пр. № 2-п/759/101/16
ун. № 759/11911/15-ц
30 червня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 25.11.2015 року по справі №759/11911/15-ц пр. №2/759/5168/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.11.2015 року (а. с. 66 - 68) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість згідно розписки від 05.11.2012 року у розмірі 45 987,40 грн. та судові витрати у розмірі 487,20 грн.
13.06.2016 року представник заявника звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 25.11.2015 року, в якій просив скасувати заочне рішення суду, обґрунтовуючи вимоги тим, що заявник випадково дізнався про існування заочного рішення суду від 25.11.2015 року, коли йому зателефонувала його тітка та повідомила, що у поштовій скриньці виявлено лист на його ім'я та постанова ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про накладення арешту на його майно. Про ухвалене рішення заявнику нічого не було відомо, оскільки з 2014 року по теперішній час заявник проживає та працює в Чеській Республіці, а тому не мав можливості бути присутнім в судових засіданнях, надати пояснення, докази, що мають значення для розгляду справи. Розписка, яка була основним документом, на підставі якого задоволені вимоги, отримана шляхом обману (зловживання довірою), жодних послуг позивач не надавав, а тому відсутні підстави щодо стягнення грошових коштів. Заяву передано судді 17.06.2016 року.
Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги заяви.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд заяви повідомлявся в установленому порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України та пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці відповідача до судового засідання. Такі обставини повинні бути підтверджені відповідними доказами. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки до суду.
В силу процесуального законодавства, для скасування заочного рішення необхідно одночасне існування таких обставин: 1) поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення; 2) неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання; 3) аргументи відповідача щодо обставин справи повинні впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Заявник, як на підставу задоволення вимог заяви про перегляд заочного рішення суду, посилається на проживання в іншій країні, відсутність зобов'язань між сторонами.
Проте суд не може повністю погодитися з наведеними доводами відповідача з огляду на наступне.
Суд погоджується з тим, що причин неявки відповідача в судове засідання є поважними, останньому в установленому порядку направлялися повістки з повідомленням про час та місце проведення розгляду справи, судові повістки з відповідними документами надсилались за зареєстрованим місцем проживання відповідача, зазначеним в позовній заяві, встановленим відповідно до відомостей ГУДМС України в м. Києві (АДРЕСА_1), проте конверти повертались на адресу суду за закінченням встановленого строку зберігання (а. с. 33 - 34, 74 - 75, 86 - 87). Встановлено, що відповідач у судове засідання не з'явився, оскільки перебував за кордоном, тобто причини неявки є поважними.
Проте, поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, та неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання не є самостійними умовами для скасування заочного рішення, оскільки для цього потрібна ще одна умова, а саме - аргументи, докази, на які посилається відповідач щодо обставин справи, повинні впливали на правильне її вирішення.
Відповідач посилається на те, що жодних послуг за розпискою надано не було, а сама розписка отримана шляхом обману, проте жодних доказів на підтвердження вказаного не надано і факт написання (підписання) розписки не заперечується, а тому наведені обставини, на які посилається заявник, не мають істотного значення для ухвалення іншого рішення, і не впливають на правильне вирішення справи, у зв'язку із чим не можуть слугувати підставою для скасування заочного рішення суду від 25.11.2015 року.
Враховуючи наведене, відсутні підстави для скасування заочного рішення суду.
Керуючись ст. ст. 208-209, 231 ЦПК України, суд
Залишити без задоволення заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 25.11.2015 року по справі №759/11911/15-ц пр. №2/759/5168/15.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