23 червня 2016 року справа № 823/548/16
11 год. 45 хв. м.Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бабич А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попельнухи Ю.І.,
представника позивача - Ткача І.О. (згідно з довіреністю),
представника відповідача - Павленко М.В. (згідно з довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
20.05.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" (далі - позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) від 14.01.2016 №0000012200.
Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки необгрунтовано дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, оскільки факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТЕРМОЛЮКС-ВК", ПКП "ДНІПРОРЕСУРС", ТОВ "СМ "ПАРТНЕРИ" підтверджується належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку. Тому просив задовольнити позов.
Відповідач проти задоволення позову заперечував на тій підставі, що оскаржувані рішення прийняті у зв'язку з виявленою неможливістю вчинення господарських операцій з вказаними контрагентами з урахуванням необхідності затрати трудових ресурсів у часі, неналежного оформлення документів первинного бухгалтерського обліку та доказів переміщення придбаного товару, які би підтверджували реальність виконання господарських операцій, відсутності частини товаросупровідних документів на придбаний товар. Тому просив відмовити у задоволенні позову.
У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" зареєстроване як юридична особа з 26.04.2007 (код ЄДРПОУ 35013940).
Суд встановив, що на підставі наказу від 18.12.2015 №434 та направлення від 18.12.2015 №81/22 службові особи відповідача здійснили документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства з ТОВ "ТЕРМОЛЮКС-ВК" за період з 01.07.2015 до 31.08.2015, ПКП "ДНІПРОРЕСУРС" за період з 01.07.2015 до 31.07.2015, ТОВ "СМ "ПАРТНЕРИ" за період з 01.07.2015 до 30.09.2015.
Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1., 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 92150,00грн., у т.ч. за липень 2015 року на 41277,00грн., серпень 2015 року на 11933,00грн., вересень 2015 року - 38940,00грн.
За результатами перевірки складено акт від 30.12.2015 №1108/22-009/35013940 (далі - акт перевірки), з якого вбачається, що до вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на ознаки, що реально правочини між позивачем та вказаними підприємствами не відбувалися. На підставі акту відповідач прийняв оскаржуване ППР від 14.01.2016 №0000012200, яким збільшив розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 138225,00грн. (92150,00 грн. - основний платіж та 46075,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).
Для вирішення спору суд врахував, що за липень-вересень 2015 року позивач задекларував зобов'язання з ПДВ у розмірі 6748052,00грн., податковий кредит у сумі 3537509,00грн. Основна сума донарахувань ПДВ в оскаржуваному рішенні відповідає розміру податкового кредиту позивача за вищевказаний період згідно з податковими накладними (далі - ПН) від:
ТОВ "СМ "ПАРТНЕРИ" від 31.07.2015 №77 на суму ПДВ 20000,00грн., від 31.08.2015 №107 на суму ПДВ 20000,00грн, від 30.09.2015 №118 на суму ПДВ 18940,40грн.;
ТОВ "ТЕРМОЛЮКС-ВК" від 13.07.2015 №10 на суму ПДВ 11933,33грн.;
ПКП "ДНІПРОРЕСУРС" від 31.07.2015 №16 на суму ПДВ 21276,61грн.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд керувався такими нормами.
Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку
У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.
Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
Перевіряючи доводи представників сторін з письмових доказів у справі суд встановив, що вищезазначені податкові накладні виписані до договорів.
09.09.2015 позивач уклав з ТОВ "ТЕРМОЛЮКС-ВК" договір поставки №09/06, предметом якого є обов'язок останнього поставити та передати у власність позивачу тару пухирчату №20 та ящик.
Отримання товару за цим договором та включення сплачених сум у витрати позивач підтверджував видатковою накладною (далі - ВН) від 13.07.2015 №РН-10/07 на суму ПДВ - 11933,33грн.
Суд звернув увагу, що найменування, кількість, асортимент товару згідно з умовами п.1.2. вказаного договору визначаються ВН. Однак всупереч цих умов у ВН вказано назву іншого товару - "короб". Крім того, у ній відсутнє розшифрування підпису особи, що отримувала товар, номери та дати видачі довіреностей на отримання ТМЦ, а отже не підтверджено отримання товару конкретною особою, яка підписала ВН.
Суд врахував положення ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), згідно з якою первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст.9 Закону України №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.
Отже вищезгадана ВН складена з порушенням вимог до первинно-бухгалтерських документів.
Суд врахував, що основним видом діяльності ТОВ "ТЕРМОЛЮКС-ВК" згідно з даними ЄДРПОУ є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання, що не узгоджується з предметом вищевказаного договору (поставка товару). Підтверджено, що вказане підприємство не є виробником відповідного товару.
З огляду на зазначене відсутність документів щодо виробника, сертифікатів якості (відповідності) та відсутність конкретизації як предмета договору, так і номенклатури товару у ВН в сукупності надають підстави для сумнівів у реальності виконання такого договору.
01.04.2015 позивач уклав з ПКП "ДНІПРОРЕСУРС" договір №8, предметом якого є обов'язок останнього поставити позивачу лотки для курячого яйця №20 або тару пухирчату №20 та ящик.
Отримання товару за цим договором та включення сплачених сум у витрати позивач підтверджував ВН від 31.07.2015 №РН-0000063 на суму ПДВ - 21276,61грн.
Найменування, кількість, асортимент, номенклатура, марку, тип товару згідно з умовами п.2.2.1. вказаного договору визначаються накладними. При цьому, у наведеній ВН відсутнє розшифрування підпису особи, що отримувала товар, номери та дати видачі довіреностей на отримання ТМЦ, а отже не підтверджено отримання товару конкретною особою, яка підписала ВН.
Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).
Суд встановив відсутність у позивача доказів походження, якості товарів, як це передбачено умовами п.2.3. договору поставки від 01.04.2015 №8, доказів перевірки у день передбаченого отримання товару його кількості та якості. Також позивач не надав доказів замовлення придбаного товару.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).
Зважаючи, що позивач не надав належних доказів щодо найменування, кількості, комплектності, якості та ціни товару, суд дійшов висновку, що не підтвердив домовленість зі вказаними контрагентами щодо істотних умов договорів.
Відсутність доказів погодженої волі сторін щодо всіх істотних умов договорів поставки (предмет, його кількість, якість, ціна, дата поставки) свідчить про відсутність намірів підписання договорів на їх фактичне виконання в майбутньому. З огляду на це сумніви відповідача в тому, що такі господарські операції реально відбувалися, суд вважає обґрунтованими.
Суд врахував, що оплата придбаного у ПКП "ДНІПРОРЕСУРС" однієї партії товару здійснена різними датами (31.07.2015, 07.08.2015, 10.08.2015, 11.08.2015, 31.08.2015), що не узгоджується з умовами п.4.2. вищевказаного договору №8, яким передбачено, що оплата товару здійснюється у день його фактичного отримання: 31.07.2015 (згідно з даними ВН).
Суд звернув увагу, що на підтвердження використання у господарській діяльності ТМЦ, придбаних у ТОВ "ТЕРМОЛЮКС-ВК" та ПКП "ДНІПРОРЕСУРС" позивач надав суду копії звітів про рух тари на власному виробництві (том 1 а.с.77-80), накладні на внутрішнє переміщення (том 2 а.с.112-116) та акти списання (том 2 а.с.117-118). Із цих документів вбачається, що позивач використовував у власній господарській діяльності: короби, короби євро, короби м'ясні, прокладки, карго тару, гофроящики, прокладки горбкуваті, - при тому, як з даних ВН вбачається, що позивач придбавав тару пухирчату та ящик. Отже використання придбаного товару не підтверджено.
Вищевказані неузгодження даних, відсутність конкретизації щодо умов до якості, кількості, виду предмета та строків поставок партій замовленого товару, відсутність ідентифікуючих ознак товару у ВН, які, як зазначено вище, складені з порушенням вимог до первинно-бухгалтерського документа, відсутність документів про їх виробника є ознаками безтоварності відповідних операцій.
Як доказ переміщення придбаного у ТОВ "ТЕРМОЛЮКС-ВК" та ПКП "ДНПРОРЕСУРС" товару позивач надав суду товарно-транспортні накладні від 13.07.2015 №77 та від 31.07.2015 №3107 відповідно (форма №1-ТН) (далі - ТТН) (том 2 а.с.120, 137).
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма №1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів (п.11.1 Правил №363).
Вимоги до оформлення ТТН передбачені пунктом 11.6 Правил №363. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Суд звернув увагу, що надані суду позивачем копії вищевказаних ТТН не містять посилання на реквізити довіреності вантажоодержувача, а також відповідності вантажу правилам перевезень вантажів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність належних доказів переміщення придбаного товару є додатковим доказом безтоварності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.
Суд врахував, що вищевказані документи не надані позивачем податковому органу під час податкової перевірки, що відображено акті перевірки.
01.01.2015 позивач уклав з ТОВ "СМ "ПАРТНЕРИ" договір №СМ.007, предметом якого є надання останнім позивачу охоронних послуг майна позивача, що знаходиться на його території згідно з план-схемою розташування постів.
Отримання послуг за цим договором та включення сплачених сум у витрати позивач підтверджував актами здачі-прийняття послуг: від 31.07.2015 №0078 на суму ПДВ - 20000,00грн., від 31.08.2015 №0097 на суму ПДВ - 20000,00грн., від 30.09.2015 №0118 на суму ПДВ - 18940,40грн.
Суд звернув увагу, що акти №0118 та №0097 не підписані уповноваженою особою замовника, а №0078 не містить розшифрування підпису замовника та виконавця. Крім того, вони складалися не безпосередньо після виконання, а зведено.
Крім того, в порушення наведених норм позивач не надав податковому органу до прийняття оскаржуваних рішень на підтвердження виконання ТОВ "СМ "ПАРТНЕРИ" охоронних послуг копій журналів прийому-передачі постів чергувань (том.3 а.с.3-226, том 4 а.с.1-69).
П.85.2. ст.85 ПК України встановлений обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п.44.6. ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
При цьому, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Однак, позивач таким правом не скористався, та не надав вищевказаних документів до прийняття оскаржуваних рішень. Тому суд їх не врахував для оцінки правомірності оскаржуваних рішень.
Згідно з правовою позицією колегії суддів судової палати в адміністративних справах Верховного суду України, викладеній в постанові від 03.11.2015, яка відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України обов'язкова для врахування усіма судами, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
відсутність первинних документів обліку.
З огляду на викладене суд врахував, що згідно з додатком 1 до договору від 01.01.2015 №СМ.007 надання охоронних послуг «Дислокація постів, які передаються під охорону» ТОВ "СМ "ПАРТНЕРИ" прийняло під охорону 15 постів.
Суд звернув увагу, що згідно з даними податкової звітності вказаного товариства у липні 2015 року кількість працюючих осіб - 17, серпні 2015 року - 33, вересні 2015 року - 36. Водночас, у цей же період ТОВ "СМ "ПАРТНЕРИ" надавало охоронні послуги для: ДП «Запоріжжя-Агро», ДП «Умань Агро», ПП «Золотоніська птахофабрика», ТОВ «Літіз», ТОВ «Торговий дім «ТЕРМОСТІЛ», ТЗОВ «Миргородський сироробних комбінат», ТЗОВ «Агросоюзснаб», ПАТ «Чернігівський молокозавод», ТОВ «Мілк Ворд», ПП «Рось», Філії «Холодкомбінат №4», ТЗОВ «Київських холодкомбінат», ТЗОВ «Житомирський м'ясокомбінат», ТОВ «Сорочинський ярмарок», ДП «Агролайт», ПП «Консалтингова фірма «Прометей», ТОВ «МалКА-транс». Загальна вартість наданих їм послуг відображена у його показниках декларації з ПДВ.
З огляду на територіальну віддаленість у місцерозташуванні вказаних підприємств та кількість осіб ТОВ "СМ "ПАРТНЕРИ", яким воно виплатило дохід за вказаний період, суд дійшов висновку про неможливість надання цим товариством відображеного позивачу в актах обсягу охоронних послуг.
Докази щодо прибуття (прохід) на територію позивача конкретних фізичних осіб виконавця договору відсутні.
Суд звернув увагу, що оплата вказаних охоронних послуг здійснювалася не відповідно до умов договору через декілька місяців та їх сума не відповідає даним актів наданих послуг.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у зазначений період між позивачем та наведеними контрагентами з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди. Отже позивач не підтвердив формування витрат відповідно до зазначеного договору.
Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Оскільки виявлені податковим органом порушення знайшли своє підтвердження в суді та врахувавши оскаржуване ППР від 14.01.2016 №0000012200 про нарахування позивачу зобов'язання з ПДВ, нарахування штрафних санкцій за ним суд вважає правомірним, а розмір застосованого штрафу з огляду на здійснені попередні донарахування відповідачем згідно з ППР №№0000752200, 0000772200, 0000512200 відповідає вимогам п.123.1 ст.123 ПК України.
Врахувавши завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваного ППР відповідач діяв правомірно, а позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Взявши до уваги безпідставність позовних вимог у суду відсутні підстави для повернення позивачу сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст.94, 160-165, 254-256 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 14.01.2016 №0000012200 - відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.
Суддя А.М. Бабич