Копія
Справа № 822/381/15
22 червня 2016 року 12:00м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБожук Д.А.
при секретаріГненній Ю.І.
за участі:представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України, Військова частина польова пошта НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії, -
У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 КАС України.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку (далі по тексту - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, Військова частина польова пошта НОМЕР_1 , в якому просить зобов'язати командування Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити грошову винагороду, передбачену наказом Міністра оборони України №383 від 12.06.2014 "Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України" за здійснення заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні по узбережжю Азовського моря з 14.07.2014 по 30.08.2014.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно наказу начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку від 01.07.2014 №127 ОСОБА_1 відряджений до військової частини НОМЕР_1 . Наказом з грифом "ДСК" командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2014 №02 "Про розподіл зон відповідальності за підрозділами 8 батальйону територіальної оборони на Азово-Чорноморському узбережжі Державного кордону України" на підрозділи військової частини НОМЕР_1 , а, відтак, і на позивача, покладено обов'язки із забезпечення надійної охорони та оборони морської ділянки державного кордону по узбережжю Азовського моря. Вважаючи, що має право на отримання грошової винагороди за здійснення заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні по узбережжю Азовського моря, передбаченої наказом Міністра оборони України №383 від 12.06.2014 "Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України", позивач звернувся з рапортом до відповідача щодо нарахування та виплати зазначеної винагороди за період виконання позивачем обов'язків із забезпечення правопорядку на державному кордоні з 14.07.2014 по 30.08.2014. За результатами розгляду рапорту, позивачу відмовлено у виплаті грошової винагороди внаслідок не доведення прийняття безпосередньої участі у проведенні антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою. Вважаючи відмову неправомірною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015, адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку за №1707 від 03.12.2014 року. Зобов'язано відповідача повторно вирішити по суті рапорт ОСОБА_1 від 04.11.2014 року з урахуванням фактів встановлених судом щодо безпосередньої участі позивача у здійснені заходів із забезпечення правопорядку на Азово-Чорноморському узбережжі Державного кордону в складі військової частини НОМЕР_1 у період з 14.07.2014 року по 30.08.2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 Кручініної Наталії Станіславівни задоволено частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні та в поданих письмових запереченнях просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що згідно наказу начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку від 01.07.2014 №127 ОСОБА_1 відряджений до військової частини НОМЕР_1 для надання допомоги командуванню військової частини НОМЕР_1 у зміцненні правопорядку та військової дисципліни, проведенні профілактичних заходів під час проведення антитерористичної операції та з метою продовження нарощування бойових спроможностей. Вказав, що при зверненні позивача з рапортом щодо виплати винагороди, останнім не надано відповідних наказів, які передбачені п.п.3, 6 розділу II Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 №49. Як наслідок, позивач немає права на отримання винагороди.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, у судове засідання не з'явилася та повноважного представника не направила, про причини неявки суду не повідомила, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. У попередньо наданих письмових поясненнях просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Звертає увагу на відсутність підстав для виплати грошової винагороди, передбаченої наказом №383 від 12.06.2014 внаслідок не підтвердження перебування позивача у підпорядкуванні Антитерористичного центру при Службі безпеки України, виконання заходів, пов'язаних з проведенням антитерористичних заходів, перебування в зоні проведення таких заходів.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військова частина польова пошта НОМЕР_1 у судове засідання не з'явилася та повноважного представника не направила, про причини неявки суду не повідомила, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Враховуючи думку представників сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності третіх осіб, оскільки їх явка не визнавалася судом обов'язковою.
Відповідно до ч.5 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Заслухавши представників сторін, надавши оцінку позовним вимогам позивача із урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з огляду на наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України та призначений помічником начальника штабу Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку, військове звання "капітан".
Згідно наказу начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку від 01.07.2014 №127 ОСОБА_1 відряджений до військової частини НОМЕР_1 м.Чернівці.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 №63 від 01.07.2014, ОСОБА_1 01.07.2014 прибув до військової частини польова пошта НОМЕР_1 для надання допомоги командиру військової частини у зміцненні правопорядку та військової дисципліни, проведення профілактичних заходів.
Витягом з наказу командира військової частини-польової пошти НОМЕР_1 від 04.07.2014 №65 підтверджено прибуття ОСОБА_1 у розпорядження начальника Азово-Чорноморського регіонального управління державної прикордонної служби України, як прикомандированого до військової частини-польової пошти НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини-польової пошти НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2014 №100 ОСОБА_1 вважати таким, що з 30.08.2014 вибув у свою частину.
04.11.2014 року позивач звернувся до начальника зонального відділу Військової служби правопорядку з рапортом про виплату йому винагороди, передбаченої наказом Міністра оборони України №383 від 12.06.2014.
Листом відповідача №1707 від 03.12.2014 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті вказаної винагороди з тих підстав, що надані позивачем документи не підтверджують того факту, що будучи прикомандированим до Військової частини НОМЕР_1 , позивач приймав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ), визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ст.1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 №158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
Відповідно до вказаної постанови Міністерством оборони України видано наказ від 12.06.2014 №383 Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2014 №637/25414, чинний на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - наказ №383).
Так, п.1 наказу №383 встановлено виплату військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
Місячне грошове забезпечення для розрахунку цієї винагороди обчислювати, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі у зазначених операціях і заходах.
Відповідно до п.2 наказу №383, винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)).
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 13.06.2014 №248/3/9/1/502 роз'яснено, що винагорода виплачується за місцем служби військовослужбовця в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), в яких зазначається період, за який здійснюється виплата.
З системного аналізу наведених вище положень, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою для виплати грошової винагороди є підтвердження факту безпосередньої участі особи у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні. Зазначений факт підтверджується наказами командирів (начальників).
Згідно п.1 розділу II Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 №49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2015 за №135/26580 (далі по тексту - Порядок №49), військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Пунктом 3 розділу II Порядку №49, визначено, що винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
Пунктом 6 розділу II Порядку №49, визначено, що безпосередня участь у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні в районі проведення АТО здійснюється на підставі розпорядчих документів органів військового управління за клопотанням Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Таким чином, зроблені судом висновки щодо обов'язкового підтвердження факту безпосередньої участі також відображені в Порядку №49, відповідно до якого здійснювалась виплата зазначених коштів у 2015 році та на початку 2016 року.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до листа № 116/12/7123 від 17.04.2015 військова частина польова пошта НОМЕР_1 в період з 04.07.2014 по 30.08.2014 у зоні антитерористичної операції не перебувала. Зазначені обставини не заперечувались сторонами.
Суд критично оцінює твердження позивача щодо його безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні по узбережжю Азовського моря із посиланням на наказ з грифом "ДСК" командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2014 №02 "Про розподіл зон відповідальності за підрозділами 8 батальйону територіальної оборони на Азово-Чорноморському узбережжі Державного кордону України" з огляду на наступне.
Згідно витягу з наказу командира 8 батальйону територіальної оборони від 30.06.2014 №01 "Про переміщення 8 БТрО з ппд м.Чернівці до ділянки морського узбережжя Кирилівка-Бердянськ для посилення та оборони Державного кордону України" 8 батальйону територіальної оборони (військова частина НОМЕР_1 ) наказано перейти в оперативне підпорядкування начальнику Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України із завданням посилення охорони та оборони ділянки морського узбережжя.
Відповідно до витягу з наказу командира 8 батальйону територіальної оборони від 14.07.2014 №02 "Про розподіл зон відповідальності за підрозділами 8 БТрО на Азово-Чорноморському узбережжі Державного кордону України", визначені завдання:
- бойове патрулювання місцевості, відстеження обстановки на загрозливих напрямках, прикриття районів, які не прикриті з метою недопущення проникнення на територію України озброєних груп бойовиків, військової техніки, зброї та боєприпасів;
- ведення розвідувально-пошукових дій шляхом висилки нарядів від підрозділів батальйону територіальної оборони з метою виявлення підозрілих осіб (груп осіб);
- виставлення блокпостів по контролю за дотриманням правил прикордонного режиму;
- припинення спроб проникнення через державний кордон озброєних груп бойовиків, військової техніки, зброї та боєприпасів на визначених ділянках;
- надання допомоги прикордонним нарядам в охороні та обороні військових та об'єктів, пункту пропуску "Бердянський морський торгівельний порт".
Наказано 8 батальйону територіальної оборони (військова частина НОМЕР_1 ) Державний кордон України на ділянці відповідальності охороняти посилено з 14.07.2014.
Відповідно до п.2 наказу начальника Хмельницького зонального відділу Військової служби правопорядку від 01.07.2014 №127 ОСОБА_1 відряджений до військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, виконання ОСОБА_1 завдань 8 батальйону територіальної оборони (військова частина НОМЕР_1 ) на Азово-Чорноморському узбережжі Державного кордону України не підтверджено. Суд звертає увагу на те, що представниками сторін не надано жодних відомостей щодо існування наказів командирів (начальників), які б підтверджували прийняття позивачем безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні у період з 14.07.2014 по 30.08.2014.
Враховуючи відсутність доказів, що підтверджують безпосередню участь позивача у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні ОСОБА_1 немає права на отримання грошової винагороди.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69-71, 128, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2016 року
Суддя/підпис/Д.А. Божук
"Згідно з оригіналом" Суддя Д.А. Божук