29 червня 2016 року Справа № 810/5013/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" звернулось до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.12.2015, просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме:
від 19.05.2015 № 0002042202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 2262108,00 грн., з яких: 1508072,00 грн. - за основним платежем; 754036,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);
від 19.05.2015 № 0002032202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у загальній сумі 1003175,00 грн., з яких: 668783,00 грн. - за основним платежем; 334392,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);
від 19.05.2015 № 0002062202, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20171805,00 грн.;
від 19.05.2015 № 0002052202, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 107975,98 грн.
В основу визначення податкових зобов'язань про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість покладено твердження посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображенні у бухгалтерському та податковому обліку операцій з відступлення права вимоги, обліку боргових зобов'язань, виражених в іноземній валюті, курсових різниць, та неправомірне віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, коштів сплачених контрагентам за виконані роботи (надані послуги), а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених цим же контрагентам у складі ціни придбаних робіт (послуг). Податковий орган стверджував, що господарські операції, за якими формувались витрати та податковий кредит, мали безтоварний (фіктивний) характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цих господарських операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди. За твердженням податкового органу, це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.
Крім того, податковий орган застосував до позивача штрафні санкції за порушення вимог законодавства у сфері регулювання обігу готівки, що виявилось у відсутності підписів одержувачів готівки у видаткових касових ордерах.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно і правильно відображав у бухгалтерському та податковому обліку операції з відступлення права вимоги, з обліку боргових зобов'язань, виражених в іноземній валюті, та курсових різниць, а також на законних підставах формував витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість, таким чином, правомірно і правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - роботи (послуги) контрагентами виконані (надані) в повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, усі господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.
Позивач також стверджував, що штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог законодавства у сфері регулювання обігу готівки, відповідач застосував до нього неправомірно, адже в ордерах, в яких виявлено відсутність підписів одержувачів, такі підписи були наявними, але вчинені в іншій графі.
Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.
Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Обидві сторони надали пояснення та звернулись до суду з клопотаннями про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
За таких обставин суд на підставі положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження з урахуванням пояснень представників сторін та наданих сторонами матеріалів і доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" є юридичною особою, що зареєстрована 30.11.1993 Васильківською районною державною адміністрацією Київської області за №1333105000 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 07.09.2005 від 12.05.2004, номер запису - 13331050001000411), як платник податків перебуває на податковому обліку у Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість.
Видами діяльності позивача за КВЕД є: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (основний); добування піску, гравію, глин і каоліну; надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар'єрів; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
У квітні 2015 року посадовими особами Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 (акт перевірки від 20.04.2015 №728/10-07-22-02-12/03577160).
За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:
пункту 185.1 статті 185, пункту188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 668783,00 грн., у тому числі по періодам: за квітень 2013 року - на суму 80842,00 грн.; за травень 2013 року - на суму 150000,00 грн.; за червень 2013 року - на суму 78333,00 грн.; за липень 2013 року - на суму 54167,00 грн.; за серпень 2013 року - на суму 182225,00 грн.; за листопад 2013 року - на суму 123216,00 грн.;
підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту138.2, пунктів 138.5, 138.8, підпунктів 138.10.4, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1508072,00 грн., у тому числі за 2013 рік - на суму 755928,00 грн.; за 2014 рік - на суму 752144,00 грн.;
підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статі 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.2, пунктів 138.5, 138.8, підпунктів 138.10.4, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 20171805,00 грн.;
пунктів 3.5 та 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, внаслідок чого встановлено перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на суму 53987,99 грн.
За результатами перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято чотири податкових повідомлення-рішення, а саме:
від 19.05.2015 № 0002042202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 2262108,00 грн., з яких: 1508072,00 грн. - за основним платежем; 754036,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);
від 19.05.2015 № 0002062202, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20171805,00 грн.;
від 19.05.2015 № 0002032202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у загальній сумі 1003175,00 грн., з яких: 668783,00 грн. - за основним платежем; 334392,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);
від 19.05.2015 № 0002052202 згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 107975,98 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів в адміністративному порядку, однак, за результатом розгляду скарг, податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.
У подальшому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд, на підставі зібраних по справі доказів, встановив наступне.
