16 червня 2016 року (о 17 год. 20 хв.) Справа № 808/628/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
представника позивача Бєлан С.В.,
представників відповідача Сахно О.О., Плотніченка Р.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке будівельно-монтажне управління»
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке будівельно-монтажне управління» (далі - ТОВ «ЗБМУ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2016 №0000042200 з податку на додану вартість на суму 112 039,50 грн. (74 693,00 грн. - за основним платежем і 37 346,50 грн. - за штрафними санкціями).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, поясненнях по справі (вх. №12916), а також надав додаткові усні пояснення. Зокрема, зазначає, що порушення, які виявлені в ході перевірки, і стосовно яких винесене оскаржуване рішення, стосуються взаємовідносин позивача з наступними контрагентами: ТОВ «Спецпром-Технологія», ТОВ «Архінформ-Проект», ТОВ «Ремпромбуд-ІІІ», ТОВ «Промисловий Альпінізм», ТОВ «Будівела» - по виконаним роботам; ТОВ «Стенлі-К» - по поставці (купівлі-продажу) товарно-матеріальних цінностей. Вказує, що у ТОВ «ЗБМУ» наявні договори, акти виконаних робіт, довідки, податкові накладні, кошториси, специфікації, довіреності, реєстри, видаткові накладні, акти по матеріалам тощо у сукупності підтверджують фактичне виконання вказаними контрагентами своїх зобов'язань перед позивачем, а ТОВ «ЗБМУ» - перед ВАТ «Запоріжсталь», ТОВ «Домнасервіс» та «Представництво «Конкорд інжиніринг ГМБХ» та свідчать про реальне здійснення господарських операцій. Наявні у позивача всі первинні документи з урахуванням проплат, вказаних у банківських виписках, та актів заліку заборгованості доводять наявність змін в активах підприємства під час вчинення господарських операцій з вище переліченими контрагентами. Також зазначає, що саме власне результати робіт (будівництво, ремонти об'єктів) перевіряючими ДПІ взагалі не досліджувались (незважаючи на те, що вони є в наявності та можуть бути фактично побачені і досліджені), а їх реальна наявність в акті перевірки не заперечується. Крім того, посилається на приписи абзацу п'ятого п. 86.7 ст.86 Податкового кодексу України та вважає, що не відповідає вимогам законодавства врахування при здійсненні перевірок платників податків висновків актів перевірок суб'єктів господарювання, за результатами яких не приймались податкові повідомлення-рішення, при цьому, інформація щодо застосування до контрагентів (субпідрядників) позивача будь-яких заходів реагування, в тому числі винесення стосовно них податкових повідомлень-рішень, в акті перевірки відсутня. Відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених дій з контрагентами - учасниками ланцюгових поставок. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті. Щодо даних про відсутність будь-якої інформації про наявні у ТОВ «Стенлі-К» складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, пояснює, що вказаним контрагентом виконувались дослідницькі роботи і надав її результати у вигляді звіту в двох екземплярах на паперовому носії, що підтверджується складеним актом здавання-прийняття робіт. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити та скасувати оскаржуване рішення відповідача.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 31.03.2016 №658/08-01-10-04 (вх. №11122), додаткових поясненнях (№15114) та поясненнях від 16.06.2016 (вх. №18442). Зокрема, зазначають, що предметом перевірки було дотримання ТОВ «ЗБМУ» вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з більш ніж 10 контрагентам, однак на розрахунок податкових зобов'язань згідно оскаржуваного рішення вплинули порушення, встановлені контролюючим органом при визначенні платником податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з двома контрагентами - ТОВ «Спецпром-Технологія» та ТОВ «Стенлі-К», що підтверджується змістом акту перевірки та детальним розрахунком податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість. Щодо інших суб'єктів господарювання в акті перевірки встановлено відсутність як реального придбання ТОВ «ЗБМУ» робіт у цих осіб, так і їх продажу контрагентам-покупцям. Вказані порушення не призвели до донарахування податкових зобов'язань. Ураховуючи викладене, вважають, що оскільки предметом розгляду у даній справі є правомірність винесення вказаного податкового повідомлення-рішення, то дослідженню підлягає, відповідно, лише правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Спецпром-Технологія». На підставі зібраної податкової інформації встановлено, що ТОВ «Спецпром-Технологія» та його контрагенти не мають достатніх людських ресурсів для здійснення виконання будівельно-монтажних робіт, замовником яких є позивач, а тому вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, лише документальне оформлення операції з реалізації послуг на адресу покупців, тобто фактично відбувається «розрив» ланцюга постачання, з чого можна зробити висновок лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки послуги по виконанню БМР. Крім того, позивачем не надано до перевірки первинних документів, а саме доказів пропуску на територію ВАТ «Запоріжсталь» осіб, що виконували підрядні роботи від імені підприємств-контрагентів позивача, конкретних документів, згідно яких можна було б встановити фактичне перебування робітників контрагентів позивача на території ВАТ «Запоріжсталь», а тому вважають позовні вимоги необґрунтованими та просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
ТОВ «ЗБМУ» (ідентифікаційний код 38563726) є юридичною особою, яка зареєстрована 12.02.2013 та з 12.02.2013 перебуває на облік як платник податків у ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області за №08/26-2543, а 13.02.2013 - взято на облік як платник єдиного внеску за №08251327653, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.07.2017 позивача зареєстровано платником податку на додану вартість, про що отримано Свідоцтво №200127416 НБ№470429.
Крім того, на підставі рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 26.02.2013 №4-Л ТОВ «ЗБМУ» отримано ліцензію АЕ №260315 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), строк дії ліцензії з 26.02.2013 по 26.02.2016.
Також позивачем отримано дозволи Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Запорізькій області виконувати роботи підвищеної небезпеки, зокрема, при будівництві житлових і нежитлових будівель (від 03.07.2013 №467.13.23, від 04.08.2014 №582.14.23, від 07.05.2015 №189.15.23).
В період з 25.11.2015 по 15.12.2015 фахівцями ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи ТОВ «ЗБМУ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Квартал» за січень 2015 року, ТОВ «Променергоспецмонтаж», ТОВ «Промтехснаб-2003» та ТОВ «Ремпромбуд-ІІІ» за квітень 2015 року, ТОВ «Променергоспецмонтаж», ПП «Івака» та ТОВ «Захист-Техно» за травень 2015 року, ТОВ «Спецпром-Технологія», ТОВ «Архінформ-Проект», ТОВ «Ремпромбуд-ІІІ», ТОВ «Будівела», ТОВ «Промисловий Альпінізм» та ТОВ «Стенлі-К» за червень 2015 року, ТОВ «Промисловий Альпінізм» і ТОВ «Будівела» за липень 2015 року та ТОВ «Будівела» за серпень 2015 року та з питань формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при подальшій реалізації придбаних у ТОВ «Квартал», ТОВ «Променергоспецмонтаж», ТОВ «Промтехснаб-2003», ТОВ «Ремпромбуд-ІІІ», ПП «Івака», ТОВ «Захист-Техно», ТОВ «Спецпром-Технологія», ТОВ «Архінформ-Проект», ТОВ «Промисловий Альпінізм», ТОВ «Стенлі-К», ТОВ «Будівела» товарів (робіт, послуг) за січень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року та серпень 2015 року, за результатами якої складений відповідний акт від 22.12.2015 №1290/08-25-22-011/38563726.
Згідно Акту перевіркою встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:
1) пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «ЗБМУ» занижено до сплати податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 74 693,00 грн., у тому числі за червень 2015 року у сумі 74 693,00 грн.;
2) встановлено не реальність господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ «ЗБМУ» з ТОВ «Ремпромбуд-ІІІ», ТОВ «Промисловий Альпінізм», ТОВ «Будівела», ТОВ «Архінформ-Проект» та ТОВ «Стенлі-К» з придбання та продажу монтажно-будівельних робіт та придбання і продаж документації по дослідницьких роботах, встановлено не реальність господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «ЗБМУ» з ВАТ «ЗМК Запоріжсталь», ТОВ «Домнасервіс» та «Представництво «Конкорд інжиніринг ГМБХ» з продажу будівельно-монтажних робіт та ТОВ «Конкорд_Промпроект» з продажу документації.
Не погоджуючись із висновками відповідача, викладеними в Акті, позивачем подано заперечення від 28.01.2016 №90/268/06 до акту документальної позапланової виїзної перевірки, проте листом від 28.01.2016 №90/267/06 ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області повідомила позивача, що висновки акту перевірки правомірні та відповідають вимогам діючого чинного законодавства, у зв'язку із чим заперечення залишаються без задоволення.
На підставі висновків Акту 08.02.2016 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000042200, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 112 039,50 грн., з яких за основним платежем - 74 693,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 346,50 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.
Згідно з пунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4 статі 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.6 статі 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно з пунктом. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено частиною першою статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, суд повинен надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивачем з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.
Також, суд звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Водночас, звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.
Дійсно площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 71 КАС України).
Натомість, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
При цьому, відповідно до пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами,затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що Акт перевірки є лише документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства та не є рішенням (актом індивідуальної дії) у розумінні пункту частини другої статті 17 КАС України, а тому висновки Акту не можуть бути предметом оскарження у суді.
Предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки, тобто оскарженню підлягають податкові повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що на розрахунок податкових зобов'язань, визначених позивачу оскаржуваним рішенням, вплинули порушення, встановлені контролюючим органом при визначенні платником податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з двома контрагентами - ТОВ «Спецпром-Технологія» та ТОВ «Стенлі-К», що підтверджується змістом акту перевірки та детальним розрахунком податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість, наданим представниками відповідача до матеріалів справи.
Стосовно відображених господарських операцій з ТОВ «Стенлі-К» встановлені аналогічні порушення, однак у зв'язку з відображенням у складі податкових зобов'язань націнки у сумі 15 000,00 грн., сума податкового кредиту та сума податкових зобов'язань відповідно відрізняється, а саме сума основного зобов'язання зменшилась (89 693,00 - 15 000,00 = 74 693,00 грн.).
Щодо інших суб'єктів господарювання в акті перевірки встановлено відсутність як реального придбання ТОВ «ЗБМУ» робіт у цих осіб, так і їх продажу контрагентам-покупцям. Однак, оскільки вказані порушення не призвели до донарахування та збільшення податкових зобов'язань за оскаржуваним рішенням, то відповідно дослідженню останні не підлягають.
Судом шляхом дослідження первинних документів встановлено наступне.
Між ТОВ «ЗБМУ» і ТОВ «Спецпром-Технологія» (код ЄДРПОУ 37526180) 02.04.2015 був укладений договір № 25/2014/8 підряду на будівельно-монтажні роботи, предметом якого було виконання робіт на території ВАТ «Запоріжсталь» з капітального будівництва об'єкта: «ЦПХ-1», Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконувати в порядку і на умовах даного Договору будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи (згідно із графіком виконання робіт і проектно-кошторисної документації). Замовник зобов'язується надати Підряднику об'єкт для виконання робіт, прийняти й оплатити виконані роботи в порядку і строки, передбачені даним договором. Датою фактичного закінчення робіт за окремими об'єктами визначається датою підписання Замовником акту приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в, підтвердженого довідкою про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3.
У червні 2015 року ТОВ «Спецпром-Технологія» на виконання умов вказаного договору підряду були виконані будівельно-монтажні роботи на загальну суму 538 158,00 грн., в тому числі ПДВ - 89 693,00 грн. На суму ПДВ контрагентом у встановленому порядку були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином оформлені податкові накладні, суми податку за якими ТОВ «ЗБМУ» включено до податкового кредиту за червень 2015 року, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за перевіряє мий період, що саме представника відповідача не заперечене. Розрахунки за виконані роботи було проведено шляхом оплати грошовими коштами та/або шляхом взаємозаліку.
В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи (описані в додатку 3 до Акту перевірки), а саме:
- договірну ціна;
- акти приймання виконаних будівельних робіт №№55-06-954, 55-06-1045, 55-06-1046, 55-06-1047, 55-06-1048, 55-06-1049, 55-06-1050, 55-05-1051, 55-06-1052, 55-06-1053, 55-06-1054, 55-06-1058, 55-06-1059 тощо;
- відомості ресурсів до актів виконаних підрядних робіт за червень 2015 року,
- розрахунки загальновиробничих витрат до актів;
- податкові накладні на суму ПДВ 89 693,40 грн.;
- банківські виписки, акти взаємозаліку.
Встановлено, що акти приймання-виконання будівельних робіт ф. №КБ-2в цілком відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством, мають усі необхідні реквізити, здатні ідентифікувати зміст посвідчених ними господарських операцій та її учасників.
Слід відмітити, що в актах виконаних підрядних робіт, складених між позивачем та ТОВ «Спецпром-Технологія» відсутні показники людино-годин. Відповідний показник відображено у відомостях ресурсів, що є додатком до актів виконаних робіт.
Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару. Указані документи були надані відповідачу під час перевірки, зокрема, в підтвердження взаємовідносин ТОВ «ЗБМУ» з ТОВ «Спецпром-Технологія», що саме представниками відповідача не заперечене.
Враховуючи наявність у позивача первинних бухгалтерських документів, які підтверджують наявність витрат на придбання послуг, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо їх невідповідності вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, вказаний контрагент позивача на момент здійснення операцій зареєстрований у встановленому законом порядку як платники ПДВ, тому позивачем цілком правомірно здійснене декларування суми податкового кредиту.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
ТОВ «ЗБМУ» придбані послуги з будівельно-монтажних робіт у ТОВ «Спецпром-Технологія» продано на ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на підставі укладеного договору підряду на будівельно-монтажні роботи від 20.08.2013 №20/2013/1640, що також підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання виконаних робіт форми №КБ-2в та належним чином оформленими податковими накладними ТОВ «ЗБМУ» на адресу ВАТ «Запоріжсталь», які були зареєстровані у встановленому порядку та відображені у податковій звітності позивача, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Відповідачем в запереченнях не наведено, які конкретно недоліки містяться в актах виконаних робіт чи інших первинних документах, складених між субпідрядниками та ТОВ «ЗБМУ» чи між ТОВ «ЗБМУ» та ВАТ «Запоріжсталь», в яких саме актах/первинних документах (із вказівкою їх номерів та дат) вони є, а також в чому полягає невідповідність цих документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Слід зазначити, що і в акті перевірки відсутні положення щодо будь-яких конкретних недоліків актів виконаних робіт форми №КБ-2в чи інших первинних документів.
Щодо твердження представників відповідача про відсутність доказів знаходження працівників субпідрядника на території ВАТ «Запоріжсталь», судом з'ясовано, що для погодження ВАТ «Запоріжсталь» на залучення до виконання робіт субпідрядних організацій ТОВ «ЗБМУ» надсилає на адресу ВАТ «Запоріжсталь» листи, в яких просить погодити залучення до виконання робіт на відповідних об'єктах або за відповідними договорами субпідрядних організацій. Посадові особи контрагента здійснюють погодження на залучення ТОВ «ЗБМУ» до виконання робіт субпідрядних організацій шляхом накладання резолюції. Оформлення пропусків на працівників субпідрядних організацій, залучених позивачем до виконання робіт на об'єктах, здійснюється шляхом направлення листів на адресу ВАТ «Запоріжсталь» з проханням оформити пропуски на його територію для працівників субпідрядних організацій (копії заявок на оформлення пропусків для працівників ТОВ «Спецпром-Технологія» за червень 2015 року додано позивачем до матеріалів справи).
Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, під час планової документальної виїзної перевірки ТОВ «ЗБМУ» звірка з ВАТ «Запоріжсталь» щодо реальності виконаних будівельно-монтажних робіт не проводилась. Завдань будь-яким органам щодо огляду об'єктів реконструкції та будування - не надавалось.
Отже, достовірних, документальних доказів відсутності на місці результатів будівельно-монтажних робіт відповідач до суду - не надав, дані, викладені в актах приймання виконаних будівельних робіт - не спростував.
Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності ТОВ «Спецпром-Технологія» позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та наявності у нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки.
Щодо посилання відповідача в своєму акті перевірки на наступну податкову інформацію: від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 06.11.2015 № 501/08-26-22-03/37526180 щодо ТОВ «Спецпром-Технологія» за червень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «ЗБМУ» за звітний податковий період декларування з ПДВ за червень 2015 року, від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 06.11.2015 № 24/7/08-29-22-0206/386 про нереальність придбання ТОВ «Укрпромсіті» ідентифікованого товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюгу його продажу суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини другої статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару (послуг) податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, так як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару (послуги).
Аналіз господарських правовідносин постачальника платника з іншими суб'єктами господарювання, з якими такий платник не перебував у безпосередніх правовідносинах, також не може впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником та його безпосереднім контрагентом.
Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що компанія заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Крім того, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.
Податковим органом не були надані докази встановлення судом щодо фіктивності контрагентів позивача. Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із отриманої податкової інформації.
Отже, твердження представника відповідача ґрунтуються майже виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, під час розгляду справи суду надано не було. Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагентів відповідачем суду також не надано.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вастберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" суд зазначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 08.02.2016 №0000042200, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено частинами першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафних санкцій є необґрунтованою.
Відповідно до приписів частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.02.2016 №0000042200 з податку на додану вартість на суму 112 039,50 грн. (74 693,00 грн. - за основним платежем і 37 346,50 грн. - за штрафними санкціями), прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке будівельно-монтажне управління» суму судового збору 1680,60 грн., (одна тисяча шістсот вісімдесят гривен шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Батрак