23 червня 2016 року Чернігів Справа № 825/1018/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Ул'яничеві М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2016 по 11.05.2016 в сумі 13346,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.02.2016 його було звільнено зі служби в поліції, але остаточний розрахунок в частині виплати одноразової грошової допомоги з ним було проведено лише 11.05.2016. Вважає, що в зв'язку з невчасним розрахунком здійсненим відповідачем він має право, відповідно до статті 117 КЗпП України, на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2016 по 11.05.2016 в сумі 13346,12 грн.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги залишає в повному об'ємі на без змін.
Від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, а також письмові заперечення, згідно яких в задоволенні позову просить відмовити посилаючись на те, що норми КЗпП України не поширюються на осіб, які походять службу в поліції, а спеціальним законодавством, яке регулює порядок, умови проходження та звільнення з поліції не передбачено виплату компенсації за затримку розрахунку при звільненні, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Фіксування судового засідання, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 29.01.2016 № 17 о/с підполковника поліції ОСОБА_1, старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП, 08.02.2016 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 8).
Позивач стверджує, що при звільненні йому невчасно виплатили одноразову грошову допомогу, тому звернувся до суду за захистом своїх прав, в зв'язку з чим суд вважає зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Також установлено, що норми і положення частини першої статті 9 вказаного Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України (пункт 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»).
З викладеного слідує, що реалізація вказаної норми в частині виплати одноразової грошової допомоги можлива за умови визначення Кабінетом Міністрів України порядку та розміру її виплати.
Так, Кабінетом Міністрів України постановою від 02.03.2016 № 154 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», якими визначено порядок та розмір виплати одноразової грошової допомоги поліцейським.
На виконання вказаної постанови Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України були направлені кошти для виплати одноразової допомоги поліцейськими після звільнення, в тому числі і позивачу, про що свідчить лист від 15.05.2016 № 1105/29/2/02-2016 (а.с. 40-41).
Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша стаття 117 КЗпП України).
Таким чином, оскільки одноразова грошова допомога на час звільнення позивача не була нарахована, порядок та розмір її виплати був визначений Кабінетом Міністрів України вже після звільнення позивача, тому відсутні підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.О. Непочатих