21 червня 2016 року Справа № 808/1056/16 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Садовий І.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в особі начальника Бєлікової Ірини Володимирівни про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
30.03.2016 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в особі начальника Бєлікової Ірини Володимирівни (далі - відповідач) про визнання неправомірною бездіяльності відповідача в частині ненарахування та невиплати позивачу грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Ухвалою суду від 01.04.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/1056/16 та призначене попереднє судове засідання на 18.04.2016.
Ухвалою суду від 18.04.2016 закінчено підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду та зупинено провадження у справі за клопотанням представника відповідача на 07.06.2016.
07.06.2016 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 07.06.2016 провадження у справі зупинено за клопотанням представника відповідача до 21.06.2016.
21.06.2016 провадження у справі поновлено.
Позивач у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує з підстав, зазначених в позовній заяві та наданих письмових поясненнях. Зазначає, що з 03.09.2002 по 14.03.2013 працювала в Токмацькому районному суді Запорізької області, займаючи різні посади державної служби, відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон України №3723-ХІІ). Проте, з вересня 2012 року по день свого звільнення, позивачу, як державному службовцю, не була нарахована і виплачена грошова винагорода за сумлінну працю на посадах в органах державної влади, на підтвердження чого надано довідки про заробітну плату за весь період державної служби. На думку позивача, винагорода за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років є структурною частиною заробітної плати, відповідно до Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995. Відтак, бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині ненарахування та невиплати грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати вважає неправомірною. В позовній заяві позивач, посилаючись на те, що вказана грошова винагорода є складовою заробітної плати працівника та виплачується в межах трудових відносин, вказує, що звернення до суду з вимогами про зобов'язання її виплатити, не обмежується будь-яким строком, відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, зазначених в письмових запереченнях на позовну заяву від 18.04.2016. Окрім того, наполягає на задоволенні заяви від 15.04.2016 вих.№ 08-02/1013 про залишення позовної заяви без розгляду. В матеріалах справи міститься заява про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з порушенням строків звернення до суду (вх.№12167 від 18.04.2016). В своїй заяві відповідач посилається на необґрунтованість доводів позивача з підстав неврахування ним спеціальних норм закону, якими врегульовані питання оплати праці. Аналізуючи норми Закону України №3723-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», наполягає, що грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах держаної влади, зразкове виконання трудових обов'язків не входить до складу заробітної плати державного службовця, а є окремою заохочувальною виплатою. Таким чином, для визначення строку звернення до суду з приводу вищезазначеної грошової винагороди мають застосовуватись положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи викладене, просить залишити позовну заяву без розгляду.
За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.
Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 03.09.2002 по 14.03.2013 працювала на державній службі в Токмацькому районному суді Запорізької області на різних посадах.
14.03.2013 наказом №25-ос Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області ОСОБА_2 звільнена з займаної посади керівника апарату суду у зв'язку з висловленням їй недовіри зборами суддів Токмацького районного суду Запорізької області.
За час проходження державної служби, позивачем прийнято Присягу державного службовця, присвоювались ранги державного службовця відповідної категорії, виплачувалась заробітна плата та інші виплати.
Підставою звернення до суду із позовною заявою стало ненарахування і невиплата позивачу, як зразковому працівнику державної служби, грошової винагороди за сумлінну працю на посадах в органах державної влади понад 10 років.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №108/95-ВР ) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 33 Закону України №3723-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати до рангу, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Частиною 7 Закону України №3723-ХІІ встановлено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Умови та порядок, за яких може бути здійснена видача грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків визначено постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №212 (чинній на час виникнення спірних правовідносин). Порядком встановлено, що грошова винагорода виплачується керівним працівникам і спеціалістам на підставі рішення керівника відповідного органу державної влади, а керівникам органів та їх заступникам - рішення керівника органу вищого рівня.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків до доплат або надбавок, які можуть встановлюватись державним службовцям, не віднесена.
Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що прийняття рішення про видачу винагороди державним службовцям відноситься до дискреційних повноважень керівництва відповідного державного органу. Зазначена грошова винагорода не входить до складу заробітної плати державного службовця та є окремою разовою виплатою.
Викладена правова позиція узгоджується із висновками, викладеними в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.04.2011 по справі №К-17034/07.
Таким чином, для визначення строку звернення до адміністративного суду з приводу видачі вищевказаної грошової винагороди мають застосовуватись положення ст. 99 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Позивач зазначає про те, що право на виплату грошової винагороди за сумлінну безперервну працю на посадах в органах державної влади понад 10 років виникло у неї з 03 вересня 2012. З позовною заявою за захистом своїх прав позивач звернувся лише 30.03.2016.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяв та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Згідно з п.9 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
На підставі викладеного, суд вважає доводи відповідача обґрунтованими, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.99, ст.100, п.9 ч.1 ст.155, ст.160, ст.165 КАС України, суд
Клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з порушенням строків звернення до суду, - задовольнити.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в особі начальника Бєлікової Ірини Володимирівни про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Садовий