10 червня 2016 року о/об 17 год. 12 хв. 810/1487/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1.) до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач або Ірпінська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), в якому позивач просить суд визнати проти правним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області від 12.04.2016 №0000152101.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення фактичної перевірки інспекторами-ревізорами грубо порушено норми статей 80 та 81 Податкового кодексу України. Так, інспектори відмовилися надати посвідчення, наказ та направлення на перевірку. Також позивач зазначає, що вказана в акті перевірки пляшка алкогольного напою не призначалася для реалізації і не знаходилася на прилавку чи вітрині магазину, контрольна розрахункова операція щодо закупки зазначеного товару в порядку п. 80.4 ст. 80 Податкового кодексу України не здійснювалася, а тому відповідачем не доведено факту реалізації алкогольного напою, про який зазначено в акті перевірки.
Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що перевіркою встановлено факт зберігання пляшки бальзаму «Давній рецепт» 0,5 л., 40% об., виробництва ТОВ «Золотоніський АГЗ «Златогор», вартістю 39 грн. 00 коп., строк придатності 12 місяців, дата виготовлення 05.12.2012, маркована маркою акцизного податку попереднього зразка АВ 23 АААМ 89085312/12 9,174грн. відповідно до наявного маркування на пляшці - алкогольний напій є з простроченим терміном придатності для споживання. Таким чином, перевіркою встановлено факт зберігання алкогольного напою з порушенням норм Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв на тютюнових виробів». Стосовно пред'явлення посвідчень, наказу та направлення на перевірку відповідач зазначає, що продавець відмовився підписуватися у направленні на перевірку про що складно відповідний акт.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просили суд відмовити у задоволенні позову.
На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 10 червня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Видами діяльності позивача є: 47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
На підставі п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказу від 29 лютого 2016 року №110 ГУ ДФС у Київській області та направлень №1329 від 30.03.2016, №1330 від 30.03.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 тривалістю 10 діб. Мета перевірки: контроль за дотриманням суб'єктом господарювання вимог Податкового кодексу України, Законів України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями), від 06.07.1995 №265/95-Вр «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів.
За результатами перевірки складено Акт №637/10-36-21/НОМЕР_1 від 30.03.2016 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2016 №0000152101, яким у зв'язку з встановленням порушення ст. 17.2, абз. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і п.2 ст.1, ч.3 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 17 000грн.
Перевіркою встановлено факт зберігання пляшки бальзаму «Давній рецепт» 0, 5, 40% об., виробництва ТОВ «Золотоніський АГЗ «Златогор», вартістю 39 грн. 00 коп., строк придатності 12 місяців, дата виготовлення 05.12.2012, маркована маркою акцизного податку попереднього зразка АВ 23 АААМ 89085312/12 9,174грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 226.1 ст. 226 Податкового кодексу України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Згідно з п.226.9 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон).
Так, за правилами визначеними п.4 ч.4 ст. 11 Закону у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Відповідно до п.5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1251 від 27.12.2010 (далі - Положення №1251), в редакції, яка діяла на момент виготовлення бальзаму Давній рецепт», марки для вироблених в Україні алкогольних напоїв і тютюнових виробів відрізняються від марок для ввезених на митну територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів дизайном та кольором. Розмір плати за одну марку акцизного податку для алкогольних напоїв становить 0,103 гривні, для тютюнових виробів - 0,055 гривні. Марки для алкогольних напоїв та тютюнових виробів імпортного виробництва мають фіолетовий колір, вітчизняного - зелений. Наскрізна нумерація на марках складається з двох цифр індексу регіону України за місцезнаходженням виробника продукції (для маркування вітчизняної продукції), серії та окремого для кожної марки номера. Така нумерація наноситься паралельно довшій стороні марки. Індекси регіонів наведено у додатку. Крім того, на кожну марку наносяться такі реквізити: для тютюнових виробів - напис, що складається з початкових літер слів "тютюн імпортний" ("тютюн вітчизняний") - "ТІ" ("ТВ"), двозначного та однозначного числа (рік і квартал, у якому вироблено марки), розділених скісними лініями; для алкогольних напоїв - напис, що складається з початкових літер слів "алкоголь імпортний" ("алкоголь вітчизняний") - "АІ" ("АВ"), двох двозначних чисел (місяць і рік, у якому вироблено марки), розділених скісними лініями, та зазначення суми акцизного податку, сплаченої за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв з вмістом спирту від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Поряд з цим, Постановою Кабінету Міністрів України №474 від 03.07.2013 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів №1251 від 27.12.2010 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» та Постанови Кабінету Міністрів України №188 від 13.03.2013 «Деякі питання маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів», та затверджено нові зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв вітчизняного та імпортного виробництва.
