ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.06.2016№910/7123/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/7123/16
за позовом дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод», м. Старокостянтинів Хмельницької області,
до державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», м. Київ,
про визнання протиправними і незаконними дій та визнання поширених відомостей такими, що порушують ділову репутацію,
за участю представників сторін:
позивача - Бавикіна К.П. (довіреність від 19.10.2015 №19/10-15);
відповідача - Бойчук Н.Д. (довіреність від 30.11.2015 №3-23/1442).
Дочірнє підприємство «Старокостянтинівський молочний завод» (далі - Завод) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:
- визнання протиправними та незаконними дій державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі - Центр) стосовно проведення і складення протоколу випробувань харчової продукції від 28.03.2014 №3754-3759/14-х (далі - протокол випробувань) щодо масла солодковершкового селянського 72,6% жиру, ТМ «Добрино», ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення 17.02.2014 виробництва Заводу;
- визнання відомостей, викладених та поширених у протоколі випробувань, стосовно наявності рослинних жирів в маслі солодковершковому селянському 72,6% жиру, ТМ «Добрино», ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення 17.02.2014 виробництва Заводу, недостовірними та такими, що порушують особисте немайнове право Заводу на недоторканність ділової репутації.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2016 порушено провадження у справі.
Центр 25.05.2016 подав суду відзив на позов, в якому зазначив таке:
відповідач є державним комерційним підприємством, господарюючим суб'єктом, який проводить випробування продукції за завданням замовників та на виконання своїх договірних зобов'язань; основною метою діяльності Центру є надання послуг суб'єктам господарювання з метою одержання прибутку; відповідач не здійснює владних управлінських функцій і не є суб'єктом владних повноважень;
Центр акредитований Національним агентством з акредитації України на компетентність відповідно до вимог ДСТУ ISO/IEC 17025:2006; уповноваження здійснюється відповідним органом з метою документального засвідчення компетентності і права підприємства та організації чи їх окремого підрозділу проводити випробування; за результатами акредитації видано атестат акредитації від 29.06.2012 №2Н677; уповноваження на право проведення випробувань є лише засвідченням компетентності і права відповідача здійснювати такий вид господарської діяльності;
таким чином, відповідач не повинен був керуватись стандартом СОУ КЗПС 74.9-02568182-001:2012 «Споживча експертиза продукції (товарів, робіт та послуг). Основні положення. Організація, порядок проведення та оформлення результатів», оскільки проводив випробування продукції, а не споживчу експертизу, а протокол випробувань відображає лише фактичні показники продукції, наданої замовником таких випробувань у рамках договірних відносин;
відповідач не міг порушити норму стандарту щодо відбору зразків, так як у своїй діяльності не керується цією нормою; так, згідно з пунктом 1.2 ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 у разі, якщо лабораторія не здійснює одного або більше видів діяльності, встановлених стандартом, зокрема, відбирання зразків та проектування/розроблення нових методів, то вимоги відповідних розділів на них не поширюються;
протокол випробувань є дійсним, його не визнано у встановлено законом порядку не чинним, всі відомості, що містяться в протоколі випробувань правдиві, відповідають дійсності, він не містить негативної інформації, тому неможна вважати, що протокол містить неправдиву інформацію.
Позивач 30.05.2016 подав суду пояснення, в яких вказав, що: випробування продукції позивача були проведені відповідачем з істотним порушенням вимог до відбору зразків такої продукції, зокрема, пункту 12 Порядку відбору у суб'єктів господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 №215 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Порядок), відповідно до якого службовим особам забороняється використовувати для дослідження товари, які пред'являються особами, що їх придбали; Антимонопольний комітет України у своєму поданні від 10.06.2015 №227-26/9/219-12/211-спр щодо дій позивача зазначив: «ДП «Старокостянтинівський молочний завод» не оскаржувало до суду результати випробувань, що відображені у вище перелічених протоколах випробувань… Отже, результати вищезазначених протоколів випробувань є дійсні.».
Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача надав пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечив.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на належну якість продукції та обслуговування, а також на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).
Згідно із частиною четвертою статті 17 Закону споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання.
Так, відповідачем на замовлення фізичної особи ОСОБА_3 було проведено, зокрема, випробування масла солодковершкового селянського 72,6% жиру, ТМ «Добрино», ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення 17.02.2014 виробництва Заводу, за результатом якого було складено протокол випробувань.
Абзацом першим підпункту 3.2.4 пункту 3.2 статуту Центру встановлено, що предметом діяльності підприємства у сфері захисту прав споживачів та державного ринкового нагляду є випробування і дослідження показників якості та безпечності, проведення експертизи товарів та послуг, які надаються споживачам в акредитованих (атестованих) лабораторіях, на замовлення органів виконавчої влади, органів державного ринкового нагляду, споживачів, громадських об'єднань або інших суб'єктів господарювання.
Отже, відповідач правомірно здійснив на замовлення третьої особи випробування масла солодковершкового селянського 72,6% жиру, ТМ «Добрино», ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення 17.02.2014 виробництва Заводу.
Що ж до тверджень позивача стосовно того, що відповідачем порушено порядок відбору зразків продукції для визначення її якості, то слід зазначити таке.
Порядок, яким, зокрема, позивач обґрунтовує позовні вимоги, був прийнятий на виконання статті 26 Закону.
Статтею 26 Закону встановлені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Порядок визначає механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи (випробування) в межах Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Згідно із статутом Центра відповідач заснований на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та є державним комерційним підприємством.
Відповідно до протоколу випробувань зразки для проведення випробувань було відібрано замовником в магазині «Велика кишеня» товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лятошинського, 14, купівля якого підтверджується фіскальним чеком від 06.03.2014 №0095, у зв'язку з чим саме замовник несе відповідальність за правильність відбору зразків (проб) відповідно до стандартів на продукцію і методи їх випробувань.
Таким чином, працівники відповідача не здійснювали відбір продукції для випробувань, оскільки випробування здійснені на замовлення третьої особи, а не на виконання делегованих уповноваженим органом управління повноважень за наглядом (перевіркою) якості продукції.
Слід зазначити, що Порядком визначено вимоги відбору зразків для службових осіб Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів.
Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку у разі перевірки якості товарів, що швидко псуються або з терміном придатності, що минає, відбір зразків здійснюється, як правило, без заборони реалізації (відвантаження) партії товарів, з якої відібрано зразки. У тих випадках, коли в нормативних документах передбачено за негативних результатів дослідження таких товарів повторне проведення відбору їх зразків, дозволяється відразу відбирати зразки у подвійній кількості, про що робиться запис в акті відбору зразків (проб) товарів.
Отже, оскільки випробування здійснювалося Центром на замовлення фізичної особи - споживача, у зв'язку з чим і не могло бути відповідного нормативного документа, яким би було передбачено, що за негативного результату випробування можливо відібрання одразу подвійної кількості зразку товару, то доводи позивача стосовно порушення відповідачем процедури відбору та кількості відібраного товару для випробування є безпідставними.
З огляду на викладене вимога позивача стосовно визнання протиправними та незаконними дій Центру відносно проведення та складання протоколу випробувань є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Крім вказаної вимоги, позивач просить суд визнати відомості, викладені та поширені у протоколі випробувань, недостовірними та такими, що порушують особисте немайнове право Заводу на недоторканність ділової репутації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.
Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
За приписом частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Частинами першою та другою статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Так, ОСОБА_3, скориставшись своїм конституційним правом на одержання інформації щодо придбаної продукції, 05.03.2014 звернувся до відповідача із заявкою про проведення випробувань, зокрема, масла солодковершкового селянського 72,6% жиру, ТМ «Добрино», ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення 17.02.2014 виробництва Заводу.
У результаті проведення такого випробування відповідачем складено протокол випробування, інформацію, викладену в протоколі, позивач вважає відомостями, що порушують особисте немайнове право Заводу на недоторканість ділової репутації.
Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів (пункти 5 і 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію»).
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», далі - Постанова).
У пункті 15 Постанови зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до протоколу випробувань масла солодковершкового селянського 72,6% жиру, ТМ «Добрино», ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення 17.02.2014 виробництва Заводу має масову частку рослинних жирів - 9%, яка не допускається для такого виду продукції.
Вказане випробування було проведено Центром, компетентність якому на здійснення відповідної діяльності надана Національним агентством з акредитації України згідно з атестатом акредитації від 29.06.2006 №2Н677.
Доказів, які б підтверджували контроль якості товару, який виготовляється позивачем, а також його відповідність державним стандартам в матеріалах справи не міститься.
Отже, оскільки випробування було проведено уповноваженим на це підприємством, процедури проведення такого випробування Центром порушено не було, а доказів протилежного суду не подано, у суду відсутні підстави вважати, що у протоколі випробувань викладено неправдиву інформацію щодо продукції виробництва Заводу.
Що стосується того, чи призвела викладена відповідачем у протоколі випробувань інформація до порушення немайнових прав позивача, то підставою визнання інформації, яка міститься у вказаному протоколі, такою, що порушує особисті немайнові права позивача, є наявність факту або завдання шкоди відповідним особистим немайновим благам, або якимось іншим чином перешкоджання останньому повно та своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його особистих немайнових прав, зокрема, шляхом завдання шкоди його діловій репутації, інформацією, яка викладена у протоколі випробувань.
З урахуванням наведеного господарський суд міста Києва вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 29.06.2016.
Суддя О. Марченко