22 червня 2016 р.м. ХерсонСправа № 650/484/16-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Вітічак О.Р.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача-2 - Демидової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним проїзного документу, заборону виїзду за межі України,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Великоолександрівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач-1, Великоолександрівський РС УДМС України в Херсонській області), Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач-2, УДМС у Херсонській області) третя особа: ОСОБА_3, в якому просить визнати недійсним проїзний документ дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, № НОМЕР_1 від 17 березня 2016 року, виданий ОСОБА_3, заборонити виїзд за межі України неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі її матері - ОСОБА_3 без згоди її батька - ОСОБА_1.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем-1 неправомірно видано проїзний документ доньці - ОСОБА_4, оскільки колишньою дружиною ОСОБА_3 при подачі документів для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон було надано недостовірні відомості, що є підставою для відмови у видачі паспорта. Зокрема, ОСОБА_3 було приховано такі факти: наявність у дитини проїзного документу № НОМЕР_2, строк дії якого до 17 червня 2017 року; розірвання шлюбу відповідно до рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22.02.2016 р.; проживання дитини з позивачем, а не з колишньою дружиною, яка проживає в Республіці Польща, знаходження на розгляду у суді справи щодо визначення місця проживання доньки. Крім того, позивач вважає, що для отримання паспорта для виїзду за кордон потрібна заява батька про згоду на отримання дитиною даного документа, яку він не надавав. Зазначені обставини відповідно до ст.55 постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 р. № 152 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення" є підставою для визнання паспорту для виїзду за кордон недійсним.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з вказаних підстав.
Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Представник відповідача-2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказавши на те, що при видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон неповнолітній ОСОБА_4 Великоолександрівський РС УДМС у Херсонській області діяв згідно норм діючого законодавства України. Так, матір'ю дитини надано повний пакет документів, необхідних для оформлення паспорта для виїзду за кордон ОСОБА_4, а тому у відповідача-1 не було підстав для відмови у видачі цього документа. Також вказала на те, що Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення надання згоди батька на отримання дитиною паспорта громадянина України для виїзду за кордон не передбачено. Просить відмовити в задоволенні позову.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача-2, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Правовідносини, пов'язані з оформленням та видачею паспорта громадянина України для виїзду за кордон, врегульовано Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення надання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 р. № 152 (далі - Порядок № 152).
Пунктами 1-3 Порядку № 152 визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім'я якої він оформлений, за кордоном і дає такій особі право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта для виїзду за кордон. Громадянин України, який через свої релігійні переконання відмовився від внесення інформації (у тому числі відцифрованих відбитків пальців рук) до безконтактного електронного носія, що імплантований до паспорту для виїзду за кордон, має право на отримання паспорта для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія. Паспорт для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.
Відповідно до пп.1 п.4 Порядку № 152 паспорт для виїзду за кордон без урахування строків доставки видається територіальним органом або підрозділом ДМС, а за кордоном - закордонною дипломатичною установою України: не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його отримання.
Згідно п.5 Порядку № 152 оформлення, видача паспорта для виїзду за кордон громадянам (у тому числі отримання відцифрованих відбитків пальців рук) здійснюється територіальними органами або підрозділами ДМС незалежно від місця проживання громадянина у взаємодії з Головним обчислювальним центром Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) та Державним центром персоналізації документів (далі - Центр). Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС, яка ведеться для обліку даних. Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета.
Приписами п.9 Порядку № 152 передбачено, що до заяви-анкети вносяться такі відомості (персональні дані) про особу, на ім'я якої здійснюється оформлення паспорта для виїзду за кордон: відцифрований образ обличчя особи; унікальний номер запису в Реєстрі; прізвище, ім'я та по батькові; стать; дата народження; місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); місце проживання із зазначенням адреси (найменування адміністративно-територіальної одиниці, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири); серія, номер, дата видачі документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон; контактний телефон; дата заповнення заяви-анкети; відомості про відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук; підпис особи; відомості про законного представника особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку (прізвище, ім'я та по батькові, дата та місце народження); підпис керівника територіального органу або підрозділу ДМС, а в разі його відсутності - особи, яка виконує обов'язки керівника, або адміністратора центру надання адміністративних послуг, а в закордонній дипломатичній установі України - підпис консульської посадової особи; прізвище, підпис (із зазначенням дати) працівника територіального органу або підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладено функції із здійснення передачі персональних даних фізичної особи, на ім'я якої оформлюються документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України, для їх перевірки, а в закордонній дипломатичній установі України - прізвище, підпис (із зазначенням дати) консульської посадової особи; номер оформленого паспорта для виїзду за кордон; прізвище, підпис (із зазначенням дати) працівника територіального органу або підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладено функції з оформлення, видачі паспорта для виїзду за кордон (у тому числі отримання відцифрованих відбитків пальців рук), а в закордонній дипломатичній установі України - прізвище, підпис (із зазначенням дати) консульської посадової особи; підпис заявника із зазначенням дати отримання паспорта для виїзду за кордон.