Так, у Положення №1251 п. 5 викладено у наступній редакції: розмір плати за одну марку акцизного податку для алкогольних напоїв становить 0,1926 гривні, для тютюнових виробів - 0,091 гривні. Марка для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), вітчизняного виробництва виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, вітчизняного виробництва - червоній, для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), імпортного виробництва - фіолетовій, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, імпортного виробництва - оранжевій, для тютюнових виробів вітчизняного виробництва (з фільтром та без фільтра) - зеленій, для тютюнових виробів імпортного виробництва (з фільтром та без фільтра) - синій кольоровій гамі. На кожну марку наносяться такі реквізити: слова "УКРАЇНА", "МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ", "ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ" (для тютюнових виробів); позначення виду марки, що складається з початкових літер слів "алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)" - "АВ ЛГП", "алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)" - "АВ ВП", "алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)" - "АІ ЛГП", "алкоголь імпортний (виноробна продукція)" - "АІ ВП", "тютюн вітчизняний з фільтром" - "ТВ ЗФ", "тютюн вітчизняний без фільтра" - "ТВ БФ", "тютюн імпортний з фільтром" - "ТІ ЗФ", "тютюн імпортний без фільтра" - "ТІ БФ"; індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів) через скісну риску та сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
В судовому засідання сторонами не заперечувалися обставини щодо спливу терміну придатності пляшки бальзаму «Давній рецепт» та наявності його маркування маркою акцизного податку попереднього зразка. Разом з тим, суд зазначає, що за правилами п.4 ст. 11 Закону передбачено, що у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. Враховуючи викладене суд зазначає, що оскільки датою виробництва пляшки бальзаму «Давній рецепт» є 05.12.2012, то термін придатності в межах якого позивач мав право реалізовувати вказаний алкогольний напій з використання марок акцизного податку попереднього зразка сплинув 04.12.2013. Поряд з цим на час проведення фактичної перевірки позивача пляшка бальзаму «Давній рецепт» перебувала на реалізації зі строком прострочення продукції - 2 роки 3 місця 26 днів. З огляду на що твердження позивача в судовому засідання про те, що пляшка бальзаму «Давній рецепт» не знаходилася в місці реалізації, а була відставлена з вітрини з метою її обміну, який відбувається щомісяця, є недоведеними. Також слід зазначити, що відповідно до визначень, що містяться у ст.1 Закону місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України).
Порядок проведення фактичних перевірок встановлений статтею 80 Податкового кодексу України. Так, відповідно до п.80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до приписів п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
В судовому засідання свідок ОСОБА_3 яка є продавцем магазину ФОП ОСОБА_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, повідомила суду про те, що посадові особи відповідача не пред'являли ні наказу на проведення перевірки, ні направлень, ні посвідчень, а також не розписалися в журналі реєстрації перевірок. Поряд з цим, свідок ОСОБА_4, який безпосередньо проводив перевірку, вказав на те, що під час проведення перевірки ним та іншим інспектором були пред'явлені необхідні документи та в подальшому акт перевірки, однак продавець ОСОБА_3 відмовилася від їх отримання без пояснення причин про що складено відповідні акти (а.с. 33-35). Також свідок надав пояснення про те, що під час проведення перевірки здійснювалася фото фіксація, матеріали якої надано до матеріалів справи представником відповідача, з якої також вбачається ознайомлення продавця із направленням на перевірку.
Поряд з цим, суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
За приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 69-71, 91, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.