1. В основу визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1508072,00 грн. (за основним платежем) на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002042202 податковим органом покладено твердження про:
заниження позивачем оподатковуваного доходу на суму 4039093,00 грн. у зв'язку з невідображенням у складі доходу винагороди, одержаної від ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія", за прийняття на себе боргових зобов'язань (переведення боргу);
завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 3343917,00 грн. у зв'язку з віднесенням до складу витрат коштів, сплачених ТОВ "Фобос-О", за операціями з придбання робіт (послуг), які, на думку податкового органу, є фіктивними;
завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 307000,00 грн. у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу витрат коштів, сплачених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за юридичні послуги, які, на думку податкового органу, є фіктивними.
1.1. Щодо тверджень податкового органу про заниження оподатковуваного доходу на суму 4039093,00 грн. у зв'язку з невідображенням у складі доходу винагороди, одержаної від ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія", за прийняття на себе боргових зобов'язань (переведення боргу), суд встановив наступне.
У березні 2014 року між позивачем (новий боржник), ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (первісний боржник) і ТОВ НВП "Будтехносервіс" (кредитор) був укладений договір від 04.03.2014 № 2Ф/14 про переведення боргу, відповідно до якого ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" передало, а ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" прийняло на себе зобов'язання виконати грошове зобов'язання в розмірі 4039093,51 грн. перед кредитором - ТОВ НВП "Будтехносервіс".
Умовами договору (пункт п. 1.1.1) передбачено, що переведення боргу здійснюється на оплатній основі. У зв'язку з чим, ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" зобов'язувалось сплатити ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" за переведення боргу винагороду у сумі 4039093,51 грн. впродовж 7 банківських днів з дня підписання договору.
Таким чином, внаслідок укладання договору від 04.03.2014 № 2Ф/14 про переведення боргу до позивача перейшло боргове зобов'язання на суму, що дорівнює розміру винагороди за цим договором.
Пояснюючи економічну доцільність укладення вказаного договору позивач пояснив, що у 2007 році між позивачем і ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" був укладений договір оренди технологічного обладнання від 01.10.2007 № 9/П-07, відповідно до якого ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" надало позивачу в оренду комплекс технологічного обладнання з переробки каміння у виді технологічної лінії.
У зв'язку з тяжким матеріальним становищем ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" планувало вилучити у позивача предмет оренди, однак, вилучення цього комплексу технологічного обладнання для позивача мало б негативні наслідки.
Позивач визнав, що 05.03.2014 ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" здійснило оплату на користь позивача винагороди за переведення боргу у загальній сумі 4039093,51 грн., даний факт також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6852 та випискою по банківському рахунку позивача за 05.03.2014 № ПК-0000039.
У березні 2014 року між позивачем (покупець) і ТОВ "Граніт мобіл переробка плюс" (продавець, постачальник) було укладено договір від 17.03.2014 № ГМП - 044-п/14 на постачання продукції, відповідно до якого постачальник здійснив поставку щебеневої продукції на загальну суму 3193954,40 грн.
Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними (від 30.10.2014 № 924, від 03.11.2014 № 956, від 17.11.2014 № 1169, від 30.11.2014 № 1274, від 08.12.2014 № 1340, від 15.12.2014 № 1341) на загальну суму 3193954,40 грн., а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями".
У подальшому, позивач поставляв придбану у ТОВ "Граніт мобіл переробка плюс" щебеневу продукцію на користь ТОВ НВП "Будтехносервіс", упродовж 2014 року позивач здійснив поставку вказаної продукції на загальну суму 3193954,40 грн.
Факт поставки підтверджується видатковими накладними (від 30.10.2014 № ПК - 0000050, від 31.10.2014 № ПК-000052, від 03.11.2014 № ПК-0000058, від 17.11.2014 № ПК-0000059, від 30.11.2014 № ПК-0000061, від 08.12.2014 № ПК-0000062, від 15.12.2014 № ПК-0000071) на загальну суму 3193954,40 грн., а транспортування товару - наявними у справі товарно-транспортними накладними.
Як з'ясувалось, ТОВ НВП "Будтехносервіс" за придбану у позивача щебеневу продукцію не розрахувалось, заборгованість перед позивачем становить 3193954,40 грн., що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями".
У грудні 2014 року між позивачем і ТОВ НВП "Будтехносервіс" укладено угоду від 25.12.2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3193954,40 грн.
Повертаючись до обставин, пов'язаних з укладенням між позивачем, ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (старий боржник) і ТОВ "Будтехносервіс" договору від 04.03.2014 № 2Ф/14 про переведення боргу, з приводу оцінки якого податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем доходу, суд зазначає наступне.
