Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
"21" червня 2016 р. № 820/2840/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Спірідонова М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії ,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними бездіяльність Харківського Обласного Військового Комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги ...”
2. Зобов'язати ОСОБА_2 подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України висновок та всі передбачені до нього документи, щодо виплати ОСОБА_1 ) одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...”
3. Зобов'язати відповідача відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 31.12.1982 року по 10.1983 року проходив військову строкову службу у військовій частині п/п НОМЕР_1 , у тому числі приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, внаслідок поранення є інвалідом війни ІІІ групи.
Також позивачем зазначено, що згідно Довідки МСЕК Серії ААБ № 204959 від 11.03.2015 року внаслідок поранення (контузії головного мозку), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, позивачу з 11.03.2015 року була встановлена III група інвалідності на строк до 20.03.2018 року.
Таким чином, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Для реалізації вказаного права позивачем 24.03.2016 року було подано відповідну заяву та всі необхідні документи відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_2 для нарахування та виплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги.
Однак листом від 13.04.2016 року № 754/ВСЗ ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу було відмовлено в нарахуванні та виплаті вищезазначеної одноразової грошової допомоги.
Позивач із такою поведінкою військкомату у спірних правовідносинах не погоджується, вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_4 , з поданим позовом не погодився, надав свої письмові заперечення. В обґрунтування заперечень суб'єкт владних повноважень зазначив, що дія нормативно-правових актів, про які згадує позивач, на ОСОБА_1 не поширюється, підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги немає, а тому Харківський обласний військовий комісаріат у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом.
Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином та завчасно.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд визнає можливим справу розглянути без участі в судовому засіданні представників сторін на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 згідно довідки Фрунзенського районного військового комісаріату № 159 від 26.04.2016 року у період з 31.12.1982 року по 10.1983 року проходив службу у військовій частині п/п НОМЕР_1 , яка знаходилась на території Республіки Афганістан, де в цей час велись бойові дії, і брав участь у бойових діях у складі діючої армії.
Позивач отримав поранення, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА), де велись бойові дії, внаслідок чого, в подальшому отримав інвалідність згідно витягу з протоколу № 270 від 17 лютого 2011 року засідання Центральної військово-лікарняної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтва .
Згідно довідки МСЕК Серії ААБ № 204959 від 11.03.2015 року внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, позивачу з 11.03.2015 року була встановлена повторно III група інвалідності на строк до 01.04.2018 року.
24.03.2016 року, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності через поранення, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2016 року № 754/ВСЗ позивачу було відмовлено в нарахуванні та виплаті вищезазначеної одноразової грошової допомоги, оскільки первинно інвалідність позивачу була встановлена 15 березня 2011 року, що підтверджується витягом із протоколу №270 від 17.02.2011 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Перевіряючи висновки та мотиви суб'єкта владних повноважень, покладені в основу спірних дій та рішень, на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 р., який набув чинності з 1 січня 2007 року, ст. 41 Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу" від 04.04.2006 р. викладено в новій редакції, відповідно до якої: виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, установлених Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ".
Цим же Законом від 03.11.2006 р. ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також викладено в новій редакції, відповідно до ч. 6 якої у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
У подальшому, на виконання ст. 16 Закону „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, яка діє з 01.01.2007р., Кабінетом Міністрів 28.05.2009 р. була прийнята Постанова № 499 „Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб". Пунктом 4 якої передбачено: військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
З 01.01.2014 року набули чинності зміни до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців”, зокрема і до ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. На виконання положень Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.” Пунктом 2 вказаної Постанови визначено: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Суд аналізуючи вище зазначені зміни зазаначає,що нова редакція ст. 16 від 01.01.2014 року Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розповсюджує свою дію тільки на військослужбовців та звільнених осіб, які отримали відповідні поранення тощо та інвалідність після 01 січня 2014 року.
Як зазначалось судом вище позивач був звільнений з військової служби 30.05.1984 року, отримав первинну інвалідність в 2011 році, положеннями ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у редакції яка діяла на той час було передбачено: п. 6 У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також: інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунк том 5 цієї статті.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки настання інвалідністі ОСОБА_1 хоча і пов'язане з викоанням обов'язків вівськової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії але зазначена інвалідність виникла лише через 27 років то позивач не належить до категорії осіб, які мають право на отримання спірної одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Натомість відповідач, як суб'єкти владних повноважень, заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій, що є предметом оскарження позивачем.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їм надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Спірідонов М.О.