року по березень 2016 року у сумі 137 075,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у загальній сумі 137 075,00 грн., визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 12 136,47 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені у сумі 12 136,47 грн. за розрахунком позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 847,46 грн. та 3 % річних у сумі 841,78 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції у сумі 847,46 грн. та 3 % річних у сумі 841,78 грн. за розрахунком позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСА-ТРЕЙД» (вул. Кіквідзе, 26, офіс 68 літ. «А», м. Київ, 01103, код 35371243) на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область, 08307, код 20572069) основний борг у сумі 137 075 (сто тридцять сім тисяч сімдесят п'ять) грн. 75 коп., пені 12 136 (дванадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 47 коп., 3% річних у сумі 841 (вісімсот сорок одна) грн. 78 коп., індексу інфляції у сумі 847 (вісімсот сорок сім) грн. 46 коп., 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 53 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 30.06.2016 року.
Суддя С.М. Мудрий