Відповідно до п.20 Порядку № 152 оформлення, видача та обмін паспорта для виїзду за кордон здійснюється: 1) особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, - на підставі її особистої заяви-анкети; 2) особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (якщо батьки не перебувають у шлюбі - на підставі заяви-анкети того з батьків, з ким проживає особа), усиновлювачів, опікунів, піклувальників або інших представників.
Згідно п.22 Порядку № 152 Для оформлення паспорта для виїзду за кордон особа подає: 1) заяву-анкету; 2) паспорт громадянина України (для осіб, що досягли шістнадцятирічного віку та постійно проживають в Україні); 3) свідоцтво про народження (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон особі, що не досягла шістнадцятирічного віку); 4) відповідні документи, що підтверджують здійснення встановлених законодавством платежів, або оригінал і копію документа про звільнення від таких платежів; 5) заяву про відмову від внесення інформації (у тому числі відцифрованих відбитків пальців рук) до безконтактного електронного носія, що імплантований до паспорта для виїзду за кордон (у разі потреби). У разі оформлення паспорта особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку, таку заяву від її імені подають батьки (якщо батьки не перебувають у шлюбі, - той з батьків, з ким проживає особа), усиновлювачі, опікуни, піклувальники або інші представники чи представники закладів, які виконують функції опікунів чи піклувальників над цією особою. Заява від другого з батьків не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства; 6) у разі оформлення паспорта особі, що не досягла дванадцятирічного віку, або особі, яка не може пересуватись самостійно у зв'язку із тривалим розладом здоров'я, що підтверджується відповідною довідкою лікувального закладу, може бути подано дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра та одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого зображення особи шляхом сканування.
Положеннями п.23 Порядку № 152 визначено, що у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, що не досягла шістнадцятирічного віку та проживає з одним із батьків, заявник разом з документами, зазначеними у пункті 22 цього Порядку, також подає оригінал або засвідчену в установленому порядку копію одного з таких документів: 1) свідоцтва про смерть другого з батьків; 2) рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; 3) рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; 4) рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; 5) довідки про реєстрацію місця проживання дитини разом з одним із батьків, який подає заяву-анкету, або у разі оформлення паспорта у закордонній дипломатичній установі України - іншого документа, що підтверджує таку реєстрацію; 6) оригінал витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до п.29 Порядку № 152 рішення про оформлення та видачу особі паспорта для виїзду за кордон приймається територіальним органом або підрозділом ДМС чи закордонною дипломатичною установою України на підставі даних, отриманих з бази даних Реєстру.
Підстави для відмови у видачі паспорта для виїзду за кордон передбачено п.42 Порядку № 152, згідно якого територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України має право відмовити особі у видачі паспорта для виїзду за кордон, якщо: 1) стосовно видачі паспорта для виїзду за кордон звернулася особа, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документального підтвердження повноважень на отримання паспорта для виїзду за кордон; 2) особа вже отримала паспорт для виїзду за кордон, який є дійсним на день звернення (крім обміну, видачі паспорта замість втраченого або викраденого, а також наявності другого паспорта для виїзду за кордон з підстав, визначених цим Порядком); 3) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон; 4) дані, отримані з баз даних Реєстру, не підтверджують інформацію, надану особою.
Пунктом 43 Порядку № 152 визначено, що територіальний орган або підрозділ ДМС може прийняти рішення про тимчасову відмову у видачі особі паспорта для виїзду за кордон в разі, коли: 1) особа обізнана з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення строку, встановленого статтею 29 Закону України "Про державну таємницю" (лише в разі виїзду на постійне проживання за кордон); 2) щодо особи діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках чи забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; 3) стосовно особи в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого особі заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) особа засуджена за вчинення кримінального правопорушення, - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань; 6) особа свідомо сповістила про себе неправдиві відомості, - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей; 7) щодо особи подано цивільний позов до суду, - до закінчення провадження у справі; 8) особа перебуває під адміністративним наглядом, - до припинення нагляду.
Судом встановлено, що 23.02.2016 р. для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон неповнолітній донці ОСОБА_4 до Великоолександрівського РС УДМС в Херсонській області звернулася ОСОБА_3, яка надала наступні документи: заяву-анкету для внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру, свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3, паспорт на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 копію рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22.02.2016 р. по справі № 650/1308/15-ц стосовно розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, квитанцію про сплату передбачених законодавством платежів від 23.02.2016 р. № 47, довідку від 23.02.2016 р. про реєстрацію місця проживання дитини ОСОБА_4 разом з матір'ю - ОСОБА_3 (що підтверджує проживання дитини разом з одним із батьків, який подає заяву-анкету).
Тобто, ОСОБА_3, яка є матір'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_4, надано усі документи, які передбачені п.п.22, 23 Порядку № 152. При цьому даними пунктами Порядку № 152, які визначають перелік необхідних документів, що потрібно надати територіальному органу ДМС для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (в даному випадку неповнолітньої дитини), не передбачено отримання згоди батька на оформлення паспорта та його отримання. Таким чином у відповідача-1 не було підстав для відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4
Доводи ОСОБА_1 про обов'язковість отримання від нього згоди на оформлення паспорта ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства, так як п.25 Порядку № 152, на який посилається позивач, регулює питання, пов'язані з оформленням паспорта для виїзду за кордон на постійне проживання. Однак відповідач-1 оформляв дитині позивача паспорт для виїзду за кордон, а не на постійне проживання.
Суд критично відноситься до тверджень позивача про те, що відповідач-1 повинен був відмовити у видачі паспорта для виїзду за кордон ОСОБА_4 внаслідок надання ОСОБА_3 недостовірних відомостей з наступних підстав.
Так, надання недостовірних відомостей позивач пов'язує з тим, що ОСОБА_3 приховала наступні факти: наявність у неповнолітньої дитини проїзного документу, строк дії якого не закінчився, розірвання шлюбу з ОСОБА_1, проживання доньки з позивачем, знаходження у суді справи щодо визначення місця проживання дитини.
З цього приводу суд зазначає, що питання, пов'язані з оформлення для виїзду неповнолітньої дитини за кордон такого документу як проїзний документ для дитини, було передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 р. № 231 "Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини" (далі - Постанова № 231).
Однак згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 682 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі - Постанова № 152) Постанову № 231 визнано такою, що втратили чинність з 1 квітня 2015 року.
Постановою № 152 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення.
Пунктом 2 Постанови № 152 установлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений та/або виданий на підставі документів, поданих до 1 січня 2015 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Згідно п.3 Постанови № 152 запроваджено з 1 січня 2015 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
З викладеного слідує, що з 1 січня 2015 року для виїзду неповнолітньої дитини за кордон оформляється не проїзний документ дитини, а паспорт громадянина України для виїзду за кордон. При цьому жодна норма не містить заборони у видачі неповнолітньому паспорта громадянина України для виїзду за кордон при наявності проїзного документа дитини.
Що стосується доводів позивача про приховування ОСОБА_3 факту розірвання шлюбу, то вони не відповідають дійсності, так як ОСОБА_3 до поданих відповідачу-1 документів було долучено рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22.02.2016 р. про розірвання шлюбу з ОСОБА_1
Одним із основним документів, які необхідно подати до територіального органу ДМС для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон є заява-анкета. Згідно затвердженої форми цієї заяви-анкети, у ній відсутня графа щодо перебування у шлюбі того із батьків, який її подає. Зазначення інформації стосовно сімейного стану не передбачено і в інших документах, перелік яких визначено у п.22 Порядку № 152.
Певні застереження містяться у п.23 Порядку № 152, який передбачає необхідність додаткового подання одного із документів, вказаному у цьому пункті, в разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, що не досягла шістнадцятирічного віку та проживає з одним із батьків. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 було подано такий документ - довідку про реєстрацію місця проживання/перебування особи, відповідно до якої донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована разом з матір'ю - ОСОБА_3 з 10.07.2012 р. за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач у судовому засіданні підтвердив, що до теперішнього часу його колишня дружина - ОСОБА_3 зареєстрована за вищевказаною адресою.
Тобто, зазначені у довідці дані відповідають дійсності. При цьому тимчасовий виїзд матері дитини - ОСОБА_3 на заробітки до Республіки Польща не спростовує факт її проживання з дитиною.
Наявність на розгляду у суді справи стосовно визначення місця проживання дитини не є підставою для висновків про недостовірність поданих ОСОБА_3 відомостей та для відмови у видачі неповнолітній ОСОБА_4 паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача-1 щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4, а тому відсутні підстави для визнання його недійним.
Окремо суд відмічає, що позивач просить визнати недійним проїзний документ дитини № НОМЕР_1 від 17.03.2016 р. Між тим у судовому засіданні встановлено, що за № НОМЕР_1 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4, а не проїзний документ, і видано його 29.03.2016 р., а не 17.03.2016 р. Тобто, позивач просить визнати недійсним документ, якого взагалі не існує.
Також необґрунтованими є позовні вимоги в частині заборони виїзду за межі України неповнолітній ОСОБА_4 у супроводі її матері - ОСОБА_3 без згоди її батька - ОСОБА_1, оскільки така заборона вже встановлена на законодавчому рівні, а саме, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 (далі - Правила № 57).
Зокрема, п.3 Правил № 57 передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Відповідно до п.4 Правил № 57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Великоолександрівського районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним проїзного документу, заборону виїзду за межі України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 червня 2016 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 3.1.3