Справа №2-956/12/15 Головуючий суддя І інстанції Шмадченко С.І.
Провадження № 22-ц/790/4654/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин
про відкриття апеляційного провадження
21 червня 2016 року суддя Апеляційного суду Харківської області Яцина В.Б., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України про зобов'язання забезпечити ізольованим житловим приміщенням,
встановив:
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України надати ОСОБА_1 за рахунок Міністерства оборони України ізольоване житлове приміщення на склад його сім'ї, при першому надходженні житла.
Не погоджуючись з рішенням суду, Міністерство оборони України 19.05.2016 року через районний суд подало апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Перевіривши матеріали справи, вважаю необхідним відкрити апеляційне провадження з наступних підстав.
Обґрунтовуючи своє клопотання апелянт вказав на те, що вказаним рішенням суд вирішено питання про права та обов'язки МО України, яке не брало участі у справі, а тому відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України має право та підстави для апеляційного оскарження даного рішення, оскільки судом допущені суттєві порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та винесення незаконного судового рішення. При цьому Міноборони не брало участі у розгляді справи, через що не знало і не могло знати про наявність такого судового рішення, через що Міноборони було позбавлено можливості своєчасно оскаржити це судове рішення. Відповідач по справі всупереч діючому у військовому відомстві порядку не повідомило Східний територіальний юридичний відділ Міноборони, як повноважений для представництва Міноборони орган, про розгляд цієї справи, 12 травня 2016 року на адресу Східного ТЮВ надійшов лист ТВО начальника КЕВ м. Харкова від 11 травня 2016 року № 2460, відповідно до якого на вимогу начальника Харківського гарнізону для оскарження судових рішень Східному ТЮВ було надіслано, серед інших, копію рішення суду по цій справі. Оскаржуване судове рішення впливає на права та обов'язки Міноборони, оскільки в резолютивній частині зазначається обов'язок відповідача, КЕВ м. Харкова МО України, надати ізольоване житлове приміщення саме за рахунок Міноборони. Таким чином, у рішенні було опосередковано покладені обов'язки на Міноборони, яке навіть не було стороною у справі, що є грубим порушенням норм процесуального права та прав Міноборони, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення та є підставою для його скасування.
Згідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Стаття 292 ЦПК України передбачає право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції повністю або частково для сторони та іншої особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, лише якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Як вбачається із рішення районного суду КЕВ м. Харкова, що є самостійною військовою установою, зобов'язане за рахунок Міністерства оборони України забезпечити житлом звільненого у запас військовослужбовця. Доводи клопотання про те, що МО України, з яким КЕВ м. Харкова МО України всупереч діючого порядку не узгодив свою позицію по справі і про її розгляд не повідомив, внаслідок не залучення судом до розгляду справи в порядку сит. 33 ЦПК України не змогло надати нові для справи докази порушення судом законного порядку надання житла, підтверджуються наданою копією листа ТВО начальника КЕВ м. Харкова від 11.05.2016 року, вих. № 2460, і тому вказані причини пропуску процесуального строку не є безпідставними. При цьому апелянт внаслідок не виконання судом своїх обов'язків по залученню Міноборони до розгляду справи з точки зору необхідності дотримання процесуальних строків перебував у стані юридичної невизначеності, тому наявний у сторони процесуальний обов'язок добросовісно користуватися своїми правами і в розумні інтервали вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, - у даному випадку становить для апелянта надмірний тягар.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у п.п. 41, 42 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) - у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності (res judicata), як з точки зору дискреційних повноважень судів у часі, так і у підставах для поновлення строків, а також - дотримуватися позитивного обов'язку при цьому діяти з метою виправлення серйозних судових помилок, а не лише заради перегляду та нового вирішення справи, що захищено «правом на суд» заявника, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.
Стаття 6 Конституції України закріплює принцип поділу влади, згідно з яким державна влада України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади і здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства.
Згідно ст.1 Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26.11.2014 року № 671 Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.297 ЦПК України (в редакції Закону № 4176-VI від 20.12.2011р.) незалежно від поважності пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу державного самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Вказаний річний строк, встановлений для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора та інших суб'єктів владних повноважень, є присікальний, тобто він не поновлюється, зі спливом якого апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження суду апеляційної інстанції, незалежно від поважності причини пропуску строку для подання. Такі вимоги цивільного процесуального закону відповідають принципу правової (юридичної) визначеності, що стосується незмінюваності судових рішень та неможливості їх фактичного перегляду упродовж невизначеного проміжку часу, як складової частини права позивача на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Однак для з'ясування чи належить Міноборони України як центральний орган виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, у тому числі у питанні соціального забезпечення військовослужбовців, забезпечення їх житлом, до органів державної влади в розумінні вказаної норми п. 3 ч. 3 ст. 297 ЦПК України, що користуються обмеженим у часі правом на апеляційне оскарження рішень судів з питань, які перебувають в їх компетенції, - необхідно дослідження матеріалів справи та перевірки доводів апелянта та можливих запереч з цього приводу позивача, що можливо лише після відкриття апеляційного провадження по справі. З цих же мотивів та в контексті вимог дотримання принципу юридичної визначеності стосовно остаточного рішення суду, слід дійти висновку, що без розгляду скарги по суті, на стадії відкриття провадження неможливо з'ясувати наскільки обґрунтованими є доводи скарги стосовно суттєвого порушення закону.
Виходячи з наведеного, не зважаючи на значний сплив процесуального строку, слід визнати переконливими доводи клопотання про необхідність його поновлення для розгляду апеляційної скарги по суті.
Апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2012 року оформлена відповідно до вимог статті 295 ЦПК України.
Підстав для залишення апеляційної скарги Міністерства оборони України без руху не вбачається.
Керуючись ст.ст.73, 297 ЦПК України,
Клопотання Міністерства оборони України про поновлення пропущеного строку - задовольнити.
Поновити Міністерству оборони України строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2012 року.
Відкрити апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України про зобов'язання забезпечити ізольованим житловим приміщенням.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:
ОСОБА_2.