Справа № 727/5233/15-ц
Провадження № 2/727/133/16
07 червня 2016 року. Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі: головуючого судді - Кирилюк Л.К.
при секретарях - Веселому С.С., Скрипник Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом СЕКІ ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ЧІГАК ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання незаконними дій приватного нотаріуса, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на це майно і за позовом ОСОБА_4 до СЕКІ ОСОБА_1 (треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2, ЧІГАК ОСОБА_3) про виділ частки зі спільної часткової власності, визнання права власності на частку квартири та припинення права спільної часткової власності на квартиру, -
В липні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання незаконними дій приватного нотаріуса, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на це майно, надавши у вересні 2015 року та в квітні 2016 року заяви про збільшення позовних вимог.
Посилався на те, що 28 жовтня 2013 року між ним та відповідачкою ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 89,10 кв.м, в тому числі житловою 45,20 кв.м.
Під час укладання цього договору у приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, яка його посвідчувала, була також присутня відповідачка ОСОБА_2, яка бажала виконати функцію перекладача при посвідченні договору та роз'яснити йому істотні умови договору, так як він не володіє українською мовою, яка пояснювала йому, що він купує квартиру виключно на своє ім'я та матиме право володіти і розпоряджатись нею тільки особисто, проживати в ній. Кошти за придбану квартиру ним особисто були сплачені в повному обсязі продавцю ОСОБА_6 при підписанні договору.
З моменту укладення договору до даного часу він володіє та користується квартирою і періодично, коли перебуває в Україні, проживає в ній, особисто сплачує комунальні послуги.
Після укладення договору йому не сподобалась поведінка ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_4, які стали використовувати придбану ним квартиру на власний розсуд, а тому він повідомив їм, що не бажає бачити їх у своїй квартирі, на що вони відповіли, що квартира не лише його, а і ОСОБА_2 Після сварки він забрав у ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири, який вона весь час тримала у себе, замінив двері і замки в квартирі. Повернувшись з України в ОСОБА_7 Італію, побачив, що ОСОБА_2, яка тимчасово мешкала в його квартирі в м. Мілані, у червні 2014 року викрала у нього його особисті речі, гроші та ключі від спірної квартири.
Таким чином, він дізнався про обман, вчинений ОСОБА_2, яка з метою заволодіння частиною квартири скористалась тим, що він не володіє українською мовою, неправильно переклала йому текст договору з української на італійську мову, в результаті чого незаконно отримала у власність 1/3 квартири, яку згодом подарувала своєму сину ОСОБА_4, який став її співвласником, про що він дізнався приблизно в травні - червні 2014 року.
При укладенні договору купівлі-продажу він запитував відповідачку ОСОБА_2, чому вона ставить свій підпис на договорі, на що вона відповіла, що підписується як перекладач.
З'ясувати правомірність вчинення підпису на договорі купівлі-продажу квартири відповідачкою ОСОБА_2 в момент його укладення у нього не було можливості, оскільки він абсолютно не володіє ні українською, ні російською мовами. Інших осіб, які б могли пояснити йому, що фактично відбувається, в приміщенні нотаріуса не було.
На час укладення договору у них з відповідачкою були приязні стосунки, він довіряв їй. Не знаючи процедури вчинення нотаріальних дій за участю перекладача, вважав, що укладений договір повністю відповідає його волі, що він набуває у власність всю квартиру, а відповідачка ОСОБА_2 вчиняє підпис в договорі як перекладач. Він не спілкувався ні з продавцем, ні з нотаріусом, оскільки не міг з ними порозумітися без належного перекладу. Після укладення договору відповідачка ОСОБА_2 не вчиняла жодних дій як власниця набутої частки, не створювала ніяких перешкод йому в користуванні квартирою.
Дізнавшись про вчинені дії відносно нього з боку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, він неодноразово намагався знайти з ними порозуміння і просив в добровільному порядку повернути йому його частку у власній квартирі шляхом укладення нотаріально посвідченого договору, однак ОСОБА_2 спочатку начебто і не заперечувала проти мирного вирішення спору, посилаючись, що вчинить це, як тільки син повернеться із зони АТО, а згодом вони стали заперечувати проти добровільного повернення його частки.
Остання їхня телефонна розмова з ОСОБА_2 відбулась 17 лютого 2015 року у присутності його представника ОСОБА_8, під час якої вона повідомила, що не має жодного наміру повертати йому 1/3 частку квартири в добровільному порядку, бо хоче отримати за неї кошти в сумі 20000 євро.
Вважає, що вказаний правочин в частині купівлі ОСОБА_2 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, а згодом і відчуження нею шляхом дарування цієї частки на користь свого сина, порушує його права та інтереси як власника, оскільки такі дії спрямовані на позбавлення його права власності на частку квартири, вона вчинила обман відносно нього, тому вважає договір купівлі-продажу в частині покупця недійсним, так як він є одноосібним покупцем і придбав квартиру за власні кошти, а подаровану відповідачкою ОСОБА_2 своєму сину частку квартири належить витребувати в його користування із чужого незаконного володіння.
Крім того, вважає дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 незаконними з таких підстав:
Відповідно до ст.5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики, сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.
Вважає, що при вчиненні нотаріальної дії за його участю, а саме: посвідченні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, приватний нотаріус ОСОБА_5 грубо порушила чинне законодавство України, не виконала покладені на неї законодавством обов'язки, внаслідок чого його юридична необізнаність, не знання та не володіння українською мовою призвели до зловживання та обману його ОСОБА_2 при укладенні договору. Цьому обману сприяли незаконні дії приватного нотаріуса ОСОБА_5, а тому договір в частині купівлі-продажу 1/3 частини квартири на ім'я ОСОБА_2 не відповідає вимогам ч.1 та ч.3 ст.203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ч.ч.10-13 ст.44 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
В порушення цієї норми закону приватний нотаріус ОСОБА_5 фактично не з'ясувала дійсні наміри кожної із сторін, зокрема його, особисто з ним вона не спілкувалась, а спілкувалась при посередництві ОСОБА_2, яка, як тепер виявилось, неправильно витлумачила його наміри і волю придбати всю квартиру в особисту власність, а не в спільну часткову з ОСОБА_2, і шляхом обману заволоділа 1/3 часткою квартири.
Окрім того, подальші дії ОСОБА_2 з відчуження частини квартири на користь свого сина ОСОБА_4 засвідчують про відсутність спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже, правочин також не відповідає вимогам ч.5 ст.203 ЦК України.
Відповідно до п.10 наказу Міністерства юстиції України № 296/2 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України № 282/20595 від 22 лютого 2012 року, «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» з подальшими змінами і доповненнями, якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у письмовій або усній формі, про що зазначається у посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, якою вона володіє.
Також в договорі купівлі-продажу неправильно зазначено його прізвище «Сечі» замість «Секі». Зазначена обставина засвідчує про те, що фахового перекладача з італійської на українську мову теж не було, оскільки якщо б його запитали його прізвище та ім'я, то він відповів би правильно ОСОБА_1, а не ОСОБА_9, як зазначено в договорі. Перекладач, який здійснював переклад його паспорта, зробив переклад не з італійської, а з англійської мови, про що зазначено у посвідчувальному написі перекладача. Копія тексту перекладу паспорта додана до матеріалів справи і повністю співпадає із текстом перекладу, наданому у процесі розгляду справи. Якщо б при посвідченні договору був присутній фаховий перекладач з італійської на українську мову, то цього б не сталося. Приватний нотаріус ОСОБА_5 відмовилась в добровільному порядку виправити вказану описку.
У тексті договору зазначено, що договір купівлі-продажу сторонами прочитаний, зміст його зрозумілий та відповідає їхній волі, про що посвідчують їхні підписи. Однак фактично він не міг прочитати текст договору, оскільки не володіє мовою, якою він складений, він не вивчав українську мову і не знає її. Перекладач був відсутній, нотаріус особисто йому текст договору не перекладала, у посвідчувальному написі нотаріуса у договорі відсутні відомості про переклад з української на італійську мову. Тому зміст договору не відповідав його волі, оскільки він був введений в оману ОСОБА_2, а інша особа, яка могла б йому прочитати та пояснити текст договору, була відсутня.
Згідно ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо одна сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.
Договір купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 2013 року повинен бути визнаний недійсним в частині покупця ОСОБА_2, оскільки він передавав ОСОБА_6 в повному обсязі обумовлену ними суму за квартиру, тому право власності на 1/3 частку повинно бути визнано за ним, а дана частка витребувана із чужого незаконного володіння ОСОБА_4, як набута ним без достатніх підстав за безоплатним правочином, оскільки його мати відповідачка ОСОБА_2 не мала права на цю частку, а тому не вправі була її відчужувати.
З врахуванням уточнених позовних вимог просить визнати незаконними дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 при посвідчені договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 жовтня 2013 року; визнати недійсним даний договір в частині покупця 1/3 частки квартири ОСОБА_2, визнавши його одноосібним покупцем квартири АДРЕСА_1; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/3 частку вказаної квартири на його користь; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, вчинену 08 травня 2014 року, номер запису про право власності 5599475 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 195035773101, а також стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 380 грн. 77 коп. з кожного.
В липні 2015 року ОСОБА_4, будучи третьою особою, звернувся до суду з позовом, надавши його в новій редакції, до відповідача ОСОБА_1 (треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2, ОСОБА_6І.) про виділ частки зі спільної часткової власності, визнання права власності на частку квартири та припинення права спільної часткової власності на квартиру.
Посилався на те, що на підставі договору дарування частки квартири, укладеного між ним та ОСОБА_2, який посвідчений 08 травня 2014 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 і зареєстрованим в реєстрі за № 3299, йому на праві власності належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1. На підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 5176, 2/3 частки цієї квартири належать громадянину ОСОБА_7 Італія ОСОБА_9.
Спірна квартира загальною площею 89,10 кв.м, в тому числі житловою площею 45,20 кв.м, складається з двох суміжних кімнат площею 26,40 кв.м та 19,60 кв.м, кухні площею 12,80 кв.м, вбиральні 1,10 кв.м, ванни 3,10 кв.м, двох коридорів площею 2,0 кв.м та 2,30 кв.м, двох веранд площею 9,00 кв.м та 11,30 кв.м, а також комори 2,30 кв.м.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» передбачено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Аналогічні роз'яснення містяться і в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності».
Згідно із висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 375 від 22 жовтня 2014 року виділ у натурі 1/3 частки спірної квартири технічно можливий, його частка буде складатися з приміщень площею 19,60 кв.м та 8,40 кв.м, для відокремлення якого необхідно в кімнаті площею 18,00 кв.м закласти стіну, а в зовнішній стіні квартири пробити дверний отвір. При цьому 1/3 частка, яка виділяється, буде складати 31/100 частин вартістю 203381 грн., що на 14286 грн. менше за ідеальну частку. Технічна можливість переобладнання вказаних приміщень в ізольовану квартиру підтверджується ескізним проектом розподілу спірної квартири, виготовленого Чернівецькою філією інституту «НДІпроектреконструкція», згідно якого квартира буде складатися з кімнати площею 19,60 кв.м, кухні 8,10 кв.м та добудови коридору площею 4,00 кв.м і ванної з санвузлом площею 4,00 кв.м (2 варіант ескізного проекту).
Оскільки частка, що виділяється, згідно з висновком № 375 експертного будівельно-технічного дослідження складає 31/100, тобто є меншою за ідеальну частку, повинна бути проведена заміна його частки з 1/3 на 31/100.
Просить виділити в натурі з квартири АДРЕСА_1 приміщення площею 19,60 кв.м та 8,40 кв.м, що становить 31/100 її часток вартістю 203381 грн., визнавши за ним право власності на них; припинити право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1; проведення робіт по відокремленню приміщень покласти на нього, а також стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2033 грн. 81 коп.
Позивач ОСОБА_1 за участю перекладача та його представник ОСОБА_11 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просять визнати незаконними дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 при посвідченні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 жовтня 2013 року; визнати недійсним даний договір в частині покупця 1/3 частки квартири ОСОБА_2, визнавши його одноосібним покупцем квартири АДРЕСА_1; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/3 частку вказаної квартири на його користь; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, вчинену 08 травня 2014 року, номер запису про право власності 5599475 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 195035773101, а також стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 380 грн. 77 коп. з кожного з підстав, вказаних в позовній заяві, повністю підтвердивши викладені в ній обставини.
З цих же підстав не визнали позовні вимоги ОСОБА_4, просять в їх задоволенні відмовити. Крім того, ОСОБА_4 не надано суду дозвіл Чернівецької міської ради на таку добудову і не вирішено ним питання про надання йому у власність чи в користування земельної ділянки, на якій він має намір провести добудову, що є також підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_1 доповнив, що ОСОБА_2 тривалий час приблизно 8-10 років проживала в ОСОБА_7 Італії, знає італійську мову, до укладення договору він з ОСОБА_2 був знайомий два роки, між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були приязні відносини. Він з ОСОБА_2 був в м. Черкаси один чи два рази, знайомився з її сестрою та її чоловіком. Він мав намір придбати нерухомість в Україні, хотів мати свій будинок, так як за такі гроші в Італії він не міг нічого придбати. ОСОБА_2 і ОСОБА_6 були подругами, квартиру знайшла ОСОБА_2, до укладення договору купівлі-продажу в м. Чернівці він не приїжджав. Квартира була придбана за 60000 євро, дана сума була передана ним особисто ОСОБА_6 в приміщенні нотаріальної контори. Він довіряв ОСОБА_2, у нотаріуса всі документи були в неї, вона все робила, тому вважав, що набув права власності на всю квартиру, оскільки вона йому так повідомила. Після підписання договір купівлі-продажу знаходився у ОСОБА_2, а потім через деякий час він забрав його від неї. Квартиру вони хотіли використовувати під склад для товарів з Італії. З 2013 року він перебуває в Україні, а після придбання квартири хотів зробити ремонт і проживати в ній. ОСОБА_6 його в оману не вводила, тому до неї ніяких претензій не має. ОСОБА_2 в договорі фігурує як покупець і саме вона ввела його в оману. ОСОБА_12 2-3 місяці після укладення договору купівлі-продажу виявив, що 1/3 квартири йому не належить.
Для реєстрації як платника податків він ходив особисто з ОСОБА_4 в м. Черкаси, надавав італійський паспорт з перекладом і ще якісь документи. Він зареєстрований як фізична особа, ідентифікаційний номер отримував особисто разом з сином ОСОБА_2 ОСОБА_4 Даний документ був у нього викрадений в ОСОБА_7 Італія, тому він заново робив його в м. Чернівцях. 10 січня 2010 року йому був виданий паспорт, який в подальшому теж був викрадений в ОСОБА_7 Італії, саме цей паспорт був наданий нотаріусу. У приватного нотаріуса ОСОБА_5 був перший раз при укладанні договору, підписувався українською мовою, так як скопіював підпис, який написала нотаріус.
Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ОСОБА_13 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав повністю, просить виділити в натурі з квартири АДРЕСА_1 приміщення площею 19,60 кв.м та 8,40 кв.м, що становить 31/100 її часток вартістю 203381 грн., визнавши за ОСОБА_4 право власності на них; припинити право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1; проведення робіт по відокремленню приміщень покласти на ОСОБА_4, а також стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2033 грн. 81 коп. з підстав, вказаних в позовній заяві, повністю підтвердивши викладені в ній обставини.
Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просить відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що відповідачка ОСОБА_2 за два-три роки до 2013 року, перебуваючи в ОСОБА_7 Італія, познайомилась з ОСОБА_1, потім вони проживали у фактичних шлюбних відносинах. Вони разом неодноразово приїжджали до неї в м. Черкаси, а також в м. Чернівці, де проживав її син ОСОБА_4 Вона всім представляла ОСОБА_1 як нареченого, оскільки в майбутньому вони мали намір зареєструвати шлюб, придбати квартиру і проживати в Україні, зокрема в м. Чернівці, де проживає її син. Вони знайшли дану квартиру і вирішили її придбати, оскільки вона знаходилась неподалік від квартири її сина. ОСОБА_1 прекрасно знав і усвідомлював, що квартира буде придбана на двох, оскільки ОСОБА_2 мала кошти тільки на 1/3 частину квартири, тому і придбала тільки цю частину, заплативши за неї грошові кошти в сумі 50000 грн. При укладенні договору купівлі-продажу не було офіційно перекладача, оскільки ОСОБА_2 перекладала ОСОБА_1, при цьому він усвідомлював, що придбаває 2/3 частки квартири, а 1/3 частку квартири придбаває ОСОБА_2 Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 йому про це сказала і він погодився. В постанові пленуму Верховного Суду України чітко роз'яснено, хто має доводити оману. Вона не може доводитися показами свідків, а жодних письмових доказів позивачем не надано. При укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_2 була покупцем, вона володіє італійською мовою, вона пропонувала йому взяти перекладача, але він повідомив, що не потрібно, тому вона і перекладала йому текст на італійську мову. Вона перекладала йому всі документи, які він підписував, в тому числі і його заяву, де вказано, що він у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, хоча це не спростовує факт дійсного перебування у таких відносинах. Йому не відомо, хто саме знайшов приватного нотаріуса ОСОБА_5 Йому також не відомо, чи роз'яснювала нотаріус ОСОБА_1 право на перекладача. Оскільки сам позивач не посилається на його обман з боку продавця ОСОБА_6, а обман другого покупця ОСОБА_2 не є обманом іншої сторони, тому підстав для визнання недійсним частини договору купівлі-продажу, передбачених ст.230 ЦК України, немає.
Відповідачка приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та її представники ОСОБА_14 і ОСОБА_12 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, а позовні вимоги відповідача ОСОБА_4 вважають обґрунтованими.
Відповідачка ОСОБА_5 пояснила суду, що в жовтні 2013 року до неї звернулась ОСОБА_6 з приводу продажу квартири та надала документи, які вона перевірила. Пізніше в цей же день до неї прийшли ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1. ОСОБА_6 надала всі документи на квартиру, ОСОБА_2 надала копію паспорта, а ОСОБА_1 паспорт, його переклад та код платників податку. ОСОБА_2 сказала, що вони вдвох купують квартиру, а саме: 1/3 частку - вона, а 2/3 частки - він. ОСОБА_1 також сказав, що вони купують разом. Вона надрукувала два екземпляри договору і надала їм. Вони прочитали договір, погодились, потім вона його роздрукувала, а вони пішли в іншу кімнату розраховуватись з ОСОБА_6 Повернувшись, вони підписали договір. Їх волевиявлення було саме на придбання квартири у спільну часткову власність. Стосовно перекладу, то будь-який закордонний паспорт повинен перекладатись на англійську мову, а з англійської на українську мову, що було зроблено і тому в договорі зазначено ОСОБА_9 відповідно до перекладу. Також вона його запитала, чи він володіє українською мовою і чи розуміє договір, на що він сказав так. Вона бачила, що він адекватна людина. Сімейний стан позивача вона з'ясовувала з його слів, він сказав, що не одружений. Підтвердження того, чи він дійсно одружений, вона не вимагала. Вона не прислухалась, якою мовою між собою розмовляли ОСОБА_2 і ОСОБА_1, мабуть їм зручніше було говорити італійською мовою. В Інструкції про вчинення нотаріальних дій вказано, що людина має володіти українською мовою, якщо він розуміє українську мову, тоді перекладача не потрібно. Вона запитувала, чи потрібен перекладач, але він відповів, що ні. Вголос договір не читався, кожен читав про себе, після чого ОСОБА_1 сказав їй, що розуміє його, на її запитання відповів так. Після оформлення договору вони з нею розрахувались за надані послуги разом, частину коштів заплатив ОСОБА_1, а частину ОСОБА_2 Вона не була присутня, коли вони розраховувались з ОСОБА_6, оскільки вони перебували в окремій кімнаті. Також на картці платника податку було зазначено прізвище ОСОБА_9. При посвідченні оспорюваного договору купівлі-продажу квартири вона як нотаріус дотрималась всіх вимог чинного законодавства, порушень закону з її боку не було.
Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, хоча про день та час розгляду була повідомлена належним чином судовою повісткою за місцем реєстрації, про причини неявки суду не повідомила, суд вважає можливим розглянути справу в її відсутності.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника, представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відповідачки приватного нотаріуса ОСОБА_5 та її представників, покази свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 частково обґрунтовані і підлягають до часткового задоволення, а позовні вимоги ОСОБА_4 не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (як зазначено в тексті) і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 89,10 кв.м, в тому числі житловою площею 45,20 кв.м, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 5176 (копія на а.с.12-13). Згідно даного договору ОСОБА_9 прийняв у власність 2/3 частки квартири, а ОСОБА_2 прийняла у власність 1/3 частку квартири. Право власності на квартиру зареєстроване 28 жовтня 2013 року, номер запису про право власності ОСОБА_9 3105830, номер запису про право власності ОСОБА_2 3105843, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.14).
Суд вважає, що при посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 2013 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 порушила вимоги ст.5 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики, сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.
Згідно п.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/2 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України № 282/20595 від 22 лютого 2012 року, з наступними змінами і доповненнями, якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у письмовій або усній формі, про що зазначається у посвідчувальному написі. Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується тією мовою, якою вона володіє.
Згідно ст.44 ч.ч.10-13 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином ОСОБА_7 Італія і не володіє українською мовою, що підтверджується копіями його паспорта та свідоцтва про базову середню освіту (а.с.130-131, 185-186).
Приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_5 достовірно знаючи, що покупець ОСОБА_1 не є громадянином України, а громадянином іноземної держави, в порушення своїх обов'язків належним чином не з'ясувала питання про те, чи він дійсно володіє українською мовою, чи може читати та розмовляти українською мовою і чи йому потрібен перекладач, не залучила професійного перекладача, послуги якого виконувала відповідачка ОСОБА_2, через що фактично не з'ясувала дійсні його наміри, так як особисто з ним вона не спілкувалась, а спілкувалась при посередництві ОСОБА_2, яка не передала дійсні наміри позивача і його волю на придбання квартири в особисту власність, тому ці її дії при посвідченні договору купівлі-продажу квартири необхідно визнати незаконними, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.
При цьому суд вважає, що самим позивачем ОСОБА_1 не були прийняті міри для захисту своїх інтересів при укладанні договору купівлі-продажу, оскільки він, знаючи про те, що не володіє українською мовою, за власним бажанням не запросив і не вимагав у нотаріуса ОСОБА_5 запросити професійного перекладача з італійської мови, користуючись перекладом, який здійснювала ОСОБА_2 з його згоди, що підтвердив в судовому засіданні. Крім того, ним особисто були надані документи для посвідчення договору купівлі-продажу, в тому числі переклад його паспорта з зазначенням прізвища ОСОБА_9, картка платника податків, видана Головним управлінням Міндоходів у Черкаській області на прізвище ОСОБА_9 (копії на а.с.165-167), що в деякій мірі стало причиною того, що приватний нотаріус ОСОБА_5 не залучила професійного перекладача.
Однак визнані судом незаконні дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця ОСОБА_2, що прямо передбачено п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» з наступними змінами і доповненнями.
Згідно ст.215 ч.1 та ч.3 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу і передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує проти його дійсності на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст.230 ч.1 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Позивач ОСОБА_1 як на підставу недійсності договору купівлі-продажу посилається на те, що його ввела в оману відповідачка ОСОБА_2, яка не довела до нотаріуса дійсність його наміру щодо придбання всієї квартири в свою власність, а сказала, що вона також придбаває 1/3 частку, тому зміст правочину не відповідає його волевиявленню та вимогам закону.
Наявність умислу в діях відповідачки ОСОБА_2, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Судом з пояснень позивача ОСОБА_1 та його представника встановлено, що продавець ОСОБА_6, яка була другою стороною правочину, не вводила позивача в оману, а, як зазначає позивач, його ввела в оману відповідачка ОСОБА_2, яка разом з ним була покупцем в договорі купівлі-продажу квартири, тобто вони були як покупці однією стороною договору.
Відповідно до ст.60 ЦПК України позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та достовірних доказів, що саме відповідачка ОСОБА_2 ввела його в оману.
Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_15 показала суду, що ОСОБА_1 вона знає з 2013 року, з ним познайомилась в м. Мілан Республіки Італія, вони дружили, він допомагав їй та її сину. При одній із зустрічей він повідомив, що придбав квартиру і що його пограбували. Вона йому декілька разів позичала кошти, він про це їй писав розписки. Квартиру він придбав за 60000, однак в якій валюті, їй не відомо. Він їй показав документи на квартиру і вони пішли до юриста, оскільки ОСОБА_1 говорив, що придбав квартиру на себе, однак в договорі був зазначений ще один покупець - ОСОБА_2 Зі слів позивача, він з ОСОБА_2 дружив, вони зустрічались, а не проживали разом. Обставини придбання квартири позивачем їй не відомі.
Свідок ОСОБА_16 показав суду, що він зустрічався з ОСОБА_1 восени 2013 року, при цій зустрічі передавав позивачу гроші в сумі 10000 євро, які йому позичала його мати ОСОБА_15
Однак покази цих свідків не підтверджують факт введення в оману позивача відповідачкою ОСОБА_2 при укладанні договору купівлі-продажу квартири. Навпаки, те, що відповідачка ОСОБА_2 була стороною договору купівлі-продажу разом з позивачем ОСОБА_1 як покупці з самого початку, підтверджується квитанціями від 28 жовтня 2013 року про сплату кожним з них збору за надання послуг нотаріуса при оформленні договору купівлі-продажу квартири в тій сумі, яка відповідає придбаній ними частці квартири (копії квитанцій на а.с.135-136).
Доказів того, що саме позивачем ОСОБА_1 відповідачці ОСОБА_6 було передано в оплату за придбану квартиру суму 60000 євро ним суду не надано, сама відповідачка ОСОБА_6, яка могла б дати суду з цього приводу пояснення, в судове засідання не з'явилась.
Таким чином, визнання договору, вчиненого під впливом обману недійсним, може мати місце лише тоді, коли одну сторону правочину умисно ввела в оману інша сторона правочину, а не будь-яка інша особа, в тому числі та, яка була учасником цього правочину, але не була його стороною по відношенню до особи, яка вважає, що діяла під впливом обману, та при наявності обставин, передбачених ст.ст.229, 230 ЦК України. Оскільки відповідачка ОСОБА_6, яка була другою стороною договору купівлі-продажу квартири як продавець, не вводила позивача ОСОБА_1 в оману, визнані судом незаконними дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 не вплинули на зміст договору купівлі-продажу, який не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладання цього договору, який спрямований на набуття у власність квартири, його волевиявлення на придбання у власність квартири було вільним і відповідало його внутрішній волі, введення його в оману відповідачкою ОСОБА_2, яка була разом з ним покупцем, тим більше, що ним не надано належних і допустимих доказів цього, не є підставою для визнання недійсним договору, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору недійсним в частині покупця ОСОБА_2 є безпідставними і задоволенню не підлягають.
08 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування частки квартири (копія на а.с.32), який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 3299, згідно з яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 прийняв її від неї. Право власності на частку квартири зареєстроване 08 травня 2014 року, номер запису про право власності 5599475, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.33).
Оскільки договір купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 2013 року в частині покупця ОСОБА_2 не визнано судом недійсним, у зв'язку з чим підстав для витребування у відповідача ОСОБА_4 на користь позивача 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на цю частку квартири немає, тому і в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частиною 1 статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цих норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності і припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки майна власнику, що виділяється, та власнику, що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати об'єкт нерухомого майна в розмінні ст.181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117.
Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлового-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Відносно цих вимог закону судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 89,10 кв.м, в тому числі житловою площею 45,20 кв.м, складається з двох суміжних кімнат площею 26,40 кв.м та 19,60 кв.м, кухні площею 12,80 кв.м, вбиральні площею 1,10 кв.м, ванни площею 3,10 кв.м, двох коридорів площею 2,00 кв.м та 2,30 кв.м, двох веранд площею 9,00 кв.м та 11,30 кв.м, а також комори 2,30 кв.м, що підтверджується технічною характеристикою квартири (а.с.38).
Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 375 від 22 жовтня 2014 року виділ в натурі 1/3 частки спірної квартири в окрему квартиру технічно можливий, ця частка буде складатися з приміщень площею 19,60 кв.м та 8,40 кв.м, для відокремлення якої необхідно в кімнаті площею 18,00 кв.м закласти стіну, а в зовнішній стіні квартири пробити дверний отвір, а також добудувати коридор площею 4,00 кв.м і ванну з санвузлом площею 4,00 кв.м, що є технічно можливим. При цьому частка, яка виділяється, буде складати 31/100 часток всієї квартири (а.с.39-66).
Однак порядок отримання дозволів на переобладнання та перепланування житлових будинків регулюється ЖК України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 927/11207 від 25 серпня 2005 року.
Статтею 100 ЖК України визначено підстави та умови переобладнання і перепланування жилого будинку, для чого необхідно отримати дозвіл органу влади. За змістом цієї норми права та з урахуванням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, перепланування - це, зокрема, перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів.
З аналізу цих норм вбачається, що переобладнання і перепланування житлового будинку чи квартири на дві ізольовані проводяться з дозволу Чернівецької міської ради, який може бути лише у вигляді відповідного рішення. Така згода згідно з висновком експертизи повинна бути отримана до ухвалення рішення суду, а не після його ухвалення, оскільки згода є однією з умов для вирішення та задоволення позову.
ОСОБА_4 суду не надано рішення Чернівецької міської ради про дозвіл йому на виділ в натурі з квартири АДРЕСА_1 його частки з переплануванням та добудовою, тим більше ця добудова має бути здійснена на земельній ділянці, яка також йому не виділена, доказів цього суду не надано, а тому позовні вимоги про виділ в натурі 1/3 частки квартири, визнання за ним права власності на неї та припинення права спільної сумісної власності є безпідставними і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, ст.ст.11, 12, 15, 16, 181, 202, 203, 204, 215, 229, 230, 316, 317, 319, 328, 356, 364, 655-658 ЦК України, ст.100 ЖК України, ст.ст.5, 44 Закону України «Про нотаріат», п.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/2 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України № 282/20595 від 22 лютого 2012 року, із змінами і доповненнями, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, п.10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117, п.п.1.2, 2.1, 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлового-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги СЕКІ ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконними дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 при посвідченні 28 жовтня 2013 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про виділ в натурі приміщень площею 19,60 кв.м та 8,40 кв.м в квартирі АДРЕСА_2, що становить 31/100 часток, визнання права власності на ці приміщення та припинення права спільної часткової власності на квартиру відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ Л.К.КИРИЛЮК