ун. № 759/3647/15-ц
пр. № 2/759/1614/16
21 червня 2016 року Святошинський районний суд м.Києва
у складі головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Шелудько В.В.
за участі представника відповідача -1 Лютої В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк», Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги,
ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовними вимогами до ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельтабанк» щодо визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2949, 2950 від 08.12.2011 року, який був укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельтабанк» в частині відступлення права грошової вимоги за договором про надання поновлюваної кредитної лінії № 9-5G9/08-2005MK від 16.08.2005 року, що був укладений між АКІБ «Укрсиббанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3, а також просить визнати частково недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 2949, 2950 від 08.12.2011 року, який був укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельтабанк» в частині відступлення права грошової вимоги за іпотечним договором № 9-5G9/08-2005MK від 16.08.2005 року, що був укладений між АКІБ «Укрсиббанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на невідповідність номеру кредитного договору зазначеного в договорі купівлі-продажу прав вимоги тому номеру, що вказаний в самому кредитному номері, на неповідомлення про відступлення прав вимоги, порушенням норм ст. 19 Закону України «Про іпотеку» в частині недотримання вимог щодо внесення змін до іпотечного договору, на наявність судових рішень та виконавчого провадження, які унеможливлюють відступлення прав за договорами та недотримання під час укладення договору купівлі-продажу вимог норм чинного законодавства, регулюючих відносини факторингу. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.
ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. У судовому засіданні, що передувало судовому засіданню з уваленням рішення, представник позивача ОСОБА_3 надала пояснення по суті справи у яких зазначила про необхідність задоволення позову з підстав зазначених у ньому.
Представник ПАТ «УкрСиббанк» протии позову заперечувала посилаючись на те, що різниця в номері кредитного договору від 16.08.2005 року укладеному між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 № 9-5G9/08-2005MK та в номері кредитного договору право вимоги за яким було передано ПАТ «Дельта Банк» по договору факторингу №F 9-5G9/08-2005M є суто технічною помилкою, що була зумовлена внаслідок автоматичного формування таблиці Exel з великою кількістю договорів. Всі інші параметри договору: дата, прізвище, імя та по-батькові позичальника, його ідентифікаційний номер, номер договору в програмі САП співпадають.
ПАТ «Дельта Банк» явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Товариством було надіслано до суду заперечення у яких зазначено про свою позицію щодо технічної помилки в договорі аналогічну позиції ПАТ «УкрСиббанк» та не вважає її підставою недійсності правочину у розумінні ст. 203 ЦК України. Також зазначає про те, що відступлення прав вимоги за іпотечним договором не є зміною його умов та про те, що чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання в день ухвалення рішення не зявилася, про місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином. В судовому засіданні, що передувало ухваленню рішення ОСОБА_3 проти позову заперечувала.
Суд, вислухавши думку представника ПАТ «УкрСиббанк», дослідивши матеріали справи вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
08.02.2011 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 2-440/2011 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за яким з ОСОБА_3 було стягнуто на користь банку заборгованість за договором про надання поновлювальної кредитної лінії № 9-5G9/08-2005MК разом із судовими витратами у розмірі 443828,75 грн. (а.с.18). Дане рішення залишено без змін Апеляційним судом м. Києва про що 24.10.2012 року про що постановлена ухвала (а.с.19-20).
У матеріалах справи міститься також договір іпотеки № 9-5G9/08-2005MК від 16.08.2005 року укладений між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 за яким останній передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16-17).
08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» (продавець) та ПАТ «Дельта банк» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за яким останнє придбало у ПАТ «Укрсиббанк» право вимоги за кредитним договором № F9-5G9/08-2005MК укладеним 16.08.2012 року сторонами якого згідно додатку № 1 іменовано ОСОБА_3 та ПАТ «Уксиббанк» та договором іпотеки сторонами якого також є ОСОБА_3 та ПАТ «Уксиббанк» (а.с.21-23).
08.12.2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції ОСОБА_4 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 31225018 (а.с.25-26).
Судом встановлено, що номер кредитного договору вказаний у додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги та номер, який зазначений після слів договір про надання поновлювальної кредитної лінії містить невідповідності. Крім того в додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги вказаний договір іпотеки сторонами якого є ОСОБА_3 та АКІБ «Укрсиббанк».
Дана технічна помилка про яку заявляють відповідачі, на думку суду, не може бути однією з підстав передбаченою ст. 203 ЦК України, яка надає право для визнання договору купівлі-продажу прав вимоги недійсним.
Крім того, оскільки відсутні будь-які інші договори, що були укладені між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 і права за якими були передані за договором купівлі-продажу, то слід зробити висновок про те, що за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами не передавались права за будь-яким іншим договором, укладеним із останньою. Такої ж позиції суд притримується щодо договору іпотеки.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якшо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Отже, оскільки за договором купівлі-продажу було відступлено право вимоги за кредитним договором і зазначено посилання на відступлення за договором забезпечення, то слід вважати, що права за договором іпотеки, укладеним з позивачем також були відступлені.
Суд критично ставиться до тверджень позивача про неповідомлення про відступлення прав вимоги, оскільки повідомлення третьої особи та позивача підтверджується списком № 039150809263 згрупованих рекомендованих відправлень (а.с.41-42) та щодо порушення ПАТ «УкрСиббанк» вимог ст. 19 ЗУ «Про іпотеку» і частині недотримання вимог щодо внесення змін до іпотечного договору, оскільки відступлення прав за іпотечним договором не є зміною його умов.
У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» при укладенні договору про відступлення прав вимоги були дотримані вимоги ст. 24 ЗУ «Про іпотеку».
Суд також критично ставиться до тверджень позивача про неможливість відступлення прав вимоги у випадку наявності судових рішень про стягнення заборгованості та виконавчого провадження з огляду на наступне.
За рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08.02.2011 року кредитний договір та договір іпотеки за якими були відступлені права вимоги не були розірвані. Тобто такі договори на момент передачі прав за ними були діючими, а права за ними дійсними. Права, які були відступлені за договором купівлі-продажу, були передані саме за договорами, а не за рішенням суду чи у виконавчому провадженні.
Крім того, позиції дійсності зобов'язань за договором за наявності судового рішення чи відкриття виконавчого провадження дотримується Верховний суд України, зокрема в справі № 6-122цс13 від 20.11.2013 року зазначено, що згідно вимог чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, заміна кредитора за кредитним та іпотечним договорами можлива на будь-якій стадії цивільного процесу в тому числі в процесі виконання рішення суду.
Посилання позивача на недотримання під час укладення договору купівлі-продажу вимог норм чинного законодавства регулюючих відносини факторингу є безпідставними, оскільки договір купівлі-продажу за своєю природою є комбінованим договором в якому врегульовані відносини у сфері купівлі-продажу, відступлення прав вимоги, іпотеки тощо. А договір факторингу у відповідності до ч.1 ст.1077 ЦК України передбачає передання однією стороною грошових коштів в розпорядження іншої за плату з зобов'язанням відступу прав грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За таких обставин договір купівлі-продажу не може бути віднесений до договору факторингу, оскільки не містить відповідних посилань щодо здійснення факторингової операції.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано жодного доказу укладення договору купівлі-продажу з порушенням діючого законодавства України, що було б підставою для визнання його недійсним.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 179, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк», Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: