ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.06.2016Справа №910/31935/15
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом заступника прокурора міста Києва
до Державної архітектурно-будівельної інспекції України
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "АМАДЕУС КО"
про визнання незаконними та скасування дозвільних документів
Представники сторін:
від прокуратури: Скляр Д.Ю. - 01-22/7-8 службове посвідчення № 041074 від 03.02.2016 р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи:Дорошенко А.О - представник за довіреністю № 18/01/16 від 25.03.2015 р.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги заступника прокурора міста Києва до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконними та скасування дозвільних документів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що за відсутності у ТОВ «Амадеус Ко» у повному обсязі оформленої документації, яка є підставою для реєстрації і видачі дозвільних документів на будівництво та введення в експлуатацію об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги в м. Києві, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України незаконно зареєстровано та видано дозвільні документи ТОВ «Амадеус Ко».
У зв'язку з цим, на думку прокуратури видані Інспекцією ТОВ «Амадеус Ко» дозволи на виконання будівельних робіт від 23.01.2012 № КВ 11412010515, від 24.05.2012 № КВ 11412081994 і сертифікати відповідності закінчених будівництвом об'єктів проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджують їх готовність до експлуатації від 31.05.2012 № КВ 16412087886, від 31.05.2012 № КВ 16412087887, від 03.12.2012 № КВ 16412235386, № КВ 16412235387, №КВ 16412235388 та зареєстровані декларації про початок будівельних робіт від 25.02.2013 № КВ 083120560496 і про готовність об'єкта до експлуатації від 30.04.2013 № КВ 143131200160 відповідно до ст.ст. 15, 16, 21 Цивільного кодексу України мають бути визнані незаконними та підлягають скасуванню.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2015 р. у прийнятті позовної заяви заступника прокурора міста Києва до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконними та скасування дозвільних документів відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 р. апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено. Ухвалу господарського суду м. Києва від 23.12.2015 р. у справі №910/31935/15 скасовано та передано вказану справу на розгляд до господарського суду м. Києва.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2016 р. порушено провадження у справі №910/31935/15, розгляд справи призначено на 04.04.2016 р.
04.04.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва ТОВ "АМАДЕУС КО" подав заяву про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 р в задоволенні касаційної скарги відмовлено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 р. у справі №910/31935/15 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2016 р. призначено розгляд справи на 06.06.2016 р.
06.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав пояснення по справі.
В судовому засіданні 06.06.2016 р. представник ТОВ "АМАДЕУС КО" підтримав подане клопотання про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
Прокурор, представники відповідача не заперечували проти заяви ТОВ "АМАДЕУС КО".
Суд задовольнив заяву ТОВ «АМАДЕУС КО» про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, та залучив його в якості третьої особи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2016 року розгляд справи відкладено на 14.06.2016 року.
14.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа подала відзив на позовну заяву, заяву про застосування строків позовної давності, заяву про залучення їх до участі у справі у якості відповідача.
В судове засідання 14.06.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 17.05.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 06.06.2016.
Представник третьої особи підтримав подану заяву про залучення їх до участі у справі у якості відповідача.
Прокурор заперечує проти заяви третьої особи.
Суд відмовив у задоволенні заяви третьої особи про залучення їх до участі у справі у якості відповідача.
Суд відмовив в задоволенні заяви про застосування позовної давності.
Прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник третьої особи заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника прокуратури та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Позивачем зазначено, що ним установлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - Інспекція) товариству з обмеженою відповідальністю «Амадеус Ко» 23.01.2012 видано дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги у місті Києві (перший пусковий комплекс) №КВ 11412010515.
На підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 29.05.2012 Інспекцією 31.05.2012 видано сертифікат серії КВ № 16412087886, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Будівництво об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги у м. Києві» (1 пусковий комплекс) проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджена його готовність до експлуатації.
Крім того, Інспекцією 24.05.2012 видано дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги у місті Києві (2, 3, 4, 5 пускові комплекси) № КВ 11412081994.
На підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 29.05.2012 Інспекцією 31.05.2012 видано сертифікат серії КВ № 16412087887, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Будівництво об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги у м. Києві» (другий пусковий комплекс) проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації.
Також на підставі актів готовності об'єкта до експлуатації від 16.11.2012 Інспекцією 03.12.2012 видано сертифікати серії КВ № 16412235386, серії № КВ 16412235387 та серії №КВ 16412235388, якими засвідчено відповідність закінченого будівництва об'єкта «Будівництво об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги у м. Києві» (третій, четвертий, п'ятий пускові комплекси) проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтверджено його готовність до експлуатації.
Після прийняття до експлуатації на підставі зареєстрованої Інспекцією декларації про початок будівельних робіт від 25.02.2013 № КВ 083120560496 на вказаному об'єкті проводились будівельні роботи по технічному переоснащенню частини об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури.
В подальшому 30.04.2013 Інспекцією зареєстровано подану ТОВ «Амадеус Ко» декларацію № КВ 143131200160 про готовність об'єкта будівництва «Технічне переоснащення частини приміщень об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги в м. Києві під Центр обробки даних «Парковий» (перша черга)» до експлуатації.
На думку позивача, вищезазначені документи (дозволи, сертифікати та декларації) видано та зареєстровано Інспекцією з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим вони мають бути визнані незаконними та скасовані.
Відповідно до ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільного права визначені ч. 2 статті 16 ЦК України, згідно якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З огляду на наведені приписи законодавства, випливає, що необхідними умовами судового захисту права є:
- наявність у особи суб'єктивного права;
- порушення зазначеного суб'єктивного права;
- обрання належного способу захисту права.
