23 червня 2016 рокусправа № 804/253/16
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.
при секретарі: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі № 804/253/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податного повідомлення-рішення, -
У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 7760-15 від 12.06.2014 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що за власником земельної ділянки закріплений обов'язок платника сплачувати земельний податок, самостійно перераховувати суму податку у відповідності до нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Апелянт вказувала, що ПК України визначається строк для нарахування податковим органом грошового зобов'язання та винесення відповідного податкового повідомлення-рішення, таке нарахування проводиться щороку до 1 травня. Апелянт вказувала, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить розрахунку сум земельного податку і суд першої інстанції не надав оцінку цій обставині, не з'ясовано площі та частки земельної ділянки якими користуються власники будівлі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з наступних підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимоги, виходив з того, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності чи користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда. Незважаючи на те, що набувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у нього з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Суд першої інстанції вказував, що контролюючі органи мають право на нарахування фізичним особам сум земельного податку не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, граничним строком сплати грошових зобов'язань для фізичних осіб - платників земельного податку, що перебували на обліку станом на 1 травня, є 29 серпня. Фізична особа, яка є власником нежилого приміщення, чи частини будівлі, повинна пропорційно частині нежилого приміщення платити земельний податок.
Згідно матеріалів справи податковою інспекцією 12.06.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 7760-15, яким ОСОБА_1 збільшено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб на суму 41147,33 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 року № 7760-15 направлено на адресу ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку та отримане ОСОБА_1 20.06.2014 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Встановлено, що ОСОБА_1 дізналась про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 20.06.2014 року, однак звернулась до суду з позовною заявою 13.01.2016 року.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на порушення позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 стверджувала, що про існування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 року № 7760-15 дізналась після отримання акту опису майна № 44792/10/23-01 від 09.12.2015 року.
Колегія суддів своєю ухвалою від 26.05.2016 року зобов'язувала ОСОБА_1 надати суду докази отримання податкового повідомлення-рішення з зазначенням дати його отримання або докази коли вона дізналась про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таких доказів позивачем до суду не надано.
Колегія суддів критично сприймає твердження позивача про те, що вона дізналась про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення лише у грудні 2015 року, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач одержала податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 року № 7760-15 - 20.06.2014 року.
Отже, на думку колегії суддів, позивач ОСОБА_1 необґрунтувала поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів. Встановлено, що ОСОБА_1 не користувалась правом досудового врегулювання спору.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду слід скасувати, позовну заяву залишити без розгляду.
Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 155, ст.ст. 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі № 804/253/16 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податного повідомлення-рішення - залишити без розгляду.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук