ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23 червня 2016 р. Справа № 909/425/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І. ,
секретар судового засідання Ковальчук Р. О.,
представники сторін не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: приватного підприємства "ДЕН" (проспект Червонозоряний, буд. 119, оф. 20, м. Київ, 03039), представник позивача: ОСОБА_1 (адреса для листування: бульвар Кольцова 14-К, оф.302-А, м. Київ, 03194)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (АДРЕСА_1, 76018)
про стягнення суми основного боргу за договором, інфляційних втрат, 3% річних та пені,
ПП "Ден" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Європа-Транс ЛТД" про стягнення коштів в сумі 37237,20грн.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що в порушення своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договору відповідачем не проведено вчасно та в повному обсязі оплату за надані позивачем послуги, виникла заборгованість в сумі 37237,20грн., з яких: 33760,42 грн. - сума основного боргу, 1531,03 грн. - інфляційні втрати, 142,38 грн. - 3% річних, 1803,37 грн. - пеня.
Ухвалою суду від 24.05.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.06.2016.
Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2016 позов підтримано з підстав викладених в позовній заяві. В зв'язку з неприбуттям представника відповідача в судове засідання розгляд справи відкладено на 23.06.2016.
Представник позивача в судове засідання 23.06.2016 не з'явився, проте, від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.8826/16 від 21.06.2016) про відкладення розгляду справи.
23.06.2016 представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передбаченому законодавством.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвалу суду від 24.05.2016 надіслано відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та відділенням поштового зв'язку суду не повернуто.
Ухвалу суду від 08.06.2016 про відкладення розгляду справи на 23.06.2016 вручено представнику відповідача 16.06.2016, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Отже, відповідача було заздалегідь повідомлено про час та місце судового розгляду справи. Таким чином, відповідачу було надано термін та можливість для забезпечення участі у судовому засідання свого уповноваженого представника .
Слід зазначити те, що представник позивача був присутній в судовому засіданні 08.06.2016, позовні вимоги підтримав, з поданого позивачем клопотання вбачається, що його було належним чином повідомлено про відкладення розгляду справи на 23.06.2016, в зв'язку з чим суд вважає, що для дотримання розумного строку розгляду справи, відсутня необхідність відкладення розгляду справи, а тому у задоволенні клопотання позивача сілд відмовити.
Враховуючи те, що відповідач явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте, судом його було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, тому справу розглянуто на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:
12.03.2015 між ТОВ "Європа-Транс ЛТД" (відповідач, замовник) та ПП "Ден" (позивач, виконавець) укладено договір про надання послуг №12/03/15 (далі-договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання по виконанню щоденного прибирання офісного приміщення, розташованого за адресою м. Київ, вул. Перемоги, 20, а замовник зобов'язався прийняти і своєчасно оплатити роботи.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.
Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що здача-прийом виконаних робіт оформляється згідно акту здачі-прийому робіт, в якому фіксується об'єм виконаних основних і додаткових робіт (при їх наявності), терміни і вартість виконаних робіт. Оформлені виконавцем акти здачі-прийому робіт передаються замовникові щомісячно не пізніше 3 (трьох) робочих днів останнього дня місяця, за який надається акт.
На виконання вимог договору позивачем було виконано роботи, а відповідачем їх прийнято, що підтверджується долученими дол матеріалів справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: акт №ОУ-0001921 від 31.12.2015 та акт №ОУ-0000077 від 31.01.2016. Вказані акти підписано представниками сторін та скріплено їхніми печатками.
Відповідно до п. 2.3.2 договору замовник зобов'язався своєчасно сплатити рахунки виконавця за виконані послуги (роботи), підписувати акти здачі-прийому робіт.
Згідно п. 3.2 договору оплата робіт проводиться протягом 60 (шістдесяти) банківських днів після підписання акту здачі-прийому робіт згідно виставленого виконавцем рахунку.
З пояснень представника позивача в судовому засіданні 08.06.2016 випливає, що відповідачем не сплачено за надані позивачем послуги з щоденного прибирання за грудень 2015 по акту№ОУ-0001921 від 31.12.2015 на суму в розмірі 32926,18 грн.
Крім того, відповідачем не в повному обсязі сплачено за надані позивачем послуги за проведення додаткових робіт з прибирання за січень 2016 за актом №ОУ-0000077 від 31.01.2016 в сумі 834,24 грн.
20.04.2016 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості. При цьому, 05.05.2016 позивачем надіслано відповідачу вимогу про усунення порушень, зокрема сплати заборгованості.
Проте, представник позивач пояснив в судовому засіданні 08.06.2016, шо на вказані претензію та вимогу відповідач не відреагував, заборгованість не сплатив.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг відповідачем виконувались неналежним чином, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 37237,20грн., а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.1 договору сторонами погоджено, що при порушенні замовником термінів оплати за виконані роботи, замовник виплачує виконавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
З тексту позовної заяви вбачається, що до стягнення заявлено 1531,03 грн. - інфляційних втрат, 142,38 грн. - 3% річних, 1803,37 грн. - пені.
Відповідно до ст. 55 ГПК України при перерахунку судом правильності арифметичних нарахувань за допомогою ІПС «Законодавство» встановлено наступне:
з приводу виникнення зобов'язань на суму боргу в розмірі 32926,18 грн. слід зазначити, що позивачем помилково вказано дату 29.03.2016 та кількість днів прострочки - 52, оскільки з врахуванням пункту 3.2 договору, зобов'язання виникли - 30.03.2016, а кількість днів прострочки - 51.
При застосуванні індексу інфляції індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Проте, при здійсненні розрахунку позивачем не взято до уваги те, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Отже, на суму боргу в розмірі 32926,18 грн., зобов'язання за якою виникли 30.03.2016 розрахунок починається з наступного місяця., в даному випадку з квітня по травень. Щодо суми боргу - 834,24 грн., зобов'язання за якою виникли 26.04.2016, то індекс інфляції на вказану суму слід обраховувати тільки за травень. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1187,32 грн., а в решті слід відмовити
Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, оскільки позивач при здійсненні розрахунку за зобов'язаннями на суму - 32926,18 грн., як вже вище зазначено, врахував неправильну кількість днів прострочки, а тому позовні вимоги в цій частині слід задоволити частково, зокрема, в розмірі - 139,28 грн., а в решті відмовити.
З приводу заявленої до стягнення пені слід зазначити, що позивачем при здійсненні розрахунку за зобов'язаннями на суму -32926,18 грн. враховано невірну кількість днів прострочки. Однак, при перерахунку судом правильності арифметичних нарахувань за допомогою ІПС «Законодавство» встановлено, що позивачу слід було заявити до стягнення пеню в розмірі 1888,41 грн. Проте, позивачем здійснено помилковий розрахунок та заявлено до стягнення в цій частині меншу суму, ніж підлягає до стягнення. Враховуючи те, що судом розглядається справа в межах заявлених вимог, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що вимоги є
обґрунтованими, однак позов підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам .
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 22, 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (АДРЕСА_1, 76018, код 32605152) на користь приватного підприємства "ДЕН" (проспект Червонозоряний, буд. 119, оф. 20, м. Київ, 03039, код 31246688) суму основного боргу за договором - 33760,42 грн. (тридцять три тисячі сімсот шістдесят гривень сорок дві копійки), інфляційні втрати - 1187,32 грн. (одна тисяча сто вісімдесят сім гривень тридцять дві копійки), 3% річних - 139,28 грн. (сто тридцять дев'ять гривень двадцять вісім копійок) та пеню - 1803,37 грн. (одна тисяча вісімсот три гривні тридцять сім копійок), а всього: 36890,39 (тридцять шість тисяч вісімсот дев'яносто гривень тридцять дев'ять копійок) та судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Грица Ю.І.
Повне рішення складено 30.06.2016.