При цьому, критерієм належності способу захисту є його ефективність. Тобто, повинен бути наявний прямий причинний зв'язок між порушеним правом (його конкретним видом) та обраним позивачем способом захисту, який повинен реально поновити порушене право за результатами судового розгляду.
Предметом даної справи є оскарження дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виданих ТОВ «Амадеус Ко», а саме дозволи на виконання будівельних робіт; сертифікати відповідності закінчених будівництвом об'єктів проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердження їхньої готовності до експлуатації; декларації про початок будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації.
В рішенні від 16.04.2009 р. у справі №7-рп/2009 Конституційним Судом України було проведено розмежування правових актів та зазначено, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти (акти індивідуальної дії) передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
З огляду на вказане оскаржувані документи можна віднести до категорії ненормативних актів індивідуальної дії.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. Тобто такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
З фактичних обставин справи вбачається, що на підставі даних актів індивідуальної дії ТОВ «АМАДЕУС КО» було здійснено будівництво об'єкту нерухомості, введення такого об'єкту в експлуатацію та отримання правовстановлюючих документів на нього.
Таким чином, з моменту завершення будівництва, введення об'єкту в експлуатацію та отримання свідоцтва про право власності на нього, оскаржувані документи вичерпали свою дію шляхом виконання, а у ТОВ «АМАДЕУС КО» на підставі даних фактів виникли нові права та обов'язки, пов'язані з відносинами власності. За таких обставин у разі задоволення позовних вимог у будь- якому випадку не відбудеться реальне відновлення порушених на думку позивача прав, а судове провадження взагалі не буде мати жодного ефекту.
Отже, у разі прийняття органом державної влади ненормативного акту, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов, предметом якого є спірне рішення такого органу, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального поновлення.
Зазначена позиція (щодо неможливості оскарження актів індивідуальної дії, що вичерпали свою дію) була також висловлена в численних справах, розглянутих Вищим господарським судом України, зокрема в Постанові ВГСУ від 19.02.2015 року у справі № 910/3829/14, Постанові ВГСУ від 26.05.2015 року у справі № 911/3285/14, Постанові ВГСУ від 01.04.2015 року у справі № 911/3396/14, Постанові ВГСУ від 24.03.2015 року у справі № 910/11729/13, Постанові ВГСУ від 11.03.2015 року у справі № 911/2575/14, Постанові ВГСУ від 28.04.2015 року у справі № 23/07-12, а також в постанові Верховного Суду України від 11.111.2014 року у справі №21-405а14.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, суд зазначає.
Згідно зі статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи.
У п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" вказано, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, зокрема, у сфері містобудування, в тому числі за участю центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. При цьому, за змістом ст. ст. 6, 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема, контроль за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.
Позовні вимоги у даній справі стосовно скасування та визнання недійсними дозвільних документів.
Так, заступник прокурора міста Києва посилається на правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові Судової палати в адміністративних справах від 03.11.2015 р.
Верховним Судом України розглянуто справу № 21-2054а15 (№ 826/11984/14) за позовом Першого заступника прокурора міста Києва до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко" та Міністерство культури України, про визнання протиправними дій та скасування рішень. Вказаною постановою скасовано усі рішення попередніх судових інстанцій, а провадження в адміністративній справі закрито. Позовні вимоги прокурора полягали у визнанні неправомірними дій відповідача стосовно видачі товариству з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко" дозвільних документів на будівництво та введення в експлуатацію об'єктів інженерної та транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги в м. Києві. При цьому, позивач просив визнати нечинними та скасувати: дозволи на виконання будівельних робіт № КВ 11412010515 від 23.01.2012 р. та № КВ 11412081994 від 24.05.2012 р., видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко"; сертифікати відповідності закінчених будівництвом об'єктів проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердження їхньої готовності до експлуатації № КВ 16412087886 від 31.05.2012 р., № КВ 16412087887 від 31.05.2012 р., № КВ 16412235386 від 03.12.2012 р., № КВ 16412235387 від 03.12.2012 р. та № КВ 16412235388 від 03.12.2012 р., видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко"; декларацію про початок будівельних робіт № КВ 083120560496 від 25.02.2013 р. та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 143131200160 від 30.04.2013 р.
За таких обставин, вбачається, що зазначені вище позовні вимоги, є, фактично, тотожними з вимогами, заявленими у даній справі.
Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій, Верховний Суд України, зокрема, зазначив наступне: "У справі, що розглядається, спір стосується не стільки правомірності дій Інспекції щодо видачі Товариству дозвільних документів, скільки правомірності зміни цільового призначення та передачі у довгострокову оренду Товариству спірної земельної ділянки у зв'язку з будівництвом та обслуговуванням об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги в м. Києві, тобто, цивільного права, що підтверджується наявними у справі матеріалами, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, передачі її у довгострокову оренду та видачі дозвільних документів та введення в експлуатацію об'єктів інженерної та транспортної інфраструктури з видачею правовстановлюючих документів подальше оспорювання правомірності таких дій має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.".
Тобто, судом зроблено висновок щодо необхідності оспорення правомірності зміни цільового призначення та передачі у довгострокову оренду спірної земельної ділянки у зв'язку з будівництвом та обслуговуванням об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури в районі Паркової дороги в м. Києві, тобто, цивільного (господарського) права, а не скасування та визнання недійсними дозвільних документів.
Частиною 1 статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 30.06.2016 року.
Суддя С.М.Мудрий