ун. № 759/5026/16-ц
пр. № 2/759/3099/16
16 червня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого-судді Петренко Н.О.
при секретарі Рагімовій Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільненні
встановив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача з 14.07.2005р. по 17.11.2014р. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 12.02.2015р. стягнено з ДП «Укршахтгідрозахист» заборгованість по заробітній платі за період з 01.08.2014р. по 17.11.2014р. в сумі 20771,24 грн. за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів та моральну шкоду в розмірі 400 грн. Дана заборгованість була сплачена позивачу шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок в порядку примусового списання з рахунку відповідача. Позивач просить стягнути з відповідача Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 6 174,72 грн., середній заробіток за затримку виплати заробітної плати при звільненні в сумі 59 785,60 грн. та судовий збір 597,86 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. На задоволенні позовних вимоги наполягає.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідач був позбавлений можливості своєчасно перерахувати заробітну плату позивача у зв'язку із знаходженням підприємства в зоні АТО. Враховуючи заборону нормативними актами здійснювати будь-які платежі з державного бюджету на території проведення АТО, зупинення банками України, небанківськими установами, національним оператором поштового зв'язку, які є учасниками платіжних систем, здійснення усіх видів фінансових операцій на зазначеній території, виключення з бюджетного фінансування статей на утримання водовідливного комплексу, де працював позивач, відсутність розробленого чіткого механізму на урядовому рівні погашення заборгованості по заробітній платі, що утворилася внаслідок проведення АТО та відсутність у відповідача інших фінансових джерел фінансування, крім бюджетних коштів на погашення заборгованості по заробітній платі перед позивачем, все це повністю виключає вину відповідача перед позивачем в порушенні розрахунку при його звільненні. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 12.02.2015р. стягнено з ДП «Укршахтгідрозахист» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 20 771,24 грн. та моральну шкоду в розмірі 400 грн.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути та ця подія завдала збитків.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові події, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Відповідно до переліку державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави, станом на 19.11.2014р., ДП «Укршахтгідрозахист» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції
Таким чином вимоги позивача не обґрунтовані на законі, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 617, 263 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 209, 211-215 ЦПК України, ст. 117 КЗпП України, суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: