14 червня 2016 року справа № 335/527/16-а (2-а/335/61/2016)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 р. по справі № 335/527/16-а(2-а/335/61/2016) за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просили визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо не перерахунку та не поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 та пенсії за віком ОСОБА_2 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя перерахувати розмір пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 та розмір пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до норм чинного законодавства та поновити виплату цих пенсій з 28.12.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що до листопада 2006 року вони проживали у АДРЕСА_1. ОСОБА_1 отримував пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, ОСОБА_2 отримувала пенсію за віком. У зв'язку із виїздом позивачів до держави Ізраїль у листопаді 2006 року, відповідач припинив їм пенсійні виплати. Зважаючи на ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, в якому викладений висновок про право осіб, що виїхали на постійне місце проживання за кордон, на отримання пенсії, відповідач зобов'язаний був поновити виплату пенсій, проте відмовив у задоволенні заяв позивачів.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запріжжя від 01 березня 2016 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя щодо не перерахунку та не поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 Визнав протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо не перерахунку та не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2 Зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 із перерахунком її розміру у передбаченому п.15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 грудня 2015 року. Зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя поновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за віком із перерахунком її розміру у передбаченому п.15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 грудня 2015 року. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять змінити оскаржену постанову, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі з 28 грудня 2012 року. Посилаючись на положення частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначають, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. На думку апелянтів поновлення виплати їм пенсій має відбуватись саме з 28 грудня 2012 року. При цьому, апелянти наполягають на застосуванні судом постанови Верховного Суду України від 12 травня 2015 року у справі № 21-180а15, в якій викладений висновок щодо дати, з якої має здійснюватись відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за кордон.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що умовою виплати пенсії за минулий час є неотримання нарахованої пенсії з власної вини пенсіонера. В даному випадку вина позивачів відсутня, оскільки виплату пенсії припинено відповідно до статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, до 28.12.2015 року позивачі до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя жодних заяв про поновлення виплати пенсій не подавали. Відповідач просив здійснювати апеляційний розгляд за відсутності його представника.
Зважаючи на відсутність клопотань від усіх осіб про розгляд справи за їх участю, справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевірка оскарженої постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись через уповноваженого представника ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із заявами про перерахування та поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та ОСОБА_2 пенсії за віком (а.с. 4,5). Листами № 325/Т-9 та 326/Т-9 від 13.01.2016 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя повідомило представника позивачів ОСОБА_3 про відсутність можливості поновлення виплати пенсії, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не пред'явлені паспорт або довідка уповноваженого органу з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування (а.с.6,7).
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та ОСОБА_2 пенсії за віком та зобов'язав відповідача поновити виплату зазначених пенсій у розмірі, передбаченому п. 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.12.2015 року.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами статті 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
На виконання вимог зазначеної процесуальної норми колегія суддів застосовує висновок, висланий Верховним Судом України у постанові від 12 травня 2015 року у справі № 21-180а15.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України N 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону N 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону N 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Як зазначено в Рішенні N 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону N 1058-IV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, з дня набрання чинності Рішенням N 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону N 1058-IV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, тобто з 07.10.2009 року.
Висновок суду першої інстанції щодо поновлення виплати пенсій позивачам з часу звернення їх із відповідною заявою, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, є помилковим.
Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивачі просили відновити їм пенсію з 28 листопада 2012 року, тому підстави для відмови у задоволенні такої позовної вимоги відсутні.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2016 р. по справі № 335/527/16-а(2-а/335/61/2016) змінити в частині дати поновлення вплати пенсій - з 28 грудня 2012 року. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, 2б, м. Запоріжжя, 49057, код ЄДРПОУ 20508396) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, 2б, м. Запоріжжя, 49057, код ЄДРПОУ 20508396) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та відповідно до частини 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко