Справа № 760/5958/16-а
Провадження № 2-а/760/589/16
10 червня 2016 року, 13 годин 10 хвилин, м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Дмитра Андрійовича (відповідач-1), лейтенанта 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Гальчука Артема Анатолійовича (відповідач-2), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, прийняв таку постанову.
Позиції осіб, які беруть участь у справі:
30.03.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, винесену лейтенантом 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Гальчуком А. А. серії ПС3 № 104425 від 05.12.2015.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 05.12.2015 він, керуючи транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUISER», держаний номер НОМЕР_1, їхав з дружиною та своєю неповнолітньою дитиною до Ліцею міжнародних відноси № 51, який розташований за адресою: м. Київ, вул. П. Орлика, 51.
Позивач зауважив, що враховуючи дорожні умови, а також те, що поряд розташований вищезазначений ліцей, він призупинився біля пішохідного переходу з метою оцінки ситуації та недопущення наїзду на дітей, які могли переходити через нього.
Однак, здійснивши рух після проїзду пішохідного переходу, він у дзеркало заднього виду побачив, як патрульний поліції здійснив жест здійснення зупинки.
На вимогу працівника поліції він здійснив зупинку транспортного засобу, після чого відповідач-2 почав без пояснень обставин справи, вимагати від нього документи на транспортний засіб та водійське посвідчення.
Отримавши документи, патрульний поліцейський повідомив, що позивач здійснив зупинку в невстановленому місці та одразу почав складати протокол у справі про адміністративне правопорушення, забороняючи від'їжджати від пішохідного переходу, чим створив небезпеку іншим учасникам дорожнього руху.
Позивач зауважив, що протокол у справі про адміністративне правопорушення йому вручено не було та своєї вини у події, яка мала місце 05.12.2015 він не визнає.
26.12.2015 на його поштову адресу надійшла постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 104425 від 05.12.2015.
ОСОБА_3 стверджував, що вищезазначена постанова є протиправною та незаконною, оскільки відповідач-2 під час винесення оскаржуваної постанови не врахував, що зупинка була здійснена саме на його вимогу.
Крім того, у патрульного поліцейського на момент винесення постанови були відсутні відомості відносно нього стосовно повторності вчинення ним адміністративного правопорушення.
Також, позивач зауважив, що всупереч вимогам норм чинного законодавства постанова не містить зазначення нормативно-правового акту, яким передбачена відповідність за вчинене правопорушення, відомості про відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу та не зазначено свідків, які могли б підтвердити факти, які зазначені в оскаржуваній постанові.
На підставі вищезазначеного позивач просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, винесену лейтенантом 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Гальчуком А. А. серії ПСЗ № 104425 від 05.12.2015.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його у повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомили (а.с. 59).
Відповідно до частини четвертої статті 128 КАС у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З урахуванням вимог частини четвертої статті 128 КАС, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд
встановив:
05.12.2015 лейтенант 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Гальчук А.А. виніс постанову серії ПС3 № 104425, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (а.с. 10).
Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з таких підстав.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».
Відповідно до положень статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд встановив, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 104425 від 05.12.2015 ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки здійснив зупинку ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив пункт 15.9 «г» Правил дорожнього руху.
Частина перша статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з статтею 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП, покладено на органи внутрішніх справ (національну поліцію). Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснений правомочним органом.
Відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Крім цього, відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі-Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4).
Відповідно пункту 1 Розділу ІІІ Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Однак всупереч вимогам норм чинного законодавства постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить посилання на нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за вчинене позивачем адміністративне правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його
вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного
вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що належними доказами можуть бути також пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Частина друга статті 71 КАС встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак відповідачі жодних доказів, перелік яких визначений статтею 251 КУпАП, і які б спростовували твердження позивача, суду не надали.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган ( посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлює, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У зв'язку з цим суд констатує, що з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення випливає, що відповідачем-1 при винесенні постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про адміністративне правопорушення, не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався ОСОБА_3
Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Таким чином, на думку суду, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суд констатує, що відповідачі не довели правомірність оскарженої постанови.
Таким чином, доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази, зокрема, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, яке визначене постановою у справі про адміністративне правопорушення від 05.12.2015.
Склад правопорушення, ознаки якого конкретно передбачені відповідною нормою права, є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.
Аналіз наведених обставин та вимог закону підводить суд до висновку про те, що оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню.
Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку задоволення позову у повному обсязі.
Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 94 КАС, суд зазначає, що з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 9, 122, 222, 251, 268, 280, 283, 287- 289 КУпАП, 2, 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 171-2, 254 КАС, суд
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Дмитра Андрійовича, лейтенанта 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Гальчука Артема Анатолійовича, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною і скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 3 № 104425 від 05 грудня 2015 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 551,20 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л. В. Шевченко