Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
"22" червня 2016 р. № 820/2501/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Ліга А"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень ,
Позивач, Приватне підприємство "Ліга А", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.04.16 №0000471401.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.04.16 №0000481401.
3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.04.16 №0000491401.
4. Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області на користь ПП "Ліга А" витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позову зазначено, що 15.04.16 Головним управлінням ДФС у Харківській області був складений акт № 177/20-40-14-01-08/30588680 від 15.04.16 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Ліга А» (код за ЄДРПОУ 30588680) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015».
На підставі висновків акту перевірки ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 28.04.16 №0000471401 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 345 257,00 грн.;
- від 28.04.16 №0000481401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 826 083,00 грн.
- від 28.04.16 №0000491401 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1609 870,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 402 467,50 грн.
Позивач з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкові повідомлення-рішення, а саме: від 28.04.16 №0000471401 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 345 257,00 грн.; від 28.04.16 №0000481401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 826 083,00 грн.; від 28.04.16 №0000491401 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1609 870,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 402 467,50 грн. є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.
Судом встановлено, що ПП «Ліга А» зареєстровано у встановленому законом порядку як юридична особа, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, знаходиться на обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Харківській області як платник податків та зборів.
Головним управлінням ДФС у Харківській області була проведена документальна планова перевірка ПП «Ліга А» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.15 по 31.12.15, про що було складено акт від 15.04.16 № 177/20-40-14-01-08/30588680.
За наслідками перевірки контролюючим органом були встановлені наступні порушення:
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 345 257,00 грн;
- ст. ст. 185, 198, п. 152 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 1 609 870,00 грн. та за червень 2015 року на суму 826 083,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, з податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 1 609 870,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період - грудень 2015 року з податку на додану вартість в загальній сумі 826 083,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.04.16 №0000471401 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 345 257,00 грн., №0000481401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 826 083,00 грн., №0000491401 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 609 870,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 402 467,50 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.
За матеріалами справи судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 28.04.16 №0000481401 та №0000491401 слугувало судження Головного управління ДФС у Харківській області про формування ПП «Ліга А» податкового кредиту з ПДВ за травень та червень 2015 року по операціям, звільненим від оподаткування, з ФГ «Золота Нива-2004», яке не є виробником сільськогосподарської продукції відповідно до податкової інформації, отриманої відповідачем у іншого контролюючого органу.
Суд зазначає, що на момент настання вказаних звітних податкових періодів правовідносини з приводу справляння ПДВ були унормовані приписами розділу V та підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилом п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
У силу встановленого приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України застереження не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.
Відповідно до п.152 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово до 31 грудня 2017 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.
З наведених норм вбачається, що операції з постачання зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками або підприємствами, які безпосередньо придбали зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Ліга А» (як Покупець) та ФГ «Золота Нива - 2004» (як Постачальник) були укладені договори поставки №0306П від 03.06.15, №1805П від 18.05.15, №1205П від 12.05.15, №0705П від 07.05.15.
За умовами укладених договорів Постачальник зобов'язувався продати (поставити), а Покупець прийняти та оплатити товар (соняшник) українського походження, врожаю 2014 року. На виконання умов договорів ПП «Ліга А» у травні та червні 2015 року придбало у ФГ «Золота Нива-2004» соняшник врожаю 2014 року у кількості 1543,76 т. на загальну суму 14 615 720,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2 435 953,33 грн.
Реальність здійснення вказаних господарських операцій підтверджується податковими накладними від 07.05.15 № 1/2, від 08.05.15 № 2/2, від 12.05.15 № 4/2, від 13.05.15 № 5/2, від 13.05.15 № 3/2, від 14.05.15 № 6/2, від 15.05. 15 № 7/2, від 18.05.15 № 8/2, від 22.05.15 № 9/2, від 26.05.15 № 10/2, від 27.05.15 № 11/2, від 28.05.15 № 15/2, від 03.06 15 № 1/2, від 03.06.15 № 2/2, від 04.06.15 № 4/2, від 05.06.15 № 5/2, від 08.06.15 № 6/2, від 09.06.15 № 7/2, від 10.06.15 № 8/2, від 12.06.15 № 9/2, видатковими накладними № РН-0000022 від 08.05.15, № РН-0000023 від 12.05.15, № РН-0000024 від 14.05.15, № РН-0000021 від 15.05.15, № РН-0000025 від 15.05.15, № РН-0000026 від 16.05.15, № РН-0000027 від 23.05.15, № РН-0000028 від 25.05.15, № РН-0000029 від 25.05.15, № РН-0000030 від 26.05.15, № РН-0000031 від 27.05.15, № РН-0000032 від 28.05.15, № РН-0000033 від 30.05.15, № РН-0000034 від 03.06.15, № РН-0000035 від 03.06.15, № РН-0000036 від 04.06.15, № РН-0000037 від 05.06.15, № РН-0000038 від 08.06.15, № РН-0000039 від 09.06.15, № РН-0000040 від 10.06.15, № РН-0000041 від 12.06.15, товарно-транспортними накладними № 22 від 08.05.15, № 22/1 від 08.05.15, № 33/2 від 08.05. 15, № 23 від 12.05.15, № 24/1 від 14.05.15, № 24 від 14.05.15, № 25/1 від 15.05.15, № 25/2 від 15.05.15, № 25/3 від 15.05.15, № 25/4 від 15.05.15, № 25/5 від 15.05.15, № 25 від 15.05.15, № 26/1 від 16.05.15, № 26 від 16.05.15, № 26/2 від 16.05.15, № 27 від 23.05.15, № 27/1 від 23.05. 15, № 27/2 від 23.05.15, № 28 від 25.05.15, № 28/1 від 25.05.15, № 28/3 від 25.05.15, № 28/4 від 25.05.15, № 30 від 26.05. 15, № 30/1 від 26.05.15, № 30/2 від 26.05.15, № 30/3 від 26.05.15, № 31 від 27.05.15, № 31/1 від 27.05.15, № 31/2 від 27.05.15, № 32 від 28.05.15, № 32/1 від 28.05.15, № 33/1 від 30.05.15, № 33 від 30.05. 15, № 35/2 від 03.06.15, № № 35/3 від 03.06.15, № 35 від 03.06.15, № 35/1 від 03.06.15, № 34/1 від 02.06. 15, № 34 від 02.06.15, № 36/1 від 04.06.15, № 36 від 04.06.15, № 36/3 від 04.06.15, № 36/2 від 04.06.15, № 37 від 05.06.15, № 37/1 від 05.06.15, № 38 від 08.06.15, № 39/1 від 09.06.15, № 39 від 09.06.15, № 41 від 12.06.15, № 40 від 10.06.15, № 40/1 від 10.06.2015 року.
Оплата за отриманий товар за договорами була проведена у безготівковій та готівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткових касових ордерів. Доказів повернення коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх повернення позивачу до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача - ФГ «Золота Нива-2004» господарських операцій.
Оцінивши копії документів, поданих позивачем на вимогу суду на підтвердження доводів про реальність господарських операцій, суд не вбачає підстав для відхилення названих документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності господарських операцій та настання змін у стані і структурі активів сторін правочинів, адже за змістом, формою та джерелом походження документи відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88.
Як встановлено судом, товар, отриманий від контрагента, призначений для використання в оподатковуваних операціях позивача та відповідає цілям його господарської діяльності.
Як пояснив позивач, основною ціллю придбання у ФГ «Золота Нива-2004» соняшнику було виготовлення соняшникової олії, свідченням чого є договір на переробку насіння соняшнику № 0309-01 від 03.09.12, укладений між ТОВ «Агроком Нова Водолага» та ПП «Ліга А». Відповідно до умов вказаного договору на переробку насіння соняшнику ПП «Ліга А» передавало, а ТОВ «Агроком Нова Водолага» приймало соняшник для переробки в соняшникову олію та макуху.
На підтвердження факту переробки товару - соняшнику ТОВ «Агроком Нова Водолага» до матеріалів справи приєднані: акти про прийняття-передачу сировини, книга вагаря, журнал реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при прийманні зерна, картки аналізу зерна за формою №47, реєстри товарно-транспортних накладних, які супроводжували завезений на підприємство соняшник (форма N ЗХС-3), переліки реєстрів накладних по формі № ЗХС-5, акти здачі- прийняття робіт (надання послуг), акти приймання - передачі виконаних робіт.
Отриманий у наслідку переробки соняшнику товар був використаний підприємством-позивача у межах власної господарської діяльності за її напрямом. Зокрема, був реалізований ПАТ «Харківський жировий комбінат», ТОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ГРАНД ДИСТРИБ'ЮШН», ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «АГРОСВІТ», ТОВ ТБ «Тайфун-2000», ТОВ «ОПТІМУС ПЛЮС», що підтверджується первинними та іншими документами, долученими до матеріалів справи.
Судом не встановлено невідповідності даних первинних документів наведеним фактичним обставинам господарської діяльності.
Відповідач ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду не спростував твердження платника податків про отримання товару від ФГ «Золота Нива-2004» у межах власної господарської діяльності, адже не надав до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність у платника податків об'єктивної потреби на укладання спірних правочинів.
Позивач стверджує, що придбавав насіння соняшника у ФГ «Золота Нива - 2004» як у сільськогосподарського підприємства - виробника та відповідно набув статусу підприємства, яке безпосередньо придбало технічні культури у сільськогосподарського підприємства - виробника. Вказана операція є першим постачанням товару сільськогосподарським підприємством - виробником, а тому, з огляду на приписи п.152 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оподатковується податком на додану вартість у загальному порядку, ПП «Ліга А» має право на віднесення сум ПДВ, сплачених під час такого придбання, до складу податкового кредиту.
На підтвердження означених доводів та правомірності визначення сум податку на додану вартість, що віднесені до податкового кредиту відповідного звітного періоду, позивачем до суду надані виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці по ФГ «Золота Нива-2004», витяг з реєстру платників ПДВ, довідка Держземагенства про кількісні характеристики земельної ділянки, розділення земель між власниками і користувачами, довідка про статус ФГ «Золота Нива-2004» як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік, договір суборенди земельних ділянок № 01/0814 від 01.08.14, статистична звітність ФГ «Золота Нива-2004» за 2014 рік.
Оцінивши копії документів, поданих ПП «Ліга А» до суду, суд не вбачає підстав для відхилення названих документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів.
Зі змісту долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що основним видом діяльності ФГ «Золота Нива-2004» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Означений контрагент мав статус сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, та був платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Згідно з п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.
Тобто, за умови відповідності платника податку вимогам п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України такий платник реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування.
Слід зауважити, що перевірка відповідності сільськогосподарського підприємства вимогам п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України з метою застосування спеціального режиму оподаткування віднесена до компетенції контролюючих органів, а тому реєстрація такого платника податку суб'єктом спеціального режиму оподаткування свідчить, що він є сільськогосподарським підприємством - виробником.
Матеріали справи свідчать, що контрагент позивача мав земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур. Відповідно до статистичної інформації у 2014 році ФГ «Золота Нива-2004» засіяно соняшником земельні ділянки загальною площею 8026,0 га. та зібрано врожаю насіння соняшника у розмірі 40130,00 ц.
Крім того, однією з умов, укладених позивачем з ФГ «Золота Нива-2004» договорів (п. 4.5 договорів), було, зокрема те, що ФГ «Золота Нива-2004» підтверджувало, що воно є виробником товару або безпосередньо придбало товар у сільськогосподарських підприємств-виробників та здійснює його першу поставку.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що судження відповідача про те, що ФГ «Золота Нива-2004» не є виробником сільськогосподарської продукції, ґрунтується на єдиному мотиві - висновках іншого контролюючого органу, викладених у податковій інформації Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 8714/7/04-07-22-02-30 від 14.08.15 щодо відсутності у ФГ «Золота Нива-2004» земельних площ, необхідної кількості працівників та ненадання ФГ «Золота Нива-2004» документального підтвердження викладених ним пояснень у листі від 08.05.15 № 08/05/15-01.
Означена податкова інформація, оформлена у вигляді листа, не є беззаперечним доказом того, що ФГ «Золота Нива - 2004» не є виробником сільськогосподарської продукції, позаяк лист не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. Вказані висновки можуть вважатися обґрунтованими лише за умови самостійного дослідження відповідачем всіх обставин відповідних операцій на предмет встановлення походження сільськогосподарської продукції, поставка якої була їх змістом.
З урахуванням викладеного суду вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо того, що ФГ «Золота Нива-2004» не є виробником сільськогосподарської продукції -насіння соняшника, яке було реалізовано ПП «Ліга А». Головне управління ДФС у Харківській області не довело того факту, що насіння соняшнику, реалізоване позивачу, вирощене не власними силами ФГ «Золота Нива-2004», а придбане в інших суб'єктів господарювання, висновки фіскального органу мають характер припущень, а не достовірно встановлених фактів.
Враховуючи той факт, що ФГ «Золота Нива-2004» є сільськогосподарським підприємством - виробником зернових та технічних культур та є виробником насіння соняшнику, що постачалось ПП «Ліга А», що підтверджується документами та не спростовується відповідачем, товар постачався вперше в розумінні п. 152 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на операції проведені ФГ «Золота Нива-2004» з постачання соняшнику ПП «Ліга А» не поширюється режим звільнення від оподаткування відповідно до п. 152 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Під час судового розгляду судом встановлено, що правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з ФГ «Золота Нива-2004» підтверджується довідкою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Ліга А» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2015 року» від 29.07.15 № 32/2023-15-01-09/30588680, складеною за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Ліга А». Предметом означеної перевірки були, зокрема господарські операції, проведені підприємством з ФГ «Золота Нива-2004» за договорами №1805П від 18.05.15, №1205П від 12.05.15, при визначені податкового кредиту за вказаними операціями контролюючим органом порушень не встановлено.
Таким чином, суд робить висновок, що ПП «Ліга А» мало право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду на підставі реально проведених оподаткованих операції з ФГ «Золота Нива-2004» та оформлених первинних документів, які в подальшому приймали участь у формуванні сум від'ємного значення, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, та сум від'ємного значення як різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.
Стосовно висновків Головного управління ДФС у Харківській області про порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 345 257,00 грн., суд зазначає наступне.
З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для таких висновків слугувало судження відповідача про ненаправлення витрат, понесених ПП «Ліга А» на оплату послуг, наданих ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 за договорами доручення, на фактичне отримання доходу та такі витрати не можуть бути достовірно оцінені як витрати.
Суд відмічає, що правила обчисленням та сплати податку на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся, були врегульовані розділом III Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.
Таким чином, оподатковуваний прибуток розраховуються за даними бухгалтерського обліку.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено принципи, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність. Згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318.
Згідно з п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнають або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу в результаті його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Отже, витрати визнаються в бухгалтерському обліку та відображаються у фінансовій звітності під час зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу, та одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, або у звітному періоді в якому вони були здійснені, у разі якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду за умови, що їх оцінка може бути достовірно визначена.
Під достовірною оцінкою суми витрат розуміється максимально точна, неупереджено розрахункова сума витрат. Розрахункова сума витрат має ґрунтуватися на актуальній, доступній та надійній інформації. До джерел такої інформації відносяться, зокрема, умови договорів, первинні документи та інші джерела, визначені підприємством.
Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Судом встановлено, що ПП «Ліга А» (як Довіритель) були укладені з ФОП ОСОБА_4 (як Агент) договір доручення №1501-01 від 15.01.14, з ФОП ОСОБА_3 (як Агент) договір доручення №0301-01 від 03.01.14, а також договір доручення №0801-01 від 08.01.14 з ФОП ОСОБА_5 (як Агент).
За вказаними договорами доручення Агенти за винагороду здійснювали пошук юридичних та фізичних осіб з метою укладення з ними договорів постачання продукції, пропонували продукцію ПП «Ліга А», надавали консультації з питань укладання договорів постачання, надавали послуги з оформлення договорів постачання продукції, інші послуги по залученню потенційних клієнтів, супроводжували угоди по постачанню товарів, а саме: контролювали надходження коштів по договорам, відвантаження товару, надання документів від постачальників та покупців та здійснювали інші заходи щодо повного супроводження угоди.
Агенти за надані послуги отримували винагороду у розмірі 2% від сум, отриманих ПП «Ліга А» за договорами постачання, при укладанні яких надавалися послуги.
Виконання договірних зобов'язань підтверджено складеними за договором доручення №1501-01 від 15.01.14 - актом надання послуг № 1 від 31.03.15, актом надання послуг №2 від 30.06.15, звітами агента з виконання робіт за договором №1501-01 від 15.01.14 за період з 01.01.15 по 31.03.15 та за період з 01.04.15 по 30.06.15; за договором доручення №0301-01 від 03.01.14 - актом надання послуг №1 від 31.03.15, актом надання послуг №2 від 30.06.15, звітами агента з виконання робіт за договором №0301-01 від 03.01.14 за період з 01.01.15 по 31.03.15 та за період з 01.04.15 по 30.06.15; за договором доручення №0801-01 від 08.01.14 - актом надання послуг №1 від 31.03.15, актом надання послуг №2 від 30.06.15, звітами агента з виконання робіт за договором №0801-01 від 08.01.14 за період з 01.01.15 по 31.03.15 та за період з 01.04.15 по 30.06.15.
Стосовно зауважень відповідача щодо складання актів виконаних робіт з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з огляду на відсутність в актах місця їх складання, судом в якості обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення не приймаються, оскільки сама собою наявність недоліку в оформленні первинного документу не робить вказаний документ недійсним та не позбавляє акт виконаних робіт сили первинного документу, так як цей недолік не перешкоджає можливості ідентифікувати осіб, від імені яких складені документи. Суд відмічає, що документи містять, зокрема, назву, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, виписані існуючими суб'єктами права.
Отже, первинні документами не втратили юридичної сили і доказовості, а відтак вони підтверджують вчинення підприємством господарських операцій.
Виконання ПП «Ліга А» зобов'язань за правочинами, укладеними з ФОП ОСОБА_4, з ФОП ОСОБА_3 та з ФОП ОСОБА_5, були виконані шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями та не спростовується відповідачем.
Наявність у позивача трудових відносин з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, не виключає можливості залучення останніх як суб'єктів господарювання для надання послуг.
Фізична особа, зареєстрована як підприємець, без створення юридичної особи, виконує роботи, надає послуги своїм замовникам у рамках свого статусу підприємця на основі цивільно-правових договорів (залучаючи чи не залучаючи для цього найманих працівників). Статус громадянина, як підприємця, не перешкоджає тому, аби цей же громадянин, як працівник, працював на умовах трудового договору на підприємстві, на якому він надає послуги за договором цивільно-правового характеру. При виконанні цієї діяльності фізична особа - підприємець самостійно розпоряджається своїм часом та необмежена режимом роботи. Відповідно, може здійснювати виконання своїх обов'язків по цивільно-правовим договорам у вільний від трудових обов'язків час.
Висновки відповідача щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_4, з ФОП ОСОБА_3 та з ФОП ОСОБА_5 порушують ст. 6 Господарського кодексу України, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади в господарські відносини та передбачає свободу підприємницької діяльності.
Відносно посилань відповідача на те, що ДП «Спринтер К», ТОВ «Керуюча Компанія «Гранд Дистриб'юшн», ТОВ «Укролія», ПрАТ «Харківський жировий комбінат», ТОВ «Тайфун-2000», ТОВ «Паритет-Агро», ТОВ «Нововодолажський масло-жировий комбінат» не є новими покупцями для ПП «Ліга А», суд зазначає, що відповідно до умов договорів доручення, укладених з ФОП ОСОБА_4, з ФОП ОСОБА_3, з ФОП ОСОБА_5, останні надавали послуги як щодо залучення нових покупців товару, так щодо й укладення нових договорів з покупцями, які вже мали господарські взаємовідносини з ПП «Ліга А», вчиняли дії по утриманню існуючих клієнтів позивача та надавали послуги по супроводженню угод по постачанню товарів, як нових, так і тих, які вже були укладені.
Придбані позивачем послуги у контрагентів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані послуги забезпечують умови реалізованої товару що, в свою чергу, надає позивачу можливість займатися діяльністю щодо реалізації продукції, яка направлена на отримання доходу.
Як пояснив позивач, в наслідок отримання означених послуг, підприємство отримало економічну вигоду від проведення таких операцій: ПП «Ліга А» у 2015 році мало позитивний фінансовий результат, дохід підприємства склав 9 534 355,85 грн. Вказані господарські операції були направленні на отримання доходу та мали позитивний економічний ефект. Вони спричинили реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджується прибутком (доходом) від здійснення господарської діяльності.
Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов'язане з проведенням певних витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджується своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.
Відповідно, всі умови для включення витрат по вищевказаним господарським операціям до складу витрат були виконані: витрати підтверджені належними первинними документами, а отже суми витрат достовірно оцінені, у підприємства відбулось зменшення власного капіталу, воно отримало економічну вигоду від таких витрат, розмір понесених витрат та отриманої вигоди розумно співвідносяться, так як витрати були компенсовані доходами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень 28.04.16 №0000471401, №0000481401, №0000491401 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Ліга А" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.04.16 №0000471401, №0000481401 та №0000491401.
Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області на користь Приватного підприємства "Ліга А" сплачений судовий збір у сумі у сумі 47755 (сорок сім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 16 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі виготовлена 24 червня 2016 року.
Суддя Спірідонов М.О.