21 червня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/601/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Кошелевій О.О., за участю представника відповідача Чистікової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу Держгеокадастру у Скадовському районі Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу Держгеокадастру у Скадовському районі Херсонської області (далі по тексту - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину позивач є власником сертифікату на земельну частку (пай), площею 2,41 га в умовних кадастрових гектарах, який успадковано на підставі заповіту. Позивачу Скадовською районною державною адміністрацією надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в натурі земельної частки (паю). Надалі позивач звернувся до відділу Держземагентства у Скадовському районі для погодження проекту землеустрою та за результатом розгляду отримав висновок про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9320 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний висновок вважає незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено документи, що посвідчують право на земельну частку (пай), до списку якого входить свідоцтво про право на спадщину. Зазначив, що чинним законодавством України регламентовано його право на виділення земельної частки (паю), який набутий у спадок на підставі свідоцтва про право на спадщину. Крім того вказав, що відповідно до вищезазначеного розпорядження, дозвіл на розробку проекту надано згідно протоколу комісії з питань врегулювання земельних відносин при районній державній адміністрації, до складу якої входить посадова особа відділу Держземагентства у Скадовському районі Херсонської області, і заперечень з боку відділу Держземагентства у Скадовському районі про надання дозволу на розробку проекту не було. На підставі вказаного позивач просить зобов'язати відділ Держгеокадастру у Скадовському районі Херсонської області погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,9320 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Позивач в судове засідання не з'явився. Надав до суду клопотання в якому просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Заперечення обґрунтовано тим, що проект землеустрою не відповідає вимогам, передбаченим чинним законодавством. Крім того, зазначив, що позивач є громадянином Російської Федерації, при цьому, відповідно до Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям. В задоволенні адміністративного позову просив відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне: відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури (ч. 1, 3 ст. 22 Земельного кодексу України).
Суд встановив, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 27 листопада 2007 року ОСОБА_2 успадкував земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Заповіт Ілліча" Скадовського району площею 2,41 га в умовних кадастрових гектарах.
Розпорядженням голови Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області від 03.11.2014 року № 608 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Згідно з ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (ч. 1 ст.186-1 Земельного кодексу України).
Судом встановлено, що висновком відділу Держземагентства у Скадовському районі від 17.04.2015 року № 01 03/155 позивачу відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9320 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до висновку, відмову в погодженні проекту землеустрою надано у зв'язку:
-з копії викопіювання в проекті землеустрою не можливо визначити місце розташування вказаної ділянки, необхідно надати оригінал викопіювання або інший графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки,
- актом обстеження земельної ділянки від 05 грудня 2014 року Ульянівська сільська рада перевищила надані їй повноваження,
- в акті погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та акті приймання - передачі межових знаків на зберігання відсутні погодження користувачів земельних ділянок від Б до В та В до Г,
- згідно ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Частинами 6, 7 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Так, судом встановлено, що в матеріалах справи наявне викопіювання земельної ділянки, яка надається у власність гр. ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ульянівської сільської ради. Суд зазначає, що з вказаного викопіювання дійсно не можливо дійти висновку щодо місця розташування бажаної земельної ділянки.
Щодо п. 2 зауважень до землевпорядної документації, вказаними у висновку щодо погодження землевпорядної документації суд зазначає, що ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Суд зазначає, що відповідно до арк. 21 Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, комісією, створеною Ульянівською сільською радою обстежено земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зі сторінки 25 Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме, кадастрового плану, вбачається, що земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Ульянівка Скадовського району, отже Ульянівська сільська рада не наділена повноваженнями щодо розпорядження вказаною землею.
Щодо п. 3 зауважень до землевпорядної документації, вказаними у висновку щодо погодження землевпорядної документації суд зазначає, на сторінці 22 Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в акті погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та акті приймання - передачі межових знаків на зберігання відсутні погодження користувачів земельних ділянок від Б до В та В до Г.
Щодо п. 4 зауважень до землевпорядної документації, вказаними у висновку щодо погодження землевпорядної документації суд зазначає, що п. 5 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
При цьому, в матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина Російської Федерації, відповідно до якого ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації.
Зважаючи на вкладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено висновок про відмову в погодження землевпорядної документації.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, відповідачем доведено правомірність своїх дій.
Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст.2,8,9,12,17,19,158,159, 160-163,167 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 червня 2016 р.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 6.2.1