ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.06.2016Справа №910/7917/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"
до Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва»
про стягнення 9 462,14 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Мацюк В.В.
від відповідача: не з'явились
Приватне акціонерне товариство " ОТІС " звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва про стягнення за договором D2 4Т №144 заборгованості у розмірі 9 462,14 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2016 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати певні документи.
Розгляд даної справи, призначений на 30.05.2016 р., не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2016 р. розгляд справи призначено на 15.06.2016 р.
09.06.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» не в змозі одноразово сплатити вищевказану суму боргу, оскільки на даний час відповідач перебуває у стадії реорганізації та не має основного свого прибутку, а також відповідач подав заяву, в якій просив відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 15.06.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
07.05.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "ОТІС" та Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» укладено договір D2 4T № 144, за умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язки по виконанню ремонту ліфтів, розташованих за адресою: вул. Симиренка, 27 (1підїзд) реєстр №20899 та придбання необхідних матеріалів для виконання робіт за рахунок коштів комунального підприємства; а відповідач зобов'язується сплатити позивачу вартість робіт та матеріалів, яка визначена в договірній ціні.
Згідно з п. 2.1. договору договірна ціна визначається на основі твердого кошторису, складеного за правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1. - 1, що є невід'ємною частиною договору, є твердою, узгоджена сторонами і складає 9 462,14 грн.
Виконання робіт, згідно п. 2.2. договору оформлюється актом за формою КБ-2В та довідкою за формою КБ3 не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Оплата вартості ремонту ліфта згідно п.п. 2.3. договору здійснюється відповідачем протягом 5 робочих днів з дня підписання акта виконаних робіт за формою КБ - 2 В та довідки за формою КБ - 3.
Договір, відповідно до п. 5.1., набуває чинності з моменту підписання та діє до виконання сторонами своїх обов'язків, але не пізніше 31 грудня 2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані роботи за договором D2 4T № 144 від 07.05.2013 р., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за травень 2013 р., а також актом приймання виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2013 р., підписаним сторонами та скріплений їх печатками на суму 9 462,14 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення зобов'язань щодо оплати виконаних Приватним акціонерним товариством "ОТІС" робіт за договором D2 4T № 144 від 07.05.2013 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 9 462,14 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст.ст. 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
У відповідності до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.
Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів виконання грошових зобов'язань за договором D2 4T № 144 від 07.05.2013 р. не надав, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання грошових зобов'язань не надав.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази виконання позивачем робіт за договором D2 4T № 144 від 07.05.2013 р., а відповідачем не надано суду доказів їх оплати, суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань, що виникли на підставі вказаного договору, а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення боргу у сумі 9 462,14 грн. та вважає за необхідне задовольнити позов.
Що ж до заяви Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» про відстрочення виконання рішення у даній справі на один рік, суд відзначає, що за змістом п. 6. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити виконання рішення.
Сукупна оцінка норм законодавства, що регулюють можливість відстрочення судом виконання рішення не наводить переліку обставин, за наявності яких може бути надано відстрочку виконання судового рішення, і покладає розв'язання цього питання безпосередньо на суд, який розглядає відповідну заяву.
Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відсутність зазначеної суми коштів та погіршення діяльності підприємства у разі сплати повної суми боргу не є винятком адже, укладаючи господарський договір, кожна зі сторін приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому та, при цьому, учасник договору не має відповідати за негативні наслідки підприємницької діяльності контрагента.
Відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду.
Надані ж Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» документи не дають суду можливості дійти висновку про неможливість виконання рішення суду у встановлені законодавством строки.
Інших доказів, на підставі яких можливо було б дійти висновку про неможливість виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 р. у справі № 910/7917/16 у встановлений законодавством строк, відповідачем суду не надано.
При цьому, вирішуючи питання щодо відстрочки, суд також враховує, що у даному випадку відстрочка виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 р. у справі № 910/7917/16 може мати негативні наслідки для Приватного акціонерного товариства "ОТІС".
Тож, здійснивши оцінку наявних матеріалів справи відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» про відстрочення виконання рішення у даній справі на один рік.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "ОТІС" задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 17, ідентифікаційний код 36037999), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд.32, ідентифікаційний код 14357579) заборгованість у розмірі 9 462,14 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят дві грн. 14 коп.) грн. та 1 378, 00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.06.2016 р.
Суддя Пригунова А.Б.