Внаслідок укладення згаданого договору позивач прийняв на себе зобов'язання первісного боржника - ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" щодо сплати на користь ТОВ НВП "Будтехносервіс" боргу у сумі 4039093,51 грн. та відобразив заборгованість по дебету рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами". По кредиту аналітичного рахунку 6852 позивач відобразив кошти у сумі 4039093,51 грн., отримані від ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" в якості винагороди за переведення боргу. Таким чином, ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" повністю розрахувалось з позивачем за вказаною господарською операцією.
У той же час, у момент укладення договору від 04.03.2014 № 2Ф/14 про переведення боргу у позивача виникло грошове зобов'язання перед ТОВ НВП "Будтехносервіс" на суму прийнятого на себе боргу - 4039093,51 грн.
Таким чином, внаслідок здійснення господарської операції з переведення боргу дохід у позивача не виник.
Щодо правової оцінки вказаної господарської операції суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно підпунктом 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Зі змісту вказаного підпункту вбачається, що операції з відступлення права вимоги грошових зобов'язань не відносяться до операцій з придбання/виготовлення товарів/послуг.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податку на прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.
Положення цього розділу не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з відступлення права вимоги.
Тобто, доходи та витрати з вищезазначених операцій мають визначатися відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Такі операції відображаються за правилами бухгалтерського обліку, викладеними у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку № 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 91, № 13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року № 559, № 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, № 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.
Порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги податком на прибуток регламентується пунктом 153.5 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 153.5 статті 153 Кодексу з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.
При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умови, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.
Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.
У разі коли витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.
У справі, що розглядалась, суд встановив, що дохід, одержаний позивачем в якості винагороди від операції з переведення боргу, дорівнює зобов'язанням, які виникли у позивача перед кредитором, від'ємне значення від такої операції відсутнє, таким чином, об'єкт оподаткування податком на прибуток також відсутній.
Навпаки, згідно з бухгалтерською довідкою від 04.12.2015 № 25, складеною на підставі даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" та аналітичного рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами", станом на 01.01.2015 заборгованість позивача перед ТОВ НВП "Будтехносервіс" становила 845139,11 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу на суму 4039093,00 грн. та, відповідно, заниження податку на прибуток на суму 727037,00 грн., за операцією з переведення боргу є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002042202 в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню.
1.2. Щодо тверджень податкового органу про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 3343917,00 грн. у зв'язку віднесенням до складу витрат коштів, сплачених ТОВ "ФОБОС-О", за операціями з придбання робіт (послуг), суд встановив наступне.
Як вже зазначалось, основним видом господарської діяльності позивача є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю. Для добування каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю позивач здійснює розроблення кар'єрів як самостійно, так і за допомогою сторонніх спеціалізованих підприємств.
Позивач пояснив, що у 2013 році ним було прийнято рішення про залучення до робіт з розробки кар'єрів Товариство з обмеженою відповідальністю "Фобос-О", оскільки у зв'язку з фінансовою кризою 2008 року, розкривні роботи на Плисецькому кар'єрі почали значно запізнюватись по відношенню до плану гірничих робіт. Станом на 2013 рік від запланованого об'єму робіт було виконано приблизно 40%.
Протоколом від 25.12.2012 № 24 було затверджено "План розвитку гірничих робіт на 2013 рік Плисецького родовища гранітів", погоджений з Державною гірничотехнічною інспекцією України, яким передбачено виконання розкривних робіт на Плисецькому родовищі гранітів в об'ємі 70 тис.м3.
Оскільки власна техніка позивача була задіяна в процесі виробництва та доставки щебеневої продукції, службою головного інженера було запропоновано залучити сторонню організацію для розкривних робіт Плисецького родовища.
У квітні 2013 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фобос-О" (підрядник) було укладено договір підряду від 10.04.2013 № ПК-7/13, відповідно до якого підрядник зобов'язувався провести загально-будівельні роботи з розробки ґрунту екскаваторами з навантаженням на автомобілі-самоскиди та перевезенням, плануванням земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Плесецьке, гранітний кар'єр, у строк і в порядку, визначених цим договором, а замовник (позивач) зобов'язувався надати будівельний майданчик та фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, а також прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити (п. 1.1. договору).
Згідно з протоколом погодження договірної ціни від 10.04.2013 сторони досягли згоди, що вартість робіт визначатиметься з розрахунку 47,77 грн. без ПДВ за метр кубічний.
Крім того, щомісячно сторони складали акти погодження обсягів виконаних робіт від 10.04.2015, в яких сторони визначали площу родовища, що підлягала опрацюванню, та об'єм робіт, виконання яких має забезпечити підрядник.
У період з квітня по грудень 2014 року ТОВ "Фобос-О" надало позивачу послуги з навантаження на Плисецькуому родовищі порід на автомобілі-самоскиди та перевезення їх на відвал на загальну суму 4012700,00 грн., у тому числі ПДВ - 668783,00 грн. (3343917,00 грн. - без ПДВ) з використанням техніки підрядника.
Факт виконання робіт сторони оформлювали шляхом складання щомісячних (технічних) актів прийому-передачі виконаних робіт із зазначенням відпрацьованої площі родовища та обсягу вивезеної на відвал породи, а також спецтехніки підрядника, задіяної у виконанні робіт, що підписувались комісією, утвореною з представників позивача і підрядника, та (бухгалтерських) актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містили інформацію про вартість виконаних робіт.
На підтвердження факту реальності господарських операцій позивач представив суду: вісім (технічних) актів прийому-передачі виконаних робіт, відповідно до яких підрядник виконав роботи з вивезення на відвал 70000 м3 розкривних порід; вісім (бухгалтерських) актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 4012700,00 грн., у тому числі ПДВ - 668783,00 грн. (3343917,00 грн. - без ПДВ).
Факт виконання робіт також підтверджується Журналом підрахунку об'ємів вилучених розкривних порід, відповідно до якого на Плисецькому кар'єрі ТОВ "Фобос-О" виконало роботи з розкриття ґрунтів у загальному об'ємі 70000 м3, у тому числі по місяцях: у квітні 2013 року - 8460 м3; у травні 2013 року - 15700 м3; у червні 2013 року - 8200 м3; у липні 2013 року - 5670 м3; у жовтні 2013 року - 19070 м3; у листопаді 2013 року - 12900 м3, у грудні -2620 м3.
Згідно з листом ТОВ "Фобос-О", а також даними (технічних) актів прийому-передачі виконаних робіт під час виконання робіт, передбачених договором підряду від 10.04.2013 № ПК-7/13, ТОВ "Фобос-О" використовувало наступну техніку: екскаватор JSB JS 220LC; автомобіль марки Камаз, д.н. НОМЕР_5; автомобіль Камаз, д.н. НОМЕР_6; автомобіль Камаз, д.н. НОМЕР_7. В листі також зазначено відомості про працівників ТОВ "Фобос-О", які мають бути задіяні у виконанні робіт.
Позивач також представив суду технічну документацію, пов'язану з розробкою родовища Плисецький гранітний кар'єр, Журнал реєстрації в'їзду машин сторонніх організацій на територію ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" з відмітками про в'їзд автомобілів ТОВ "Фобос-О" та підписами водіїв; Журнал реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки з підписами працівників ТОВ "Фобос-О", задіяних у виконанні робіт.
В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Фобос-О" кошти у загальній сумі 4012700,00 грн., у тому числі ПДВ - 668783,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок по рахунку позивача та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами" ТОВ "Фобос-О".
На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Фобос-О" вісім податкових накладних на загальну суму 4012700,00 грн., у тому числі ПДВ - 668783,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди з квітня по грудень 2013 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди, а витрати на оплату придбаних робіт (послуг) у сумі 3343917,00 грн. (вартість послуг без ПДВ) врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік.
З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фобос-О" є юридичною особою, що зареєстрована 26.04.2012 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією; видами діяльності за КВЕД є, зокрема: вантажний автомобільний транспорт; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).
На момент укладення договору підряду від 10.04.2013 № ПК-7/13 та виконання ТОВ "Фобос-О" договірних зобов'язань перед позивачем вказаний контрагент був зареєстрований як юридична особа, стан відомостей про юридичну особу в ЄДР - підтверджено.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фобос-О" мало ліцензію серії АД №075026 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 27.07.2012. Відповідно до переліку робіт, що є додатком до цієї ліцензії, зокрема, включено роботи по розробці ґрунтів, улаштування ґрунтових споруд.
Так, згідно з пунктом 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 № 47, господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, здійснюють суб'єкти господарської діяльності за дотримання таких умов: наявності в організаційній структурі підприємства підрозділів та/або спеціалістів, які забезпечать виконання адміністративно-керівних, виробничо-технічних, планово-договірних, виробничих, юридичних і допоміжних функцій та функцій з контролю якості, промислової безпеки та охорони праці, ведення та збереження нормативної та виконавчої документації; укомплектованість підприємства інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікацій відповідно до організаційної структури підприємства, положень Класифікатора професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.04.2010 № 327 (далі - КП), та вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 64), затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.99 № 249; виробничі приміщення, засоби виробництва повинні бути власні або орендовані, що підтверджується відповідними документами; наявності техніки, обладнання, устаткування, приладів та інструментів відповідно до технологічних вимог виконання робіт за умов дотримання вимог ДБН Г.1-5-96 "Нормативна база оснащення будівельних організацій (бригад) засобами механізації, інструментом і інвентарем".
