29 червня 2016 року 810/1982/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації в якому просить суд визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області у прийнятті документів та оформленні подання до Київської обласної державної адміністрації щодо оформлення позивачу посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов'язати Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області розглянути надані позивачем документи, оформити та направити відповідне подання для розгляду Київською обласною державною адміністрацією для вирішення питання про присвоєння статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії в межах наданих повноважень; зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області про встановлення позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії І та видати відповідне посвідчення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відмова Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області у прийнятті документів на видачу їй посвідчення встановленого зразка категорії 1, як особі щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії є неправомірною.
На думку позивача, посилання відповідачів, як підставу для відмови, на Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76 від 28.12.2014, яким виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме - виключено зону посиленого радіоекологічного контролю - є безпідставним.
Відповідачі позов не визнали, заперечення надали суду у письмовій формі та просили суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначили, що оскаржувана відмова прийнята з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, наданих їм законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
У судове засідання, призначене на 23.06.2016, сторони не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні своєчасно та належним чином.
Разом з цим, матеріали справи містять клопотання сторін про здійснення розгляду справи без їх участі.
Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 та частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю та віднесена до 4 категорії осіб, які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, що видане 16.12.1996 року Київською обласною державною адміністрацією.
11 лютого 2015 року Центральна міжвідомча експертна комісія МОЗ та МНС України, розглянувши звернення ОСОБА_1 зробила висновок, що захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0206647 від 23.03.2015 позивачу було встановлену ІІ групу інвалідності з 19.03.2015. В якості причини інвалідності зазначено, що захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
07 червня 2016 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області із заявою про направлення до Київської обласної державної адміністрації подання для вирішення питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення.
Листом №06-26/649 від 07.06.2016 Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області повідомило позивача, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ (який набрав чинності 01.01.2015) виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю до якої було віднесено м. Миронівка. Таким чином, починаючи з 01.01.2015 департамент не приймає подання райдержадміністрацій та міськвиконкомів на оформлення посвідчень категорії 1 (роз'яснення Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА (від 23.01.2015 № 05-49-143).
Вважаючи відмову Управління соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації неправомірною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегулюванні нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Статтею 1 Закону №796-XII визначено, що цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
За визначенням, наведеним у статті 9 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
За змістом статті 14 Закону №796-XII інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, для встановлення пільг і компенсацій віднесені до категорії 1.
Відповідно до статті 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні.
Відповідно до Закону №796-XII та Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 № 51 (надалі - Порядок), посвідчення категорії 1 серії А видається інвалідам з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
За приписами статті 12 Закону №796-XII причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Пунктом 10 Порядку встановлено, що інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посвідчення видаються на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для видачі особі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, є одночасна сукупність для постраждалого наступних умов: 1) встановлення особі інвалідності; 2) наявність висновку МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок настання інвалідності особи із аварією на ЧАЕС.
Водночас, законодавством регламентовано порядок видачі посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, який включає в себе два етапи: 1) звернення такої особи із необхідним пакетом документів до відповідного УПСЗН; 2) оформлення та направлення УПСЗН подання до Департаменту соціального захисту населення відповідної облдержадміністрації щодо видачі заявнику такого посвідчення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи у розумінні положень статті 11 Закону №796-XI та інвалідом 2 групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на ЧАЕС, а відтак наділена законодавством правом на отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесеної до 1 категорії.
Вирішуючи питання про наявність підстав для видачі позивачу посвідчення 1 категорії у зв'язку з тим, що пунктом 4 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII у статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслiдок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 № 791а-XII виключений абзац п'ятий частини другої статті 2, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
З виключенням вказаного абзацу законодавець виключив зону посиленого радіоекологічного контролю з числа територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживання в межах якої давало право на отримання посвідчення 4 категорії.
Однак, суд наголошує, що у межах спірних правовідносин позивач не звертався до відповідача з жодними заявами про видачу йому посвідчення 4 категорії.
При цьому, право особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС в порядку пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №796-ХІІ виникає у зв'язку зі встановленням інвалідності через захворювання, пов'язане з Чорнобильською катастрофою, а не в залежності від місця її проживання або роботи, як стверджує відповідач.
Відтак, посилання відповідача на те, що територія, на якій проживає позивач з 01.01.2015 не є зоною радіоактивного забруднення, взагалі не стосуються спірного права особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 1.
Слід також наголосити, що попри виключення Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII з числа територій, що зазнали радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю осіб, які вже мають відповідні посвідчення 4 категорії статусу постраждалих від Чорнобильської катастрофи не позбавлено, відповідну категорію осіб з статті 11 Закону №796-XII не виключено, посвідчення недійсними чи відкликаними не визнавались.
Крім цього, суд виходить з того, що наявність висновку МСЕК про причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою безумовно свідчить про те, що ОСОБА_1 є постраждалою від Чорнобильської катастрофи в розумінні статті 9 Закону №796-XII.
Статтею 13 Закону №796-XII встановлено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На державу покладаються також зобов'язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 1 Закону №796-XII державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципі пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи; соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Абзацом третім пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 передбачено, що видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Відповідно до абзаців 4 та 9 пункту 10 вказаного Порядку посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За таких обставин, враховуючи відповідність позивача встановленим законодавством критеріям для встановлення статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, суд робить висновок, що відмова Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області у направленні подання до Київської обласної державної адміністрації на видачу посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).
Зважаючи на те, що судом встановлена протиправність відмови Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області щодо направлення подання до Київської обласної державної адміністрації на видачу ОСОБА_1 посвідчення категорії 1, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення реалізації законних прав позивача шляхом зобов'язання відповідача - 1 направити до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації подання на видачу ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка, як особі, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії, категорія 1.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Київську обласну державну адміністрацію визначити позивачу статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення, суд зазначає наступне.
Приписами статті 65 Закону № 796 встановлено, що видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Таким чином, визначення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видача відповідного посвідчення є виключно дискреційними повноваженнями Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин
Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.
Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Відтак завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Водночас позивачем не надано суду жодного доказу щодо прийняття Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації рішень за результатами розгляду подання Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області, тобто доказів реалізації власних повноважень шляхом використання можливостей, визначених нормами права.
Таким чином, вимога позивача щодо визнання за нею статусу особи, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії, категорія 1 та зобов'язання відповідача - 2 видати посвідчення є втручанням у дискреційні повноваження органу, що є неприпустимим. Водночас, суд звертає увагу, що належним способом захисту порушеного права позивача саме у даному випадку є саме зобов'язання Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області на видачу ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка, як особі, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії, категорія 1, з урахуванням викладених у даному рішенні висновків.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як встановлено судом, сторони не понесли судових витрат, тому вони розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області у прийнятті документів та оформленні подання до Київської обласної державної адміністрації щодо оформлення ОСОБА_1 посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області направити до Київської обласної державної адміністрації подання для вирішення питання про присвоєння ОСОБА_1 статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Управління соціального захисту населення Миронівської райдержадміністрації Київської області про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
У задоволенні решти позовних вимог- відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 червня 2016 року.