22 червня 2016 року 810/1698/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Катальпа-Еко" до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування припису,
23 травня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Катальпа-Еко" (далі - позивач) до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо проведення планової перевірки позивача на об'єкті будівництва;
- визнання протиправним та скасування припису від 28 квітня 2016 р. № С-2804/1;
- визнання протиправною та скасування постанови від 13 травня 2016 р. № З-1305/1-10/10-3/1305/09/01 (а.с. 8).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено мораторій на проведення перевірок суб'єктів господарювання, який передбачений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), а тому винесені за результатом такої перевірки постанова і припис підлягають скасуванню.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що позапланова перевірка позивача проведена правомірно, оскільки Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи - структурні підрозділи апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції (яким є відповідача), не є контролюючим органом в розумінні податкового законодавства України.
16 червня 2016 р. представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
28 квітня 2016 р. головним державним інспектором будівельного нагляду відповідача було здійснено виїзд на будівництво виробничо-складського комплексу позивача за адресою: вул. Радгоспна, 11, с. Зазим'я, Броварський р-н, Київська обл. з метою проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально-побутового призначення.
За наслідками перевірки у цей же день відповідачем складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій (а.с. 9).
Крім того, у цей же день відповідачем було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 3-Л-З-2804/1 та призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності на 13 травня 2016 р. (а.с. 10-11).
До того ж за наслідками перевірки було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № С-2804/1, яким зобов'язано позивача усунути порушення у сфері містобудівної діяльності, шляхом допущення посадової особи відповідача до перевірки 24 травня 2016 р. (далі - припис № С-2804/1) (а.с. 12).
13 травня 2016 р. за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, акта перевірки від 28 квітня 2016 р., припису № С-2804/1 та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 28 квітня 2016 р. № 3-Л-З-2804/1, відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від № З-1305/1-10/10-3/1305/09/01, якою на позивача накладено штраф у сумі 14 500 грн 00 коп. (далі - постанова № З-1305/1-10/10-3/1305/09/01) (а.с. 13).
У зв'язку з тим, що позивач вважає дії відповідача по проведенню перевірки, припис № С-2804/1 та постанову № З-1305/1-10/10-3/1305/09/01 протиправними, ним було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. №553 (далі - Порядок № 553).
Згідно з вимогами п.п. 1, 5 та 6 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється, в тому числі і Держархбудінспекцією.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Органи державного архітектурно-будівельного контролю проводять планові перевірки об'єктів містобудування не частіше ніж один раз на півроку.
Строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника
не більше ніж на п'ять робочих днів.
Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було здійснено виїзд на будівництво виробничо-складського комплексу позивача за адресою: вул. Радгоспна, 11, с. Зазим'я, Броварський р-н, Київська обл. з метою проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально-побутового призначення.
Проте, при вирішенні справи судом встановлено, що відповідно до вимог п. 3 Прикінцевих положень вказаного Закону у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
- з 1 січня 2015 р. на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 1 липня 2015 р. на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Названий п. 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII не є зміною чи доповненням до Податкового кодексу України та застосоване у ньому поняття «контролюючі органи» стосується усіх контролюючих органів, тобто органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності згідно з Законом України від 5 квітня 2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Таким чином, суд вважає, що наведене поняття слід застосовувати у розумінні пункту 1 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 р. №817/98 (далі - Указ №817/98), відповідно до якого органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно з Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 р. №439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що відповідач є контролюючим органом у розумінні п. 1 Указу №817/98, а тому на його перевірки розповсюджуються обмеження, встановлені п. 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII.
Як убачається з довідки позивача від 18 травня 2016 р. № 20, обсяг доходу позивача у 2015 р. становив менше 20 мільйонів гривень (а.с. 14).
Наведене свідчить, що позивач підпадав під дію п. 3 Прикінцевих положень Закону №71-VIII, а тому перевірку позивача відповідач мав право проводити лише з дозволу Кабінету Міністрів України.
Водночас, відповідач не навів суду доказів, які б свідчили про надання дозволу Кабінетом Міністрів України на проведення перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 4 січня 2016 р. у справі К/800/54487/15.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, що і було зроблено позивачем.
Як убачається з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого не було зроблено відповідачем.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що дії відповідача по проведенню перевірки позивача у період дії мораторію на проведення перевірок контролюючими органами є протиправними, а тому і рішення прийняті за результатом такої перевірки підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області щодо проведення 28 квітня 2016 р. планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Катальпа-Еко" на об'єкті будівництва виробничо-складського комплексу за адресою: вул. Радгоспна, 11, с. Зазим'я, Броварський р-н, Київська обл.
Визнати протиправним та скасувати припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 28 квітня 2016 р. № С-2804/1.
Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 13 травня 2016 р. № З-1305/1-10/10-3/1305/09/01
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.