Як з'ясувалось під час судового розгляду, згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 15.10.2014 у справі № 908/1781/14 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фобос-О" визнано банкрутом, запис про припинення в ЄДР за № 11031170015036031 від 05.11.2014.
З дослідженого в судовому засіданні акта виїзної перевірки позивача від 20.04.2015 №728/10-07-22-02-12/03577160 убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт виконання робіт (надання послуг) належним чином не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських та технічних документів позивача не робили, а відобразили в акті перевірки лише цитати з акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 №1015/26-55-07/38150128 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фобос-О", з якого убачається , що директор ТОВ "Фобос-О" відсутній за адресою місцезнаходження, фактичне місцезнаходження підприємства з'ясувати неможливо.
У той же час, як з'ясував суд, на момент проведення перевірки посадовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ТОВ "Фобос-О" змінило своє місцезнаходження і згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходилось не в м. Києві, а в м. Запоріжжя.
Жодних доказів на підтвердження висновків про відсутність у ТОВ "Фобос-О" на момент здійснення господарських операцій основних фондів, транспортних засобів, спецтехніки, персоналу тощо відповідач, не зважаючи на неодноразові вимоги суду не надав.
Надаючи правову оцінку даній господарській операції, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось, податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002042202 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток ґрунтується на твердженні про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 3343917,00 грн. у зв'язку з віднесенням до складу витрат коштів, сплачених ТОВ "Фобос-О", за операціями з придбання робіт (послуг), які, на думку податкового органу, є фіктивними.
Таким чином, правова оцінка даної господарської операції залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу про відсутність реального характеру цієї операції.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом під час судового розгляду встановлено, що факти виконання робіт на користь позивача та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; витрати на оплату робіт ТОВ "Фобос-О", що враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, пов'язуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3343917,00 грн. та, відповідно, заниження податку на прибуток на суму 635344,23 грн. за операціями з ТОВ "Фобос-О" є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002042202 в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню.
1.3. Щодо тверджень податкового органу про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 307000,00 грн. у зв'язку з віднесенням до складу витрат коштів, сплачених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, за операціями з придбання юридичних послуг, суд встановив наступне.
Як убачається з акта перевірки від 20.04.2015 р. №728/10-07-22-02-12/03577160, висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту138.2, пунктів 138.5, 138.8, підпунктів 138.10.4, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ґрунтуються на одному лише твердженні, про те що витрати з придбання юридичних послуг ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 307000,00 грн. не підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
Суд під час судового розгляду встановив, що у квітні 2014 року між позивачем (замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) був укладений договір від 30.04.2014 № ПК-4п/14 про надання юридичних послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язувався надавати позивачу послуги з юридичного супроводження господарської діяльності позивача, надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, представництва інтересів позивача у відносинах з органами державної влади та органах місцевого самоврядування, у судах всіх інстанцій тощо.
Як з'ясувалось, після укладення договору сторони щомісячно укладали додаткові угоди до договору, якими визначали завдання, які має виконати замовник, а також вартість відповідних послуг.
Виконавець на підтвердження факту надання послуг щомісячно складав звіти про надані впродовж відповідного місяця юридичні послуги, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписувались уповноваженими представниками сторін та містили відомості про надані послуги та їх вартість.
У період з квітня по вересень 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав позивачу послуги на загальну суму 307000,00 грн., у тому числі: у квітні 2014 року - на суму 35000,00 грн.; у травні 2014 року - на суму 53000,00 грн.; у червні 2015 року - на суму 39000,00 грн.; у липні 2014 року - на суму 100000,00 грн.; у вересні 2014 року - на суму 80000,00 грн.
На підтвердження факту надання послуг ФОП ОСОБА_1 позивач представив суду копії п'яти додаткових угод до договору від 30.04.2014 № ПК-4п/14 про надання юридичних послуг на відповідний місяць, п'яти звітів про надані впродовж відповідного місяця юридичні послуги, п'яти актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 307000,00 грн. (без ПДВ), а також копії правових документів, що відтворюють зміст наданих юридичних послуг.
Як убачається зі змісту звітів про надані юридичних послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також копій правових документів, що відтворюють зміст наданих юридичних послуг, надані ФОП ОСОБА_1 пов'язуються з господарською діяльністю позивача.
В оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_1 кошти у загальній сумі суму 307000,00 грн., без ПДВ, факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок по рахунку позивача.
Надаючи правову оцінку даним господарським операціям, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось, податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002042202 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 55260,00 грн. ґрунтується на твердженні відповідача про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 3343917,00 грн. у зв'язку з віднесенням до складу витрат коштів, сплачених ФОП ОСОБА_1 за операціями з придбання юридичних послуг, які документально не підтверджуються.
Судом під час судового розгляду встановлено, що факти надання ФОП ОСОБА_1 юридичних послуг позивачу та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; витрати на оплату послуг враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, пов'язуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 307000,00 грн. та, відповідно, заниження податку на прибуток на суму 55260,00 грн. за операціями з ФОП ОСОБА_1 є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002042202 в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню.
2. В основу визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 668783,00 грн. (за основним платежем) на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002032202 податковим органом покладено твердження про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 3343917,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 668783,00 грн. (за основним платежем), за операціями з придбання робіт (послуг) ТОВ "ФОБОС-О" у період з квітня по грудень 2013 року.
Як вже зазначалось вище, суд дослідив обставини, пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "Фобос-О" послуг із загально-будівельних робіт з розробки ґрунту екскаваторами з навантаженням на автомобілі-самоскиди та перевезенням, плануванням земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Плесецьке, гранітний кар'єр, на загальну суму 4012700,00 грн., у тому числі ПДВ - 668783,00 грн., і дійшов висновку, що факт придбання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002032202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у загальній сумі 1003175,00 грн., з яких: 668783,00 грн. - за основним платежем; 334392,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом), є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.
3. В основу податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002062202, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20171805,00 грн., покладено твердження податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображенні у бухгалтерському та податковому обліку операцій обліку боргових зобов'язань, виражених в іноземній валюті, та курсових різниць.
У справі, що розглядалась, суд встановив, що у періоді, що перевірявся (з 01.01.2013 по 31.12.2014) згідно з даними акта перевірки від 20.04.2015 №728/10-07-22-02-12/03577160 та оборотно-сальдової відомості по рахунку 6853 "Розрахунки з іншими кредиторами" станом на 01.01.2013 позивач мав кредиторську заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством "Укргазбанк" у сумі 826320,23 доларів США, що виникла на підставі договору гарантії від 12.12.2015 № 91, укладеному між позивача і ВАТ "Укргазбанк".
Згідно з даними бухгалтерського обліку у період з 01.01.2013 по 31.12.2014 позивач здійснив нарахування курсових різниць по вказаній кредиторській заборгованості, що виражена в іноземній валюті за згаданим договором гарантії, у загальній сумі 15505075,00 грн., з яких: у 2013 році - в сумі 813852,00 грн.; у 2014 році - в сумі 14691223,00 грн.
Крім того, перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2013 року згідно з даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 6853 "Розрахунки з іншими кредиторами" позивач має кредиторську заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством "Укргазбанк" у сумі 701445,19 Євро, що виникла на підставі договору гарантії від 12.12.2005 № 90, та у сумі 826320,23 доларів США, що виникла на підставі договору гарантії від 12.12.2005 № 91, укладеним між позивачем і Відкритим акціонерним товариством "Укргазбанк".
Зазначені вище договори гарантії були укладені між позивачем і Відкритим акціонерним товариством "Укргазбанк" з метою забезпечення виконання зобов'язань позивача перед нерезидентом - компанією ALTA A.S. (Чеська республіка) з приводу оплати вартості товару (технологічного обладнання в вигляді технологічної лінії по переробці каміння), придбаного позивачем на підставі на підставі договору від 25.05.2005 № ОС4/ПР/040.
Як з'ясувалось, Відкрите акціонерне товариство "Укргазбанк" виконало зобов'язання перед нерезидентом замість позивача, внаслідок чого у позивача виникла заборгованість перед банком, що виражена в іноземній валюті у зазначених сумах.
Оскільки за результатами перевірки було встановлено, що станом на 01.01.2013 технологічне обладнання, придбане у компанії ALTA A.S. (Чеська республіка) на підставі контракту від 25.05.2005 № ОС4/ПР/040, виявилось відсутнім на балансі позивача і у господарській діяльності не використовується, податковий орган дійшов висновку, що віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за зобов'язаннями, що виражені в іноземній валюті перед ВАТ "Укргазбанк" є безпідставним.
Як з'ясувалось, у періоді, що перевірявся, позивач відніс до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за згаданими зобов'язаннями в іноземній валюті, курсові різниці у загальній сумі 20638939,00 грн., у тому числі в 2013 році - у сумі 634649,0 грн.; у 2014 році - у сумі 20004290,00 грн., що виникли внаслідок перерахування заборгованості в іноземній валюті у національну валюту України по курсу на звітну дату.
З приводу фактів та сум курсових різниць спір між сторонами не виник, а суперечка виникла лише з приводу правомірності віднесення до витрат курсових різниць за грошовими зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті, та зв'язку обліку курсових різниць з наявністю основних засобів на балансі платника податків.
Надаючи правову оцінку даним господарським операціям, суд зазначає наступне.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться, зокрема, від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193 (далі - П(С)БО №21).
Відповідно до пункту 4 П(С)БО 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.
Пунктом 7 П(С)БО 21 передбачено, що монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу (п.8 П(С)БО 21).
Згідно з пунктом 1 статті 13 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року). Отже, датами звітного балансу є останній день кварталу, тобто: 31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня.
Таким чином, суми заборгованості за кредитним договором або договором гарантії, що виражені в іноземній валюті, є монетарними статтями балансу, які підлягають перерахунку з використанням валютного курсу не тільки на дату здійснення господарської операції (отримання кредиту/ виникнення заборгованості щодо погашення відсотків), а й на дату балансу. Тобто в звітному (податковому) періоді, в якому виникла заборгованість, курсові різниці за сумою такої заборгованості розраховуються між курсом іноземної валюти НБУ на дату виникнення заборгованості та курсом НБУ, що діяв на дату звітного балансу. В наступному звітному періоді курсові різниці будуть розраховуватись між курсом НБУ, що діяв на дату попереднього балансу, та курсом НБУ на звітну дату балансу за умови, що заборгованість не було погашено. У звітному періоді погашення заборгованості курсові різниці розраховуються між курсом НБУ на дату попереднього балансу та курсом НБУ на дату погашення заборгованості.
При цьому, для цілей податкового обліку курсових різниць за зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті, зв'язок господарської операції, внаслідок здійснення якої виникла заборгованість в іноземній валюті, має похідне значення. Якщо така заборгованість виникла внаслідок здійснення господарської операції, що пов'язана з діяльністю платника податків, курсова різниця, що нараховується у податковому обліку на суму такої заборгованості, також є пов'язаною з господарською діяльністю і відноситься до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
У справі, що розглядалась, суд встановив, що заборгованість позивача перед Відкритим акціонерним товариством "Укргазбанк" в іноземній валюті виникла у зв'язку із здійсненням господарської діяльності. Таким чином, курсова різниця різниці у загальній сумі 20638939,00 грн., що нараховувалась позивачем на суму такої заборгованості на дату подання балансу (на звітну дату), також пов'язуються з господарською діяльністю і вливає на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Це означає, що позивач правомірно відніс зазначену суму курсових різниць до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002062202, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20171805,00 грн., є протиправним і підлягає скасуванню.
4. В основу податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002052202, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 107975,98 грн., покладено твердження податкового органу про те, що позивач порушив вимоги законодавства у сфері регулювання обігу готівки, що виявилось у відсутності підписів одержувачів готівки у видаткових касових ордерах, внаслідок чого податковий орган зробив висновок про перевищення ліміту готівки у касі позивача у дати здійснення відповідних готівкових операцій.
Як убачається з акта перевірки від 20.04.2015 р. №728/10-07-22-02-12/03577160, залишок готівки у касі позивача на кінець робочих днів 30.04.2014, 5.08.2014, 06.08.2014, 07.08.2014, 08.08.2014, 13.08.2014 та 11.11.2014 становив 0,00 грн., загальна сума готівки, яка не підтверджена підписами одержувачів у видаткових касових ордерах, складених у зазначені дні, становила 53987,99 грн.
З наведених вище обставин посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 3.5 та 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, внаслідок чого встановлено перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на суму 53987,99 грн.
Суд під час судового розгляду встановив, що у представлених до перевірки видаткових касових ордерах виявились відсутніми підписи одержувачів коштів. Однак, одержувачі коштів брали участь у складанні відповідних касових ордерів і вчинили підписи в інших графах. Так, у видатковому касовому ордері від 30.04.2014 № 144712 на суму 7099,99 грн. виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_2, у той же час проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 30.04.2014 (стор. 6); у видатковому касовому ордері від 05.08.2014 № 144724 на суму 1000,00 виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_3, у той же час, підпис ОСОБА_3 наявний у графі "Головний бухгалтер" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 05.08.2014 (стор. 10); у видатковому касовому ордері від 06.08.2014 № 144726 на суму 1000,00 виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_3, у той же час, підпис ОСОБА_3 наявний у графі "Головний бухгалтер" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 06.08.2014 (стор. 11); у видатковому касовому ордері від 07.08.2014 № 144727 на суму 1948,00 виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_3, у той же час, підпис ОСОБА_3 наявний у графі "Головний бухгалтер" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 07.08.2014 (стор. 12); у видатковому касовому ордері від 08.08.2014 № 144728 на суму 1940,00 виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_3, у той же час, підпис ОСОБА_3 наявний у графі "Головний бухгалтер" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 08.08.2014 (стор. 13); у видатковому касовому ордері від 13.08.2014 № 144730 на суму 1000,00 виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_3, у той же час, підпис ОСОБА_3 наявний у графі "Головний бухгалтер" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 13.08.2014 (стор. 14); у видатковому касовому ордері від 11.11.2014 № 144738 на суму 40000,00 виявився відсутнім підпис одержувача ОСОБА_4, у той же час, підпис ОСОБА_4 наявний у графі "Керівник" цього ж касового ордеру. Проводка на суму даної видаткової операції вчинена у касовій книзі за 11.11.2014 (стор. 19).
Пунктом 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, передбачено, що касові операції оформлюються ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Відповідно до пункту 3.5 вказаного Положення в разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
У свою чергу, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку, або для інших цілей, оформлюються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі (п. 3.7 Положення № 637).
В силу приписів пункту 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.
Абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Зміст перелічених норм у їх системному зв'язку свідчить про те, що при оцінці питання дотримання позивачем порядку ведення касових операцій визначальне значення має встановлення факту видачі або отримання (повернення) готівкових коштів, а не тільки правильність складання відповідних документів.
У справі, що розглядалась, суд встановив, що факт одержання грошей з каси підприємства працівниками позивача в день видачі коштів підтверджується документально. Формальні недоліки, яких припустився позивач при складанні видаткових касових документів, не повинні викривляти економічну сутність господарських операцій і призводити до спотворення результатів господарської діяльності.
На день судового розгляду позивач недоліки в оформленні касових документів усунув і представив суду належним чином оформлені видаткові касові ордери.
Суд зазначає, що фінансові санкції до платників податків, що передбачені абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", мають застосовуватись за реальні, а не удавані правопорушення.
За наведених обставин, суд дійшов висновків, що податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0002052202, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 107975,98 грн. за перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства є протиправним і підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
У даній справі позивач пред'явив майновий позов про оскарження рішень суб'єкта владних повноважень на загальну суму 23545063,98 грн. Відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" сума судового збору за подання такого майнового позову має становити 353175,96 грн.
Однак, за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 51816,91 грн. Щодо решти судового збору у сумі 301359,05 грн. суд за клопотанням позивача відстрочив його сплату до прийняття рішення у даній справі.
Таким чином, залишок недоплаченого судового збору у сумі 301359,05 грн. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.
У той же час, фактично понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у сумі 51816,91 грн., в силу приписів частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають присудженню на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Підстави для присудження на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача недоплаченого судового збору у сумі 301359,05 грн. на момент ухвалення даної постанови в суду відсутні, адже такі витрати фактично позивачем не понесені. Проте, позивач після сплати цієї суми до Державного бюджету України не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою щодо відшкодування відповідних витрат за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, а саме:
від 19.05.2015 № 0002042202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 2262108,00 грн., з яких: 1508072,00 грн. - за основним платежем; 754036,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);
від 19.05.2015 № 0002032202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у загальній сумі 1003175,00 грн., з яких: 668783,00 грн. - за основним платежем; 334392,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);
від 19.05.2015 № 0002062202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 20171805,00 грн.;
від 19.05.2015 № 0002052202, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 107975,98 грн.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" судові витрати у сумі 51816 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 91 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Плисецький гранітний кар'єр" до Державного бюджету України (отримувач коштів - Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989 ; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській обл. м. Київ; код банку отримувача (МФО) - 821018; рахунок отримувача - 31213206784001; код класифікації доходів бюджету - 22030001, символ звітності "206") судовий збір у сумі 301359 (триста одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять) гривень 05 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.