ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.06.2016№910/7780/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Державне підприємство «Донецька залізниця»
про стягнення 71 934,16 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Лях К.М. за довіреністю № Ц-2/3-04/182-16 від 29.04.2016 р.;
від третьої особи на стороні позивача: не з'явився;
від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 77 934,16 грн. збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на виконання умов Договору № УПр14/28/162 від 30.12.2013р., укладеного з ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДИНГ», згідно Договору перевезення, оформленого залізничною накладною № 51567030 від 25.07.2014р., на адресу позивача (одержувач вантажу, графа « 4» залізничної накладної) було відправлено вагони № 53520268, № 67873224, № 56175821 з вантажем "антрацит", вантажовідправник - ТОВ «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ». 24.10.2015 р. на станції «Маріуполь - Сортувальний» Донецької залізниці був складений Комерційний акт БН № 724359/1285 про те, що вагон № 56175821 не прибув, що свідчить про незабезпечення відповідачем збереження вантажу в процесі перевезення. У зв'язку з цим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2016 р. порушено провадження у справі № 910/7780/16, її розгляд призначено на 25.05.2016 р.
16.05.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця» за спірними правовідносинами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2016р. на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ», залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Донецька залізниця», згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 08.06.2016 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2016р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 22.06.2016 р.
09.06.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
В судове засідання 22.06.2016 р. представник позивача не з'явився, проте направив на адресу суду клопотання №09/85 від 11.06.2016 р. про розгляд справи без його участі та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Представники третіх осіб в судове засідання 22.06.2016 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників позивача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Разом з тим, в судовому засіданні 22.06.2016 р. було встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (інформаційний ресурс https://usr.minjust.gov.ua) та наданого позивачем Статуту, затвердженого Протоколом № 21 від 25.04.2016 р. Загальний зборів було змінено тип підприємства позивача з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, що в силу приписів статті 5 Закону України «Про акціонерні товариства» не є його перетворенням
У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2016 р. було змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Представник відповідача в судовому засіданні 22.06.2016 р. проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні 22.06.2016 р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
30.12.2013 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДИНГ» (постачальник) було укладено Договір № УПр14/28/162, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію за марочним складом, цінам та в кількості, зазначеним у відповідних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору та на умовах, передбачених цим Договором.
На виконання умов за цим Договором, ТОВ «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ», як вантажовідправником, на станцію "Маріуполь-Сортувальний" Донецької залізниці за накладною №51567030 від 25.07.2014 р. було відправлено вагони № 53520268, № 67873224, № 56175821 з вантажем "антрацит".
Вантажоодержувачем за вказаною накладеною є ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", тобто позивач.
Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Під час приймання вантажу було виявлено, що вагон № 56175821 не прибув, про що на станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці було складено комерційний акт БН № 724359/1285 відповідно до статті 52 Статуту.
Як зазначено в Комерційному акті, по відправці, зазначеній на лицьовому боці акта, значиться 3 напіввагони з вантажем «антрацит», фактично прибуло два на піввагони, вагон №56175821 відчеплений без складання акта загальної форми.
Розмір шкоди, спричиненої внаслідок втрати вантажу у вагоні №56175821 за розрахунком позивача становить 71 934,16 грн.
Спір у даній справі виник внаслідок порушення Донецькою залізницею правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням Комерційного акту БН № 724359/1285 та виникнення у Донецької залізниці перед позивачем заборгованості в розмірі 71 934,16 грн.
Як зазначає позивач, відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735, ПАТ "Українська залізниця" утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного "Українська залізниця". Відтак позивач вважає, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці підприємств залізничного транспорту, зокрема Державного підприємства "Донецька залізниця".
З огляду на що, позивач просить стягнути суму збитків у розмірі 71 934,16 грн. саме з відповідача у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).
Згідно зі ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Матеріалами справи підтверджується, що вагон № 56175821 було прийнято до перевезення Державним підприємством "Донецька залізниця", проте на станцію призначення вказаний вагон не прибув, що підтверджується складенням Комерційного акту БН № 724359/1285 від 24.10.2015 р.
При цьому позивач стверджує, що відповідач є правонаступником прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця" у спірних правовідносинах, однак суд не погоджується із доводами позивача з огляду на наступне.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ "Укрзалізниця", реорганізовуються шляхом злиття.
Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735.
Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обоє зв'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).
Отже, відповідно до чинного цивільного законодавства України, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.
Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться й у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
За таких обставин, сама по собі вказівка в Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 та Статуті відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.
За змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".
Крім цього, в п.5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".
Державне підприємство "Донецька залізниця" знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.
Таким чином, ПАТ "Укрзалізниця" не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Державного підприємства "Донецька залізниця"), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 р. № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, враховуючи те, що суду не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від Державного підприємства "Донецька залізниця" до відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата виготовлення
повного тексту рішення 29.06.2016
Суддя М.Є. Літвінова