21 червня 2016 рокусправа № 804/925/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року по справі №804/925/16 за позовом ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21 грудня 2015 року №5565-15 форми «Ф» про нарахування податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на загальну суму 25000 грн.
В обгрунтування заявленого позову посилався на положення ч.1 ст.58 Конституції України відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З цього приводу позивач вказував на те, що при коригуванні чинних законодавчих норм, що стосуються погіршення стану платника податків (зокрема, майнового), їх дія має поширюватися на майбутнє, і не має зворотної дії у часі. Крім цього, позивач посилався на те, що вимога щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію "Транспортний податок", прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року та виключно щодо об'єктів оподаткування, придбаних після 01 січня 2015 року. Також, позивач не погоджувався з рішенням податкового органу через те, що транспортний податок, як місцевий податок в м. Дніпропетровську, був встановлений Дніпропетровською міською радою рішенням від 28 січня 2015 року №7/60, отже його справляння, відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України повинно розпочатися з наступного бюджетного періоду, тобто лише з 01 січня 2016 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції не надавав правової оцінки тим доводам позивача, якими обґрунтовувався заявлений позов. В той же час, вказуючи на наявність підстав для задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки автомобіль, належний позивачу, виготовлений у 2010 році, то даний транспортний засіб не може бути об'єктом оподаткування транспортним податком у 2015 році, оскільки з дати його виготовлення пройшло п'ять років.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції про те, що автомобіль позивача не може бути об'єктом оподаткування, оскільки з дати його виготовлення сплило більше п'яти років. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно виходив з дати виготовлення автомобіля, а не з часу його використання. При цьому, відповідач вказує на те, що датою початку використання транспортних засобів, є дата їх реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими органами.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є власником легкового автомобіля Range Rover 2010 року випуску, з об'ємом двигуна 4367 см.куб., державний номер НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано 12.01.2011р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10).
21.12.2015р. Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №5565-15, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «Транспортний податок з фізичних осіб».
Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно із пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб, який належить позивачу на праві власності, використовується ним з 12.01.2011 року, тобто, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, менше ніж 5 років і має об'єм циліндрів двигуна 4367 куб.см, тобто більше ніж 3000 куб см.
З наведеного вбачається, що транспортний засіб позивача підпадає під визначення об'єкту оподаткування транспортним податком відповідно до ст.267 ПК України, а позивач є платником такого податку.
Висновки суду першої інстанції про те, що транспортний засіб позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком з огляду на дату його виготовлення, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Так, згідно із п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.
Отже, вказаною нормою права визначено ознаки, які характеризують об'єкт оподаткування і до таких ознак віднесено час використання транспортного засобу. При цьому, поняття «використання» транспортного засобу та «виготовлення» транспортного засобу не можливо визнати тотожними враховуючи наступне.
Згідно із ст..37 Закону України «Про дорожній рух», п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і мопедів, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ №1388 від 07.09.1996р. (із змінами та доповненнями, забороняється експлуатація незареєстрованих транспортних засобів.
Таким чином, експлуатація транспортних засобів в Україні дозволяється лише за умови їх державної реєстрації. При цьому, колегія суддів вважає, що поняття «експлуатація» транспортного засобу та «використання» транспортного засобу є тотожнім, оскільки вказують на фактичну експлуатацію (використання) транспортного засобу за його технічним призначенням.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції, які зроблені під час визначення об'єкта оподаткування транспортним податком.
Оскільки, транспортний засіб позивача вперше зареєстрований 12.01.2011р., то вказану дату слід вважати початком його використання, а відповідно вказана дата є визначальною для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у 2015 році транспортний засіб позивача був об'єктом оподаткування транспортним податком.
Щодо підстав, які визначені позивачем при пред'явлені позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, позивач вказував на те, що оскільки транспортний податок відноситься до системи місцевих податків, то його ставка (розмір) мала бути встановлена відповідною міською радою, що передбачено пп.265.5.1 п.265.5 ст.265 ПК України. У свою чергу, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Оскільки, рішення про визначення ставок податку міською радою було прийнято лише 28.01. 2015 року, то позивач вказував на відсутність правових підстав для утримання податку у 2015 році.
З такими доводами позивача суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав, оскільки, на думку колегії суддів, не прийняття (не своєчасне) прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, не є перешкодою для справляння транспортного податку у 2015 році. Так, згідно із пп. 12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.
Крім цього, Законом України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", визначено особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок транспортного податку у 2015 році.
Так, у п.4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" зазначено наступне: " 4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно(в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"".
З огляду на вказану норму права, на думку колегії суддів, можливо дійти висновку про те, що законодавець передбачав необхідність сплати транспортного податку у 2015 році, у зв'язку з чим спростив процедуру прийняття рішень органами місцевого самоврядування з цього приводу.
Крім цього, позивач вказував на те, що вимога щодо сплати даного податку у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України
Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Отже, суть такого принципу податкового законодавства як стабільність, полягає у неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.
У свою чергу, п.7.1 ст.7 ПК України визначено обов'язкові елементи податків (зборів) і такими елементами є: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не вносились зміни до елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку «транспортний податок».
Отже, оскільки вказаний Закон набув чинності з 01.01.2015р. та ним не передбачено того, що транспортний податок у 2015 році не сплачується, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є 2015 рік.
Не можуть бути підставою для задоволення позову, на думку колегії суддів, і доводи позивача про невідповідність нарахування транспортного податку положенням ч.1 ст.58 Конституції України.
Так, згідно із положеннями ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У спірному випадку, неможливо стверджувати про те, що законодавцем прийнято закон, який має зворотну дію у часі. Прийнятим Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року запроваджено з 2015 року новий вид податку - «транспортний податок». При цьому, вказаним законом не передбачено того, що сплата такого податку поширюється на період часу, який передував 2015 року. Запровадження тих чи інших податків (зборів), їх скасування, є виключною компетенцією держави, яка на свій розсуд, враховуючи необхідність досягнення тих чи інших соціально значимих цілей, встановлює їх розмір, об'єкти оподаткування та суб'єктів сплати податків.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року по справі №804/925/16 - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст постанови виготовлено 22.06.2016р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська