23 червня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/246/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом
позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідачів 1. Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області 2. Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
третя особа Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування вимоги
29 лютого 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.04.2016, до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області (надалі - відповідач-1), третя особа: Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, про скасування вимоги про сплату недоїмки від 05.08.2013 № ф-3841.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - відповідач-2); замінено третю особу - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області на її правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - третя особа, Кременчуцька ОДПІ).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт того, що у період перебування під вартою позивачем заяви до Кременчуцької ОДПІ про перехід на спрощену систему оподаткування не подавались, у зв'язку із чим відсутні підстави для донарахування єдиного соціального внеску в сумі 9924,22 грн згідно з вимогою про сплату недоїмки від 05.08.2013 № ф-3841.
Відповідач-2 у письмових запереченнях зазначив, що спірну вимогу надіслано ФОП ОСОБА_1 у зв'язку із отриманням від Кременчуцької ОДПІ повідомлення про перебування позивача на спрощеній системі оподаткування; вважає дії управління щодо направлення вимоги правомірними.
Позивач, представники відповідачів та представник третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин та з урахуванням приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця 22.02.2010 /а.с. 9/.
24.02.2010 ФОП ОСОБА_1 узятий на облік у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції /а.с.10/.
05.08.2013 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Кременчуці сформовано вимогу про сплату недоїмки № Ф-3841, у якій ФОП ОСОБА_1 визначено суму боргу (недоїмки) у розмірі 9924,22 грн /а.с. 11/.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.09.2015 № 543/Ш-02 скаргу ФОП ОСОБА_1 на вимогу про сплату недоїмки від 05.08.2013 № Ф-3841 залишено без розгляду /а.с. 18-19/.
Позивач не погодився із вимогою про сплату недоїмки та оскаржив її до суду.
Стосовно клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, пропущеного з поважних причин у зв'язку із перебуванням ОСОБА_1 під вартою /а.с. 54/, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За загальним правилом згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визнаючи причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними, суд враховував, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У Рішенні у справі "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року ЄСПЛ констатує, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ у справі "Іліан проти Туреччини" зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та практику ЄСПЛ, суд вважає за можливе визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом поважними.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходив із такого.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Частиною одинадцятою статті 8 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Як вбачається із наданого відповідачем-2 розрахунку суми боргу, визначеної у вимозі про сплату недоїмки від 05.08.2013 №Ф-3841, недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску нарахована за період із 01.01.2011 по 30.06.2013, а саме: із 01.01.2011 по 31.12.2011 - 4010,30 грн (з них сплачено 653,06 грн), 01.01.2012 - 30.11.2012 - 4178,92 грн, 01.01.2013 - 31.03.2013 - 1194,03 грн, 01.04.2013 - 30.06.2013 - 1194,03 грн, разом - 9924,22 грн.
Із письмових пояснень відповідача-2 суд встановив, що вимога про сплату недоїмки від 05.08.2013 №Ф-3841 на суму 9924,22 грн сформована Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці та надіслана ОСОБА_1 у зв'язку із отриманням від Кременчуцької ОДПІ листа від 05.06.2013 № 15254/10/17. У вказаному листі повідомлялося про те, що ОСОБА_1 у період із 01.01.2011 по 31.05.2013 перебував на спрощеній системі оподаткування.
У 2011 році застосування спрощеної системи оподаткування регулювалось Указом Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98.
Згідно з пунктом 4 Указу для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.
Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
З 01.01.2012 правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, встановлені в главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
У письмових поясненнях позивач наголошує на тому, що заяв про перехід на спрощену систему оподаткування не писав.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 витребувано у Кременчуцької ОДПІ докази на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 у 2011 році перебував на спрощеній системі оподаткування.
Кременчуцькою ОДПІ не надано доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 у 2011 році перебував на спрощеній системі оподаткування, зокрема заяви про перехід на спрощену систему оподаткування чи свідоцтва платника єдиного податку. Натомість надано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012, поданої, за твердженням контролюючого органу, суб'єктом господарювання ОСОБА_1
Крім того, у матеріалах справи наявна постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 у справі № 816/4169/14, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 залишена без змін, про відмову в задоволенні позову Кременчуцької ОДПІ до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Отже, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 у справі № 816/4169/14 набрала законної сили 16.04.2015.
Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що згідно з отриманою під час розгляду судом справи № 816/4169/14 інформації від Полтавського слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України у Полтавській області, ОСОБА_1 перебував в Полтавському слідчому ізоляторі з 22.11.2011 по 17.05.2014 та не мав можливості перебувати поза межами слідчого ізолятору (а саме відвідувати підприємства, установи, організації), окрім випадків відправки за межі СІЗО для участі у слідчих діях або судових засіданнях.
За змістом відповіді ІТТ Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області за час перебування в ІТТ ОСОБА_1 не мав можливості відвідувати підприємства, установи, організації. Листи, заяви, звернення до Кременчуцької ОДПІ ОСОБА_1 з ІТТ не направляв.
Таким чином, дата подачі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування - 25.01.2012, яка, за твердженням податкового органу, подана ОСОБА_1 відповідає періоду, у якому ОСОБА_1 перебував в Полтавському слідчому ізоляторі. Водночас, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 25.01.2012 листів, заяв, звернень до Кременчуцької ОДПІ з ІТТ Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області та з Полтавського слідчого ізолятора не направляв.
З огляду на викладене, суд зробив висновок, що фактично Кременчуцькою ОДПІ не доведено факт подання ФОП ОСОБА_1 до органу державної податкової служби заяви про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування, тобто факт перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням викладеного доказів подання ФОП ОСОБА_1 до органу державної податкової служби заяв про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування та перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування у період із 01.01.2011 по 30.06.2013 суду не надано, судом не встановлено.
Відповідно, не доведено наявність підстав для донарахування ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за період із 01.01.2011 по 30.06.2013 в розмірі 9924,22 грн.
Таким чином, вимога про сплату недоїмки Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області від 05.08.2013 № Ф-3841 є протиправною.
Зважаючи на те, що вказана вимога є правовим актом індивідуальної дії, та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неправомірності визнається судом протиправною і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування вищевказаної вимоги, натомість визнати її протиправною і скасувати.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, то суд вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірні дії не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, правові наслідки для позивача створює саме вимога про сплату недоїмки, правова оцінка якій надана судом вище.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, третя особа: Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області від 05.08.2013 № Ф-3841.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.С. Канигіна